Постанова

від 01.06.2016 по справі 47/170-10 (н.в.о. 21/235-07)

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2016 р. Справа № 47/170-10 (н.в.о. 21/235-07)

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Івакіна В.О., суддя Тихий П.В.

при секретарі судового засідання Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

апелянта: ОСОБА_1, довіреність №Д-1260/2015 від 09 червня 2015 року,

позивача: ОСОБА_2 довіреність від 15 грудня 2014 року,

відповідача: ОСОБА_3 довіреність №62-16 від 12 січня 2016 року,

3-ї особи: ОСОБА_4 довіреність №б/н від 01 липня 2015 року,

прокурор: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного концерну "Укроборонпром" (вх.№1273Х/1-42) на рішення господарського суду Харківської області від 18 липня 2007 року по справі №21/235-07,

за позовом АКБ СР "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії АКБ СР "Укрсоцбанк", м. Харків,

до Державного підприємства "Завод ім.В.О. ОСОБА_5", м. Харків,

за участю третьої особи , що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-КОМУНЕНЕРГО", м.Харків,

про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 18 липня 2007 року (суддя Пелипенко Н.М.) позов задоволено частково. На задоволення вимог Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" за кредитним договором №805/6/18/6-008 від 30 січня 2006 року у розмірі 14043713,06 грн., в тому числі, прострочена заборгованість по кредиту в сумі 2709727,66 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 13684124,68 грн., та відсотки за користування кредитом в сумі 71205,62 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 359588,38 грн., звернуто стягнення за іпотечним договором №805/13/26/6-130, реєстровий №279 від 30.01.2006 року, на предмет іпотеки: нежитлову будівлю ОСОБА_2/1-2, загальною площею 4748,4 кв.м, що знаходиться за адресою: Україна, м.Харків, вул. Плеханівська,126. На задоволення вимог позивача за кредитними договорами: №805/6/18/6-008 від 30.01.2006р. у розмірі 14043713,06 грн., в тому числі, прострочена заборгованість по кредиту в сумі 2709727,66 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 13684124,68 грн., та відсотки за користування кредитом в сумі 71205,62 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 359588,38 грн.; №805/6/18/6-106 від 05.09.2006року в сумі 1735018,02 грн., в тому числі: заборгованість по кредиту, відсоткам та поточним відсоткам в сумі 255707,73 ЄВРО, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 1735018,02 грн., та №805/6/18/6-031 від 22.03.2006 року у розмірі 5749287,12 грн., в тому числі: заборгованості по кредиту в сумі 828500 ЄВРО, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 5621521,63 грн., нараховані відсотки в сумі 9907,48 ЄВРО, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 04.06.2007 року складає 67224,04 грн., прострочені відсотки в сумі 8922,60 євро, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 60541,45 грн., звернуто стягнення за іпотечними договорами: №805/13/26/6-130, реєстровий № 279 від 30.01.2006року; №805/13/26/6-2050, реєстровий № 5201 від 27.12.2006року та №805/13/26/6-408, реєстровий №964 від 22.03.2006 року, на предмет іпотеки: нежитлові приміщення в літ "П/1-7", загальною площею 26973,1 кв.м: підвалу №1-37, 1-го поверху №1-103, 2-го поверху № 5-66, 3-го поверху № 5-76, 4-го поверху № 1-39, 5 - го поверху № 1-43, 6-го поверху № 1-44, 7-го поверху №1-37, технічного поверху №1-40., що знаходиться за адресою: Україна, м. Харків, вул. Плеханівська,126. На задоволення вимог позивача за договором кредиту №805/6/18/6-031 від 22.03.2006 року у розмірі 5749287,12 грн., в тому числі: сума заборгованості по кредиту в сумі 828500 ЄВРО, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 5621521,63 грн., нараховані відсотки в сумі 9907,48 ЄВРО, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 04.06.2007 року складає 67224,04 грн., прострочені відсотки в сумі 8922,60 євро, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 60541,45 грн., та договором кредиту №805/6/18/6-111 від 19.09.2006 року у розмірі 2479925,37 грн., в тому числі: прострочена заборгованість по кредиту в сумі 480000 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 2424000,00 грн., прострочені відсотки в сумі 5114,33 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 25827,37 грн., та відсотки за користування кредитом за травень в сумі 5960 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 30098 грн., звернуто стягнення за іпотечними договорами: №805/13/26/6-408, реєстровий №964 від 22.03.2006 року, та №805/13/26/6-1492, реєстровий №3382 від 19.09.2006 року, на предмет іпотеки: нежитлову будівлю (ОСОБА_2 Р/1 -7) загальною площею 17323,2 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська,126. Надано Акціонерно-комерційному банку соціального розвитку „УкрсоцбанкВ» в особі Харківської обласної філії право на продаж предметів іпотеки будь-якій особі - покупцеві. Встановлено початкову ціну продажу предмету іпотеки для його подальшої реалізації :

