Ухвала

від 31.05.2016 по справі 815/2339/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/2339/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л. М.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Бойка А.В.,

- ОСОБА_1,

при секретарі - Осавуляк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю В«Енергія і Газ УкраїнаВ» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2015 року за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю В«Енергія і Газ УкраїнаВ» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

22 квітня 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю В«Енергія і Газ УкраїнаВ» (надалі - ТОВ В«Енергія і Газ УкраїнаВ» або позивач) звернуся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області (надалі - ДПІ в Суворовському районі або відповідач), про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31 березня 2015 року №0000462201 та №0000452201.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийнятті на підставі акту перевірки, з висновками якого позивач не погоджується, оскільки всі необхідні документи стосовно господарських взаємовідносин з контагентами ТОВ «Ойл-Д», Представництво «Сопрема Трейдінг ЛТД» у перевіряємий період податковому органу були надані. При цьому позивач звертає увагу на безпідставність посилань в акті перевірки на податкову інформацію інших податкових органів стосовно його контрагентів, на безпідставність посилань на ст.ст. 138 , п.201.6 Податкового кодексу України, які на момент проведення перевірки вже були виключені з Податкового кодексу. Крім того апелянт зазначає, що суми завищення від'ємного значення податку на додану вартість не співпадають із сумами, вказаними в акті перевірки.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2015 року адміністративний позов - задоволений частково.

Визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 31 березня 2015 року №0000452201 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 30 856 312,00 грн. (тридцять мільйонів вісімсот п'ятдесят шість тисяч триста дванадцять гривень 00 копійок).

В задоволенні решти позову - відмовлено.

Стягнено з ТОВ В«Енергія і Газ УкраїнаВ» на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 607,76 (одна тисяча шістсот сім гривень сімдесят шість копійок).

В апеляційній скарзі ТОВ В«Енергія і Газ УкраїнаВ» ставиться питання про скасування судового рішення від 20 листопада 2015 року в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

При цьому апелянт зазначає, що не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що перевезення вантажів від постачальників не підтверджено документально, оскільки поставка нафтопродуктів, яку здійснювало Представництво «Сопрема Трейдінг ЛТД» відбувалось трубопровідним транспортом, а тому така діяльність не потребує оформлення товаро-транспортних накладних. Дизельне пальне від цього постачальника перевозилось від однієї ємкості до другої, які знаходяться на території одного і того ж підприємства, а тому оформлення товаро-транспортних накладних також було непотрібним. Крім того апелянт вказує на те, що довідкою податкового органу від 14 травня 2014 року №110/15-54-22-1/34737717 за результатами зустрічної звірки позивача було зроблено висновок про те, що документально підтверджено здійснення господарських операцій позивача з Представництвом «Сопрема Трейдінг ЛТД» та повнота їх відображення в обліку за період жовтень, листопад 2013 року, січень 2014 року, проте суд першої інстанції не прийняв це до уваги. Апелянт також зазначав, що поставка важкого рідкого палива від контрагента ТОВ «Ойл-Д» підтверджена також всіма необхідними документами,до яких не було ніяких зауважень під час проведення перевірки.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ТОВ В«Енергія і Газ УкраїнаВ» , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

ТОВ «Енергія і Газ Україна» зареєстровано 16.03.2007р. з №15561020000026667. основним видом економічної діяльності підприємства є виробництво електроенергії (Т.1, а.с. 121-122).

ТОВ «Енергія і Газ Україна» перебуває у господарських відносинах з Представництвом компанії «Сопрема Трейдінг ЛТД» та товариством з обмеженою відповідальністю «ОЙЛ-Д».

18.07.2013р. ТОВ «Енергія і Газ Україна» (Покупець) уклало з ТОВ «ОЙЛ-Д» (Постачальник) Договір №172/13 постачання, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити (передати у власність) Покупцеві нафтопродукти: Важке рідке паливо (надалі - Товар), партіями в асортименті та кількості, зазначеній у додаткових угодах до договору, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити Товар у порядку, передбаченому Договором (з додатковими угодами до Договору №1 від 18 липня 2013 року, №2 від 12 березня 2014 року, №3 від 17 березня 2014 року, №4 від 21 березня 2014 року) (надалі - Договір №172/13 від 18 липня 2013 року) (Т.4, а.с. 34-46).

01 жовтня 2013 року між Представництвом компанії «Сопрема Трейдінг ЛТД» (Постачальник) та ТОВ «Енергія і Газ Україна» (Покупець) укладено договір №207/13 на постачання нафтопродуктів, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити (передати у власність) Покупцеві нафтопродукти: Мазут паливний М-100 зольний високосірчастий парафінистий (надалі - Мазут), Залишок вісбрекінгу, Вуглеводневий газ, Дизельне пальне (надалі - Товар), партіями у кількості, зазначеній у договорі, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити Товар у порядку, передбаченому Договором (з додатковими угодами до Договору №1 від 01.10.2013р., №2 від 01.10.2013р., №3 від 31.10.2013р., №4 від 01.12.2013р.) (надалі - Договір №207/13 від 01.10.2013р.) (Т.4, а.с. 21-33).

В період з 23.02.2015р. по 06.03.2015р. посадовими особами ДПІ у Суворовському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Енергія і Газ Україна» по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками ТОВ «Ойл-Д» (код за ЄДРПОУ 37815731) за період липень, серпень 2013 року, березень 2014 року, Представництвом «Сопрема Трейдінг ЛТД» (код за ЄДРПОУ 26595628, за період жовтень, листопад, грудень 2013 року, січень 2014 року, про що складено ОСОБА_2 №1145/15-54-22-01/34737717 від 16.03.2015р. (надалі - ОСОБА_2 перевірки) (Т.1, а.с. 10-56).

ОСОБА_2 перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 138.1.1 п.138.1 ст.138, п.138.2 ст.138, п. 138.4. ст.138, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України №2755-УІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 11 555 828 грн., у тому числі за 2013 рік у розмірі - 11 555 828 грн.; а також п. 201.1 ст.201, п.201.4 ст.201, п.201.6 ст.201, п.201.8 ст.201, п.198.1 ст.198, п.198.2 ст.198, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010р. №2755-У1 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищені суми позитивного/від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядки 18/19) на загальну суму 12164029 грн. в т.ч. по періодах: Липень 2013 року - на 139 350грн., серпень 2013 року - на 959 177грн.; жовтень 2013 року - на 2 337 549грн.; листопад 2013 року - на 3 428 834 грн.; грудень 2013 року - на 1 362 876 грн.; січень 2014 року - на 3 267 761 грн.; березень 2014 року - на 668 482грн. (Т.1, а.с. 10-56).

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем п. 201.1 ст.201, п.201.4 ст.201, п.201.6 ст.201, п.201.8 ст.201, п.198.1 ст.198, п.198.2 ст.198, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010р. №2755-УІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з у на додану вартість в наступних звітних (податкових) періодах (рядок 23.2) в періоді, що перевірявся, на загальну суму 80 780 грн., у тому числі за липень 2013 року у розмірі - 80 780 грн. та порушення п. 201.1 ст.201, п.201.4 ст.201, п.201.6 ст.201, п.201.8 ст.201, п.198.1 ст.198, п.198.2 ст.198, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010р. M2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті завищено суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24), в періоді, що перевірявся, на загальну суму 12 083 249 грн. (Т.1, а.с. 10-56).

На підставі вищевказаного ОСОБА_2 перевірки ДПІ у Суворовському районі прийняті податкові повідомлення-рішення форми «В4» №0000452201 від 31.03.2015р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 43 020 341 грн. (Т.1, а.с. 57) та форми «П» №0000462201 від 31.03.2015р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 11 555 828 грн. (Т.1, а.с. 58).

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що в частині зобов'язання, визначеного помилково, податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 31.03.2015 року підлягає задоволенню. Щодо іншої частини позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про те,що надані позивачем докази не спростовують викладених в ОСОБА_2 перевірки висновків стосовно завищення позивачем податкового кредиту за період липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2013 року, січень, березень 2014 року у сумі 12 164 029,00 грн. та завищення об'єкта оподаткування на 11 555 828, 00 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 86.1. ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Пунктом 86.8 ст. 86 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

ОСОБА_3 п. 1.2 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012р. N1236 (надалі - Порядок №1236) органи державної податкової служби складають та направляють (вручають) платникам податків податкові повідомлення-рішення про нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

ОСОБА_3 з п. п «б» п. 2.1 Порядку №1236 орган державної податкової служби визначає суму нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість та складає податкове повідомлення-рішення у випадках, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПКУ передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ПКУ). ОСОБА_3 п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПКУ (в редакції станом на час вчинення господарських операцій) датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

ОСОБА_3 з п. 138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

ОСОБА_3 з п.п. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 177.4 ст. 177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 цієї статті).

