Ухвала

від 31.05.2016 по справі 818/2154/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2016 р.Справа № 818/2154/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П., Перцової Т.С.

за участю: секретаря судового засідання - Мороз Є.В.

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в режимі відеоконференції адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергонафтмаш", Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.02.2016р. по справі № 818/2154/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергонафтмаш"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергонафтмаш", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах №0008171502/64942 від 17 грудня 2012 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності юридичних осіб на загальну суму 113699 грн. 27 коп. в частині збільшення суми на 93914,74 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергонафтмаш" - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах № 0008171502/64942 від 17 грудня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності юридичних осіб на загальну суму 113 699 грн. 27 коп. в частині збільшення суми на 19 047 грн. 48 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. п. 288.1, 288.4, 288.5 ст. 288, п. 289.1 ст. 189 Податкового кодексу України, ст.ст. 204, 629, ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, ст.ст. 13, 14 Закону України "Про плату за землю", що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, також подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року скасувати в частині задоволення позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, п. 2 ст. 286, п. п. 288.1, 288.4, 288.5 ст. 288, п. 289.1 ст. 189 Податкового кодексу України, ст. 632 Цивільного кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Протокольною ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року замінено в порядку процесуального правонаступництва згідно ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України відповідача, апелянта у справі, Державну податкову інспекцію у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби на Державну податкову інспекцію у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що 27.11.2012 року відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Енергонафтмаш" з питань дотримання вимог податкового законодавства за 2010-2011р.р., січень-жовтень 2012 р., за результатами, якої ДПІ в м. Сумах складено акт перевірки від 28.11.2012 р. за №3982/152/32318138 (а. с. 10-16).

17.12.2012 р. на підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Сумах прийнято податкове повідомлення - рішення №0008171502/64942, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності юридичних осіб на суму 113699,27 грн., з яких: 95294,05 грн. - за основним платежем, 18405,22 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а. с. 17).

Підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного повідомлення-рішення слугували висновки відповідача про порушення ЗАТ В«ЕнергонафтмашВ» вимог статей 2, 17, 21, 23 Закону України "Про плату за землю" та порушення вимог Податкового кодексу України щодо визначення розміру орендної плати за землю.

Слід зазначити, що в межах даної справи позивачем оскаржується податкове повідомлення-рішення від 17.12.2012 року №0008171502/64942 про збільшення грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності юридичних осіб на суму 93 914, 74 грн., в тому числі 78 587, 16 грн. за основним платежем та 15 327, 58 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Приймаючи рішення в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при визначенні розміру нарахування грошового зобов'язання по орендній платі за земельну ділянку за 2010 рік відповідачем безпідставно застосовано поточні дані державного земельного кадастру, зазначені у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки в розмірі 246,08 грн. за 1 кв. м., наданому управлінням Держкомзему в м. Суми, оскільки відповідно до норми ст.13 Закону України "Про плату за землю", такі дані державного земельного кадастру є підставою для нарахування іншого виду плати за землю - земельного податку, що призвело до незаконного збільшення податкового зобов'язання по орендній платі за земельну ділянку за 2010 рік.

Приймаючи рішення в частині відмови у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що при визначенні суми грошового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності ТОВ «Енергонафтмаш» повинно було врахувати вимоги ст.288, п.289.1 ст.289 ПК України та узгодити грошове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2011рік та за 2012р. (перевіряємий період січень-жовтень 2012 року), виходячи з нормативно-грошової оцінки 1кв.м. земельної ділянки в розмірі 246,08 грн.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах від 17.12.2012 року №0008171502/64942 в частині визначення суми грошового зобов'язання за платежем орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності юридичних осіб в загальному розмірі 74 868, 20 грн. є правомірним і обґрунтованим.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як свідчать матеріали справи, спірні правовідносини вже були предметом дослідження судом під час первинного розгляду даної справи.

Так, постановою Сумського окружного адміністративного суду від 19.06.2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013 року, позов ТОВ "Енергонафтмаш" задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах від 17.12.2012 року №0008171502/64942 про збільшення суми грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності юридичних осіб на загальну суму 113 699, 27 грн. в частині збільшення суми на 93 914, 74 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 жовтня 2015 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області задоволено частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.06.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013 року у справі № 818/2154/13-а про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах від 17.12.2012 року №0008171502/64942, яким збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності юридичних осіб на загальну суму 113 699, 27 грн., в частині збільшення суми на 93 941, 74 грн. в частині збільшення суми на 74 867, 26 грн. скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.06.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013 року у справі № 818/2154/13-а залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 жовтня 2015 року виправлено допущені описки в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.06.2015 року №К/800/54426/13. Внесено виправлення в ухвалу Вищого адміністративного суду України від 22.06.2015 року №К/800/54426/13, а саме у мотивувальній частині ухвали суму « 3 809, 45» замінено на « 3 809, 50». В резолютивній частині ухвали суму « 93 941, 74» замінено на « 93 914, 74».

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 23 липня 2016 року прийнято до провадження справу № 818/2154/13-a за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергонафтмаш" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про скасування податкового повідомлення-рішення та призначено її до судового розгляду.

Колегія суддів зазначає, що приймаючи рішення у справі, колегія суддів касаційної інстанції погодилась із висновками судів попередніх інстанцій про те, що у 2010 році орендна плата за землю не відносилась до земельного податку і здійснювалась відповідно до закону на підставі договору оренди землі, відповідно до умов якого складовими частинами розрахунку орендної плати є нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на момент укладення договору.

У зв'язку з цим, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 жовтня 2015 року рішення постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.06.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013 року у справі № 818/2154/13-а залишено без змін.

У відповідності до ч. ч. 3, 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Таким чином, постанова Сумського окружного адміністративного суду від 19.06.2013 року у даній справі в частині скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах від 17.12.2012 року №0008171502/64942 про збільшення суми грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності юридичних осіб на суму 19 047 грн. 48 коп. набрала законної сили в порядку ст. 254 КАС України та є обов'язковою для виконання.

За таких обставин, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для прийняття до свого провадження справи в зазначеній частині позовних вимог та їх розгляду по суті з прийняттям відповідного рішення.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі.

Згідно ч. 1 ст. 203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.

З огляду на те, що існує судове рішення між тими самими сторонами, з того самого спору, що набрало законної сили, яким скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах від 17.12.2012 року №0008171502/64942 про збільшення суми грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності юридичних осіб на суму 19 047 грн. 48 коп. (15 237, 98 грн. - основний платіж та 3 809, 45 грн. - штрафні (фінансові) санкції), колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції в частині задоволення зазначених позовних вимог підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі в цій частині.

Переглянувши рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ "Енергонафтмаш" щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 17.12.2012 року № 0008171502/64942 про збільшення суми грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності юридичних осіб на суму 74867,26 коп. (за 2011 та 2012 роки), колегія суддів зазначає наступне.

Під час судового розгляду справи встановлено, що між ЗАТ "Енергонафтмаш" (орендар) м. Суми та Сумською міською радою (орендодавець) було укладено договір оренди земельні ділянки від 05.03.2005 року, площею 9874 кв. м. по вул. Машинобудівників, 4 в м. Суми.

Відповідно до п. 3 даного договору орендна плата на рік складає 2 % від нормативної грошової оцінки землі для 0,3189 га та 1 % від нормативної грошової оцінки землі для 0,6685 га.

Згідно із витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 17.02.2005 року №346/01-20 грошова оцінка 1 кв. м земельної ділянки на 2005 рік становить 99, 72 грн.

Згідно із витягами з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 19.01.2010 № 154/01-17 та від 21.01.2011 №640/01-25 нормативна грошова оцінка 1 кв. м земельної ділянки на 2011-2012 роки становила 246,08 грн. (т. 1 а.с. 73,74).

Зі змісту Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) убачається, що користування землею в Україні є платним.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс, який, відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, ПК визначив обов'язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Подібне визначення міститься й у статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, в якій би формі не справлялась плата за землю (чи то у вигляді земельного податку, чи то у вигляді орендної плати), вона у відповідності до положень Податкового кодексу України залишається загальнодержавним податком.

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.