-на нежитлову будівлю ОСОБА_2 О\1-2, загальною площею 4748,4 кв.м, що знаходиться за адресою: Україна, м. Харків, вул. Плеханівська,126, в розмірі не менш 7497216 грн., в тому числі ПДВ у сумі 1249536 грн.;

-на нежитлові приміщення в літ "П/1-7", загальною площею 26973,1 кв.м: підвалу №1-37, 1-го поверху №1-103, 2-го поверху № 5-66, 3-го поверху № 5-76, 4-го поверху №1-39, 5 -го поверху № 1-43, 6-го поверху № 1-44, 7-го поверху № 1-37, технічного поверху № 1-40, що знаходиться за адресою: Україна, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, в розмірі не менш 37590000 грн., в тому числі ПДВ у сумі 6265000 грн.;

-на нежитлову будівлю (ОСОБА_2 Р/1-7) загальною площею 17323,2 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська,126, у розмірі не менш 24141996 грн., в тому числі ПДВ в сумі 4023660 грн.

Зобов'язано Державне підприємство "Завод ім. В.О. Малишева" видати на момент продажу нерухомості на ім'я Акціонерно-комерційного банку "Укрсоцбанк" податкові накладні за ціною фактичного продажу предметів іпотеки.

Стягнуто з Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" (61001 м.Харків, вул. Плеханівська 126, р/р 26008301810089 в ХВЦ ПІБ України м .Харків, МФО 351458, код 14315629) на користь Акціонерно-комерційного банку "Укрсоцбанк" в особі Харківській обласної філії (61057, м.Харків, вул. Гоголя,10 р/р 36198705990002, МФО 351016, код 09351014) витрати по сплаті державного мита в сумі 25500 гривень та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 гривень.

В частині звернення стягнення на предмети іпотеки для задоволення вимог Акціонерно - комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" про стягнення пені в загальній сумі 412515, 26 гривень в позові відмовлено.

Державний концерн "Укроборонпром" з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства, просить рішення господарського суду Харківської області від 18 липня 2007 року по справі №21/235-07 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ПАТ "Укрсоцбанк" у повному обсязі.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13 січня 2016 року у справі №47/170-10(21/235-07) колегією суддів у складі головуючого судді Пуль О.А., суддів: Білоусова Я.О., Гетьман Р.А.) задоволено вимоги апеляційної скарги Державного концерну "Укроборонпром", рішення господарського суду Харківської області від 18 липня 2007 року скасовано в частині задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки та прийнято в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 18 липня 2007 року у справі №47/170-10 (21/235-07) залишено без змін та вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Вищого господарського суду від 13 квітня 2016 року у справі №47/170-10(21/235-07) (головуючий суддя С.В. Владимиренко, судді Н. Г. Дунаєвська, Н.І. Мележик) касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-КОМУНЕНЕРГО" було задоволено частково, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13 січня 2016 року у справі №47/170-10(21/235-07) скасовано, а справу №47/170-10(21/235-07) передано на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду в іншому складі суду.

У судове засідання, яке відбулось 01 липня 2016 року, з'явились належні представники сторін, які підтримали свої правові вимоги по справі.

Під час судового засідання представником позивача та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-КОМУНЕНЕРГО" було заявлено клопотання про припинення провадження по справі №47/170-10 (21/235-07) у зв'язку з тим, що законодавством не передбачено можливість повторного апеляційного оскарження рішення місцевого господарського суду, в той час як прокуратура Харківської області вже зверталась до господарського суду Харківської області з поданням про перегляд рішення господарського суду Харківської області від 18 липня 2007 року по справі №21/235-07 за нововиявленими обставинами, а правомірність такого перегляду місцевим господарським судом вже досліджувалась апеляційною інстанцією в постанові від 18 квітня 2011 року.

Відповідності до п.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України", якщо апеляційну скаргу подано на рішення чи ухвалу місцевого господарського суду, яку вже було переглянуто в апеляційному (касаційному) порядку, то відповідні обставини виключають перегляд судових актів суду першої інстанції апеляційним господарським судом. У таких випадках останній повинен відмовити у прийнятті апеляційної скарги і винести з цього приводу відповідну ухвалу: щодо апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції - з посиланням на статті 97, 98 ГПК, а щодо апеляційних скарг на ухвали суду - на статті 91, 98 і 106 ГПК. У разі помилкового порушення апеляційного провадження в зазначених випадках суд апеляційної інстанції припиняє та провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Колегія суддів, розглянувши заявлені клопотання АКБ СР "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії АКБ СР "Укрсоцбанк" та ТОВ "Еко-Комуненерго" про припинення апеляційного провадження у даній справі на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України, дійшла висновку про відмову в їх задоволенні, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, рішення господарського суду Харківської області від 18 липня 2007 року по справі №21/235-07 переглядалося в апеляційному порядку за нововиявленими обставинами.

За результатами розгляду заяви за нововиявленими обставинами 18 квітня 2011 року Харківським апеляційним господарським судом винесено постанову по даній справі (залишеною без змін судом касаційної інстанції), якою апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії - задоволено. Рішення господарського суду Харківської області від 02 липня 2010 року по справі № 47/170-10 (н.в.о.№21/235-07) скасовано. В задоволені подання заступника прокурора Харківської області про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Харківської області від 18 липня 2007 року по справі № 21/235-07 - відмовлено. Рішення господарського суду Харківської області від 18 липня 2007 року по справі № 21/235-07 залишено без змін.

Разом з тим колегія суддів звертає увагу, що підставою для припинення провадження по господарській справі в порядку пункту 1 частини першої статті 80 ГПК є факт перегляду в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції. Разом з тим постанова Харківського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2011 року була прийнята внаслідок розгляду поданої прокурором заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами справи, в якій судом апеляційної інстанції надавалася оцінка заявленим прокурором нововиявленим обставинам справи, а не переглядались по суті всі обставини справи. Відтак, вказане провадження здійснювалось виключно в порядку нововиявлених обставин, що не є тотожним поняттю перегляду рішення суду першої інстанції в розумінні пункту 1 частини першої статті 80 ГПК.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання про припинення апеляційного провадження у даній справі є необґрунтованими, доводи, викладені в заявлених клопотаннях, не підтверджуються матеріалами справи, а тому не підлягають задоволенню.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила наступні обставини справи.

Протягом 2006 року між АКБ СР "Укрсоцбанк" (позивач) та Державним підприємством "Завод імені ОСОБА_5" (відповідач) укладено чотири кредитних договори, та в забезпечення виконання зобов'язань відповідача перед позивачем укладено чотири договори іпотеки, а саме 30 січня 2006 року між позивачем та відповідачем укладений договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №805/6/18/6-008, відповідно до умов якого позивачем на виконання зобов'язання щодо надання кредиту перераховано відповідачу грошові кошти: 31.01.2006 року у сумі 2020000,00 доларів США; 10.02.2006 року у сумі 1140000,00 доларів США та 07.08.2006 року 300000,00 доларів США, всього, у загальній сумі 3460000,00 доларів США, які відповідач зобов'язався повернути не пізніше 01.04.2007 року.

У відповідності до п.1.3 кредитного договору 30 січня 2006 року між позивачем та відповідачем укладено іпотечний договір №805/13/26/6-130, реєстровий № 279, за умовами якого відповідач (іпотекодавець) передав в іпотеку позивачу (іпотекодержателю) нерухоме майно, що розташоване за адресою: м.Харків, вул.Плеханівська, 126, а саме: нежитлову будівлю ОСОБА_2 О\1-2, загальною площею 4748,4 кв.м та нежитлові приміщення в літ "П/1-7", загальною площею 26973,1 кв.м: підвалу №1-37, 1-го поверху №1-103, 2-го поверху № 5-66, 3-го поверху № 5-76, 4-го поверху № 1-39, 5 -го поверху № 1-43, 6-го поверху № 1-44, 7-го поверху № 1-37, технічного поверху № 1-40.

