Рішення

від 02.06.2016 по справі 381/1203/16-ц

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (265) 6-17-89, факс (265) 6-16-76, inbox@fs.ko.court.gov.ua

---

2/381/545/16

381/1203/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2016 року Фастівський міськрайонний суд Київської області

у складі:

головуючого судді: Осаулової Н.А.,

за участю секретаря: Криворучко А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Фастпром» про повернення трудової книжки, стягнення грошових коштів за невикористану відпустку, відшкодування збитків , -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2016 року ОСОБА_1 (надалі по тексту - Позивач) звернувся до суду з позовом до ПП «Фастпром» (надалі по тексту - Відповідач) про повернення належним чином оформленої трудової книжки до Пенсійного фонду України в м. Фастів та Фастівському районі Київської області та стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 61304,04 грн. та грошових коштів, які відраховують з пенсії щомісячно у розмірі 5526,35 грн.. Позовні вимоги мотивує тим, що з 2000 р. позивача було прийнято на посаду директора Приватного підприємства «Фастпром». 15.04.2014 року ним було подано заяву про звільнення у зв'язку з виходом на пенсію та звільнено відповідно до наказом №14-к від 29.10.2014 р. Посилається на порушення ряду норм трудового законодавства, оскільки на момент звільнення з ним не проведено повного розрахунку при звільненні та не повернуто трудову книжку. На неодноразове звернення із заявами до відповідача щодо повернення трудової книжки та виплату коштів за невикористану відпустку належного реагування не було. Вважає, що така неправомірна поведінка відповідача є грубим порушенням норм трудового законодавства. Зазначає, що розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 15.10.2014 р. по 21.03.2016 р. складає 61304,04 грн. (357 робочих днів х 171,20 грн.). Базою оподаткування у 2015 році є суми пенсій або щомісячного довічного грошового утримання у частині, що перевищує 3654,00 грн. на місяць. Таким чином, у зв'язку з неправомірними діями відповідача з його пенсії стягується щомісячно 15%, починаючи з квітня 2015 р. ( з часу набрання закону законної сили) по теперішній час, всього з нього стягнуто за цей період 5526,35 грн. Крім цього, оскільки, на підприємстві залишилась трудова книжка і з цього часу у ПФ в м. Фастові та Фастівському районі, він вважається працюючим пенсіонером та з нього здійснюються відрахування, як з працюючого пенсіонера у розмірі 15% кожного місяця. У зв'язку із цим він змушений звернутися до суду із даним позовом.

Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали з підстав викладених у ньому та просили задовольнити його в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, зазначивши, що позивач дійсно працював на підприємстві відповідача, але при звільненні йому не було видано трудову книжку та не проведено розрахунок щодо виплати коштів за невикористану відпустку, оскільки на підприємстві був складний фінансовий стан. Трудову книжку може бути видано та розрахунок може бути проведено у разу якщо позивач прийде на підприємство за ними.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог та на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Крім того, відповідно до частини 2 ст. 11 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Так, в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач працював з 2000 року у Відповідача на посаді директора, з якої був звільнений 29.10.2014 р. відповідно до Наказу № 14-к. (а.с.14). Разом з тим, при звільненні позивача трудову книжку та кошти за невиплачену відпустку йому відповідачем видано не було. Вказані обставини підтверджено та визнано в судовому засіданні представником відповідача, а тому відповідно до вимог ч.1 ст.61 ЦПК України вони доказуванню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу і дійсно п. 4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок на працівників передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення; при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу; днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки.

Зокрема, cт. 48 КЗпП України передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

Відповідно до п.4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 р. №58 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінпраці №29 від 26.03.1996 р., наказами Міністерства праці та соціальної політики №259/34/5 від 08.06.2001 р. та №266/118/5 від 2409.2003 р., якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

По справі встановлено, що дійсно позивач звертався до відповідача із заявами про повернення йому трудової книжки, шляхом надіслання по пошті, що підтверджується зверненнями від 02.04.2015 р. 15.01.2016 р. (а.с.10,11, 13, 15).

Між тим, вказані законні вимоги позивача було проігноровано підприємством відповідача і станом на даний час не виконано, як не виконано вимоги зазначеної Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме не надіслано трудову книжку на адресу позивача, хоча останній просив надіслати її у своєму листі.

Частиною 4 ст. 235 КУпП передбачено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

У відповідності до п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що оскільки за умовами ст..235 КЗпП оплаті підлягає вимушений прогул, вимоги працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають задоволенню в тому разі і за той період, коли з вини власника або уповноваженого органу була затримана видача трудової книжки … У випадку стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв»язку з затримкою видачі трудової книжки він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи».

Ст. 117 КЗпП України, передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Представник відповідача в судовому засіданні не довів відсутності своєї вини у невидачі трудової книжки та у невиплаті коштів невикористаної відпустки позивачу. Недобросовісних дій позивача щодо їх неотримання відповідачем не доведено та судом встановлено не було.

Таким чином, суд приходить до висновку про зобов'язання відповідача - ПП «Фастпром» передати позивачу - ОСОБА_1, належним чином оформлену трудову книжку та провести виплату коштів середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При цьому, вимоги позивача про передачу трудової книжки до УПФ України у м.Фастові та Фастівському районі не узгоджуються із ст..47 КЗпП України, а тому виключно позивачу може бути передана його ж трудова книжка.

При обчисленні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу судом враховано наступне.

Так, пунктом 2 частини 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», визначено порядок обчислення середньої заробітної плати, відповідно до якого середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Як вбачається з єдиної наданою суду довідки про середню заробітну плату позивача (а.с.7), то середньоденна заробітна плата становить - 171,72 грн.

За таких обставин, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 15.10.2014 року по 21.03.2016 року, а саме 357 робочих днів х 1171,20 = 61304,04 грн., що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, а тому в цій частині позов підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів, які відраховувалися з його пенсії, щомісячно, у розмірі 5526,35 грн., то вказані вимоги задоволенню не підлягають, оскільки в даному випадку ПП «Фастпром» не є належним відповідачем та його діями в цій частині права позивача не порушенні. В даному випадку порушені права позивача підлягають захисту шляхом звернення до суду з позовом до ПФУ в м.Фастові та Фастівському районі.

Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач знайшли своє часткове підтвердження в судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 88 Цивільного процесуального кодексу України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а тому з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 613 грн. 04 коп..

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 47, 48, 116, 117, 235 КЗпП України, Інструкції про порядок ведення трудових книжок на працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства Юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Фастпром», ідентифікаційний код 31057704 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 61304 (шістдесят одна тисяча триста чотири) грн. 04(чотири) коп..

Зобов'язати Приватне підприємство «Фастпром» передати ОСОБА_1, належним чином оформлену трудову книжку.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства «Фастпром» на користь держави судовий збір у розмірі 613 грн. 04 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Фастівський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