Ухвала

від 06.06.2016 по справі 481/1165/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

06 червня 2016 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Євтушенко О.І., Іваненко Ю.Г., Мартинюка В.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення заборгованості з орендної плати та пені, повернення земельної ділянки, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 11 лютого 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення орендної плати і пені у розмірі 0,02 % за несвоєчасно сплачену орендну плату, розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки, посилаючись на те, що 03 березня 2008 року між ним та ОСОБА_5 було укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 9,6 га, яка розташована в межах території Баратівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, строком на 49 років, зі сплатою орендної плати у розмірі 1 тис. грн за кожен рік.

Відповідно до умов договору орендна плата за користування землею повинна вноситись до 01 грудня кожного року, проте, всупереч умовам договору, орендну плату за 2012 року-2014 роки відповідач не сплатив.

Посилаючись на зазначене, ОСОБА_4 просив стягнути з відповідача невиплачену орендну плату на загальну суму 3 тис. грн та пеню за несвоєчасну виплату орендної плати у розмірі 193 грн 60 коп., розірвати договір оренди земельної ділянки та зобов'язати відповідача повернути земельну ділянку.

ОСОБА_5 проти позову заперечував, оскільки ОСОБА_4 за договором отримав наперед 49 тис. грн за всі роки оренди з огляду на те, що перед укладенням цього договору між сторонами була домовленість про укладення договору купівлі-продажу цієї земельної ділянки, однак на той час існувала законодавча заборона на таке відчуження і між сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки.

Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 08 грудня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 3 193 грн 60 коп. в рахунок відшкодування орендної плати та пені за договором оренди від 03 березня 2008 року.

Розірвано договір оренди землі площею 9,6 га, укладений 03 березня 2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, зареєстрований у Державному реєстрі земель 13 травня 2008 року за № 040802005045.

Зобов'язано ОСОБА_5 повернути ОСОБА_4 земельну ділянку, належну йому на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно (індексний номер НОМЕР_2) площею 9,6 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану в межах території Баратівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 11 лютого 2016 року зазначене судове рішення скасовано. Ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, залишити в силі рішення суду першої інстанції або справу передати на новий апеляційний розгляд.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що надана відповідачем розписка на підтвердження усієї сплати орендної плати у розмірі 49 тис. грн є неналежним доказом, оскільки не містить даних про те, що саме від відповідача позивач отримав ці кошти, коли саме та за які послуги.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, зазначав, що на заперечення доводів ОСОБА_4 щодо невиплати орендної плати та на підтвердження пояснень про виплату орендної плати при укладенні договору за весь строк оренди відповідачем надана розписка про отримання ОСОБА_4 49 тис. грн. Ця розписка виконана на окремому аркуші паперу, на якому міститься список осіб, які власноручно відповідно один за одним зазначили своє прізвище, ім'я та по батькові, суму грошових коштів, яку отримали, та підписувались під цими прізвищами. Під деякими прізвищами їх автори власноручно дописували, що отримані кошти - це плата за земельний пай, зданий в оренду ОСОБА_5 Серед списку цих прізвищ значиться й прізвище ОСОБА_4 з поміткою про отримання 49 тис. грн та відсутністю претензій, що скріплено його підписом.

Отже, в наданій розписці зазначено факт отримання позивачем грошової суми у розмірі орендної плати за весь період оренди відповідно до вказаного договору земельної ділянки.

З урахуванням викладеного апеляційний суд вважав, що позивачем не доведено, що гроші за розпискою про отримання орендної плати за договором оренди у розмірі 49 тис. грн ним не отримані, а розписка написана внаслідок виникнення між сторонами інших правовідносин, пов'язаних із позикою.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу , про перевагу одних доказів над іншими .

Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів.

Згідно із ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів cудової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 11 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О.І. Євтушенко

Ю.Г.Іваненко

В.І.Мартинюк