Рішення

від 07.06.2016 по справі 924/331/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" червня 2016 р.Справа № 924/331/16

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Олійник Ю.П., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоформат" смт.Чорнобай Чорнобаївський район Черкаська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплахата" м.Хмельницький

про стягнення 444961,57грн., у т.ч. 358111,50 грн. основного боргу, 60712,13 грн. пені, 21844,79 грн. інфляційних, 4293,15 грн. 3 % річних

Представники:

Від позивача - не приймав участі,

Від відповідача - не приймав участі

Позивач у позовній заяві та його представник у судових засіданнях просили стягнути з відповідача 358111,50 грн. основного боргу, 41442,82 грн. пені, 5729,78 грн. інфляційних, 2825,65 грн. 3% річних. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2000,00грн. витрат на послуги адвоката та 6121,65грн. судового збору. Позовні вимоги обгрунтовувались тим, що на виконання договору купівлі-продажу від 16.06.15 №99 позивачем передано у власність відповідача товар на суму 477482,00грн. Відповідачем належним чином не виконані зобов'язання щодо повної оплати вартості товару, оскільки останнім внесено лише суму попередньої оплати у розмірі 119370,50грн., а остаточний розрахунок у визначений договором термін відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 358111,50грн. На підставі п. 6.3 договору позивачем нараховано пеню за 96 календарних днів прострочення оплати у розмірі 41442,82грн., а також інфляційні у розмірі 5729,78грн. та 3% річних у розмірі 2825,65грн. на підставі ст. 625 ЦК України.

Судом прийнято згідно з ст. 22 ГПК України уточнення позовних вимог, згідно якого позивач просить стягнути з відповідача 408 109,75 грн., у т.ч. 358111,50 грн. основного боргу, 41442,82 грн. пені, 5729,78 грн. інфляційних, 2825,65 грн. 3% річних. Судом враховано, що зазначеною заявою позивач лише підсумував складові стягнення у загальну ціну позову, тому це не впливає на права та обов'язки відповідача.

У письмових поясненнях до позову позивач зазначає про те, що до підписання договору купівлі-продажу №99 від 16.06.15 між сторонами існували господарські відносини, що виникли з договору від 22.01.15, згідно якого позивач передав відповідачу котли на суму 544490,00грн., а відповідач повністю розрахувався за них. За договором від 16.06.15 відповідачу передано котли Ідмар 200кВт та 250 кВт за видатковими накладними від 22.11.15 та від 25.12.15, які є котлами, вказаними у тексті договору №99 від 16.06.15, оскільки виробник змінив їх назву у 2015 році з Ідмар Віхляч на Ідмар.

На адресу суду 23.05.16 від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог. Зокрема, позивач просить стягнути з відповідача 358111,50 грн. основного боргу, 60712,13 грн. пені, 21844,79 грн. інфляційних, 4293,15 грн. 3 % річних, а також 3000,00 грн. витрат на послуги адвоката, 6674,42 грн. судового збору. Зазначається про те, що на даний момент заборгованість не погашена, посилається на ст.44 ГПК України, згідно з якою до судових витрат, які покладаються та підлягають стягненню з відповідача, відноситься оплата послуг адвоката. Позивачем було додатково сплачено адвокату ОСОБА_1 1000,00 грн., згідно платіжного доручення № 59 від 23.05.2016 року, ця сума, відповідно до положень ст.49 ГПК України, підлягає стягненню з відповідача. Судом прийнято до розгляду цю заява про збільшення позовних вимог, оскільки остання відповідає ст. 22 ГПК України.

У листі на адресу суду від 25.05.2016р. позивач просить судове засідання провести без участі представника позивача у зв'язку з неможливістю його явки до суду за складними сімейними обставинами.

Відповідач вчетверте представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позов не подав. При цьому ухвали суду надіслані на юридичну адресу відповідача, зазначену у ЄДР, поштою або повернені у зв'язку із закінченням терміну зберігання або повернені з підписом працівника пошти. Тому відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, про це свідчить і його заява без дати і номера на адресу суду 7.06.2016р. Відповідно неявка належним чином повідомленого відповідача не перешкоджає розгляду справи за його відсутності, враховуючи відсутність підстав для відкладення розгляду справи згідно ч.1 ст.77 ГПК України. Така ж правова позиція викладена у п.п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11.

