Ухвала

від 06.06.2016 по справі 488/5030/14-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

6 червня 2016 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

ЛеванчукаА.О., Парінової І.К., Ступак О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом прокурора Корабельного району м. Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації і державного підприємства «Миколаївське лісове господарство» до Миколаївської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_6, про визнання незаконними та скасування пунктів рішень Миколаївської міської ради, визнання недійсним державного акта про право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування його державної реєстрації та витребування земельної ділянки із незаконного володіння, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 4 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 17 березня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2014 року прокурор Корабельного району м. Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації і державного підприємства «Миколаївське лісове господарство» (далі - ДП «Миколаївське лісове господарство») звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що прокурорською перевіркою встановлено, що п. 30 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 25 квітня 2008 року № 23/39 та п. п. 16,16.3 розділу 2 рішення Миколаївської міської ради від 25 березня 2009 року № 33/48 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі ОСОБА_4 у власність земельної ділянки площею 1 000 кв. м. за рахунок земель лісового фонду урочища «Жовтневе» для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1.

На підставі указаних рішень ОСОБА_4 отримав державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку від 15 травня 2009 року серії НОМЕР_2 з кадастровим номером НОМЕР_1. Зазначений державний акт зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 15 травня 2009 року за № 010900100823.

21 жовтня 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки по АДРЕСА_1, а реєстраційною службою Миколаївського міського управління юстиції внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 2974256 про право власності ОСОБА_5 на вказану земельну ділянку.

В ході прокурорської перевірки було встановлено, що проект відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку погоджено та затверджено з порушенням лісового та земельного законодавства. Так, спірна земельна ділянка, згідно із положеннями ст. 55 Земельного кодексу України, відноситься до земель лісогосподарського призначення, однак була передана ОСОБА_4 для цілей, не пов'язаних із веденням лісового господарства і використання лісових ресурсів, що фактично свідчить про зміну її цільового призначення, проект відведення повинен бути погоджений органом виконавчої влади з питань лісового господарства. Однак відповідно до інформації Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства від 11 вересня 2014 року № 896 та ДП «Миколаївське лісове господарство» від 12 вересня 2014 року № 540 висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_4 спірної земельної ділянки надавався 1 квітня 2008 року, проте 30 грудня 2008 року був відкликаний.

Таким чином, Миколаївською міською радою усупереч вимог закону, за відсутності висновку спеціально уповноваженого органу лісового господарства, було прийнято рішення про надання ОСОБА_4 спірної земельної ділянки.

Виходячи із цього, оскільки земельна ділянка передана у власність ОСОБА_4 з порушенням вимог законодавства, то укладений договір купівлі-продажу цієї земельної ділянки між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 слід визнати недійсним на підставі ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України, а з огляду на положення п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України спірна земельна ділянка повинна бути витребувана із незаконного володіння.

Прокурор також зазначав, що порушення закону при передачі у власність земельної ділянки виявлені ним у серпні 2014 року при проведенні перевірки додержання вимог земельного законодавства, а отже строк звернення до суду ним пропущено з поважних причин.

Посилаючись на вищезазначені обставини, прокурор просив визнати незаконним та скасувати п. 30 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 25 квітня 2008 року № 23/39; визнати незаконним та скасувати п. п. 16, 16.3 розділу 2 рішення Миколаївської міської ради від 25 березня 2009 року № 47/51; визнати недійсним виданий ОСОБА_4 державний акт від 15 травня 2009 року серії НОМЕР_2; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1 000 кв. м, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5; скасувати у Державному реєстрі речових прав запис № 2974256 про право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 1 000 кв. м. по АДРЕСА_1; витребувати у ОСОБА_5 з чужого незаконного володіння земельну ділянку площею 1 000 кв. м., з кадастровим номером НОМЕР_1, вартістю 143 780 грн по АДРЕСА_1 та повернути її у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації з передачею у постійне користування ДП «Миколаївське лісове господарство».

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 4 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 17 березня 2016 року, позов задоволено частково.

Визнані незаконними та скасовані п. 30 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 25 квітня 2008 року № 23/39 та п. п. 16, 16.3 розділу 2 рішення Миколаївської міської ради від 25 березня 2009 року № 47/51.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 15 травня 2009 року серії НОМЕР_3.

Скасовано у Державному реєстрі речових прав запис від 21 жовтня 2013 року № 2974256 про право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 1 000 кв. м., кадастровий номер НОМЕР_1, по АДРЕСА_1 та витребувано у ОСОБА_5 вказану земельну ділянку та передано у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації з передачею у постійне користування ДП «Миколаївське лісове господарство». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, із ухваленням нового рішення у справі про відмову в задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що, ухвалюючи оскаржувані у справі судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій з дотриманням вимог ст. ст. 213, 214, 303, 315 ЦПК України правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню та дійшли обґрунтованого висновку про підставність і доведеність заявлених позовних вимог в частині визнання незаконними та скасування окремих пунктів рішень Миколаївської міської ради від 25 квітня 2008 року № 23/39 та від 25 березня 2009 року № 47/51, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку від 15 травня 2009 року серії НОМЕР_3, скасування у Державному реєстрі речових прав запис від 21 жовтня 2013 року № 2974256 про право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 1 000 кв. м. по пров. Менделєєва, 1/42 у м. Миколаєві та витребування у ОСОБА_5 вказаної земельної ділянки та передачу її у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації з передачею у постійне користування ДП «Миколаївське лісове господарство».

Такий висновок судів ґрунтується на встановлених у справі обставинах та вимогах закону.

У той же час наведені в касаційній скарзі доводи заявника є необґрунтованими і правильність вищезазначених висновків судів не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За таких обставин рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 4 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 17 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Колегія суддів: А.О. Леванчук

І.К.Парінова

О.В.Ступак