Постанова

від 03.06.2016 по справі 813/775/16

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2016 року Справа № 813/775/16

10 год. 03 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі колегії:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

суддя Кузан Р.І.,

суддя Кухар Н.А.,

секретар судового засідання Приймак С.І.,

від позивача не прибув,

від відповідача ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція «Галицькі контракти» до Державної служби інтелектуальної власності України про визнання нечинним і скасування правового акта індивідуальної дії.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Редакція «Галицькі контракти» (далі - позивач, ТОВ «Редакція «Галицькі контракти») з адміністративним позовом до Державної служби інтелектуальної власності України (далі - відповідач, ДСІВ України), в якому просить визнати протиправним та скасувати п. 38 Плану проведення планових заходів державного нагляду (контролю) на І квартал 2016 року, затвердженого наказом Державної служби інтелектуальної власності України № 237-Н від 23.12.2015 року, щодо проведення відповідачем планових заходів державного нагляду (контролю) господарської діяльності позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваний План, затверджений Наказом, є протиправним, безпідставним та таким, що слід скасувати в частині щодо позивача. Зазначено, що позивач, який згідно з даними розділу 2 звіту про фінансові результати, поданого до Центру обробки електронних звітів Держстату України (реєстраційний № НОМЕР_1), мав загальний дохід від реалізації продуктів (товарів, робіт, послуг) 1738,8 тис. грн.. за 2015 рік та 2218,5 тис. грн. за 2014 рік , є суб'єктом, на якого поширюються положення п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», а саме: про можливість його перевірки будь-яким контролюючим органом лише за його власною заявкою, або з персонального дозволу Кабінету Міністрів України, або згідно з вимогами Кримінального кодексу України. Таким чином, за відсутності вказаних вимог, включення позивача до Плану проведення планових заходів державного контролю нагляду (контролю) на І квартал 2016 року не відповідає вимогам зазначеного Закону України, що є підставою для судового оскарження та скасування Плану у тій його частині, що стосується позивача. Крім того, на переконання позивача, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлено лише види заходів державного контролю (планові або позапланові), проте жодним чином не встановлено процедуру здійснення цих заходів Державною службою інтелектуальної власності України, а в силу положення ч. 2 ст. 71 КАС України саме на відповідача покладено обов'язок доведення зворотного. Крім цього, зазначено, що оскаржуваний План, затверджений Наказом, не містять: переліку питань, щодо яких, залежно від ступеня ризику, буде здійснюватись державний нагляд (контроль) під час запланованої відповідачем планової перевірки позивача; затверджені відповідачем уніфіковані форми актів, в яких передбачається цей перелік питань залежно від ступеня ризику. Також, План комплексних планових заходів № 1533, розміщений на веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та у базі правових актів ІАЦ «Ліга», у числі 20815 зазначених у ньому суб'єктів позивач не зазначений. Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стверджується, що основним видом діяльності позивача є не поліграфія чи друк, а надання в оренду й експлуатація власного чи орендованого нерухомого майна (код діяльності 68.20), який зазначений таким й у Фінансовому звіті суб'єкта малого підприємництва. З врахуванням викладеного, позивач включений відповідачем до Плану за відсутності для того установлених законодавством умов, приводів та підстав, що надає позивачу право на звернення до суду в порядку адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України.

Позивач явки уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином /а.с.103/.