Пунктом 198.2. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Суворовському районі форми «В4» №0000452201 від 31.03.2015р. позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 43 020 341 грн. (Т.1, а. с. 57).

Поряд з цим у висновках ОСОБА_2 перевірки йдеться про завищення позивачем суми від'ємного значення ПДВ у розмірі 12 164 029,00 грн.

Дана сума підтверджується також і розрахунком штрафних (фінансових санкцій) до ОСОБА_2 перевірки, згідно якого сума завищення від'ємного значення ПДВ складає 12 164 029,00 грн. (Т.7, а. с. 85).

ОСОБА_3 пояснень представника відповідача, наданих в судовому засіданні як в суді першої інстанції так і під час апеляційного розгляду справи, сума зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 43 020 341,00 грн. за податковим повідомленням-рішенням №0000452201 від 31.03.2015р. визначена помилково.

Отже судом першої вірно встановлено,що сума зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за податковим повідомленням-рішенням №0000452201 від 31.03.2015р. визначена помилково, у зв'язку -з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0000452201 від 31.03.2015р. в частині зобов'язання, визначеного помилково.

Стосовно правомірності зменшення відповідачем розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 12 164 029,00 грн. за податковим повідомленням-рішенням №0000452201 від 31.03.2015р. колегія суддів зазначає наступне.

ОСОБА_3 вищезазначеного ОСОБА_2 перевірки за період липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2013 року, січень, березень 2014 року, завищення податкового кредиту складає 12 164 029,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи позивач у перевіряємий період мав господарські правовідносини з ТОВ «Ойл-Д» на підставі договору від 18.07.2013р. на постачання нафтопродуктів №172/13 та з Представництвом «Сопрема Трейдінг ЛТД»на підставі договору №207/13 на постачання нафтопродуктів.

Вищевказаний податковий кредит позивачем було сформовано на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Ойл-Д» та Представництва «Сопрема Трейдінг ЛТД».

Перевіркою встановлено, що у ТОВ «Енергія і Газ Україна» відсутні будь-які документи на перевезення вантажів від постачальника ТОВ «Ойл-Д» (товарно-транспортні накладні), а також товарно-транспортні накладні, які б підтверджували факт поставки дизельного палива на адресу ТОВ «Енергія і Газ Україна» від постачальника Представництво «Сопрема Трейдінг ЛТД».

Крім того в ОСОБА_2 перевірки використано податкову інформацію інших податкових органів, а саме ОСОБА_2 ДПІ у Печерському районі міста Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ойл-Д» з контрагентами постачальниками від 29.07.2014р. №2087/26-55-22-10/37815731, з якого вбачається,що звіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій ТОВ «Ойл-Д» з ПП «Універсал ВІП Сервіс» за період з 01.06.2013р. по 31.08.2013р. та ТОВ «БФ «Альянс» за період з 01.02.2014р. по 31.03.2014р; а також ОСОБА_4 ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Представництва «Сопрема Трейдінг ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з платниками податків за період з 01.09.20132р. по 30.04.2014р., у висновками про те, що правочини укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Представництво «Сопрема Трейдінг ЛТД» не могло фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, відсутності транспортних засобів, наявної кількості трудових ресурсів.

В свою чергу суд першої інстанції висловив свою правову позицію, з якою погоджується і колегія суддів апеляційного суду про те, що податкова інформація може бути використана для формування висновків перевірки, але податкове законодавство України не містить норм, які б ставили у залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів або зобов'язували платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства,тому недекларування контрагентами своїх зобов'язань або несплата податку до бюджету, не є підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит з ПДВ за господарськими операціями з ними.

Що стосується висновку перевіряючих щодо ненадання документів, які б підтверджували факт постачання товарів, судова колегія зазначає наступне .

З матеріалів справи вбачається, що листами від 15.09.2014р.за вих. №14631/10/15-54-22-01 та від 23.09.2014р. за вих. №14968/10/15-54-22-01/08 ДПІ у Суворовському районі звернулося до директора ТОВ «Енергія і Газ Україна» із запитом про надання копій первинних, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують фінансово-господарські відносини, вид, обсяг і якість операцій та розрахунків для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку ПДВ у тому числі по контрагенту ТОВ «Ойл-Д» (Т.1, а. с. 109-110, 111).

