Ухвала

від 31.05.2016 по справі 200/22000/14-к

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 31 травня 2016 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014040640001430, за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17листопада 2015 року щодо

ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

якого засуджено вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2015 року за ч.3ст. 296 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки та покладенням на нього певних обов`язків.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_6 вирок щодо якого не оскаржується.

Вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17листопада 2015 року вирок місцевого суду в частині призначеного засудженому ОСОБА_5 покарання скасовано та постановлено новий вирок, яким ОСОБА_5 визнано винним за ч. 3ст. 296 КК України та призначено йому покарання у виді 3 років позбавлення волі. В решті вирок залишено без змін.

Кримінальне провадження розглянуто за участю:

прокурора ОСОБА_7 .

У касаційній скарзі засуджений просить вирок апеляційного суду змінити в частині призначеного покарання та застосувати до нього ст. 75 КК України, звільнивши від призначеного покарання з випробуванням. При цьому посилається на те, що апеляційним судом не було в достатній мірі враховано конкретні обставини справи та особу засудженого.

За вироком суду та ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він, 2 квітня 2014 року, з 00.00 по 2.30 годину, разом із братом ОСОБА_6 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись в нічному клубі ТОВ «Сім іксів», що розташований у будинку АДРЕСА_2 , грубо порушували громадський порядок, тривалий час не припиняли хуліганські дії, які супроводжувалися особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, із завданням ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 фізичного болю, непристойним знущанням над гідністю ОСОБА_8 , умисним пошкодженням майна ТОВ "Сім іксів" із заподіянням матеріальної шкоди на суму 10145 грн., чим на тривалий час припинили нормальну діяльність і звичайний режим роботи закладу ресторанного господарства та зірвали масовий відпочинок у ньому громадян, які вимушено залишили приміщення клубу, що призвело до припинення його роботи. При цьому ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , з метою позбавити охоронців закладу, які активною протидією припиняли хуліганські дії, можливості виконати громадський обов`язок з охорони громадського порядку, чинили їм активний опір.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечив проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга засудженого підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок місцевого суду про доведеність винуватості засудженого у вчиненому злочині, за обставин встановлених судом та детально викладених у вироку, ґрунтується на досліджених та перевірених у судовому засіданні доказах, є правильним та у касаційній скарзі не оспорюється.

Дії засудженого за ч. 3 ст. 296 КК України кваліфіковано судом правильно.

Що ж стосується доводів касаційної скарги про порушення щодо засудженого загальних засад призначення покарання, то колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, суд при його призначенні враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують цей захід державного примусу. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з вимогами ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, то він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним».У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Разом із цим, постановляючи свій вирок, апеляційний суд не в повній мірі дотримався вимог ст. 50, 65 КК України відповідно до яких при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання і призначив засудженому покарання, яке, на думку колегії суддів, є надмірно суворим.

Так, обґрунтовуючи свій висновок щодо призначення ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі, яке він має відбувати реально, колегія суддів апеляційного суду виходила з того, зокрема, що засудженим вчинено злочин, передбачений ч. 3 ст. 296 КК України, який відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, і він не відшкодував заподіяних його діями збитків більш ніж рік.

Однак учинення засудженим злочину середньої тяжкості, за вимогами ст.75 КК України, не є перешкодою для застосування щодо нього звільнення від відбування покарання з випробуванням. Крім того, на час розгляду провадження апеляційним судом ОСОБА_5 відшкодував заподіяну злочином шкоду в повному обсязі. Отже, колегія суддів касаційного суду вважає, що погодившись із наведеними судом першої інстанції обставинами, які враховувалися при вирішенні питання про визначення розміру та виду покарання та застосування щодо ОСОБА_5 звільнення від відбування покарання з випробуванням, апеляційний суд помилково прийшов до висновку, що виправлення засудженого можливе лише за умови реального відбування ним покарання.

Як убачається з матеріалів провадження, ОСОБА_5 вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, вину визнав повністю та щиро розкаявся у вчиненому, вперше притягується до кримінальної відповідальності, відшкодував заподіяну злочином шкоду в повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів касаційного суду вважає, що дані про особу засудженого та конкретні обставини справи, з урахуванням думки потерпілої, дають підстави вважати, що виправлення засудженого та попередження нових злочинів можливо досягти без ізоляції його від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Таке покарання за своїм видом і розміром буде відповідати скоєному і не суперечить загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст.ст. 50, 65 КК України.

За таких обставин, а також з урахуванням вимог ст. 6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» щодо права на справедливий суд, виходячи з того, що забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні, суд касаційної інстанції вважає за можливе застосувати до ОСОБА_5 вимоги ст. 75 КК України.

Керуючись ст.ст. 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

постановила:

Касаційну скаргу засудженого задовольнити.

Вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17листопада 2015 року щодо ОСОБА_5 змінити.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного судом за ч. 3 ст. 296 КК України покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально виконавчої інспекції, повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з`являтися для реєстрації в кримінально виконавчій інспекції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3