02.06.2016 року за вх. № 14040 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Додатково зазначено, що предметом оскарження є наказ відповідача від 23.12.2015 року № 237-Н «Про затвердження плану проведення планових заходів державного нагляду», наказ від 24.02.2016 року № 104-Н «Про проведення перевірки ТОВ «Редакція «Галицькі контракти», посвідчення на перевірку від 02.03.2016 року, повідомлення про не допуск до перевірки від 15.03.2016 року датовані пізніше, не скасовують і не змінюють предмет оскарження, є неналежними та допустимими доказами у даній справі в розумінні ст. 70 КАС України; покликання відповідача на призначення перевірок іншими пунктами оскарженого наказу інших суб'єктів господарської діяльності з різним ступенем ризику не заслуговує на увагу, оскільки в іншій частині плану (крім п. 38) План проведення планових заходів державного нагляду (контролю) на І квартал 2016 року у даному провадженні не оскаржуються, а тому порушення прав інших суб'єктів підприємницької діяльності не можуть бути досліджені та враховані при вирішенні даної справи. Також зазначено, що п. 38 оскаржуваного Плану заходів державного нагляду містить недостовірні відомості щодо позивача та такі, що стосуються іншого підприємства. Ці відомості впливають на ступінь ризику, який враховується органом державного нагляду при складанні такого виду планів, а отже мають суттєве значення для даної справи. Оскільки на час оскарження позивачем у судовому порядку Наказ відповідача № 237-Н не був змінений шляхом зміни недостовірних відомостей щодо позивача достовірними, відповідач не має законних підстав стверджувати про його законність. Заперечуючи мораторій на проведення у 2016 році перевірок контролюючими органами, встановленими п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», наявністю якого обґрунтований позов, відповідач навів суду протилежне його тлумачення з посиланням на іншу, ніж позивач, судову практику, що підлягає обґрунтуванню у судовому рішенні.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю, з підстав, викладених у письмовому запереченні на адміністративний позов від 28.03.2016 року за вх. № 7373 /а.с.24-33/ та додаткових поясненнях від 02.06.2016 року за вх. № 13971 /а.с.107-114/. Так зазначив, що відповідно до Державного реєстру друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності позивач здійснює видання газети «Галицькі контракти» та зареєстроване як друкований засіб масової інформації 30.12.2004 року, свідоцтво про реєстрацію серії КВ № 9469, видане Державним комітетом телебачення і радіомовлення України. Відповідно до п. 3, 6 Постанови Кабінету Міністрів України № 1174 від 22.12.2010 року «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності, пов'язаної з використанням об'єктів права інтелектуальної власності, та визначається періодичність здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» ТОВ «Редакція «Галицькі контракти» належить до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику, діяльність якого пов'язана з об'єктами авторського права та підлягає перевірці не частіше одного разу на рік. Крім цього, зауважив, що дія мораторію на проведення перевірок контролюючими органами діяла протягом січня-червня 2016 року. Державна служба інтелектуальної власності в розумінні п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України не є контролюючим органом доходів і зборів, а тому дія положення п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» на відповідача не поширюється. Заходи державного контролю та нагляду за додержанням вимог законодавства щодо законності використання програмного забезпечення з 01.07.2015 року відновились, а тому, жодних обмежень на проведення перевірок на момент проведення перевірки законності використання програмного забезпечення для Державної служби інтелектуальної власності України не існувало.

Таким чином, перевіривши відомості Єдиного державного реєстру з'ясовано, що з моменту державної реєстрації позивача 22.06.1994 року, вказане підприємство жодного разу не перевірялось щодо дотримання законодавства у сфері інтелектуальної власності. На переконання відповідача, незважаючи на вид господарської діяльності позивача і чи його господарська діяльність безпосередньо пов'язана з об'єктами інтелектуальної власності, ДСІВ має право здійснювати державний нагляд (контроль) за господарською діяльністю позивача у сфері інтелектуальної власності, а ступні ризику має значення тільки для визначення періодичності проведення планових заходів відповідачем. Акцентовано, що одним із видів господарської діяльності позивача є поліграфія, друк, а отже воно відноситься до тих, що мають високий ступінь ризику.

Представник відповідача пояснив, що відповідач мав на меті перевірку саме цього, а не будь-якого іншого підприємства.

З врахуванням викладеного, вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, оскаржуваний пункт 38 Плану, затвердженого Наказом № 237-Н, правомірним та таким, що слід залишити в силі, а у задоволенні позову просив відмовити.

Суд, з врахуванням думки представника відповідача щодо можливості розгляду справи за відсутності уповноваженого представника позивача, а також строків розгляду справи, визначених ст. 122 КАС України, положень ст.ст. 71, 128 КАС України, продовжив розгляд справи за відсутності представника позивача на основі наявних доказів.

Суд заслухав пояснення представника відповідача, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, а також ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та -

в с т а н о в и в :

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «Редакції «Галицькі контракти» зареєстровано як юридична особа 22.06.1994 року, ідентифікаційний код юридичної особи 13796035; основний вид економічної діяльності: 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна /а.с.17/.

Відповідно до Наказу Державної служби інтелектуальної власності України від 23.12.2015 року № 237-Н /а.с.9/ затверджено План проведення планових заходів державного нагляду (контролю) Державною службою інтелектуальної власності України на І квартал 2016 року, відповідно у п. 38 якого включено суб'єкт господарювання ТОВ «Редакція « Галицькі контракти»; 79035,м. Львів, вул. Зелена, 109; ІДН юридичної особи 13796035; вид господарської діяльності: поліграфія друк; ступінь ризику: високий; строком з 21.03.2016 року по 25.03.2016 року /а.с.10-11/.

