Рішення

від 25.04.2016 по справі 910/19715/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2016Справа №910/19715/15

За позовом публічного акціонерного товариства «БГ БАНК»

До товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕРВОНОТКАЦЬКА»

Треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

Міністерство юстиції України

Треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

Про визнання права власності та витребування майна

Суддя Ковтун С.А.

Представники учасників процесу:

від позивача Коломієць М.І.(за дов.); Різник О.О. (за дов.)

від відповідача Потапов Є.П.(за дов.); Кучерук Л.В. (за дов.)

від третьої особи-1 на стороні позивача ОСОБА_8 (за дов.)

від інших учасників процесу не прибули

за участю представника ТОВ «Селтік» Пересунчак Я.О. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «БГ БАНК» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ЧЕРВОТКАЦЬКА» з вимогами, які з урахуванням заяви про зміну предмету позову, є такими: визнати право власності публічного акціонерного товариства «БГ БАНК» на об'єкт нерухомого майна - нежилі приміщення хімічного цеху (в літ. Е), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 13491,30 кв.м.; витребувати від товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕРВОТКАЦЬКА» на користь публічного акціонерного товариства об'єкт нерухомого майна - нежилі приміщення хімічного цеху (в літ. Е), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 13491,30 кв.м..

Позовні вимоги мотивовані рядом підстав. Зокрема, позивач вважає нікчемним договір наступної іпотеки, який укладений між ПАТ «БГ БАНК», з однієї сторони, та ОСОБА_1 і ОСОБА_2, з другої сторони, що свідчить про незаконність звернення стягнення даними особами на іпотечне майно (нежилі приміщення хімічного цеху (в літ. Е), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 13491,30 кв.м.) та його відчуження ними на користь ТОВ «ЧЕРВОТКАЦЬКА». Право власності позивач, який є правонаступником всіх прав та обов'язків публічного акціонерного товариства «Банк перший», на спірне майно набув на підставі договору іпотеки від 29.02.2008, укладеного з приватним підприємством «Селтік». З 28.11.2014 по 27.02.2015 у ПАТ «БГ БАНК» запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «БГ БАНК», а з 27.02.2015 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «БГ БАНК». Нікчемність договору наступної іпотеки, який укладений 30.10.2014 між ПАТ «БГ БАНК», ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за яким в забезпечення виконання зобов'язань позивача за договорами банківських рахунків та договором банківського вкладу було надано в іпотеку належне позивачу на праві власності спірне нерухоме майно, за твердженням ПАТ «БГ БАНК», полягає в тому, що його умови передбачають передачу майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Так, відповідно до положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», всі кредитори ПАТ «БГ БАНК» згідно з акцептованими вимогами були віднесені до відповідної черги та наразі чекають грошових виплат від реалізації активів банку, водночас, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за договором наступної іпотеки задовольнили свої вимоги щодо повернення грошових коштів за договорами банківського рахунку та депозитними договорами позачергово і за рахунок майна банку, вартість якого значно перевищує суму зобов'язань банку перед вказаними кредиторами, і яке мало бути направлено на задоволення всіх вимог кредиторів, а не лише ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Також позивач вважає незаконним звернення 28.01.2015 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стягнення на майно, що є в іпотеці, шляхом реєстрації за собою права власності, оскільки Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (п. 2 ч. 5 ст. 36) заборонено під час тимчасової адміністрації здійснювати звернення стягнення на майно банку.

З огляду на це, за твердженням позивача, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не набули права власності на майно, а тому відчуження майна ними 28.05.2015 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕРВОТКАЦЬКА» не має наслідком виникнення права власності у останнього.

Суд (суддя Прокопенко Л.В.) своєю ухвалою від 31.07.2015 порушив провадження у справі № 910/19715/15.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, зазначивши, що договір наступної іпотеки укладено 30.10.2014, тобто у період, коли позивач здійснював свою діяльність у звичному режимі, оскільки лише з 28.11.2014 у банку запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці. Оспорюваний договір наступної іпотеки не містить умов, які передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), тому що за цим договором не відбулося відчуження майна за обопільною згодою двох сторін (відчужувача і набувача). При укладенні договору наступної іпотеки дії позивача не були спрямовані на передачу (відчуження) майна іпотекодержателям, а лише спрямовані на забезпечення виконання основного зобов'язання банку перед іпотекодержателями. У зв'язку з цим договір наступної іпотеки не містить умов, які необхідні для визнання його нікчемним з моменту укладення в силу п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Таким чином, на думку відповідача, станом на момент звернення стягнення на предмет іпотеки (28.01.2015) договір наступної іпотеки був дійсним, що унеможливлює застосування до таких правовідносин положень ст. 388 Цивільного кодексу України (право власника на витребування майна від добросовісного набувача). При цьому заборгованість позивача перед іпотекодержателями становила 17849554,98 грн., тоді як заставна вартість предмету іпотеки - 16876737,00 грн..

Також відповідач зазначив, що іпотекодержателі не отримували ні повідомлення про нікчемність договору наступної іпотеки, ні про введення у Банку тимчасової адміністрації.

Суд своєю ухвалою від 24.02.2016 вжив заходів до забезпечення позову шляхом заборони Державній реєстраційній службі України вчиняти дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав та їх обтяжень щодо приміщення хімічного цеху (в літ. «Е») загальною площею 13491,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Оскільки суддя Прокопенко Л.В. заявила самовідвід, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено головуючого суддю (суддю-доповідача) Ковтуна С.А.

Приватне підприємство «Селтік» подало клопотання про залучення його до участі у справі як третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Обґрунтовуючи дане клопотання заявник посилався на ту обставину, що на даний час приватне підприємство «Селтік» оспорив правомірність реєстрації права власності на спірне майно за позивачем, у зв'язку з чим, на його думку, рішення у даній справі, в разі задоволення позову, вплине на його права вимоги щодо даного майна до позивача.

Відмовляючи у задоволенні даного клопотання суд виходив з того, що визначені ч.1 ст. 27 ГПК України підстави залучення третьої особи можуть носити вірогідний характер (можливість вплинути на права та обов'язки) з огляду на майбутнє рішення, а не з огляду на обставини, виникнення яких не пов'язано з рішенням суду. Оскільки саме такою вірогідністю приватне підприємство «Селтік» обґрунтовує своє клопотання (можливістю встановлення іншим судом неправомірного набуття публічним акціонерним товариством «БГ БАНК» права власності на майно), вказане свідчить про те, що обсяг можливих прав заявника залежить не від рішення у даній справі, а від рішення суду у іншій справі. Отже, рішення у справі не впливатиме на права чи обов'язки приватного підприємства «Селтік».

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав ряд клопотань:

- про залучення до участі у справі як третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Національного банку України. Дане клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб суд не задовольнив у зв'язку з його необґрунтованістю, оскільки не містить даних про те, яким чином рішення у справі вплине на права чи обов'язки Національного банку України щодо однієї зі сторін;

- про витребування у позивача акту або витягу з акту чи іншого документу, яким підтверджується на яку дату і яким рішенням (документом) Уповноваженою особою фонду гарантування вкладів на тимчасову адміністрацію ПАТ «БГ БАНК» було визнано або віднесено до нікчемних правочинів - договір наступної іпотеки, укладений 30.11.2014 між ПАТ «БГ БАНК», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Суд клопотання не задовольнив у зв'язку з відсутністю у клопотанні даних про підстави, з яких випливає, що ці документи наявні у позивача (п.3 ч.2 ст.38 ГПК України).

Приватне підприємство «Селтік» подало клопотання про залучення його до участі у справі як третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Обґрунтовуючи дане клопотання заявник послався на те, що в приміщенні хімічного цеху (в літ. «Е»), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, знаходиться його майно (трансформаторна підстанція ТП № 1735). На думку заявника, у разі задоволення вимог позивача, доступ до майна приватного підприємства «Селтік» стане неможливим.

Суд відхилив клопотання як необґрунтоване.

Суд своєю ухвалою від 11.04.2016 витребував у позивача пояснення щодо того, яким чином укладенням договору наступної іпотеки 30.10.2014 надано пільги чи переваги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перед іншими кредиторами позивача, і дані пільги чи переваги прямо не встановлені законом чи внутрішніми документами банку.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

27.11.2014, на підставі постанови Правління Національного банку України від 27.11.2014 № 745 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «БГ БАНК» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27.11.2014 № 131 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «БГ БАНК», згідно з яким з 28.11.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в публічному акціонерному товаристві «БГ БАНК» строком на три місяці з 28.11.2014 по 27.02.2015.

