Постанова

від 09.08.2016 по справі 922/4219/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2016 р. Справа № 922/4219/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М. , суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Кузнєцовій І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Варуха О.Я. - директор

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Евєркон", м. Чугуїв, Харківська область (вх. №1724 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 01.06.16 у справі № 922/4219/15

за позовом Приватного підприємства "Етуаль-С ІІ", м. Первомайський, Харківська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Евєркон", м. Чугуїв, Харківська область

про стягнення 25000,78 грн

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.06.2016 у справі № 922/4219/15 (суддя Погорелова О.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Евєркон" на користь Приватного підприємства "Етуаль-СІІ" 25000,78 грн. заборгованості та 1827,00 грн. судового збору.

Відповідач з рішенням господарського суду Харківської області від 01.06.2016 у справі № 922/4219/15 не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування викладених в апеляційній скарзі вимог відповідач зазначає про відсутність у нього обов'язку з оплати неприйнятих робіт, посилаючись на наявність істотних недоліків. Відповідач наголошує, що він не порушував права позивача та діяв у відповідності до п. 7.3 договору підряду № 20/03-2015 від 20.03.2015, а також стверджує, що фактичний обсяг виконаних робіт і їх якість не були встановлені з вини позивача, якому направлявся лист № 339 від 26.06.2015 з відповідною вимогою. Відповідач зазначає, що суд першої інстанції проігнорував той факт, що ТОВ "Завод "Евєркон" правомірно просило призначити у судовому засіданні 01.06.2015 судову будівельно-технічну експертизу, а також посилається на висновок про технічний стан бетонної плити під рух транспорту № ЕВН-01.01-ОК-3, виконаний ТОВ «АМТ «Стройпроект».

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними відповідачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. Позивач вважає висновок про технічний стан бетонної плити під рух транспорту № ЕВН-01.01-ОК-3, виконаний ТОВ «АМТ «Стройпроект», на якій посилається відповідач, неналежним доказом у справі. Також позивач посилається на порушення відповідачем п. 7.2 договору підряду № 20/03-2015 від 20.03.2015 та ч. 1 ст. 853 ЦК України, що, на думку позивача, позбавляє відповідача права в подальшому посилатися на відступлення від умов договору або на недоліки по виконаним роботам.

Відповідач, в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується зворотним повідомленням про вручення поштового відправлення уповноваженій особі відповідача (а.с. 102, т. 2).

08.08.2016 від представника відповідача - Кулабухова О.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з перебуванням у щорічній відпустці.

Колегія суддів залишає надане представником відповідача клопотання без задоволення, оскільки відповідач був не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Доказів неможливості такої заміни відповідачем також не представлено.

Згідно з п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 77 ГПК України.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та подання необхідних доказів по справі, приймаючи до уваги, що всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте відповідач не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 09.08.2016 за відсутності представника відповідача.

Перевіривши, в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, повноту встановлення обставин справи і докази по справі на їх підтвердження та їх юридичну оцінку судом першої інстанції, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 20.03.2015 між сторонами у справі укладено договір підряду №20/03-2015, згідно умов якого, позивач, в рамках договірної ціни, яка є невід'ємною частиною договору, зобов'язався виконати комплекс ремонтно-будівельних робіт з облаштування розуклонки відмостки між будівлями (15 кв.м.); захисту відмостки (122,5 кв.м.); облаштування бетонної плити під рух транспорту (209 кв.м.) на території ТОВ "Заводу "Евєркон" за адресою: м. Чугуїв Харківської обл., вул. Мічуріна, 2В, а відповідач зобов'язався оглянути та прийняти виконані роботи та оплатити їх, відповідно до умов договору.

Згідно п. 2.1 договору його ціна складає 64854,60 грн.

Звертаючись до господарського суду, позивач зазначив про те, що на виконання умов договору відповідач сплатив аванс в сумі 39853,82 грн. Таким чином, різниця в оплаті склала 25000,78 грн.

Проте, як зазначає позивач, виконані роботи в порушення п. 1.3 договору та ч. 1 ст. 882 ЦК України не були прийняті відповідачем.

Листом № 67 від 18.05.2015 року позивач повідомив відповідача про виконання підрядних робіт за договором, просив їх прийняти та підписати акти виконаних робіт. Однак, відповідач акти не підписав, пославшись на математичні помилки в актах.

08.06.2016 року листом № 80 позивач вдруге повідомив відповідача про виконання підрядних робіт за договором, просив їх прийняти та підписати акти виконаних робіт. В свою чергу відповідач акти не підписав, а направив на адресу позивача лист № 339 від 26.06.2015 з запрошенням представника позивача для виявлення дефектів.