При цьому на адресу суду 27.04.16 від відповідача надійшла заява про те, що про дату та місце слухання справи відповідач не був належним чином повідомлено, більш того, з боку позивача не надходили ніякі претензії стосовно договору № 99 від 16.06.2015р. як передбачено ст. 6 ГПК України та п. 8.2 цього договору. Згідно зі ст. 5 ГПК України сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою. Звернень з боку позивача до відповідача стосовно порушення умов договору не надходило. Відповідно до ст. 56 ГПК України позивач зобов'язаний при подані позову надіслати на адресу відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів, але цього не було зроблено, так як на теперішній час на адресу товариства надійшла лише ухвала суду, а тому це позбавляє товариство надати суду письмовий відзив на позовну заяву. Крім того, в зв'язку з відсутністю будь-яких документів по вищевказаній справі, товариство позбавлено належним чином звернутися до адвоката для надання консультації та представлення інтересів товариства з суді. Тому відповідач просив суд зобов'язати позивача надіслати відповідачу копію позовної заяви з уточненням, яке було надано 20.04.2016 року, та всі додатки, що були подані до позову в суд та перенести слухання справи на іншу дату.

Судом відмовлено у заяві відповідача, про що зазначено у ухвалі суду від 28.04.16, враховуючи, що з матеріалів справи вбачається, що позивачем направлялася відповідачу позовна заява з додатками на 17 арк., що підтверджується описом від 06.04.16 року з оголошеною цінністю 100 грн. та фіскальним чеком від 06.04.16 року. Щодо посилання відповідача на позбавлення його можливості звернутися до адвоката для надання консультації та представлення інтересів товариства з суді, то судом звернено увагу останнього на норми ст. 22 ГПК України, згідно з якою сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії. Крім того, відповідачем не наведено поважних причин з наданням відповідних доказів щодо неявки у судове засідання та не подання відзиву на позов.

Листом від 24.05.2016р. відповідач просить повідомити його про те, чи призначена дата слухання справи. Судом враховується, що ухвала суду від 24.05.16 надіслана на юридичну адресу відповідача, зазначену в ЄДР. Це підтверджується відповідним повідомленням.

У заяві відповідача без дати і номера ( отриманої 7.06.16) зазначається про отримання ним ухвали суду від 24.05.16 та заявляється вимога щодо направлення йому копії позовної заяви, заяв про уточнення та збільшення позовних вимог. Зазначеним підтверджується, що відповідач належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи (в одержаній ним ухвалі суду від 24.05.16 зазначено дату та час розгляду справи), проте не скористався своїм процесуальним правом на участь повноважного представника у судовому засіданні та ознайомлення з матеріалами справи. Щодо надіслання позивачем відповідачу копії позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог, то судом враховується наявність доказів, що підтверджують надіслання позивачем відповідачу таких документів ( відповідні фіскальні чеки, описи). Крім того, вимоги позовної заяви та заяви пор збільшення позовних вимог зазначені в ухвалах господарського суду , надісланих на юридичну адресу відповідача.

За таких обставин, враховуючи необхідність дотримання строку вирішення спору, встановленого ст.69 ГПК України , спір вирішується на підставі наявних доказів.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

12.08.14 між сторонами укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого позивач як продавець зобов'язується передати у власність відповідача як покупця котел Віхляч-250кВт - 2шт., котел Віхляч 750кВт - 6шт., котел Віхляч 50кВТ - 2шт, котел Віхляч 100кВт - 2шт., на виконання якого позивач передав відповідачу котли на суму 544490,00грн. за видатковою накладною №ТФ-0000009 від 22.01.15, а відповідач прийняв їх за довіреністю від 11.12.14.

Крім того, за видатковою накладною №РН-00061 від 22.10.15 позивач передав відповідачу, а відповідач за довіреністю від 9.09.15 прийняв котли на суму 485669,00грн. на підставі рахунку №71 від 20.05.15.

Оплата відповідачем вартості цих котлів позивачем підтверджується наданими в матеріали справи платіжними дорученнями.

16.06.15 між сторонами укладений договір купівлі-продажу від 16.06.15 №99, за умовами якого позивач продавець зобов'язується передати у власність покупця, а відповідач як покупець зобов'язується оплатити та прийняти товар на умовах даного договору. Згідно з п.1.2 договору предметом договору є котел твердопаливний Віхляч-200кВт - 2шт., котел твердопаливний Віхляч-250кВт - 2шт. Загальна сума договору складає 477482,00грн.