На укладання зазначеного іпотечного договору відповідачем у порядку, передбаченому ч.2 ст.75 Господарського кодексу України та ч.2 ст.6 Закону України "Про іпотеку", отримано дозвіл №10/7-1-44 від 23.01.2006 року Міністерства промислової політики України, як органу управління майном.

Відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за кредитним договором, не здійснив своєчасно та в повному обсязі повернення кредитних коштів та сплату відсотків, у зв'язку з чим виникла заборгованість у сумі 14 043713,06 грн., в тому числі, прострочена заборгованість по кредиту у сумі 2709727,66 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 13684124,68 грн. та відсотки за користування кредитом у сумі 71205,62 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 04.06.2007 року складає 359588,38 грн.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про іпотеку" предмет іпотеки може бути переданий в наступну іпотеку (ч.1), а у разі звернення стягнення на предмет іпотеки попереднім іпотекодержателем наступний іпотекодержатель також має право звернути на нього стягнення.( п.4 ст. 13). Враховуючи, що зазначена нерухомість знаходилася в забезпеченні виконання інших кредитних договорів (№805/6/18/6-106 від 05.09.2006 року на суму 250000,00 Євро та №805/6/18/6-031 від 22.03.2006 року на суму 828500,00 Євро) відповідно до іпотечних договорів №805/13/26/6-2050 від 27.12.2006 року, реєстровий №5201 та №805/13/26/6-408 від 22.03.2006 року, реєстровий №964, укладених з дозволу Міністерства промислової політики (листи №№ 10/3-2-1835 від 27.12.2006 року та 10/3-2-359 від 22.03.2006 року), незважаючи на те, що термін виконання зобов'язань за наведеними кредитними договорами ще не настав, позивач звернувся до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення своїх вимог за цими кредитними договорами у зв'язку з прострочкою.

Станом на 04 червня 2007 року заборгованість відповідача за цими кредитними договорами складала: за договором кредиту №805/6/18/6-106 від 05.09.2006 року - 1735226,82 грн., в тому числі: заборгованість по кредиту, відсоткам та поточним відсоткам в сумі 255707,73 ЄВРО, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 1735018,02 грн. та за договором кредиту №805/6/18/6-031 від 22.03.2006 року - 5749972,42 грн., в тому числі: сума заборгованості по кредиту в сумі 828500 ЄВРО, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 5621521,63 грн., нараховані відсотки в сумі 9907,48 ЄВРО, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 67224,04грн., прострочені відсотки в сумі 8922,60 євро, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 60541,45 грн.

Наведена вище будівля також знаходилась в наступній іпотеці відповідно до іпотечного договору №805/13/26/6-1492 від 19.09.2006 року, реєстровий №3382, укладеного з відповідного дозволу №10/3-2-1351 від 12.09.2006 року Міністерства промислової політики, в забезпечення виконання кредитних зобов'язань відповідача перед позивачем за договором кредиту №805/6/18/6-111 від 19.09.2006 року на суму 480000,00 доларів США з кінцевим терміном погашення основного зобов'язання 31.05.2007 року.

Заборгованість відповідача по кредиту та відсоткам за договором №805/6/18/6-111 від 19.09.2006 року станом на 04.06.2007 року складала 2482507,39 грн., в тому числі: заборгованість по кредиту в сумі 480000 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 2424000,00 грн., прострочені відсотки в сумі 5114,33 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 25827,37 грн. та відсотки за користування кредитом за травень в сумі 5 960 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 30098 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що факт виконання позивачем своїх зобов'язань за кредитними договорами підтверджується відповідними виписками по особливому рахунку.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції визнав наявність заборгованості по кредиту та відсоткам за договорами, оскільки відповідач прострочив виконання зобов'язань за кредитними договорами: №805/6/18/6-008 від 30.01.2006 року, №805/6/18/6-106 від 05.09.2006 року, №805/6/18/6-031 від 22.03.2005 року, №805/6/18/6-111 від 19.09.2006 року.

Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, звертаючи стягнення на нерухоме майно, яке перебувало у власності держави та господарському віданні Державного підприємства "Завод імені ОСОБА_5", виходив з того, що нерухомість, що була передана в іпотеку позивачу, не включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, яке не підлягає приватизації та відповідно не забезпечує ведення виробничої діяльності відповідача, а тому дія мораторію на застосування примусової реалізації на це майно не розповсюджується.

Звертаючись з апеляційною скаргою, ДК "Укроборонпром" зазначило, що є уповноваженим суб'єктом з управління майном Державного підприємства "Завод ім.В.О.Малишева".

Згідно з Додатком до Статуту Державного концерну "Укроборонпром", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №993 від 31.08.2011р., до складу підприємств-учасників Державного концерну "Укроборонпром" включено і Державне підприємство "Завод ім.В.О.Малишева".

Відповідно до ст.2 і ст.4 Закону України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" майно державних підприємств оборонно-промислового комплексу, які входять до складу ДК "Укроборонпром", належить до об'єктів управління державною власністю в оборонно-промисловому комплексі. Уповноваженим суб'єктом господарювання з управління вказаними об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі є ДК «Укроборонпром».

Державні підприємства оборонно-промислового комплексу входять до ДК "Укроборонпром" на основі фінансової залежності від одного або групи учасників ДК "Укроборонпром" і не перебувають в управлінні органів виконавчої влади.

Згідно зі ст.7 Закону України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" у процесі управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі ДК "Укроборонпром", серед іншого: здійснює регулювання, контроль та координацію діяльності учасників ДК "Укроборонпром" (пункт 1); затверджує річні фінансові та інвестиційні плани, а також інвестиційні плани на середньострокову перспективу (3-5років) учасників ДК "Укроборонппом" та здійснює контроль за їх виконанням у встановленому порядку (пункт 6); проводить моніторинг фінансової діяльності учасників ДК "Укроборонпром" (пункт 7); надає згоду на відчуження та списання об'єктів управління державною власністю в оборонно-промисловому комплексі, що належить учасникам ДК "Укроборонпром" (пункт 8); здійснює контроль за діяльністю учасників ДК "Укроборонпром" (пункт 14); веде облік об'єктів державної власності, що перебувають в управлінні ДК "Укроборонпром", здійснює контроль за ефективним використанням та збереженням таких об'єктів (пункт 15); забезпечує надання розпоряднику Єдиного реєстру об'єктів державної власності інформації про наявність і поточний стан майна об'єктів державної власності, що перебувають в управлінні ДК "Укроборонпром", та зміну його стану (пункт 20); забезпечує в установленому порядку проведення інвентаризації майна ДК "Укроборонпром" та його учасників (пункт 21); виконує інші функції з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі у випадках, передбачених законодавством (пункт 31).

А відтак, ДК "Укроборонпром" наділений законодавчим органом - Верховною Радою України - владними повноваженнями щодо управління майном державних підприємств оборонно-промислового комплексу, які входять до складу ДК "Укроборонпром".

Згідно з п.5 ст.116 Конституції України, Кабінет Міністрів України наділено повноваженнями здійснювати управління об'єктами державної власності відповідно до закону. Детальний перелік повноважень Кабінету Міністрів України у сфері управління об'єктами державної власності закріплено в ст. 5 Закону України "Про управління об'єктами державної власності".

Абзацом 4 п. 1 ч. 1 ст.20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" передбачено, що Кабінет Міністрів України здійснює делегування, зокрема, суб'єктам господарювання окремих повноважень щодо управління об'єктами державної власності.

31 серпня 2011 року постановою Кабінету Міністрів України №993 затверджено Статут ДК "Укроборонпром", відповідно до положень якого ДК "Укроборонпром" делеговано від Кабінету Міністрів України окремі повноваження щодо управління об'єктами державної власності.

