Постанова

від 02.06.2016 по справі 826/20350/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/20350/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 червня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Сергійчук Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно ст. 41 КАС України, в залі суду апеляційну скаргу представника Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - Сторчак Вікторії Вячеславівни на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Луганськвугілля» про стягнення суми адміністративно-господарської санкції, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного підприємства «Луганськвугілля» про стягнення суми адміністративно-господарської санкції. Свої вимоги обґрунтовує тим, що у відповідача утворилася заборгованість за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 16344220,75 грн. та, позивачем нарахована пеня за порушення строків сплати зазначеної суми адміністративно-господарської санкції у розмірі 7681783,40 грн. За приписами норм ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» добровільно несплачені суми адміністративно-господарської санкції, а також сума пені, підлягають стягненню в судовому порядку.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - Сторчак Вікторія Вячеславівна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про задоволення даного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до відомостей довідки позивача від 11.03.2010 року № 791 (форми № 2) та згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ДП «Луганськвугілля» (код за ЄДРПОУ 32473323), що зареєстроване як юридична особа з 09.04.2003 року, зареєструвалося 11.03.2010 року як роботодавець у Луганському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів (реєстраційний номер 44/101/1040).

Згідно інформації за показниками звіту ДП «Луганськвугілля» про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2013 рік форми № 10-ПІ (реєстр. № 3963 від 26.02.2014 року), взятої з Єдиного інформаційного автоматизованого банку даних (ЄІАБД), середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік на державному підприємстві становила 13828 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, - 278 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, - 553 особи, фонд оплати праці штатних працівників становить 821846,90 грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника становила 59433,53 грн. Копія такого звіту форми 10-ПІ позивачем до матеріалів позову додана не була у зв'язку із знищенням останньої в липні 2014 року невідомими особами під час захоплення будівлі Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, що раніше розташовувалася в зоні АТО.

За порушення ДП «Луганськвугілля» нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів позивачем визначено відповідачу суму адміністративно-господарських санкцій в розмірі 16344220,75 грн. та нарахована пеня за прострочення сплати зазначеної санкції протягом періоду з 16.04.2014 року по 29.07.2015 року у розмірі 7681783,40 грн.

Оскільки вказані кошти не сплачено відповідачем у добровільному порядку, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є неправомірними та необгрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його необгрунтованим з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 8 ст. 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування, зокрема інвалідів. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Фонд соціального захисту інвалідів, відповідно до п. 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 року № 129, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.04.2011 року за № 528/19266 (надалі - Положення), є бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Державною службою з питань інвалідів та ветеранів.

Згідно із п. 5 Положення Фонд відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: координує та контролює роботу територіальних відділень Фонду соціального захисту інвалідів, у тому числі щодо: реєстрації у них підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю (пп. 1.1 п. 5); організації прийому звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів до нормативу таких робочих місць, їх аналізу та перевірки правильності в них розрахунків (пп. 1.2. п. 5); збору сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; обліку зазначених сум адміністративно-господарських санкцій та пені і використання шляхом надання фінансової допомоги, цільової позики, дотацій на створення спеціальних робочих місць для працевлаштування інвалідів, забезпечення функціонування всеукраїнських, державних, міжрегіональних центрів професійної реабілітації інвалідів і державних центрів соціальної реабілітації дітей-інвалідів, фінансування заходів, спрямованих на фізкультурно-спортивну реабілітацію інвалідів, фінансування витрат на професійну підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку інвалідів та інші заходи, визначені законом (пп. 1.4 п. 5); обліку заборгованості зі сплати сум адміністративно-господарських санкцій і пені, які нараховані підприємствам, установам, організаціям, у тому числі підприємствам, організаціям громадських організацій інвалідів, фізичним особам, які використовують найману працю (пп. 1.5 п. 5).

Відповідно до Положення про Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затверджене Наказом Фонду від 26.05.2011 року № 81, Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є територіальним органом бюджетної установи Фонду соціального захисту інвалідів.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (надалі - Закон № 875).