30.06.2016 року позивач направив відповідачу листа № 100, в якому вимагав провести прийом виконаних робіт відповідно до вимог договору.

Проте, відповідач прийом та оплату виконаних робіт не здійснив, що й стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач посилається на те, що акти виконаних робіт не були ним підписані з підстав того, що роботи за договором були виконані позивачем неякісно, про що відповідач повідомив позивача листом від 26.06.2015 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.08.2015 року по справі № 922/4219/15 за клопотанням відповідача була призначена судова будівельно-технічна експертиза. Проведення експертизи доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, провадження по справі зупинено до закінчення судової експертизи, а матеріали справи № 922/4219/15 направлені до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса.

17.05.2016 року до господарського суду Харківської області з ХНДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса надійшло повідомлення старшого судового експерта Посашкова О.О. про неможливість дати висновок експерта № 2565 від 06.05.2016 року.

Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, надаючи відповідачу (замовнику) для підписання акт виконаних робіт (наданих послуг) й, вимагаючи прийняття, і оплати виконаних робіт та оплати наданих послуг діяв у відповідності із вимогами законодавства і умовами договору, а також зазначив про те, що відмова замовника від підписання акта виконаних робіт за договором підряду за відсутності своєчасно наданих зауважень до виконаних робіт не звільняє замовника від обов'язку щодо їх оплати.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що призначена у справі судова будівельна-технічна експертиза (ухвалою суду від 25.08.2015 року) так і не була проведена внаслідок недобросовісних дій сторін, а наданий відповідачем висновок про технічний стан бетонної плити під рух транспорту за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Мічуріна, 2В, виконаний ТОВ "АМТ "Стройпроект" (т. 1 а.с. 134) визнаний судом неналежним та допустимим доказом неякісного виконання позивачем підрядних робіт, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 25000,78 грн.

З даними висновками погоджується колегія суддів.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 25000,78 грн., що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором підряду №20/03-2015, укладеного між сторонами 20.03.2015 року.

Відповідно до п. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно п. 1.1 договору позивач, в рамках договірної ціни, яка є невід'ємною частиною договору, зобов'язався виконати комплекс ремонтно-будівельних робіт з облаштування розуклонки відмостки між будівлями (15 кв.м.); захисту відмостки (122,5 кв.м.); облаштування бетонної плити під рух транспорту (209 кв.м.) на території ТОВ "Заводу "Евєркон" за адресою: м. Чугуїв Харківської обл., вул. Мічуріна, 2В, а відповідач зобов'язався оглянути та прийняти виконані роботи та оплатити їх, відповідно до умов договору.

П. 2.1 договору визначена його ціна, яка складає 64854,60 грн.

Розділом 6 договору передбачений порядок проведення розрахунків.

Так, п. .1 договору визначена сума авансу в розмірі 39853,82 грн., яка була сплачена відповідачем.

Відповідно до п. 6.2 договору, оплата фактично виконаних робіт в сумі 25000,78 грн. проводиться протягом 10 банківських днів після підписання сторонами акту здачі-прийняття виконаних робіт.

У п. 5.3 договору сторони обумовили, що замовник зобов'язується прийняти виконані роботи у строк не пізніше 3-х календарних днів від дати письмового повідомлення підрядника по п. 4.2 з підписанням акту здачі-приймання виконаних робіт.

На виконання умов договору позивачем були виконані ремонтно-будівельні роботи, про що складені відповідні акти: акт виконаних робіт № 4 від 20.03.2015 на суму 42781,06 грн.; акт виконаних робіт № 1 від 20.03.2015 на суму 3975,60 грн., акт виконаних робіт № 3 від 20.03.2015 на суму 18097,94 грн.

Листом № 67 від 18.05.2015 року позивач повідомив відповідача про виконання підрядних робіт за договором, просив їх прийняти та підписати акти виконаних робіт (а.с. 24, т.1).

Факт направлення повідомлення на адресу відповідача та його отримання останнім 21.05.2015 підтверджується зворотним повідомленням про вручення поштового відправлення уповноваженій особі ТОВ "Завод "Евєркон" (а.с. 25, т. 1).

Отже, у відповідності до п. 5.3 договору у відповідача, як замовника, виник обов'язок прийняти виконані роботи у строк не пізніше 3-х календарних днів від дати письмового повідомлення підрядника з підписанням акту здачі-приймання виконаних робіт, тобто в строк до 25.05.2015.

Слід зазначити, що розділом 7 договору встановлений порядок здачі та приймання робіт, який передбачає, що здача та приймання робіт після закінчення виконання фактичних об'ємів робіт, здійснюється у відповідності з діючими нормами та правилами, і оформлюється актом здачі-приймання виконаних робіт. Приймання здійснюється комісією, яка складається з представників обох сторін.