Так, 23.02.2016 року за № 1-12/1479 позивачу направлено повідомлення про проведення планової перевірки /а.с.7, 8/.

Позивач не погоджуючись із п. 38 цього Плану, вважаючи такий щодо ТОВ «Редакція «Галицькі контракти» протиправним щодо проведення відповідачем планових заходів державного нагляду (контролю) господарської діяльності ТОВ «Редакція «Галицькі контракти» протиправним, звернувся з позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів, відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України, поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Положення ст. 19 Конституції України закріплене у ст. 9 КАС України, яка передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державна служба інтелектуальної власності України (ДСІВ) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі і який реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності (п. 1 Положення про Державну службу інтелектуальної власності, затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 658 від 19.11.2014 року (далі - Положення про ДСІВ України)).

ДСІВ у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства (п. 2 Положення про ДСІВ України).

Згідно з підп. 17 п. 4 Положення про ДСІВ України така відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням суб'єктами господарювання незалежно від форми власності вимог Законів України «Про авторське право і суміжні права», «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних» і «Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування».

Відповідно до п. 8 Положення ДСІВ України ДСІВ в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Мінекономрозвитку видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

Діяльність державних інспекторів з питань інтелектуальної власності, визначає їх права та функціональні обов'язки стосовно державного контролю за дотриманням суб'єктами господарювання вимог законодавства у сфері інтелектуальної власності у процесі використання об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема розповсюдження, прокату, зберігання, переміщення примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних, а також виробництва, експорту та імпорту дисків для лазерних систем зчитування (далі - диски) і матриць регламентується Положенням про державного інспектора з питань інтелектуальної власності Державної служби інтелектуальної власності, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 674 від 17.02.2002 року

Державний інспектор з питань інтелектуальної власності (далі - державний інспектор) є посадовою особою Державної служби інтелектуальної власності (далі - Державна служба)

Державний інспектор у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, цим Положенням, наказами Мінекономрозвитку та іншими нормативно-правовими актами (п. 2, 5 Положення).

Державний інспектор відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, проводить планові та позапланові перевірки суб'єктів господарювання у процесі використання об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема розповсюдження, прокату, зберігання, переміщення примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних та виробництва дисків і матриць, а також використання експорту та імпорту обладнання і сировини для їх вироблення та у разі публічного і повторного виконання, сповіщення, демонстрації або використання іншим способом об'єктів авторського права і суміжних прав (п. 8 Положення)

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 року(з наступними змінами і доповненнями) (далі - Закон України № 877-V).

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 1 Закону державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Так, Державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

У разі якщо суб'єкт господарювання на відповідний плановий період включений до планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) одночасно кількох органів державного нагляду (контролю), відповідні планові заходи здійснюються органами державного нагляду (контролю) комплексно - одночасно всіма органами державного нагляду (контролю), до планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) яких включено суб'єкта господарювання.

Складання та затвердження плану комплексних планових заходів державного нагляду (контролю) органами державного нагляду (контролю) здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

План комплексних планових заходів державного нагляду (контролю) затверджується для всіх органів державного нагляду (контролю) центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку підприємництва, не пізніше ніж за 10 днів до початку відповідного планового періоду.

Здійснення заходів державного нагляду (контролю) різними органами державного нагляду (контролю) з одного й того самого питання заборонено.

Здійснення органом державного нагляду (контролю) щодо одного суб'єкта господарювання планових заходів державного нагляду (контролю) протягом одного планового періоду заборонено, якщо в цьому плановому періоді такий суб'єкт господарювання включений до плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) іншого органу державного нагляду (контролю).

Внесення одного й того самого суб'єкта господарювання до планів державного нагляду (контролю) різних органів державного нагляду (контролю) є підставою для проведення щодо такого суб'єкта господарювання комплексного планового заходу державного нагляду (контролю).

Планові та позапланові заходи здійснюються в робочий час суб'єкта господарювання, встановлений його правилами внутрішнього трудового розпорядку (ч. 1,2,3 ст. 4 Закону № 877-V).

Відповідно до положень ст. 5 закону України № 877-V планові заходи здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, які затверджуються органом державного нагляду (контролю) до 1 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому.

Протягом одного року проведення більш як одного планового заходу державного нагляду (контролю) щодо одного суб'єкта господарювання не допускається

План здійснення заходів державного нагляду (контролю) на наступний плановий період повинен містити конкретні календарні дати початку кожного планового заходу державного нагляду (контролю) та строки їх здійснення

Орган державного нагляду (контролю) визначає у віднесеній до його відання сфері критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від здійснення господарської діяльності.

З урахуванням значення прийнятного ризику всі суб'єкти господарювання, що підлягають нагляду (контролю), відносяться до одного з трьох ступенів ризику: з високим, середнім та незначним

Залежно від ступеня ризику органом державного нагляду (контролю) визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю)

Органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу

Повідомлення надсилається рекомендованим листом чи телефонограмою за рахунок коштів органу державного нагляду (контролю) або вручається особисто керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку.

Суб'єкт господарювання має право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу.

Строк здійснення планового заходу не може перевищувати п'ятнадцяти робочих днів, а для суб'єктів малого підприємництва - п'яти робочих днів, якщо інше не передбачено законом.

Зокрема, критеріями, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності, пов'язаної з використанням об'єктів права інтелектуальної власності, та визначається періодичність здійснення заходів державного нагляду (контролю), є:

додержання вимог законодавства у сфері господарської діяльності;

додержання вимог законодавства у сфері інтелектуальної власності (крім законодавства у сфері охорони прав на сорти рослин)(п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1174 від 22.12.2010 року «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності, пов'язаної з використанням об'єктів права інтелектуальної власності, та визначається періодичність здійснення заходів державного нагляду (контролю)у сфері господарської діяльності».

Відповідно до п. 3 цієї ж Постанови до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику належать суб'єкти, основна господарська діяльність яких пов'язана з використанням об'єктів права інтелектуальної власності та у яких під час здійснення попереднього заходу державного нагляду (контролю) встановлено факти:

- використання, зберігання, розповсюдження та реалізації об'єктів авторського права і суміжних прав у ході публічного виконання, демонстрації, показу та сповіщення, що здійснюються шляхом їх прямої трансляції та/або ретрансляції, зокрема музичних і/або аудіовізуальних творів, фонограм та/або відеограм, у яких зафіксовані такі твори;

- зберігання, використання, розповсюдження та реалізації комп'ютерних програм і баз даних;

- виробництва, експорту, імпорту, зберігання, розповсюдження та реалізації дисків для лазерних систем зчитування і матриць для їх виготовлення.

Згідно з п. 5 цієї ж Постанови до суб'єктів господарювання з незначним ступенем ризику належать суб'єкти, що не віднесені до суб'єктів господарювання з високим та середнім ступенем ризику.

Планові заходи державного нагляду (контролю) за провадженням суб'єктами господарювання господарської діяльності, пов'язаної з використанням об'єктів права інтелектуальної власності, здійснюються з такою періодичністю:

- з високим ступенем ризику - не частіше ніж один раз на рік;

- із середнім ступенем ризику - не частіше ніж один раз на три роки;

- з незначним ступенем ризику - не частіше ніж один раз на п'ять років (п. 6 Постанови кабінету Міністрів України № 1174 від 22.12.2010 року).

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Щодо твердження представника позивача про відмінність суб'єкта господарювання включеного до Плану перевірки для її проведення, та позивача, судом встановлено наступне.

У п. 38 вказаного Плану визначено суб'єкт господарювання ТОВ «Редакція «Галицькі контракти»; 79035, м Львів, вул. Зелена 109; ІДН 13796035; вид господарської діяльності: поліграфія, друк; ступінь ризику високий /а.с.10-11/.

Так, представником позивача зазначено, що відомості у вказаному плані проведення планових заходів на І квартал 2016 року у п. 38 щодо позивача зазначено недостовірні відомості в частині виду господарської діяльності, а також ступеня ризику.

Суд зважає на вказані покликання представника позивача, однак такі спростовано представником відповідача повністю, що підтверджується наступним.

До матеріалів справи долучено інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо позивача /а.с.115-118/.

Відповідно до графи Види діяльності, ТОВ «Редакція Галицькі контракти» внесено наступні відомості: код КВЕД 47.19 Інші види торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 55.10 Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщення; 58.13 Видання газет; 58.19 Інші види видавничої діяльності; 62.02 Консультування з питань інформатизації; 62.09 Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем; 63.11 Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з ними діяльність; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний): 73.11 Рекламні агентства; 73.12 Посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації.

Представник відповідача пояснив, що ним не заперечується факт того, що основним видом діяльності позивача є надання в оренду і експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, в той же час, проаналізувавши види діяльності ТОВ "Редакція "Галицькі контракти" згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру, кожен із видів господарської діяльності позивача є безпосередньо пов'язаним з об'єктами інтелектуальної власності, зокрема, видання газет і інші види видавничої діяльності; комп'ютерне програмування та іншу діяльність у сфері інформаційних технологій тощо. Саме з врахуванням викладеного, у Плані зазначено інформацію про вид господарської діяльності у плані проведення перевірок, який зафіксовано у такому Плані не згідно з КВЕД, а узагальнено - друк, поліграфія.