При цьому листом за вих. №5.1-919 від 09.10.2014р. ТОВ «Енергія і Газ Україна» надано ДПІ у Суворовському районі документи на підтвердження реальності здійснення взаємовідносин з ТОВ «Ойл-Д», у переліку яких не містить документів на підтвердження транспортування отриманого від ТОВ «Ойл-Д» товару (Т.1, а.с. 114).

Товарно-транспортні накладні не надавалися позивачем і під час проведення зазначеної перевірки.

Пунктом 85.1 ст. 85 ПК України (в редакції на дату проведення перевірки) встановлено заборону витребувати документи від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом.

Поряд з цим , п. 85.2 ціє ж статті на платника покладено обов'язок надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Таким чином, обов'язок надати перевіряючим усі документи, що мають відношення до предмета перевірки, покладено саме на платників податків, про що було правильно зауважено судом першої інстанції.

Посилаючись на реальність здійснення господарських відносин , позивачем були надані суду копії товарно-транспортних накладних щодо постачання товару від контрагента ТОВ «Ойл-Д» (Т.1, а.с. 129, 133, 136, 139, 142, 143, 147, 152, 153, 156, 161, 162, 175, 178, 181-184, 195, 198, 199, 200, 203, 206-208, 223, 226, 229, Т.2, а.с. 2, 3-4) , з приводу чого колегія суддів звертає увагу на наступне.

ОСОБА_3 пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу. Товарно-транспортна накладна та дорожні листи вантажного автомобіля згідно з пунктом 11.1 цих Правил є основними документами на перевезення вантажів.

Пунктом 11.7 Правил встановлено, що перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Таким чином, товарно-транспортні накладні, як первинні документи, призначені для фіксування господарської операції, зокрема, з поставки транспортних послуг, повинні у всякому разі бути в наявності як у постачальника цих послуг, так і у покупця, безвідносно до умов договору поставки про зобов'язану сторону щодо доставки товару.

Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів визначається Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпустку та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 р. N281/171/578/155 (надалі - Інструкція N281/171/578/155).

Інструкція N281/171/578/155 поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Відповідно до п. 5.4.1 Інструкції N281/171/578/155 перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N128/2568 (надалі - Наказ №363), та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".

ОСОБА_3 до п. 11.1 Наказу №363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається (п. 11.3 Наказу №363).

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля (п. 11.4 Наказу №363).

ОСОБА_3 з п. 11.5 Наказу №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25 і 8.26 цих Правил (п. 11.9 Наказу №363).

При цьому Інструкцією N281/171/578/155 затверджено форму Товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) N - Форма N 1-ТТН (нафтопродукт) (Додаток №3 до Інструкції N281/171/578/155).

Поряд з цим позивачем до суду було надано копії товарно-транспортних накладних Типової форми №1-ТН, затвердженої наказом Мінтрансу, Мінстату України 29.12.95р. №88/346.

Крім того ці копії товаро-транспортних накладних не містять повного обсягу реквізитів, які б давали підстави вважати їх належними доказами факту постачання товарів. А саме, деякі ТТН не містять таких реквізитів, як номер, вид перевезень, дата складання, також у зазначених ТТН не конкретизовано пункт розвантаження товару, а лише зазначено «м. Одеса», жодна накладна не містить відомостей щодо вантажно-розвантажувальних операцій, підпису та посади вантажоодержувача (натомість вказано лише прізвище, ім'я, по батькові).

Колегія суддів вважає,що надані до суду товарно-транспортні накладні не можуть слугувати належним підтвердженням здійснення факту постачання товару позивачу за Договором №172/13 від 18.07.2013р.

Стосовно доводів апелянта щодо постачання нафтопродуктів Представництвом компанії «Сопрема Трейдінг ЛТД»,колегія суддів зазначає наступне.