На виконання договору №99 від 16.06.15 позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру від 16.06.15 №СФ-0082 на суму 477482,00грн.

Відповідачем згідно платіжного доручення від 17.07.15 №250 внесено на рахунок позивача аванс за котли згідно рахунку №82 від 16.06.15 у розмірі 119370,50грн.

Позивачем за видатковими накладними №РН-00087 від 22.11.15 та №РН-00229 від 25.12.15 передано відповідачу котел твердопаливний Ідмар 200кВт. у кількості 2шт. вартістю 219042,00грн. та котел твердопаливний Ідмар 250кВт у кількості 2шт. вартістю 258440,00грн. Дані котли прийняті відповідачем за довіреностями №22 від 19.11.15 та №30 від 18.12.15.

Пунктом 4.4 договору передбачено порядок оплати: передоплата у розмірі 25% від загальної суми договору, 25% від загальної суми договору через 30 робочих днів, решта 50% не пізніше 3 робочих днів після повідомлення про вартість готовність товару.

Згідно листа виробника котлів СТ "Тоговий Дім "ІдмарУкраїна" № 11 від 2016р. на адресу позивача з 2015 року приставка Віхляч не використовується у назві котлів твердопаливних Ідмар потужністю 200 та 250 кВт, які до 2015р. мали назву "Ідмар Віхляч".

Відповідачем у повному обсязі не розрахувався за котли, поставлені за накладними №РН-00087 від 22.11.15 та №РН-00229 від 25.12.15, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 358111,50грн.

Згідно з п. 6.3 договору за прострочення виконання грошового зобов'язання покупець сплачує продавцю неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, що діяла на момент прострочення, від суми невиконаного зобов'язання.

За порушення виконання грошового зобов'язання позивачем з урахування заяви про збільшення позовних вимог нараховано пеню за період з 31.12.15 по 24.05.16 у розмірі 60712,13, 3% річних за аналогічний період у розмірі 4293,15грн. та інфляційні за грудень 2015р.- квітень 2016р. у розмірі 21844,79грн.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, суд приймає до уваги таке.

Згідно з ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що позивачем згідно видаткових накладних №РН-00087 від 22.11.15 та №РН-00229 від 25.12.15 поставлено відповідачу котел твердопаливний Ідмар 200кВт. у кількості 2шт. вартістю 219042,00грн. та котел твердопаливний Ідмар 250кВт у кількості 2шт. вартістю 258440,00грн., а відповідачем прийнято їх згідно довіреностей №22 від 19.11.15 та №30 від 18.12.15.

У визначений ст. 692 ЦК України строк відповідачем належним чином не здійснено розрахунок за одержаний товар за накладними від 25.12.15 та від 22.11.15 (сплачено лише аванс у розмірі 119370,50грн.), у зв'язку з чим за ним заборгованість відповідача перед позивачем склала 358111,50грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. При цьому відповідачем не надані суду докази погашення заявленої позивачем до стягнення суми боргу.

Щодо посилань відповідача на те, що до нього не надходили ніякі претензії стосовно договору № 99 від 16.06.2015р. як передбачено ст. 6 ГПК України та п. 8.2 цього договору, а згідно зі ст. 5 ГПК України сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою, то зазначені обставини не впливають на право позивача на безпосереднє звернення з позовом до суду. При цьому судом враховується, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 N 15-рп/2002 у справі N 1-2/2002 (про досудове врегулювання спорів) положення частини другої статті 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Відповідно суди приймають у порядку, передбаченому ГПК України, до свого провадження як позови з вимогами, що ґрунтуються на визнаних претензіях позивача, так і позови, щодо вимог яких не подано доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору. Аналогічна правова позиція ВГСУ у п.3.17.2 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. N18. Крім того, обрання певного засобу правового захисту, у т.ч. і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Аналогічна правова позиція у постанові Верховного суду України від 20.11.2012р. № 3-53гс12 ( справа № 28/5005/640/2012).

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення основного боргу обгрунтовані та підлягають задоволенню.

2. Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог заявлено до стягнення 3% річних за період з 31.12.15 по 04.04.16 у розмірі 2825,65грн. та за період з 05.04.16 по 24.05.16 у розмірі 1442,00грн., а також інфляційні за період грудень 2015р. - січень 2016р. у розмірі 5729,78грн. та за період березень-квітень 2016р. у розмірі 16115,01грн.

