Постанова

від 06.06.2016 по справі 905/3049/15

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

06.06.2016 справа №905/3049/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:ОСОБА_1 суддівОСОБА_2, ОСОБА_3 При секретарі: Халявіній Ю.В. від позивача:ОСОБА_4 - представник за довіреністю №б/н від 23.10.2015р. від відповідача:ОСОБА_5 - представник за довіреністю № 14.01.2016р. Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегапром», м. Селидове, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 24.03.2016 р. у справі№905/3049/15 (Головуючий суддя Кучерява О.О., судді Кротінова О.В., Левшина Г.В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Альянс», м. Київ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегапром», м. Селидове, Донецька область про стягнення основного боргу у розмірі 8 423 325,54 грн., пені у сумі 188 529,98 грн., 3% річних у сумі 475 051,90 грн. В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2015 року до господарського суду Донецької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко-Альянс», м. Київ із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегапром», м. Селидове, Донецька область про стягнення основного боргу у розмірі 8423325,54 грн., пені у сумі 188529,98 грн., 3% річних у сумі 475051,90 грн. (а.с.3-7).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки від 27.04.2012 №04-12. Відповідно до пункту 2 Специфікації №1 до договору вартість обладнання складає 8593761, 88 грн. з урахуванням НДС, митних платежів та інших витрат, що еквівалентно 814131, 17 євро за курсом по відношенню гривні до євро, встановленому НБУ на момент підписання даної додаткової угоди (10,555746 гривні за 1 євро). У випадку зміни курсу відношення гривні до євро на момент проведення розрахунків за обладнання, що поставлене, вартість обладнання та сума даної специфікації в гривні змінюється пропорційно зміні курсу.

Рішенням господарського суду Донецької області від 24.03.2016 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКО-АЛЬЯНС до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегапром» задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегапром» (85400, АДРЕСА_1, р/р 26009209836 у АБ "Укргазбанк", МФО 320478, код ЄДРПОУ 31023892) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Альянс» (01054, м. Київ, вул. Воровського, буд. 33Б, р/р 260090140323998 у філії АТ "Укрексімбанк" в м. Києві, МФО 380333, код ЄДРПОУ 33832950) основний борг у розмірі 8423325,54грн., 3 % річних у сумі 474065,60 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегапром» (85400,АДРЕСА_1, р/р 26009209836 у АБ "Укргазбанк", МФО 320478, код ЄДРПОУ 31023892) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Уко-Альянс» (01054, м. Київ, вул. Воровського, буд. 33Б, р/р 260090140323998 у філії АТ "Укрексімбанк" в м.Києві, МФО 380333, код ЄДРПОУ 33832950) витрати по сплаті судового збору у розмірі 133460,87 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (а.с.164-168).

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позовні вимоги визнаються ним частково. Також, що у 2012 році позивачем поставлено газопоршневу станцію типу NC 620 К16 вартістю 8593761, 88 грн. з ПДВ, з яких було сплачено 5990000 грн., сума заборгованості становить 2603761, 88 грн. ОСОБА_3 обладнання придбане відповідачем та передане в обслуговування шахті №22 «Коммунарська». Зазначив, що у зв'язку з тим, що шахта знаходиться на території проведення антитерористичної операції, використання обладнання, перевезення в інше місце та його оплата на теперішній час неможлива. У зв'язку із захопленням з 19 серпня 2014 року офісного приміщення відповідача, надати оригінали договору та первинної документації щодо поставленого позивачем обладнання не має можливості. Виробничі потужності (у тому числі поставлене обладнання) знаходяться в зоні АТО, а тому використовувати, перевезти в інше місце відповідач не має можливості. Вважає ці обставини форс мажорними. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегапром», м. Селидове, Донецька область не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу №78-юр від 06.04.2016 р., в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 24.03.2016 р. по справі №905/3049/15 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову (а.с.174-179).

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що рішення по справі №905/3049/15 є необґрунтованим, незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на видаткову накладну №РН-0000004 від 16.07.2012 р. (а.с.38), яка міститься в матеріалах справи, за якою на його думку можна встановити, що між сторонами було укладено договір поставки у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення товару (поставки товару відповідачу) та підписання між ними видаткової накладної, що не суперечить вимогам ст.181 Господарського кодексу України. Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України.