Беручи до уваги ст. 5 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", серед делегованих ДК "Укроборонпром" повноважень, зокрема такі: ДК "Укроборонпром" має право утворювати підприємства, у тому числі спільні, засновані на державній власності, приймати рішення щодо їх реорганізації та ліквідації (підпункт 9 пункту 12 Статуту ДК "Укроборонпром"); Генеральний директор ДК «Укроборонпром», зокрема, здійснює контроль за ефективним використанням та збереженням об'єктів державної власності, що знаходяться в управлінні ДК «Укроборонпром»; забезпечує проведення в установленому порядку інвентаризації майна ДК «Укроборонпром» та його учасників; погоджує укладення учасниками ДК «Укроборонпром» договорів про спільну діяльність, згідно з якими використовується нерухоме майно, що перебуває в їх господарському віданні чи оперативному управлінні; забезпечує визначення умов реструктуризації та санації учасників ДК «Укроборонпром», що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (підпункт 6 пункту 51 Статуту ДК "Укроборонпром"); Генеральний директор ДК «Укроборонпром» має право організувати контроль за використанням орендованого державного майна, що перебуває в управлінні учасників ДК "Укроборонпром" (підпункт 23 пункту 51 Статуту ДК "Укроборонпром").

Також, згідно з пп.19 п.12 Статуту ДК "Укроборонпром", ДК "Укроборонпром" відповідно до законодавства має право, зокрема, забезпечувати в установленому законом порядку ефективне управління об'єктами майнового комплексу учасників ДК «Укроборонпром» для реалізації прав держави як власника таких об'єктів.

Враховуючи зазначене, ДК «Укроборонпром» є уповноваженим суб'єктом, якому надано Верховною Радою України та делеговано Кабінетом Міністрів України владні повноваження з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі, до яких, належить майно Державного підприємства «Завод імені ОСОБА_5».

В обгрунтуванні апеляційної скарги ДК "Укроборонпром" наголошує на неприпустимості звернення стягнення на нерухоме майно Державного підприємства "Завод імені ОСОБА_5" оскільки вимоги законодавства встановлюють заборону перебування в іпотеці майна, яке є державною формою власності.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає в повній мірі нормам законодавства зважаючи на наступне.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) предметом іпотеки може бути нерухоме майно за умови, що воно може бути відчужене іпотекодавцем і на таке майно відповідно до законодавства може бути звернене стягнення.

Частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Згідно до ч.1 статті 14 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки може бути нерухоме майно, що є об'єктом права державної чи комунальної власності і закріплене за відповідним державним чи комунальним підприємством, установою, організацією на праві господарського відання. Передача в іпотеку цього майна здійснюється після отримання у встановленому законом порядку згоди органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, до сфери господарського відання якого належить відповідне державне чи комунальне підприємство, установа або організація. Продаж предмета іпотеки, що є об'єктом права державної чи комунальної власності, здійснюється з урахуванням вимог законів України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва".

За приписами частини 2 ст.14 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що забороняється передача в іпотеку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.

Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення , а також казенні підприємства. Загальнодержавне значення мають: а) об'єкти та майно, які забезпечують виконання державою своїх функцій, забезпечують обороноздатність держави, її економічну незалежність, та об'єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України В«Про приватизацію державного майнаВ» перелік державних підприємств, що не підлягають приватизації, та акціонерних товариств, державні пакети акцій яких не підлягають приватизації, затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.

Приписами Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" прийнятого Верховною Радою України 07 липня 1999 року визначено, що Державне підприємство "Завод імені ОСОБА_5" входить до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.

До вказаного переліку Державне підприємство "Завод імені ОСОБА_5" включено з моменту набрання чинності цим Законом і до моменту вирішення даного спору.

Таким чином вимогами законодавства чітко визначено, що майно Держаного підприємства "Завод імені ОСОБА_5" є об'єктом права державної власності, що не підлягає приватизації та не може передаватись в іпотеку.

З приводу посилань позивача на отримання дозволу Міністерства промислової політики України №10/3-2-359 від 22 березня 2006 року, №10/3-2-1351 від 12 вересня 2006 року, №10/7-1-44 від 23 січня 2006 року, №10/3-2-1835 від 23 січня 2006 року про передачу в іпотеку нерухомого майна слід зазначити наступне.