27.02.2015, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 26.02.2015 № 134 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «БГ БАНК», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) прийнято рішення від 27.02.2015 № 43 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «БГ БАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації публічного акціонерного товариства «БГ БАНК» (далі - ПАТ «БГ БАНК») та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «БГ БАНК» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Новікову Марію Миколаївну строком на 1 рік з 27.02.2015 по 26.02.2016 включно.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Пунктом 16 статті 2 зазначеного Закону встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Тому, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Виходячи із змісту статей 39, 40, 49, 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон) під час тимчасової адміністрації складається план врегулювання (рішення Фонду, що визначає спосіб, економічне обґрунтування, строки та умови виведення неплатоспроможного банку з ринку), у якому визначаються заходи щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку в один із способів передбачених у частині 2 статі 39 даного Закону. Фонд складає реєстр активів і зобов'язань, які підлягають відчуженню. Під час відчуження зобов'язань Фонд має забезпечити неупереджене ставлення до всіх кредиторів неплатоспроможного банку, дотримуючись черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, при цьому зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом, мають найвищий пріоритет і не можуть бути відчужені частково. Під час ліквідації банку уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури. Кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у черговості передбаченій статтею 52 даного Закону. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги. Таким чином, після запровадження у банку тимчасової адміністрації (з метою виведення цього банку з ринку) та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, та виходячи з того, що найвищий пріоритет мають зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.

На уповноважену особу Фонду покладено обов'язок забезпечити збереження активів та документації банку (ч. 1 ст. 38 Закону), який здійснюється шляхом перевірки протягом дії тимчасової адміністрації правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів. У разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Нікчемним правочином є правочин, недійсність якого встановлена законом (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Отже, незалежно від наявності повідомлення уповноваженої особи Фонду, нікчемність правочину пов'язана з наявністю визначених ст. 38 Закону підстав.

Однією з підстав нікчемності правочину, укладеного неплатоспроможним банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», є наявність у ньому умов, які передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

30.10.2014 ПАТ «БГ БАНК» (іпотекодавець), ОСОБА_1 (іпотекодержатель 1) та ОСОБА_2 (іпотекодержатель 2) уклали договір наступної іпотеки (далі - Договір наступної іпотеки), предметом якого є забезпечення належного виконання іпотекодавцем вимог іпотекодержетелів, що випливають (та/або випливатимуть) з:

1) договору банківського рахунку № НОМЕР_1, укладеного 09.08.2011 між іпотекодавцем та іпотекодержателем 1, строк виконання: 12.01.2015 (основний договір 1);

2) договору банківського вкладу № ДФ-0577027, укладеного 09.01.2014 між іпотекодавцем та іпотекодержателем 1, строк виконання: 12.01.2015 (основний договір 2);

3) договору банківського рахунку № НОМЕР_2, укладеного 06.01.2012 між іпотекодавцем та іпотекодержателем 2, строк виконання: 12.01.2015 (основний договір 3);

щодо повернення сум в розмірі:

а) 328818,10 доларів США, еквіваленту 4259046,38 грн. за основним договором 1;

б) 8000000,00 грн. за основним договором 2;

в) 4617690,62 грн. за основним договором 3;

г) загальна сума зобов'язань складає 16876737,00 грн.;

д) сторони домовилися, що загальний строк виконання зобов'язань за основними договорами рахується: 12.01.2015.

Відповідно до п. 1.7 Договору наступної іпотеки, в забезпечення виконання позивачем зобов'язань за договорами банківських рахунків та договором банківського вкладу, позивач надав в іпотеку належне йому на праві власності таке нерухоме майно: нежиле приміщення хімічного цеху (в літ. «Е») загальною площею 13491,3 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 96462795,00 грн..

На момент укладення Договору наступної іпотеки нерухоме майно було власністю позивача, що сторонами визнається, а тому, в силу ч. 1 ст. 35 ГПК України, не підлягає доказуванню.

Відповідно до Закону України «Про іпотеку» - іпотека є видом забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володіння і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Таким чином, зазначені договори банківських рахунків та договір банківського вкладу є основним зобов'язанням в розумінні Закону України «Про іпотеку».

Іпотека, як вид забезпечення виконання зобов'язання, є ефективним способом стимуляції боржника до належного виконання своїх зобов'язань, а в разі їх невиконання є дієвим способом задоволення інтересів кредитора.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, до якого прирівнюється відповідне застереження в іпотечному договорі, є позасудовим врегулюванням (ст. 36 Закону України «Про іпотеку»), який може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону, або правоіпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

За правилами ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Відповідне застереження містить Договір наступної іпотеки, пунктом 3.4 розділу 3 якого врегульовано порядок набуття ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності на предмет іпотеки.