За змістом ст. 20 Закону Фонду соціального страхування захисту інвалідів надано право на стягнення санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Таким чином, позивач у справі є суб'єктом владних повноважень, якому чинним законодавством України надані владні управлінські функції у сфері соціального захисту інвалідів, в тому числі контроль щодо забезпечення інвалідів робочими місцями.

Статтею 18 Закону передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, з урахуванням причин інвалідності, з урахуванням побажань інвалідів, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 181 Закону рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Частиною 1 статті 19 Закону встановлено, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік, - у кількості одного робочого місця.

Згідно ч. 3 ст. 19 Закону підприємства, установи, організації у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Відповідно до ст. 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Згідно п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно з ч. 2, 3 і 4 ст. 20 Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120% річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Аналіз вищевказаних положень дає підстави для висновку про те, що нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості місць для працевлаштування інвалідів, що не супроводжується обов'язком пошуку інвалідів для працевлаштування на створені ним робочі місця. Такий обов'язок покладено на органи працевлаштування, перелічені в ч. 1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Правова позиція по даному питанню викладена Верховним Судом України у постановах від 20.06.2011 року у справі № 21-60а11 за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства «Продекспорт» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та від 26.06.2012 року у справі № 21-105а12 за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Одеської залізниці про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Водночас відповідно до п. 1.3 Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року № 316, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 року за № 988/23520, роботодавці подають інформацію до територіального органу Державної служби зайнятості України у містах Києві та Севастополі, районі, місті, районі у місті (далі - територіальний орган) незалежно від місцезнаходження.

Судом першої інстанції належним чином не виконано вимог положень ч. 5 ст. 11 та ч. 5 ст. 71 КАС України та не перевірено наявність в діях відповідача порушень в частині повідомлення органу державної служби зайнятості про наявність вакантних місць на підприємстві (в тому числі для інвалід), шляхом неподання за відповідним місцем та у встановлені строки звітів за формою № 3-ПН за 2013 рік.

При цьому, колегією суддів за змістом повідомлення Луганського міського центру зайнятості (а.с. 106) встановлено, що згідно бази даних ЄІАС, у якій відповіднодо ст.. 23 Закону України «Про зайнятість населення» здійснюють свої повноваження органи Державної служби зайнятості України, Державне підприємство «Луганськвугілля» у 2013 році не надавало звіти - Інформацію про попит на робочу силу (вакансії) форма № 3-ПН для людей з інвалідністю.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідачем не виконано обов'язок по забезпеченню певної кількості місць для працевлаштування інвалідів, а тому в останнім у відповідності до вимог ч. 2, 3 і 4 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» повинна була самостійно розрахована та сплачена спірна адміністративно-господарська санкція в строк до 15 квітня 2014 року.

Вказане відповідачем здійснено не було.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача вказаної вище адміністративно-господарської санкції та пені.

Отже, позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Таким чином, суд першої прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову, а тому судове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення.

За вказаних обставин колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а тому вона є такою, що підлягає задоволенню.

Зі змісту ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, оскаржуване судове рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 2, 41, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - Сторчак Вікторії Вячеславівни - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 грудня 2015 року - скасувати та ухвалити нову постанову , якою адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Луганськвугілля» про стягнення суми адміністративно-господарської санкції задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Луганськвугілля» (03680, м. Київ. Пров. Приладний, 2а, код ЄДРПОУ 379122259) на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (93003, Луганська область, м. Рубіжне, вул.. Будьонного, 28, код ЄДРПОУ 13396264) суму адміністративно-господарської санкції в розмірі 16344220,75 грн. та пеню за порушення термінів її сплати за період з 16 квітня 2014 року по 29 червня 2015 року в розмірі 7681783,40 грн., а всього: 24026004,15 грн. на розрахунковий рахунок 31210230700004 в ГУ ДКСУ у Луганській області, МФО 804013, код ОКПО 37991477, код доходу 50070000.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

В.Е. Мацедонська

Повний текст виготовлено 07.06.2016 року.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.