В свою чергу, норми статті 288 Податкового кодексу України містять вичерпні правила визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України).

Пункт 288.5 статті 288 зазначеного Кодексу встановлює мінімальну та максимальну граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі. Диспозиція розглядуваної норми чітко розрізняє розмір орендної плати (яка визначається договором) та річну суму платежу (яка, в свою чергу, не може бути меншою від затвердженого законодавцем розміру).

Отже, незалежно від того, чи вносилися зміни до змісту договору оренди в частині встановлення розміру орендної плати, Податковий кодекс України вимагає, аби річний платіж був не менше трикратного розміру земельного податку.

Таким чином, норми Податкового кодексу України застосовують поняття річна сума платежу. А це поняття вже не є безпосередньо прив'язаним до змісту договору і не є тотожнім поняттю "орендна плата". Відтак, орендна плата може бути однією, а річна сума платежу - іншою. І пріоритет у такому разі варто надавати нормам Податкового кодексу України, які регулюють справляння податків і зборів, адже до них належить і орендна плата.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, колегія суддів вважає правильним застосування судом першої інстанції у даних спірних правовідносинах їх положень, у зв'язку з чим суд дійшов обґрунтованого висновку, що з набранням чинності Податкового кодексу України річний розмір орендної плати, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

Даний висновок також узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України в постанові від 02.12.2014 у справі № 21-274а14.

Отже, при визначенні суми грошового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності ТОВ "Енергонафтмаш" повинно було врахувати вимоги ст.288, п.289.1 ст.289 ПК України та узгодити грошове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2011рік та за 2012р. (перевіряємий період січень-жовтень 2012 року), виходячи з нормативно-грошової оцінки 1кв.м. земельної ділянки в розмірі 246,08 грн. за адресою: м. Суми, вул.Машинобудівників,4.

Як свідчить з матеріалів справи, за наслідками перевірки податковим органом було визначено суму орендної плати:

- за 2011 рік загальна сума нарахованої податковим органом орендної плати складає 72893,82 грн. Сума з якою погодився позивач (звертаючись з позовом про часткове скасування ППР) становить 38339,75 грн. Різниця, яка була оскаржена позивачем до суду становить 34 554,07 грн. Розмір штрафних санкцій становить 1 + 4319,25 грн. Загальна сума на яку було збільшено грошові зобов'язання за 2011 рік (яка є предметом оскарження по даній справі), з урахуванням штрафних санкцій, становить 38874,32 грн. (34554,07 + 1 + 4319.25 = 38874,32);

- за 2012 рік (за період січень - жовтень 2012 року) загальна сума нарахованої податковим органом орендної плати складає 60744,90 грн. Сума з якою погодився позивач (звертаючись з позовом про часткове скасування ППР) становить 31949,80 грн. Різниця, яка була оскаржена позивачем до суду становить 28795,10 грн. Розмір штрафних санкцій становить 7198,78 грн. Загальна сума на яку було збільшено грошові зобов'язання за 2012 рік (яка є предметом оскарження по даній справі), з урахуванням штрафних санкцій, становить 35993,88 грн. (28795,10 + 7198,78 = 35993,88).

38874.32 грн. (за 2011 рік) + 35993,88 грн. ( за 10 місяців 2012 року) = 74868.20 грн. (розрахунок - а.с.197).

Враховуючи вищенаведене та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, не спростованими доводами апеляційної скарги, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення від 17.12.2012 року №0008171502/64942 в частині визначення суми грошового зобов'язання за платежем орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності юридичних осіб в загальному розмірі 74 868, 20 грн. є таким, що ґрунтується на нормах закону, а тому воно не підлягає скасуванню.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ "Енергонафтмаш" відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення в частині відмови у задоволенні позову, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги позивача, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування в цій частині не вбачається.

Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 157, ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. п. 1, 4 ст. 198, 200, 203, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергонафтмаш" - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області - задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.02.2016р. по справі № 818/2154/13-а скасувати в частині задоволення позову.

В цій частині провадження у адміністративній справі № 818/2154/13-а - закрити.

В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.02.2016р. по справі № 818/2154/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5

Повний текст ухвали виготовлений 06.06.2016 р.