Проте, відповідач свої зобов'язані за договором не виконав, приймання робіт в порядку п. 7.1 договору не здійснив.

Разом з цим, п. 7.2 договору сторони узгодили, що при відсутності зауважень, замовник зобов'язується підписати акт здачі-приймання виконаних робіт протягом 5 робочих днів з моменту пред'явлення акту підрядником. А відповідно до п. 7.3 договору, у випадку виявлення замовником істотних недоліків в результаті виконаних робіт, замовник має право вимагати від підрядника безкоштовного усунення таких недоліків та після усунення в 5-денний трок підписати акт приймання-здачі виконаних робіт. У випадку відмови підрядника безкоштовно усунути недоліки, замовник має право затримати подальшу оплату без стягнення штрафних санкцій до моменту виправлення недоліків.

Проте, протягом 5 днів з дня отримання від позивача направлених актів та повідомлення про виконання підрядних робіт, відповідач всупереч вимогам п. 7.2 зауваження позивачу щодо наявності виявлених недоліків у виконаних роботах не направив.

08.06.2016 року листом №80 (т. 1 а.с. 26) позивач вдруге повідомив відповідача про виконання підрядних робіт за договором, просив їх прийняти та підписати акти виконаних робіт.

Факт направлення відповідачу даного повідомлення разом з актами виконаних робіт підтверджується матеріалами справи (а.с. 27, т. 1).

Проте, відповідач, в порушення п 5.3 договору, у визначеному умовами договору порядку приймання робіт не здійснив, а також не направив позивачу в 5-денний строк зауважень щодо виявлених недоліків.

Та лише 26.06.2015 року відповідач направив до позивача листа (вих. номер 339), в якому просив направити на об'єкт повноважного представника позивача з метою фіксування факту наявності дефектів на бетонній плиті під рух транспорту (т. 1, а.с. 28).

30.06.2016 року позивач направив відповідачу листа № 100, в якому вимагав провести прийом виконаних робіт відповідно до вимог договору (т. 1 а.с. 29).

Проте, відповідач прийом та оплату виконаних робіт не здійснив.

Слід зазначити, що під час розгляду справи в суді відповідачем визнано факт виконання позивачем будівельних робіт та факт отримання від відповідача актів приймання цих робіт.

За приписами частини першої статті 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Вищевикладене свідчить про те, що обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що доказів направлення позивачу відмови від виконаних позивачем робіт відповідачем до суду не надано, як і не заявлено в установлений договором термін будь-яких претензій щодо вартості або якості виконаних робіт згідно отриманих ним актів.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. Тоді як, відмова замовника від підписання акта виконаних робіт за договором підряду за відсутності своєчасно наданих зауважень до виконаних робіт не звільняє замовника від обов'язку щодо їх оплати.

У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника (п. 6 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)" від 18.02.2013 № 01-06/374/2013).

Як на підставу відмови прийняття результатів робіт та несплати коштів за договором підряду в розмірі 25000,78 грн. відповідач посилається на те, що акти виконаних робіт не були ним підписані з підстав того, що роботи за договором були виконані позивачем неякісно.

Втім, суд критично ставиться до таких тверджень відповідача, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 25.08.2015 року, за заявою відповідача, по справі була призначена судова будівельно-технічна експертиза.

Ухвалою суду від 28.10.2015 року судом було розглянуто та задоволено клопотання судового експерта Посашкова О.О., залучено до участі при проведенні судової будівельно-технічної експертизи № 8706 Товариство з обмеженою відповідальністю "АМТ "Стройпроект" (м. Харків, вул. Воробйова, 11, к. 7, код ЄДРПОУ 22613878); зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Евєркон" забезпечити прибуття та належні умови праці, а також безперешкодне обстеження об'єкта дослідження, який розташований на території ТОВ "Завод Евєркон" за адресою Харківська область, м. Чугуїв, вул. Мічуріна, 2-В. Вимоги ухвали суду виконані не були.

Ухвалою суду від 03.02.2016 року було розглянуто та задоволено клопотання судового експерта Посашкова О.О. та сторони вдруге були зобов'язані забезпечити прибуття та належні умови праці, а також безперешкодне обстеження об'єкта дослідження, який розташований на території ТОВ "Завод Евєркон" за адресою Харківська область, м. Чугуїв, вул. Мічуріна, 2-В. Вимоги ухвали суду виконані не були.

