Ухвала

від 03.06.2016 по справі 758/13652/14-ц

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/13652/14-ц

Категорія

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2016 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Декаленко В. С. ,

при секретарі - Кравцовій Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управляння юстиції у м. Києві Лозової А.І. про виділення частки боржника у статутному капіталі товариства, боржник: ОСОБА_2, стягувач: ОСОБА_3, суд,-тест

В С Т А Н О В И В :

Державний виконавець звернувся до суду з вищезазначеним поданням мотивуючи свої вимоги тим, що в провадженні державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві перебуває виконавче провадження № 48515796 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 17.06.2015 року Подільським районним судом м. Києва по справі № 758/13652/14-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 процентів за користування грошовими коштами в розмірі 2 717 069,90 грн., трьох процентів річних в розмірі 661614,80 грн., а всього 3 378 684,70 грн.

Зазначає, що в ході примусового виконання вищезазначеного виконавчого документа державним виконавцем було направлено запити до правореєструючих установ, від яких отримано відповіді про відсутність у боржника будь-якого майна та грошових коштів.

Посилається на те, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань боржник ОСОБА_2 міститься серед переліку засновників юридичної особи ТОВ «ЕВЕН» (ЄДРПОУ 32773732) і розмір статутного капіталу Товариства становить 570 500,00 грн., а розмір внеску ОСОБА_2 до статутного фонду становить 193 970,00 грн.

Звертає увагу суду на те, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ТОВ «ЕВЕН» зареєстровано нерухоме майно, а саме: нежитлова будівля, приміщення 1-го поверху, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Враховуючи вищевикладене, а також керуючись ст. 149 ЦК України, ст. 57 ЗУ «Про господарські товариства» звертається з даним поданням до суду та просить виділити ОСОБА_2 частину майна ТОВ «ЕВЕН», пропорційну частці учасника ОСОБА_2, що становить 34 % статутного капіталу учасника товариства, та складається з 1/3 частини нежитлової будівлі, приміщення 1-го поверху, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, для звернення на неї стягнення.

Державний виконавець в судовому засіданні підтримує вимоги з вищевикладених підстав, обгрунтуваши поясненнями просить суд задовольнити подання.

Стягувач, представник стягувача, боржник в судове засідання не з'явилися, про день час та місце розгляду справи повідомлені вчасно та належним чином, причини неявки суду не відомі.

Суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності вищезазначених осіб, відповідно до вимог ст. 169 ЦПК України.

Заслухавши пояснення державного виконавця, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що подання не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, в провадженні державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві дійсно перебуває виконавче провадження № 48515796 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 17.06.2015 року Подільським районним судом м. Києва по справі № 758/13652/14-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 процентів за користування грошовими коштами в розмірі 2 717 069,90 грн., трьох процентів річних в розмірі 661614,80 грн., а всього 3 378 684,70 грн.

02.09.2015 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та надано боржнику семиденний термін на самостійне виконання рішення суду.

09.09.2015 року державним виконавцем у зв'язку із невиконанням боржником у добровільному порядку рішення суду, на адресу правореєструючих установ було направлено запити про надання відомостей про наявне майно (грошові кошти), яке належить боржнику на праві власності з метою звернення стягнення на нього, на які отримано відповіді про відсутність такого майна (грошових коштів).

В той же час, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань боржник ОСОБА_2 є засновником юридичної особи - ТОВ «ЕВЕН» (ЄДРПОУ 32773732) і розмір статутного капіталу Товариства становить 570 500,00 грн., а розмір внеску ОСОБА_2 до статутного фонду становить 193 970,00 грн.

Як вже зазначалося вище, державний виконавець звертаючись з даним поданням до суду просить виділити ОСОБА_2 частину майна вищезазначеної юридичної особи - ТОВ «ЕВЕН», пропорційну його частці, як учасника товариства, що становить 34 % статутного капіталу учасника товариства, та складається з 1/3 частини нежитлової будівлі, приміщення 1-го поверху, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, для звернення на неї стягнення.

Однак суд не може погодитись з правомірністю таких вимог державного виконавця виходячи з наступного.

Так стаття 32 ЗУ «Про виконавче провадження» визначає, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Згідно статті 52 ЗУ «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника.

Згідно ж статті 149 ЦК України, яка кореспондується із положеннями ст. 57 ЗУ «Про господарські товариства», звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, за його особистими боргами допускається лише у разі недостатності у нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Кредитори такого учасника мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника у статутному капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна для звернення на нього стягнення.

Зі змісту зазначених норм чинного законодавства України вбачається, що дійсно у випадку відсутності або недостатності у боржника - учасника товариства, за його особистими боргами майна, законодавцем надано право на звернення стягнення на частину майна ТОВ, пропорційну частці такого учасника товариства - боржника у статутному капіталі, в той же час із їх системного аналізу можна зробити висновок, що зверненню стягнення на таке майно повинна передувати вимога до товариства саме кредиторів, а не державного виконавця про виплату вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника у статутному капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна для звернення на нього стягнення.

Так за приписами статті 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність у державного виконавця суб'єктивного права на звернення з даним поданням до суду, а тому таке звернення є нічим іншим, як виходом за межі наданих йому ЗУ «Про виконавче провадження» прав та є порушенням приписів ст. 19 Конституції України.

Стаття 11 ЦПК України визначає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що вимоги державного виконавця не знайшли своє доведення в судовому засіданні, є такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, а тому подання не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, ст. 149 ЦК України, ст. 57 ЗУ «Про господарські товариства», ст.ст. 6, 11 ЗУ «Про виконавче провадження», керуючись ст. 377-1 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управляння юстиції у м. Києві Лозової А.І. про виділення частки боржника у статутному капіталі товариства, боржник: ОСОБА_2, стягувач: ОСОБА_3 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

СуддяВ. С. Декаленко