За результатами автоматизованого розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Чернота Л.Ф., Бойченко К.І., Попков Д.О.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 12.04.2016 р. порушене апеляційне провадження із призначенням розгляду скарги на 06.06.2016 р. о 10.00. год.

02.06.2016 р. через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Альянс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу ТОВ «Мегапром залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 24.03.2016 р. по справі №905/3049/15 - без змін. Даний відзив долучено до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні просив рішення господарського суду Донецької області від 24.03.2016р. по справі №905/3049/15 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача у судовому засіданні наполягав на вимогах, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду, відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.04.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегапром» (покупець), в особі директора ОСОБА_6, який діє на підставі Статуту з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-Альянс» (постачальник), в особі директора ОСОБА_7, який діє на підставі Статуту з другої сторони було підписано договір поставки №04-12, за умовами якого постачальник передає у власність покупця обладнання, а покупець приймає на умовах поставки DDP (INCOTERMS 2000) склад покупця за адресою, вказаної у відповідній специфікації, наступне обладнання: газопоршневу станцію 620K16, після капітального ремонту. Завод виробник: ПРО-2, Анлагентехник, Німеччина (а.с.34-36).

Ціна за одиницю обладнання та його вартість визначена сторонами в Специфікаціях, наведених в додатках, які є невід'ємними частинами договору, відповідно до пункту 1.2 договору. В ціну включені: вартість обладнання, упаковки, маркування, транспортування обладнання покупцю, страховки та інші витрати у відповідності до умов поставки DDP (INCOTERMS 2000) склад покупця за адресою, зазначеної у відповідній специфікації, згідно п.п. 2.2, 2.3 договору.

Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в строки, зазначені у Специфікації, відповідно до п. 2.4 договору.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що датою поставки є дата підписання акту приймання-передачі та накладної.

Пунктом 11.1. договору передбачено, що цей договір набирає чинність з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2013р., а в частині виконання сторонами своїх зобов'язань до повного їх виконання.

Договір підписано обома сторонами, доказів відмови від договору до матеріалів справи не надано, у зв'язку з чим, вказаний договір є чинним.

В матеріалах справи міститься підписана сторонами без розбіжностей та зауважень та скріплена печатками підприємств Специфікація №1 від 27.04.2012 р. (додаток №1 до договору поставки №04-12 від 27.04.2012 р.), в якій сторони обумовили умови поставки, оплати та кількість продукції (а.с.37).

Згідно до специфікації №1 від 27.04.2012 до договору сторони домовились, що вартість обладнання становить 8593761,88 грн. з урахуванням податку на додану вартість, податкових платежів та інші витрати, що еквівалентно 814131,17 євро за курсом співвідношення гривні до євро, встановленому НБУ на момент підписання додаткової угоди (10,555746 гривні за 1 євро). У разі зміни курсу співвідношення гривні до євро на момент проведення розрахунків за поставлене обладнання, вартість обладнання та сума даної специфікації у гривні змінюється пропорційно зміні курсу(а.с. 37).

Пунктом 5 специфікації №1 до договору передбачено, що оплата за поставлене обладнання проводиться наступним чином: передоплата 1800000грн. в строк до 11.05.2012р., остання частина в сумі 6793761,88грн. в строк до 31.12.2013р. Платежі за специфікацією здійснюються покупцем на розрахунковий рахунок постачальника на підставі рахунку-фактури (п.6 специфікації).

Як вбачається із матеріалів справи, що на виконання умов договору позивачем поставлена продукція, яка отримана відповідачем, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000004 від 16.07.2012 на суму 8593761,88грн. (а.с.38). Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом представника відповідача на видатковій накладній, в яких зазначено найменування, кількість та ціна переданого товару. Зазначена видаткова накладна підписана та скріплена печатками підприємств без розбіжностей та зауважень.

Також, факт поставки позивачем товару підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, якими підтверджується факт здійснення господарських операцій між сторонами за договором поставки №04-12 від 27 квітня 2012 р. (а.с.74-78). А тому посилання відповідача на необґрунтованість позовних вимог є безпідставною.

Дослідивши матеріали справи, та як вбачається з наявних платіжних доручень, відповідач в якості призначення платежу зазначав передоплату за обладнання згідно рахунку ЕА-021 від 10 травня 2012 року та договору №04-12 від 27 квітня 2012 року (а.с. 39-55). Таким чином, підтверджується факт здійснення відповідачем часткової сплати за поставлений за договором товар.