Ухвалою суду від 13.04.2016 року було розглянуто та задоволено клопотання судового експерта Посашкова О.О. та сторони втретє були зобов'язані забезпечити прибуття та належні умови праці експерта, а також безперешкодне обстеження об'єкта дослідження, який розташований на території ТОВ "Завод Евєркон" за адресою Харківська область, м. Чугуїв, вул. Мічуріна, 2-В та яке буде проводитись після надання додаткових матеріалів та проведення оплати 05.05.2016 року у першій половині дня (10.00-14.00) в присутності сторін по справі. Також сторони були зобов'язані провести розкриття на покритті в місцях вказаних спеціалістами. Вимоги ухвали суду виконані не були.

17.05.2016 року справу було повернуто до суду з повідомленням про неможливість надання висновку.

Отже, судом першої інстанції були створені всі належні умови для всебічного та об'єктивного розгляду справи, а також встановлення дійсних обставин справи, проте експертиза так і не була проведена внаслідок недобросовісних дій сторін та невиконання вимог ухвал суду, в тому числі з боку відповідача.

В силу ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 року № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі. Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Матеріали справи свідчать, що позовна заява по цій справі надійшла до суду 20.07.2015 року, тобто фактично майже рік спір залишався не вирішеним по суті.

За таких обставин, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо заявленого в судовому засіданні 01.06.2016 клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

Колегія суддів також враховує, що відповідачем до матеріалів справи був наданий висновок про технічний стан бетонної плити під рух транспорту за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Мічуріна, 2В, виконаний ТОВ "АМТ "Стройпроект" (т. 1 а.с. 134).

Як роз'яснено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", за змістом Закону, зокрема статті 14, згідно з якою експерта може бути притягнуто до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, судовим експертом може бути виключно фізична особа, яка повинна підписати свій висновок (акт експертизи), хоча б проведення судової експертизи було покладено на відповідну державну установу. Якщо, призначаючи судову експертизу, господарський суд не попередив особу чи осіб, які проводитимуть судову експертизу, про відповідальність, передбачену статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову дати висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків, то поданий суду висновок може вважатися висновком спеціаліста, але не висновком судового експерта в розумінні частини першої статті 42 ГПК.

Особа набуває права та несе обов'язки експерта після оголошення (вручення) їй ухвали про призначення експертизи та попередження про відповідальність. Тільки за цих умов висновок експерта набуває доказової сили. Невиконання цих вимог робить неможливим використання висновку експерта як доказу у справі. Тому не можуть розглядатись як висновок експерта і бути підставою для відмови у призначенні експертизи акти ревізії, калькуляції, інші висновки спеціалістів, навіть якщо вони надані на запит суду, адвоката, сторони. За необхідності з'ясування зазначених у таких документах обставин судом може бути призначена експертиза, яка буде вважатись первинною.

З врахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що наданий відповідачем висновок не може вважатися належним та допустимим доказом на підтвердження неякісного виконання позивачем підрядних робіт.

Отже, наведені відповідачем доводи та його посилання на неякісне виконання позивачем підрядних робіт за договором, колегія суддів відхиляє, оскільки предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за підрядні роботи, факт виконання яких є доведеним та не спростований відповідачем, тоді як саме відповідачем були порушені умови договору щодо прийняття виконаних підрядних робіт та своєчасного направлення зауважень до виконаних робіт. До того ж факт наявності будь-яких відступів чи недоліків в проведенні підрядником обумовлених договором робіт відповідачем не підтверджений в установленому законом порядку та не доведений належними та допустимими доказами у справі.

З огляду на викладене, судом апеляційної інстанції встановлено факт виконання позивачем робіт за договором підряду № 20/03-2015 від 20.03.2015, який підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження обґрунтованої відмови від прийняття виконаних позивачем робіт за актами №№ 1, 3, 4, 5 від 20.03.2015 року чи виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта, обумовленого в договорі за призначенням.

З урахуванням фактичних обставин справи та наданих сторонами документальних доказів, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідачем не виконано зобов'язання щодо прийняття виконаних позивачем робіт, тому позовні вимоги позивача про стягнення основного боргу у розмірі 25000,78 грн. є правомірними обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Отже, позивачем на підтвердження позовних вимог та обставин, викладених в апеляційній скарзі, надані належні документальні докази, які знаходяться в матеріалах справи, та свідчать в їх сукупності про правомірність позовних вимог, тоді як відповідачем не надано належних аргументованих доказів, які б спростовували заявлену до стягнення суму.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що обставини справи були всебічно і повно досліджені господарським судом, а тому рішення господарського суду Харківської області від 01.06.16 у справі № 922/4219/15 відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а доводи заявника, з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись статтями статями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Евєркон", м. Чугуїв, Харківська область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 01.06.16 у справі № 922/4219/15 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Білецька А.М.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Істоміна О.А.