Однак, при проведенні розрахунку 3% річних позивачем не враховано кількість днів у 2016 році - 366. Відповідно згідно розрахунку, проведеного судом, правомірним є нарахування 3 % річних за цей період у сумі 4285,67грн. Відповідно, в цій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних позов належить задовольнити, а в решті - відмовити у зв'язку з безпідставністю.

Щодо розміру інфляційних, то судом приймається до уваги, що індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. Така ж правова позиція зазначена у п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" та постановах ВГСУ від 20.02.2013р. по справі №16/5025/1011/12, від 16.09.13 по справі №924/831/13.

Згідно проведенного судом перерахунку правомірно нарахованими є інфляційні за період січень-квітень 2016р. при індексі інфляції 5,05391174 % у сумі 18098,64грн. Відповідно, позовні вимоги в цій частині стягнення інфляційних визнаються правомірними та підлягають задоволенню, тоді як інфляційні у решті суми нараховні необгрунтовано, тому позовні вимоги в цій частині підлягають відмові у зв'язку з безпідставністю.

3. Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою. Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

На підставі п.6.3 договору на суму заборгованості позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню за період з 31.12.15 по 04.04.16 у розмірі 41442,82грн. та за період з 05.04.16 пор 24.05.16 у розмірі 19269,31грн. (всього 60712,13грн.).

Згідно проведеного судом перерахунку здійснені позивачем нарахування пені визнаються правомірними, незважаючи на те, що позивачем не враховано кількість днів у 2016 році - 366, та невірно обраховано кількість днів прострочення за період з 22.04.16 по 24.05.19 - 32 замість 33, оскільки це не вплинуло на загальний розмір пені за весь період прострочення.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення пені визнаються обґрунтованими та підлягають задоволенню.

4. Згідно з ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ст.49 ГПК України судовий збір покладаєть у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом враховується, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 6121,65грн. згідно платіжного доручення від 06.04.16 №1247 та у розмірі 552,77грн. згідно платіжного дручення №63 від 17.05.16 (за збільшення позовних вимог), а також витрати за послуги адвоката у розмірі 2000,00грн. згідно платіжного доручення від 21.03.16 №1226, у розмірі 1000,00грн. згідно платіжного доручення №59 від 16.05.16. При цьому надання позивачу адвокатських послуг підтверджується договором про надання юридичних послуг від 18.03.16, укладеного з адвокатом ОСОБА_1 , який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №455 від 23.01.12, платіжними дорученнями.

У зв'язку з частковим задоволенням позову судові витрати (витрати по сплаті судового збору та витрати на послуги адвоката) покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.1, 2, 4 5 , 12, 13, 33, 43, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоформат" смт.Чорнобай, Чорнобаївський район, Черкаська область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплахата" м.Хмельницький про стягнення про стягнення 444961,57 грн., у т.ч. 358111,50 грн. основного боргу, 60712,13 грн. пені, 21844,79 грн. інфляційних, 4293,15 грн. 3 % річних задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплахата" м.Хмельницький (АДРЕСА_1, код 39304280) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоформат" смт.Чорнобай, Чорнобаївський район, Черкаська область (вул. Лівобережна, 27, код 36782688) 358111,50грн. (триста п'ятдесят вісім тисяч сто одинадцять гривень 50 коп.) основного боргу, 4285,67грн. (чотири тисячі двісті вісімдесят п'ять гривень 67 коп.) 3% річних, 18098,64грн. (вісімнадцять тисяч дев'яносто вісім гривень 64 коп.) інфляційних, 60712,13грн. (шістдесят тисяч сімсот дванадцять гривень 13 коп.) пені, 6618,12грн. (шість тисяч шістсот вісімнадцять гривень 12 коп.) відшкодування сплаченого судового збору та 2974,69грн. (дві тисячі дев'ятсот сімдесят чотири гривні 69 коп.) відшкодування витрат на послуги адвоката. Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Суддя Ю.П. Олійник

Віддрук. 4 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу ( 19900, Черкаська обл.., Чорнобаївський р-н, смт. Чорнобай, вул. Лівобережна, 27) пр.,

3- представнику позивача ОСОБА_1 - м.Черкаси, а/с 3897 пр.

4 - відповідачу ( 29000, АДРЕСА_2) пр.