По-перше, як було зазначено вище, законодавством встановлена заборона приватизації будь-якого майна Державного підприємства "Завод імені ОСОБА_5", незалежно від його належності до цілісного майнового комплексу підприємства.

По-друге, заборони, встановлені Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" та Законом України "Про іпотеку" можуть бути зняті лише за умови внесення відповідних змін до відповідних законів.

По-третє, в листі Міністерства промислової політики України міститься зобов'язання керівнику Державного підприємства "Завод імені ОСОБА_5" стосовно внесення змін до Переліку майна, що включається до складу цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Завод імені ОСОБА_5" та надання такого переліку на затвердження до Міністерства.

Відтак доказом виключення нерухомого майна зі складу цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Завод імені ОСОБА_5" може бути лише затверджений Міністерством промислової політики України перелік майна, що включається до складу цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Завод імені ОСОБА_5", у якому б не було нерухомого майна, який в матеріалах справи відсутній.

Крім того, частиною 1 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає, зокрема, в його примусовій реалізації. Відтак, предметом іпотеки може бути лише те майно, яке можна примусово реалізовувати.

Однак нерухоме майно державного підприємства не може бути примусово реалізоване.

Статтею 1 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державного підприємства.

Відповідно до статті 2 цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємства розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цих підприємств.

Конституційний Суд України у п. 3.3 рішення від 10 червня 2003 року у справі №1-11/2003 за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" (справа про мораторій на примусову реалізацію майна) роз'яснив, що за змістом ст. 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" мораторій не поширюється на відчуження рухомого та іншого майна підприємств, що не забезпечує ведення їх виробничої діяльності, а також на продаж об'єктів нерухомого майна та інших засобів виробництва, що забезпечують виробничу діяльність підприємства-боржника у процедурі його санації (ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Державне підприємство "Завод імені ОСОБА_5" є державним підприємством, нерухоме майно, на яке звернено стягнення як на предмет іпотеки, віднесено до його основних засобів виробництва.

При цьому сам по собі факт використання чи невикористання майна в господарській діяльності державним підприємством у силу норм ст.2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" не є визначальним, оскільки за змістом цього закону мораторій встановлюється на застосування примусової реалізації об'єктів нерухомого майна, які віднесені до основних засобів підприємства-боржника.

Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду України від 25 лютого 2012 року у справі №6-18174.

Виходячи зі змісту п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18 травня 2006 року №01-8/1114, дія мораторію, який запроваджено Законом України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна",

поширюється на будь-яке нерухоме майно державних підприємств.

Згідно до ст. 1, 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" як на момент прийняття оспорюваного рішення, так і на момент розгляду справи в апеляційній інстанції, діє мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

В частині відмови в задоволенні вимоги позивача в частині стягнення пені у загальній сумі 412515,26 грн., що нарахована відповідно до умов кредитних договорів у період дії мораторію, введеного ухвалою господарського суду Харківської області від 24.05.2006 року по справі № Б-48/60-06 про банкрутство Державного підприємства "Завод імені ОСОБА_5", колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та в цій частині рішення господарського суду Харківської області є обґрунтованим і правомірним, оскільки відповідно до ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів.

Згідно зі ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Підсумовючи всевищенаведене колегія суддів зазначає, що рішення господарського суду Харківської області від 18 липня 2007 року у справі №47/170-10 (21/235-07) прийнято без урахування діючого законодавства, тому підлягає скасуванню у частині задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову, а апеляційна скарга - задоволенню.

Таким чином, керуючись ст.ст. 99, 101, п.2 ст.103, ст.ст. 104-105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державного концерну "Укроборонпром" задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 18 липня 2007 року у справі №47/170-10 (21/235-07) скасувати у частині задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 18 липня 2007 року у справі №47/170-10 (21/235-07) залишити без змін.

Стягнути з Акціонерно-комерційного банку "Укрсоцбанк" в особі Харківській обласної філії (61057, м.Харків, вул. Гоголя,10 р/р 36198705990002, МФО 351016, код 09351014) на користь Державного концерну "Укроборонпром" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36 код ЄДРПОУ 37854297) - 28179,80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 06 червня 2016 року.

Головуючий суддя В.В.Россолов

Суддя В.О.Івакіна

Суддя П.В.Тихий