Постанова

від 14.04.2020 по справі 815/2339/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 квітня 2020 року

м. Київ

справа №815/2339/15

касаційне провадження №К/9901/29065/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Енергія і Газ Україна на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.11.2015 (суддя Токмілова Л.М.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016 (головуючий суддя - Танасогло Т.М., судді: Бойко А.В., Яковлєв О.В.) у справі № 815/2339/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Енергія і Газ Україна до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Енергія і Газ Україна звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.03.2015 № 0000462201 та від 31.03.2015 № 0000452201.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 20.11.2015 адміністративний позов задовольнив частково. Визнав незаконним та скасував податкове повідомлення-рішення від 31.03.2015 № 0000452201 в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 30856312,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 31.05.2016 залишив постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.11.2015 без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю Енергія і Газ Україна звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.11.2015, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016 та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 21, 58, пункту 86.1 статті 86, пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 2, 8, 9, 69, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, наголошує на реальності оспорюваних господарських операцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Енергія і Газ Україна при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками Товариством з обмеженою відповідальністю Ойл-Д за період липень, серпень 2013 року, березень 2014 року, Представництвом Сопрема Трейдінг ЛТД за період жовтень, листопад, грудень 2013 року, січень 2014 року, результати якої оформлено актом від 16.03.2015 № 1145/15-54-22-01/34737717.

За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.4, 138.8 статті 138, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на неправомірне формування даних податкового обліку за наслідками здійснення господарських операцій із придбання нафтопродуктів у Товариства з обмеженою відповідальністю Ойл-Д (важкого рідкого палива) та Представництва Сопрема Трейдінг ЛТД (мазуту паливного М-100 зольного високосірчастого парафінистого, залишку вісбрекінгу, вуглеводневого газу, дизельного пального) з підстави непідтвердження реального характеру здійснених поставок належним чином оформленою первинною документацією.

На підставі зазначеного акта перевірки та з огляду на вказані порушення Державною податковою інспекцією у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 31.03.2015 № 0000462201, згідно з яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 11555828,00 грн., а також від 31.03.2015 № 0000452201, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 12164029,00 грн.

За правилами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум грошових зобов`язань на підставі таких операцій.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, за змістом статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У спірній ситуації суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що долучені позивачем до матеріалів справи видаткові накладні, акти прийому-передачі нафтопродуктів, товарно-транспортні накладні, податкові накладні не є достатніми доказами фактичного здійснення оспорюваних операцій.

Так, представлені Товариством з обмеженою відповідальністю Енергія і Газ Україна товарно-транспортні накладні та акти прийому-передачі нафтопродуктів не відповідають формі та вимогам, передбаченим Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Міністерства економіки України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155.

Більш того, долучені платником до матеріалів справи товарно-транспортні накладні складені з численними недоліками, які позбавляють можливості підтвердити і розкрити суть здійснених операцій.

Будь-яких інших належних та достовірних доказів, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням та обліком товарної нафти і нафтопродуктів товариством, у тому числі на вимогу суду апеляційної інстанції, не подано.

Наведені обставини в сукупності з доводами органу доходів і зборів, викладеними в акті перевірки щодо фіктивності Товариства з обмеженою відповідальністю Ойл-Д та Представництва Сопрема Трейдінг ЛТД , свідчать про удаваний характер господарських операцій, здійснених позивачем із зазначеними контрагентами, що, в свою чергу, виключає можливість відображення таких операцій у його податковому обліку.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Енергія і Газ Україна без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

У частині задоволення позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

Керуючись частиною другою розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Енергія і Газ Україна залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.11.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016 у справі № 815/2339/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк