Ухвала

від 31.05.2016 по справі 804/10264/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2016 року м. Київ К/800/63927/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014

у справі № 804/10264/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський стрілочний завод»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2013 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2013 та прийнято нову, якою позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 24.07.2013 № 0000041420 та № 0000051430.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійснені фінансово-господарської діяльності за лютий 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ «Укркольорметсплав» та щодо правомірності формування податкового кредиту за податковими накладними, включеними до заяви про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (дод. 8) декларацій з ПДВ за січень-липень 2012 року, за результатами якої складено акт від 08.07.2013 № 16/21.2-14367980, в якому зафіксовано порушення позивачем: п.135.2 ст.135, п.137.1 ст.137, п.137.16 ст.137, п.138.2 п.138.8 ст.138 та пп.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за І квартал 2012 року на суму 339902,00 грн.; п.33.1 ст.33, п.198.1 п.198.2 п.198.3 п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201, п.202.1 ст.202 Податкового кодексу України, ч.1 та ч.5 ст.203, п.1 та п.2 ст.215, ч.2 ст.207, ч.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 227241,00 грн.;п.46.5 ст.46 Податкового кодексу України та п.20 розділу III Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492, порушено порядок ведення податкового обліку в частині невірного заповнення додатків 5 та 8 до декларації з податку на додану вартість.

На підставі акта перевірки, 24.07.2013 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000051430, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 509853,00 грн., з яких збільшено податкове зобов'язання за основним платежем - на 339902,00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 169951,00 грн. та № 0000041420, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 340861,50 грн., з яких за основним платежем (збільшено податкове зобов'язання) у розмірі 227241,00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 113620,50 грн.

Приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, податковий орган посилався на те, що первинні документи, що фіксували взаємовідносини з ТОВ «Укркольорметсплав» є дефектними. Зокрема, в акті зазначено, що під час перевірки позивачем не було надано вичерпного переліку первинних документів, в тому числі сертифікатів якості продукції, які б свідчили про факт поставки продукції, виконання умов договору позивача з ТОВ «Укркольорметсплав», а отже факт поставки продукції не доведено, тобто господарські операції позивача із його контрагентом не мали реального характеру.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з п. 44.6 ст.44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті, платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач мав господарські правовідносини з ТОВ «Укркольорметсплав» згідно із договором про постачання «феромарганцю» на загальну суму 882861,30грн., у тому числі податок на додану вартість - 147143,55грн.

Факт здійснення господарських операцій позивачем із його контрагентом підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та податковими накладними.

Крім зазначених документів, товарність проведених господарських операцій також підтверджується інвентаризацією активів. При цьому, перевіркою не встановлено розбіжностей між даними бухгалтерського обліку та фактичними надходженнями товару на склад позивача

Щодо товарно-транспортної накладної, то, як вірно зазначено апеляційним судом, вона не може вважатися єдиним доказом доставки товару, оскільки статтею 48 Закону України від 05.04.2001 № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» зазначено, що документом, на підставі якого виконуються внутрішні перевезення вантажів може бути товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж. Таким документом може бути супровідна видаткова накладна на товар.

Транспортування, доставку та відвантаження товару позивачу підтверджують товарно-транспортні накладні форми №1-ТН серії 01АА №09021201 від 09.02.2012 та серії 01АА №17021201від 17.02.2012.

З матеріалів справи вбачається, що господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Укркольорметсплав» відбувались з 27.12.2010. При цьому кожна поставка товару була обумовлена сторонами окремо у специфікаціях до договору.

Слід зазначити, що контрагент позивача - ТОВ «Укркольорметсплав» на час здійснення господарських операцій зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа та включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також зареєстрований платником податку на додану вартість.

Таким чином, вірним є висновок апеляційного суду, що не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції наявність або відсутність окремих помилок при оформленні первинних документів, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Щодо висновків податкового органу щодо порушень позивачем ст.198 та ст.46 Податкового кодексу України, а також п.20 розділу III Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності із п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

При цьому, Податковим кодексом України встановлено обмеження щодо строку, протягом якого платник податків має право на включення сум ПДВ за податковою накладною до складу податкового кредиту. Так, пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно пояснень позивача, відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року з додатком 8 було подано скарги по податковим накладним, виписаним наступними підприємствами: ТОВ «МКУ», ТОВ «Оптіма Телеком», ТОВ «Еділія», ТОВ «Тримоб», ТОВ «Фарлеп-Інвест», ТОВ «Український центр провадження з відходами», УРА ТОВ підприємство СПЕЦ, ДП «Український державний центр радіочастот», ВАТ «Дніпрозаводтранс», ПРАТ «МТС Україна», ПрТ «Термопремаш».

Податкові накладні позивача по зазначеним операціям було включено в декларації за квітень, травень, червень та липень 2012 року.

Отже, як встановлено апеляційним судом та підтверджено матеріалами справи, позивачем було послідовно виконано встановлені Податковим кодексом України дії, що надають право на включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковою накладною на підставі причин: «не зареєстрованою постачальником в ЄРПН», «не вірно вказана сума», «номенклатура на рос. мові», «факсимільне, подано заяву» (додаток №8) до податкової декларації за перевіряємий період та супровідний лист з додатками на підтвердження факту сплати суми податку на додану вартість. Податкові накладні було отримано саме в тому місяці, за який подавалась податкова звітність з ПДВ, що підтверджується копією виписки з журналу реєстрації пізніше отриманих податкових накладних, при цьому підстав для їх включення до складу податкового кредиту у звітних податкових періодах (квітень-липень 2012 року) у позивача не було.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угоди позивачем з ТОВ «Укркольорметсплав», що мало місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що дані позивача як платника податку на прибуток та податку на додану вартість, визначені в податковій звітності є обґрунтованими, зв'язку із чим у податкового органу були відсутні підстави для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду, не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів - відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль