Рішення

від 31.05.2016 по справі 908/320/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 32/17/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2016 Справа № 908/320/16

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«МіротрансВ» (49051, м.Дніпропетровськ, вул. Осіння, 2 - Д)

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«КримснабВ» (69600, м. Запоріжжя, вул. Базова, 3)

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«АВК КОНФЕКШІНЕРІВ» (04080, м. Київ, вул. Межигірська, буд. 82-А)

про відшкодування збитків

За зустрічним позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«КримснабВ» (69600, м. Запоріжжя, вул. Базова, 3)

До відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«МіротрансВ» (49051, м.Дніпропетровськ, вул. Осіння, 2 - Д)

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«АВК КОНФЕКШІНЕРІВ» (04080, м. Київ, вул. Межигірська, буд. 82-А)

про стягнення 51307,26 грн.

Колегія суддів господарського суду Запорізької області у складі: головуючий суддя - Колодій Н.А., судді - Алейникова Т. Г., Смірнов О.Г.

Представники:

Від позивача (відповідач за зустрічним позовом): ОСОБА_2, довіреність б/н від 04.01.2016 р.

Від відповідача (позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_3, довіреність б/н, б/д

Від третьої особи: не з'явився

04.02.2016 р. до господарського суду Запорізької області звернулось ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«МІРОТРАНСВ» з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«КримснабВ» про стягнення 170888,47 грн. збитків.

Згідно Протоколу автоматичного розподілу справи між суддями від 04.02.2016 р. справу № 908/320/16 призначено до розгляду суддею Колодій Н.А.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.02.2016 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/320/16, присвоєно справі номер провадження 32/17/16, з призначенням судового засідання на 23.03.2016 р.

17.03.2016 р. до господарського суду Запорізької області надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«КримснабВ» до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«МІРОТРАНСВ» про стягнення 51307,26 грн., які складаються з 42874,00 грн. основного боргу за договором № 1606 на перевезення вантажів від 16.06.2015 р., 439,78 грн. - 3% річних, 1543,46 грн. втрат від інфляції, та 6450,02 грн. пені за неналежне виконання умов договору. Крім того, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«КримснабВ» просить стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«МІРОТРАНСВ» 10000 грн. витрат на правову допомогу.

Ухвалою суду від 17.03.2016 р. прийнято до провадження зустрічний позов.

Ухвалою суду від 23.03.2016 р. продовжено строк розгляду справи та відкладено спільний розгляд первісного та зустрічного позовів на 06.04.2016 р.

В судових засіданнях 06.04.2016 р., 14.04.2016 р., 19.04.2016 р. оголошувались перерви в розгляді справи.

13.04.2015 р. до господарського суду Запорізької області від Приватного акціонерного товариства В«КримснабВ» надійшов відзив, відповідно до якого просить провадження у справі за первісним позовом ТОВ В«МіротрансВ» до ТОВ В«КримснабВ» про стягнення 170888,47 грн. припинити, зустрічний позов задовольнити в частині 42874,00 грн. основного боргу за договором № 1606 на перевезення вантажів від 16.06.2015 р., 439,78 грн. - 3% річних, 1543,46 грн. втрат від інфляції, та 6450,02 грн. пені. В частині стягнення 10000 грн. витрат на правову допомогу провадження припинити, у зв'язку з відмовою від вимог в цій частині.

Оцінивши клопотання позивача за зустрічним позовом в частині відмови від позовних вимог щодо стягнення 10 000 грн. витрат на правову допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивачу надано право до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги в частині стягнення 10 000 грн. витрат на правову допомогу позивач посилається на ті обставини, що у зв'язку з тим що, між сторонами по справі виник спір, який було передано на розгляд господарського суду, він був змушений звернутися за отриманням правової допомоги до адвоката ОСОБА_4 Докази підтвердження понесених витрат позивач повинен був надати в ході судового розгляду справи. Крім того, до матеріалів справи додані свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 803 від 22.01.2013 та посвідчення адвоката, які видані та на ім'я ОСОБА_4

Відповідно до ст. 44, 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру» та віднесені до судових витрат.

За таких обставин, суд відмовляє в прийнятті відмови від позову в частині стягнення 10 000 грн. витрат на правову допомогу, оскільки ці вимоги не можуть бути оцінені судом як позовні. Суд також відмовляє в стягненні 10 000 грн. судових витрат, так як факт понесення цих витрат не підтверджений документально.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Запорізької області ОСОБА_5 від 19.04.2016р., у зв'язку з особливою складністю даної справи, справу № 908/320/16 передано на розгляд колегії суддів у складі трьох суддів: головуючий суддя Колодій Н.А., судді Алейникова Т.Г., Смірнов О.Г.

20.04.2016 р. зазначеною колегією справу прийнято до провадження, залучено у якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача (за первісним позовом) - ТОВ В«АВК КОНФЕКШІНЕРІВ» , судове засідання призначено на 13.05.2016 р.

10.05.2016 р. на адресу суду від ТОВ В«МіротрансВ» надійшло клопотання про зменшення розміру позовних вимог. В клопотанні позивач зазначив, що на момент порушення провадження у справі № 908/320/16, ТОВ В«МіротрансВ» перерахувало на користь ТОВ В«АВК КОНФЕКШІНЕРІВ» , згідно претензійного листа № 3627 від 05.11.2015 року, грошові кошти у сумі 116 364 (сто шістнадцять тисяч триста шістдесят чотири) грн. Тобто сума збитків понесених ТОВ В«МіротрансВ» через невиконання своїх зобов'язань ТОВ В«КримснабВ» становила 116 364 грн. Просить суд, стягнути з ТОВ В«КримснабВ» на користь ТОВ В«МіротрансВ» грошові кошти у сумі 116 364 грн.

Суд встановив, що позивачем не порушено порядок зменшення позовних вимог, визначений ст. 22 ГПК України, ухвалою суду від 13.05.2016 р. зменшені позовні вимоги прийняті судом до розгляду.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.05.2016 р. розгляд справи відкладено на 31.05.2016 р.

16.05.2015 р. на адресу суду від ТОВ В«МіротрансВ» надійшло клопотання про збільшення позовних вимог, позивач за первісним позовом просить суд стягнути з ТОВ В«КримснабВ» на користь ТОВ В«МіротрансВ» збитки у сумі 170888 грн.

В судовому засіданні 31.05.2016р. представник позивача відмовився від клопотання про збільшення позовних вимог, про що надав суду відповідну письмову заяву.

Розглянувши клопотання, колегія суддів дійшла висновку, що вона не суперечить положенням чинного законодавства подане відповідно до повноважень представника, який його підписав, а тому задовольняється судом. Суд розглядає первісні позовні вимоги про відшкодування збитків в сумі 116364 грн.

Крім того, 31.05.2016 р. до господарського суду Запорізької області від ТОВ В«КримснабВ» ( позивача за зустрічним позовом) надійшло клопотання про залучення Приватного акціонерного товариства В«Страхова компанія В«ПершаВ» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору та витребування у цієї особи відповідних документів.

Представник позивача за первісним позовом заперечив проти заявленого відповідачем клопотання, мотивуючи тим, що не вбачає правових підстав для такого залучення.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ГПК України, в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, судом можуть бути залучені особи, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки.

Вислухавши доводи позивача за зустрічним позовом, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав задоволення такого клопотання у зв'язку його необгрунтованністю, оскільки суду не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що прийняте судом рішення у цій справі може вплинути на права або обов'язки ПрАТ В«Страхова компанія В«ПершаВ» . Крім того, відмовляючи у задоволенні клопотання суд виходив з того, що предметом розгляду за первісним позовом по у цій справі є стягнення збитків та плати за перевезення вантажу, що виникли за договором на перевезення вантажів. Більш того, суд виходить з тієї позиції, що сторонам гарантовано право на розгляд господарського спору у розумний строк. Задоволення клопотання про залучення страхової компанії до участі у розгляді спору ніяким чином не вплине на доказів та фактичних обставин справи, на яких ґрунтуються вимоги сторін, однак при цьому суттєво затягне терміни розгляду даного спору.

В засіданні суду 31.05.2016 р. колегія суду вирішила з урахуванням наданих суду доказів за можливе завершити розгляд даного спору та ухвалити судове рішення, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, сторонам оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Первісні позовні вимоги ґрунтуються на тих обставинах, що 16.06.2015 р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«МіротрансВ» (замовник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«КримснабВ» (перевізник - експедитор) укладено договір № 1606 на перевезення вантажу, предметом якого відповідно до п. 1.1. договору є порядок взаємовідносин, які виникають між сторонами при плануванні, здійсненні та розрахунках за перевезення вантажів у міжнародних та регіональних автомобільних сполученнях.

Пунктом 2.1. договору, замовник пропонує вантажі до перевезення, а перевізник - експедитор виконує міжнародні або внутрішні перевезення вантажів автомобільним транспортом на підставі заявок.

Так, замовником відповідно до договору - заявки № 966 від 22.10.2015 р. було запропоновано перевізнику здійснити перевезення вантажу за маршрутом Берлін (Німеччина) - Дніпропетровськ (Україна). Згідно заявки № 966 від 22.10.2015 р., були оформлені Міжнародні товарно-транспортні накладні. Найменування вантажу (ядра горіха на паллетах), переданого для перевезення зазначено в заявці та в накладних. Перевезення здійснювалося транспортним засобом перевізника тягач ДАФ, державний номер НОМЕР_1 з причепом державний номер НОМЕР_2.

Пунктом 4 договору - заявки № 996 сторони визначили, що виконавець при завантаженні товару зобов'язаний звіряти кількість та стан вантажу, слідкувати за розміщенням та прикріпленням вантажу та доставити довірений вантажовідправником вантаж в пункт призначення. Недостача або пошкодження вантажу - відшкодовується за рахунок виконавця. При транспортирові вантажу стоянка автомобіля дозволена лише на охоронюваних зупинках.

Разом з тим, позивач посилається на ті обставини, що при прийомі вантажу 4.11.2015 р. на території складів м. Дніпропетровська, вул. Автопаркова, 4 представниками отримувача в присутності водія перевізника було виявлено, що на напівпричепі відсутні пломби. При подальшому огляді, встановлено, що транспортні місця мають порушення упаковки, у зв'язку з чим розвантаження було призупинено до виклику експерта ДТПП. Прибувши за викликом отримувача експерт в ході огляду транспортних місць виявив, що напівпричеп № НОМЕР_2 завантажений не до повної місткості з 11 паллет: на 10-ти паллетах є товар, а на одному паллеті не має. При більш детальному огляді було з'ясовано, що не вистачає: ядра горіха мигдалю смажені терті (паста) - два відра та ядра горіха мигдалю смажені дроблені - 25 п/е мішків, про що експертом було зазначено у своєму висновку № ГО-4030 від 05.11.2015 р.

Крім того, до матеріалів справи долучено складений сторонами ОСОБА_3 прийомки продукції (товарів) за кількістю, в якому також було зафіксовано факт нестачі.

Згідно п. 2.6 Договору, перевізник - експедитор забезпечує схоронність вантажу в час їх перевезення та несе повну матеріальну відповідальність у відповідності до Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогам /КДПГ/ (зі змінами, внесеними Протоколам від 05 липня 1978 р.).

Внаслідок вищевикладеного, вантажоодержувачі не отримали вантаж у повному обсязі, та контрагенти замовника (власники вантажу) змушені були виставити первісному позивачу претензії щодо відшкодування збитків за втрачений (пошкоджений) вантаж на загальну суму 170888,47 гривень. Відповідна претензія містяться у матеріалах справи.

У зв'язку з цим, 05.11.2015 р. ТОВ В«МіротрансВ» звернулось до ТОВ В«КримснабВ» з претензією щодо відшкодування збитків за втрачений вантаж на загальну суму 170888,47 грн.

ТОВ В«КримснабВ» листом гарантував ТОВ В«МіротрансВ» повне відшкодування вартості вантажу, викраденого при здійсненні даного перевезення, на підставі ОСОБА_3 розбіжностей, підписаного водієм ОСОБА_6, даного транспортного засобу. Суму недостачі в розмірі 170884,47 грн. ТОВ В«КримснабВ» готово відшкодувати протягом двох місяців, але не пізніше 30.12.2015 р.

Враховуючи те, що відповідач втратив вантаж, який був переданий йому відповідно до умов договору перевезення вантажів, позивач за первісним позовом звернувся до господарського суду Запорізької області з вимогою про стягнення збитків завданих внаслідок втрати вантажу.

Оцінивши передані на розгляд суду вимоги щодо стягнення збитків, колегія суддів враховує наступне.

При розгляді даного спору суд виходить з тих позицій, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки боржника, наявності збитків та причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; а також вини боржника в заподіянні збитків. Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.

Тобто, для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків, позивач повинен довести факт завдання йому збитків, протиправність дій відповідача та причинний зв'язок між завданими збитками та діями відповідача. Відповідач, в свою чергу, повинен довести відсутність своєї вини в заподіянні збитків.

З аналізу наведеного слідує, що вимога про відшкодування збитків (шкоди) може пред'являтися виключно у разі, якщо збитки є результатом порушення права і виключно до особи, яка це право порушила.

В постанові Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 р. В«Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкодиВ» (з наступними змінами та доповненнями) та в роз'ясненнях президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 р. В«Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкодиВ» (які на час вирішення судом спору є чинними) зазначається, що шкода підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Статтею 22 ЦК України визначено поняття збитків. Збитками, в розумінні цієї норми Закону, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Оскільки стягнення збитків є заходом цивільної відповідальності. Позивачу за первісним позовом потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків та їх розмір заявлений до стягнення.

Факт заподіяння йому збитків позивач обґрунтовує тими обставинами, що ввірений відповідачу вантаж, який після перевезення мав бути повернутий власнику, був втрачений. Вартість втраченого майна, на думку позивача, є реальними збитками, які підлягають відшкодуванню за рахунок особи, що допустила таку втрату.

Розмір заявлених до стягнення збитків позивач обраховує, виходячи з умов Договору № 336 від 02.02.2015 р. укладеного між ТОВ В«АВК КОНФЕКШІНЕРІВ» (клієнт, власник майна) та ТОВ В«МіроторансВ» (експедитор), яким передбачено, що клієнт доручає, а експедитор приймає зобов'язання за плату и за рахунок клієнта виконати або організувати виконання визначних договором послуг, які пов'язані з перевезенням вантажу при експорті з України, імпорті в Україну, при внутрішніх перевезеннях на території України.

В підтвердження вартості товару позивач надав Контракт № 2 від 04.12.2014 р. укладений між ТОВ В«АВК КОНФЕКШІНЕРІВ» (покупець) та Компанією В« Georg Lemke GmbH & CoВ» (продавець), відповідно до якого продавець зобов'язався поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах діючого контракту ядра горіха мигдалю жарені терті (пасту), ядра горіха мигдалю жарені бланшировані дроблені, країна походження - Німеччина, надалі товар, загальним тоннажем 250000 кг+10%. Повне найменування товару зазначається у специфікаціях, які є невід'ємною частиною контракту. Відповідні специфікації № 3 та № 4 містяться в матеріалах справи.

У зв'язку з втратою вантажу, ТОВ В«АВК КОНФЕКШІНЕРІВ» звернулось з вимогою до ТОВ В«МіротрансВ» про відшкодування збитків в сумі 170888,47 грн., яка складається з суми збитків за втрату горіхів (500 кг) на суму 148640,40 грн. та пасти (50 кг) на суму 22248,07 грн.

Під час розгляду справи, ТОВ В«АВК КОНФЕКШІНЕРІВ» листом (вих.№ 1804 від 18.04.2016 р.) повідомило суд, що ТОВ В«МіротрансВ» в повному об'ємі відшкодувало збитки понесені ТОВ В«АВК КОНФЕКШИНЭРИВ» у розмірі 170888,47 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 3426 від 21.12.2015 р. (на суму 10 000 грн.), № 3372 від 14.12.2015 р. (на суму 48000 грн.), № 3512від 25.01.2016 р. (на суму 7788,00 грн.), № 3530 від 01.02.2016 р. (на суму 7788 грн.), № 3559 від 05.02.2016 р. (на суму 7788 грн.), № 3594 від 12.02.2016 р. (на суму 7788 грн.), № 3631 від 23.02.2016 р. (на суму 7788 грн.), № 33689 від 09.03.2016 р. (на суму 15576,00 грн.), № 3850 від 13.04.2016 р. (на суму 23372,40 грн.), № 3281 від 20.11.2015 р. (на суму 10000 грн.), № 3315 від 27.11.2015 р. (на суму 25000 грн.), копія яких залучені до матеріалів справи.

Судом ухвалено рішення за результатами розгляду заяви ТОВ В«МіротрансВ» про стягнення збитків з ТОВ В«КримснабВ» у розмірі 116364 грн., оскільки на момент порушення провадження у справі № 908/320/16, ТОВ В«МіротрансВ» перерахувало на користь ТОВ В«АВК КонфекшинеріВ» , грошові кошти у сумі 116 364 (сто шістнадцять тисяч триста шістдесят чотири) грн. Тобто на момент подачі позову до суду сума збитків реально понесених ТОВ В«МіротрансВ» через невиконання зобов'язань ТОВ В«КримснабВ» становила 116 364 грн.

З урахуванням викладеного, суд вважає розрахунки позивача щодо визначення розміру понесених збитків, виходячи з реально відшкодованої ним власнику вартості втраченого майна обґрунтованими, оскільки вони підтверджені документально.

Наступний елемент складу - протиправність поведінки відповідача, позивач обґрунтовує порушенням з боку ТОВ В«КримснабВ» зобов'язань за договором № 1606 від 16.06.2015 р. в частині забезпечення належної схоронності вантажу, що призвело до його втрати.

Так, вантаж був переданий перевізнику на підставі Міжнародних товарно - транспортних накладних, які підписані та завірені печатками підприємств замовника та перевізника . Факт отримання вантажу відповідач в судовому засіданні не заперечував.

У відповідності до ст.9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідні докази містяться у матеріалах справи, зокрема, Міжнародні товарно-транспортні накладні.

Сторони домовилися, що ТОВ В«КримснабВ» забезпечує схоронність вантажу в час їх перевезення та несе повну матеріальну відповідальність у відповідності до Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогам /КДПГ/ (зі змінами, внесеними Протоколам від 05 липня 1978 р.) (п. 6.1. договору).

В пункті 4 договору - заявки № 996 сторонами визначено, що ТОВ В«КримснабВ» при завантаженні зобов'язаний звіряти кількість та стан вантажу, слідкувати за розміщенням та прикріпленням вантажу, доставити довірений вантажовідправником вантаж в пункт призначення. Недостача або пошкодження вантажу - відшкодовується за рахунок виконавця.

З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо забезпечення схоронності майна.

Крім того, ТОВ В«КримснабВ» визнає факт нестачі вантажу, який стався в ході перевезення вантажу за договором № 1606 від 16.06.2015 р.

Наразі, причинний зв'язок між протиправною поведінкою первісного відповідача і збитками полягає у тому, що замовлений до перевезення первісним позивачем вантаж не був доставлений власнику у повному обсязі, у зв'язку з втратою перевізником його частини під час його транспортування.

Відповідно до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, укладеної в Женеві 19 травня 1956 року, той факт, що вантаж не був доставлений протягом тридцяти днів після закінчення узгодженого терміну із дня прийняття вантажу перевізником, є безперечним доказом втрати вантажу і особа, яка має право пред'явити претензію, може на цій підставі вважати його загубленим.

Таким чином, втрата вантажу стала наслідком невжиття перевізником (первісним відповідачем) всіх залежних від нього дій по забезпеченню схоронності та цілісності вантажу.

Відповідач заперечуючи проти позову посилається на п. 1.3. Договору № 366 укладеного між ТОВ В«АВК КОНФЕКШІНЕРІВ» та ТОВ В«МіротрансВ» , відповідно до якого ТОВ В«МіротрансВ» організує охорону вантажів під час їх перевезення та завантаження /розвантаження. Однак в супереч умов Договору ТОВ В«МіротрансВ» не виконало умови договору в частині організації охорони вантажу.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо відсутності його вини в заподіянні шкоди позивачу внаслідок втрати вантажу, виходячи з наступного.

Як встановлено матеріалами справи, 16.06.2015 р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«МіротрансВ» (замовник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«КримснабВ» (перевізник - експедитор) укладено договір № 1606 на перевезення вантажу, предметом якого (п. 1.1. договору) порядок взаємовідношень, які виникають між сторонами при плануванні, здійсненні та розрахунках за перевезення вантажів у міжнародних та регіональних автомобільних повідомленнях.

Згідно ст. 909, 925 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу ( одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. У разі втрати вантажу позов до перевізника може бути пред'явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк.

Суд вважає, що відповідач, взявши на себе зобов'язання щодо перевезення вантажу, повинен був забезпечити його схоронність під час транспортування, оскільки відповідно до норм чинного законодавства саме на нього покладений обов'язок доставити вантаж у повному обсязі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи та доводи сторін суд дійшов висновку щодо наявності в діях відповідача протиправної поведінки, а саме невиконання своїх зобов'язань щодо забезпечення схоронності ввіреного йому вантажу, що мало наслідком втрата вантажу та спричинення збитків позивачу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновків, що позивач довів склад цивільного правопорушення в діях відповідача та факт спричинення йому збитків в заявленому до стягнення розмірі, тому первісні позовні вимоги суд визнає такими, що підлягають задоволенню у повному розмірі.

Судові витрати по первісному позову, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" , передбачено підстави для повернення судового збору, зокрема, сплачена сума судового збору повертається в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до п.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" , судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Отже, відповідно до матеріалів справи, позивачем, відповідно до платіжного доручення № 3471 від 14.01.2016 р. сплачено судовий збір в сумі 2565,00 грн.

Зважаючи на зменшення позивачем розміру позовних вимог, судовий збір в сумі 817,86 грн., відповідно до ст. 7 зазначеного вище Закону підлягає поверненню із державного бюджету.

Розглянувши зустрічні позовні вимоги, колегія суддів встановила, що зустрічна позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав:

Як вже було зазначено, 16.06.2015 р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«МіротрансВ» (замовник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«КримснабВ» (перевізник - експедитор) укладено договір № 1606 на перевезення вантажу, предметом якого (п. 1.1. договору) порядок взаємовідношень, які виникають між сторонами при плануванні, здійсненні та розрахунках за перевезення вантажів у міжнародних та регіональних автомобільних повідомленнях.

Пунктом 2.1. договору, замовник пропонує вантажі до перевезення, а перевізник - експедитор виконує міжнародні або внутрішні перевезення вантажів автомобільним транспортом на підставі заявок.

Відповідно договору - заявки № 966 від 22.10.2015 р. ТОВ В«КримснабВ» зобов'язався доставити з м. Фербеллин, Німеччина - м. Дніпропетровськ, Україна на адресу кінцевого отримувача ТОВ В«АВК КОНФЕКШІНЕРІВ» м. Дніпропетровськ вантаж, а саме 7 тон ядрів горіха на пал летах. Дата завантаження 27-28 жовтня 2015р.

На виконання умов спірного договору, перевізник (позивач) прийняв до перевезення вантаж та доставив його до пункту призначення, що підтверджується наявними у матеріалах справи міжнародними товарно-транспортними накладними. Вказані накладні було підписано з обох сторін.

Судом встановлено, що у договорі - заявці № 966 від 22.10.2015 р. сторонами погоджено, що вартість наданих позивачем послуг становить 1700 Євро по курсу НБУ на день завантаження; строк оплати - протягом п'яти днів з моменту отримання оригіналів документів.

Як вбачається із міжнародної товарно-транспортної накладної, датою завантаження товару є 27.10.2015 р., з огляду на що вартість наданих позивачем послуг у гривні становить 42874 грн. 00 коп. (враховуючи офіційний курс гривні по відношенню до Євро станом на 27.10.2015 - 1 Євро = 25,22 грн.).

Тобто, сторонами погоджено, що вартість наданих позивачем послуг становить 42874 грн.

Як зазначив позивач за зустрічним позовом, що відповідач повинен був оплатити надані позивачем послуги у розмірі 42874 грн. у строк до 11.11.2015 р.

Відповідач за зустрічним позовом, за надані послуги не розрахувався, у зв'язку з чим, утворилась заборгованість перед позивачем за зустрічним позовом у розмірі 42874 грн.

Суд, проаналізувавши обставини, вказані у зустрічній позовній заяві, дійшов висновку про те, що позивач за зустрічним позовом виконав свої зобов'язання за спірним договором щодо перевезення вантажу

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача за зустрічним позовом щодо його відмови оплатити послуги у зв'язку з неналежним виконанням перевізником зобов'язань за договором, що спричинили часткову втрату вантажу, оскільки ці підстави не звільняють його від виконання зобов'язань від договору перевезення. Крім того, за ініціативою ТОВ «Міротранс» судом розглянуто спір про відшкодування останньому збитків, завданих неналежним виконанням перевізником своїх зобов'язань за договором перевезення. А відтак відповідач реалізував своє право на притягнення перевізника до цивільно-майнової відповідальності та відновленню свого порушеного права.

Враховуючи викладене, та те, що на момент ухвалення судового рішення, в матеріалах справи відсутні будь-які докази повного погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу позивача щодо стягнення з відповідача за зустрічним позовом суми основної заборгованості у розмірі 42874 гривень нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

У зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 439,78 грн. - 3% річних та 1543,46 грн. втрат від інфляції за період з 11.11.2015 р. по 14.03.2016 р.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність нарахування 3% річних та встановлено, що розрахунок позивачем виконано вірно, тому вимога позивача про стягнення 439,78 грн. - 3% річних за період з 11.11.2015 р. по 14.03.2016 р. є обґрунтованою і підлягає задоволенню

Щодо стягнення 1543,46 грн. втрат від інфляції за період 11.11.2015 р. по 14.03.2016 р. коллегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2.1. інформаційного листа ВГСУ 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р].

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

Таким чином, враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що нарахування позивачем інфляції за березень 2016 р. є неправомірним.

За таких обставин, згідно проведеного перерахунку втрат від інфляції судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає втрати від інфляції в сумі 1382,20 грн. за період з листопад 2015 р. по лютий 2016 р. (включно). В решті щодо стягнення інфляційних витрат слід відмовити.

Крім того, позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом на його користь 6450,02 грн. пені за неналежне виконання умов договору.

У п. 6.6. договору передбачено, що у випадку несвоєчасного платежу ТО В«МіротрансВ» сплачує ТОВ В«КримснабВ» неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Судом встановлено що розрахунок позивачем виконано вірно, вимога про стягнення з відповідача пені в сумі 6450,02 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

На підставі викладеного, суд позовні вимоги задовольняє частково.

Судові витрати по зустрічному позову, слід покласти на ТОВ В«МіротрансВ» пропорційно розміру задоволених зустрічних позовних вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України, оскільки спір доведений до суду з його вини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 49, 82, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1. Первісний позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«МІРОТРАНСВ» до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«КримснабВ» про стягнення 116364,00 грн. збитків задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«КримснабВ» (69600, м. Запоріжжя, вул. Базова, 3, код 31598801) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«МіротрансВ» (49051, м.Дніпропетровськ, вул. Осіння, 2 - Д, код ЄДРПОУ 37807598) 116364 (сто шістнадцять тисяч триста шістдесят чотири) грн. 00 коп. збитків та 1745 (одна тисяча сімсот сорок п'ять) грн. 46 коп . судового збору. Видати наказ.

3. Повернути ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«МіротрансВ» (49051, м.Дніпропетровськ, вул. Осіння, 2 - Д, код ЄДРПОУ 37807598) із Державного бюджету України суму 817 (вісімсот сімнадцять) грн. 86 коп. сплаченою платіжним дорученням № 3471 від 14.01.2016 р., яке залишено в матеріалах справи.

4. Зустрічний позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«КримснабВ» до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«МІРОТРАНСВ» про стягнення 51307,26 грн. задовольнити частково.

5. Стягнути ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«МіротрансВ» (49051, м.Дніпропетровськ, вул. Осіння, 2 - Д, код ЄДРПОУ 37807598) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«КримснабВ» (69600 м. Запоріжжя, вул. Базова, 3, код 31598801) 42874 (сорок дві тисячі вісімсот сімдесят чотири) грн. 00 коп. основного боргу, 6450 (шість тисяч чотириста п'ятдесят) грн. 02 коп. пені, 439 грн. (чотириста тридцять дев'ять) грн. 78 коп . - 3% річних та 1382 (одна тисяча триста вісімдесят дві) грн. 20 коп. втрат від інфляції та 1373 (одна тисяча триста сімдесят три) грн. 66 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України В« 09В» червня 2016 р.

Головуючий Н.А. Колодій

Судді Т.Г. Алейникова

ОСОБА_7

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.