ОСОБА_3 п. 2.4 Договору №207/13 від 01.10.2013р., укладеного між Представництвом компанії «Сопрема Трейдінг ЛТД» (Постачальник) та ТОВ «Енергія і газ Україна» (Покупець), постачання Мазуту, Залишків вісбрекінгу, Вуглесірчастого газу здійснюється трубопроводами. Визначення кількості поставленого Товару здійснюється на підставі даних вузлів обліку, встановлених на енергоблоці Покупця (м. Одеса, Шкодова гора, 1/1). Постачання дизельного пального здійснюється автомобільним транспортом (Т.4, а.с. 21-29). Абзацом 2 п. 2.6 даного Договору визначено, що кількість прийнятого покупцем автомобільним транспортом товару визначається шляхом виміру маси товару, який пройшов через масовий витратомір автоматизованої системи наливу на автомобільній естакаді Постачальника та фіксується у товарно-транспортній накладній (ТТН).

ОСОБА_3 з п. 2.7 цього договору Постачальник разом з Товаром зобов'язується передати Покупцеві наступні документи: акти приймання-передавання, паспорт якості на Товар, товарно-транспортну накладну (при постачанні дизельного пального).

Таким чином колегія суддів вважає,що надання ТТН при постачанні дизельного палива автомобільним транспортом згідно умов даного договору є обов'язковим.

Необхідність складання ТТН при перевезенні нафтопродуктів автомобільним транспортом випливає також і з положень Інструкції N281/171/578/155, відповідно до п. 5.4 якої перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.

Отже, відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на постачання дизельного пального унеможливлює віднесення сум ПДВ за такими операціями до податкового кредиту.

Стосовно підтвердження факту постачання нафтопродуктів від Представництва компанії «Сопрема Трейдінг ЛТД» до ТОВ «Енергія і газ Україна» трубопровідним транспортом, судова колегія зазначає наступне.

Порядок приймання нафти під час надходження нафтопровідним транспортом визначено п. 5 Інструкцією N281/171/578/155, відповідно до положень якої масу брутто нафти вимірюють за допомогою СВКН із застосуванням потокових вимірювачів об'ємної витрати, потокових густиномірів, потокових обчислювачів витрат (об'ємно-масовий динамічний метод) або потоковими вимірювачами маси (масовий динамічний метод).

У СВКН оброблення інформації від первинних ЗВТ та її метрологічні розрахунки виконуються поточним комп'ютером, результати вимірювань відображаються на дисплеї поточного комп'ютера, принтері і за наявності SKADA-системи персональним комп'ютером. Результати вимірювання об'єму і маси на СВКН заносять до журналу реєстрації результатів вимірювань СВКН за формою N 33-НП (додаток 4) або до оперативного листа, прочитуючи із зазначених засобів відображення інформації через проміжки часу, обумовлені в договорі постачання нафти, а також з кожною зупинкою і поновленням перекачування нафти.

На підставі записів у журналі реєстрації результатів вимірювань СВКН або в оперативному листі і в паспорті якості нафти оформлюють акт приймання-здавання нафти за формою N34-НП (додаток 5). Паспорт якості, форма якого надана в Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 4 червня 2007 року N 271/121, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 4 липня 2007 року за N762/14029, повинен бути заповнений згідно з її вимогами і є невід'ємною частиною акта приймання-здавання нафти. Акт приймання-здавання нафти оформлюється з додаванням паспорта якості нафти в кількості примірників, установленій договором або іншою домовленістю між сторонами, які здають і приймають нафту.

З матеріалів справи вбачається,що надані позивачем до суду акти приймання-передавання нафтопродуктів складені не за формою, передбаченою Інструкцією N281/171/578/155.

Під час апеляційного розгляду справи судом позивачеві було запропоновано надати будь-які інші докази, пов'язані з прийманням, транспортуванням, зберіганням, та обліком товарної нафти і нафтопродуктів,але позивач формально поставився до цих вимог та надав до суду апеляційної інстанції документи, які за своїм змістом у сукупності з іншими дослідженими доказами не є достатніми для беззаперечного твердження про дійсне виконання господарських операцій з контрагентами ТОВ «Ойл-Д», Представництвом «Сопрема Трейдінг ЛТД».

ОСОБА_3 Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем докази не спростовують висновків, викладених в ОСОБА_4 перевірки щодо завищення позивачем податкового кредиту за період липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2013 року, січень, березень 2014 року у сумі 12 164 029,00 грн. та завищення об'єкта оподаткування на 11 555 828, 00 грн.

Враховуючи, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю В«Енергія і Газ УкраїнаВ» залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі (після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції).

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Яковлєв