Крім того, до матеріалів справи долучено копію Свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації № 16640-5112 ПР газети «Контракти», засновник - ТОВ «Газета «Галицькі контракти» /а.с.76/.

Також з'ясовано, що відповідно до відомостей з офіційного сайту вказаної газети (http://archive.kontrakty.ua/contacts.html) її засновником, як і засновником підприємства позивача є одна і таж особа, а вказані підприємства розташовані за однією і тією ж адресою.

Так, відповідно до ст. 240 Цивільного кодексу України до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать: літературні та художні твори; комп'ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці.

Згідно зі ст. 421 Цивільного кодексу України суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.

Слід зазначити, що вичерпний перелік питань для здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) з використання об'єктів права інтелектуальної власності затверджено Наказом Міністерства і науки України № 1355 від 02.10.2013 року.

Зокрема, п. 13 вказаного Переліку передбачено підставою для перевірки перевірку наявності документів з переліком комп'ютерного програмного забезпечення, яке знаходиться на обліку суб'єкта господарювання (нематеріальні активи).

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є покликання представниками відповідача на те, що він мав право здійснювати перевірку позивача.

Виходячи із видів господарської діяльності позивача, суд дійшов висновку, що фактично основним видом діяльності підприємства позивача було надання в оренду і експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, а номінально ж усі інші види діяльності за КВЕД пов'язані з використанням об'єктів інтелектуальної власності, а отже є підприємствомобгрунтовано включеним до Плану перевірок.

Представник відповідача також звернув увагу на те, що навіть ведення основного виду господарської діяльності позивача є неможливим без використання комп'ютерних програм, що також є критерієм для віднесення підприємства до підприємств з високим ступенем ризику.

Крім того, судом встановлено та не заперечується сторонами, що ТОВ "Редакція "Галицькі контракти" жодного разу не перевірялося відповідачем.

Щодо покликань представника позивача на дію мораторію на проведення перевірок, суд зазначає наступне.

Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України В«Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів УкраїниВ» від 28.12.2014 року № 76-VIII (далі - Закон № 76-VIII) передбачено, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня - червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.

Отже, законодавчим органом на період з січня по червень 2015 року встановлено певні обмеження щодо проведення перевірок суб'єктів господарювання всіма контролюючими органами. Однак, такі обмеження згідно з Законом № 76-VIII не поширюються на перевірки, які проводяться у вказаний період Державною фіскальною службою України та Державною фінансовою інспекцією України.

Крім цього, 28.12.14р. Верховною Радою України прийнято Закон №71-VIII В«Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформиВ» (далі - Закон № 71-VIII), відповідно до п. 3 Прикінцевих положень якого встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

На переконання суду, норми Закону № 76-VIII, зокрема щодо обмежень у проведенні перевірок, є загальними та стосуються всіх контролюючих органів. Тоді як норми Закону № 71-VIII, у процитованій частині, є спеціальними та стосуються контролюючих органів, що забезпечують формування єдиної державної податкової, державної митної політики щодо адміністрування податків, зборів та митних платежів, оскільки критеріями визначення переліку підприємств, на які такі обмеження не поширюються, зокрема, є обсяг доходу за попередній календарний рік, а також певний вид діяльності таких підприємств (виробництво чи імпорт підакцизних товарів).

Саме така оцінка положень вказаних вище нормативних актів робить логічною та послідовною позицію законодавчого органу, яким в один день прийнято різні за змістом норми щодо одних і тих самих правовідносин, зокрема, обмеження повноважень контролюючих органів у проведенні перевірок суб'єктів господарювання.

Отже, на переконання суду, Державна служба інтелектуальної власності була уповноваженою на проведення перевірок з 01.07.2015 року.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, позивач не довів суду обставини викладених у позовній заяві, а відповідач належними, допустимими доказами спростував твердження позивача.

З врахуванням викладеного суд дійшов висновку, що ДСІВ України при включенні ТОВ «Редакція «Галицькі контракти» до Плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) на І квартал 2016 року діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України сплачені позивачем судові витрати у виді судового збору поверненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 6-14, 17-20, 50, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 08.06.2016 року.

Головуючий суддя Кравців О.Р.

Суддя Кузан Р.І.

Суддя Кухар Н.А.