Оскільки набуття права власності пов'язано з набуттям правомочностей щодо володіння, користування та розпорядження майном, Договір наступної іпотеки передбачає можливість передачі майна, що є предметом іпотеки. Дана можливість набути майно є «правом очікування», яке є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав, і за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно в майбутньому. Обставина, що перехід права відбувається в майбутньому в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання, є відкладальною обставиною, тобто обставиною, яка обумовлює виникнення права власності (передачу майна) в залежності від стану виконання зобов'язань за договором. Отже, Договір наступної іпотеки поряд з забезпечувальним характером встановлює порядок передачі майна від боржника його кредиторам.

Також суд вважає не спростованими відповідачем та третіми особами доводи позивача щодо відсутності у інших кредиторів позивача, крім ОСОБА_1 та ОСОБА_2, можливості задовольнити свої вимоги шляхом набуття у власність за договором іпотеки нерухомого майна. Доведення вказаних обставин, в силу ст. 33 ГПК України, покладається на відповідача, оскільки доведеними можуть бути явища, події, які мали місце і, відповідно, мають фіксацію певними доказами.

З урахуванням викладеного, оскільки Договір наступної іпотеки укладений протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку та його умови передбачають передачу майна з метою надання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 переваг, які не встановлені законодавством чи внутрішніми документами банку, він є нікчемним.

28.01.2015 на підставі Договору наступної іпотеки проведено державну реєстрацію права спільної часткової власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на нежиле приміщення хімічного цеху (в літ. «Е») загальною площею 13491,3 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Водночас, оскільки недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України), відсутні правові підстави вважати правомірним набуття та реєстрацію за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності на нежиле приміщення хімічного цеху (в літ. «Е») загальною площею 13491,3 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

З огляду на це, враховуючи нікчемність Договору наступної іпотеки, і, в зв'язку з цим, неможливість виникнення за ним будь-яких прав та набуття обов'язків (крім тих, що пов'язані з його недійсністю), право власності позивача на приміщення хімічного цеху (в літ. «Е») загальною площею 13491,3 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, не є припиненим та є чинним.

Виходячи з нікчемності Договору наступної іпотеки відсутні підстави для розгляду та оцінки інших підстав позову щодо заборони під час тимчасової адміністрації здійснювати звернення стягнення на майно банку, оскільки реєстраційні дії є похідними діями від правочину, тобто такими, що можуть здійснюватися за умови чинності правочину.

В подальшому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спірне майно було передано у власність ТОВ «ЧЕРВОНОТКАЦЬКА» (право власності зареєстровано за позивачем 15.05.2015) шляхом внесення його у статутний капітал товариства. Набуття спірного майна відповідачем мало місце на платній основі, що визнає сам відповідач, оскільки носить компенсаторний характер.

Відповідно до статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати, власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника не з його волі іншим шляхом.

Тобто, витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

На даний час, враховуючи реєстрацію права власності на спірне майно за відповідачем, останній є титульним володільцем майна і дане володіння пов'язане з припиненням титульного володіння позивача як власника поза його волею.

Таким чином, враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання права власності на майно за позивачем та витребування його у титульного володільця є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача. Розмір судового збору визначається з вартості майна, за якою позивач набув право власності на нього (72446032,5 грн.) і становить 73080 грн. (визначений виходячи зі ставок судового збору станом на час подачі позову - 30.07.2015).

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 24.02.2016, підлягають скасуванню в порядку ст. 68 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 68, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати право власності публічного акціонерного товариства «БГ БАНК» (вул. Дегтярівська, 48, м. Київ, 04112, код 20717958) на об'єкт нерухомого майна - нежилі приміщення хімічного цеху (в літ. Е), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 13491,30 кв.м..

Витребувати від товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕРВОТКАЦЬКА» (вул. Червоноткацька, 46, м. Київ, 02094, код 39660749) на користь публічного акціонерного товариства «БГ БАНК» (вул. Дегтярівська, 48, м. Київ, 04112, код 20717958) об'єкт нерухомого майна - нежилі приміщення хімічного цеху (в літ. Е), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 13491,30 кв.м..

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕРВОТКАЦЬКА» (вул. Червоноткацька, 46, м. Київ, 02094, код 39660749) до Державного бюджету України 73080 грн. судового збору.

Вжиті ухвалою суду від 24.02.2016 заходи забезпечення позову скасувати.

Рішення підписано 08.06.2016

Суддя С. А. Ковтун