Крім того, сторонами обумовлено застосування норм Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю №П-7 та за кількістю №П-6 на складі покупця в присутності представника покупця та постачальника. У разі відсутності претензій по якості та кількості, сторони підписують акт приймання-передачі обладнання, відповідно до п.3.8 договору.

Із додаткових поясненнях від 19.01.2016 р. вбачається, що позивач даний акт направляв відповідачу разом з видатковою накладною, але позивачу було повернуто лише видаткову накладну. Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, у розумінні ст.ст.33,36 Господарського процесуального кодексу України підтвердження про відмову від продукції або прийняття її на відповідальне зберігання. А тому суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про виконання умов договору позивачем та обов'язком відповідача сплатити кошти.

Згідно із пунктом 14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966р. №П-7, приймання продукції по якості і комплектності виробляється у точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними й особливими умовами постачання, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість і комплектність продукції що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація тощо). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Відповідно до пункту 12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965 №П-6 приймання продукції по кількості здійснюється по транспортним і супровідним документам (рахункові-фактурі, специфікації, описові, пакувальним ярликам і ін.) відправника (виготовлювача). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав продукцію, але у визначений у договорі строк за неї не сплатив, своїх договірних зобов'язань перед позивачем не виконав, у зв'язку із чим було порушено умови договору.

Перелік вищезазначених актів в матеріалах справи відсутній, претензій до позивача стосовно того, що не вистачає документів, передбачених пунктом 3.6 договору, відповідач не надав. Доказів відмови від товару відповідачем не надано, товар прийнятий без будь-яких заперечень.

Дослідивши фактичні обставини справи суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що договір був укладеним. Оскільки в матеріалах справи відсутні докази незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цього майна, відтак, свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору.

Позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія на суму 5533761,88грн., що підтверджується фіскальним чеком з описом вкладення у цінний лист (а.с.56-58).

Приписами ст.ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), згідно ст.610 Цивільного кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Позивачем до матеріалів справи були надані докази, що підтверджують часткову оплату відповідачем за отримане обладнання згідно договору, а саме: платіжне доручення №937 від 17.05.2012 на суму 200000грн. (а.с.39), №942 від 18.05.2012 на суму 50000грн. (а.с.40), №951 від 21.05.2012 на суму 900000грн. (а.с.41), №956 від 21.05.2012 на суму 300000грн. (а.с.42), №962 від 22.05.2012 на суму 350000грн. (а.с.43), №2095 від 12.10.2012 на суму 180000грн. (а.с.44), №2700 від 10.12.2012 на суму 70000грн. (а.с.45), №723 від 09.04.2013 на суму 50000грн. (а.с.46), №2493 від 31.10.2013 на суму 40000грн. (а.с.47), №2740 від 27.11.2013 на суму 1000000грн. (а.с.48), №3063 від 27.12.2013 на суму 100000грн. (а.с.49), №141 від 17.01.2014 на суму 1000000грн. (а.с.50), №292 від 30.01.2014 на суму 1000000грн. (а.с.51), №602 від 06.03.2014 на суму 500000грн. (а.с.52), №1179 від 14.05.2014 на суму 100000грн. (а.с.53), №2037 від 19.08.2014 на суму 100000грн. (а.с.54), №2274 від 30.09.2014 на суму 50000грн. (а.с.55).

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО-АЛЬЯНС», м. Київ звернувся до суду першої інстанції з вимогою до відповідача про стягнення на підставі договору поставки №04-12 від 27.04.2012 суми боргу у розмірі 8423325,54грн., що еквівалентно 333735,33 євро станом на момент пред'явлення позову.

Із матеріалів справи вбачається, що після поставки обладнання в період з 12.10.2012 р. по 30.09.2014 р. відповідач частково сплатив кошти.

Скаржник посилається на те, що строк виконання грошового зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару не встановлено сторонами у договорі, перебіг строку виконання грошового зобов'язання відповідача щодо оплати вартості поставленого товару за накладною №РН-0000004 від 16.07.2012 р. настав з моменту прийняття товару, а саме з 16.07.2012 р. Поставка товару за видатковою накладною №РН-0000004 від 16.07.2012 р. не має жодного відношення до договору №04-12 від 27.04.2012 р., оскільки це два зовсім різних самостійних правочина. Поставка за видатковою накладною №РН-0000004 від 16.07.2012 р. є без договірною. Але відповідач не довів існування інших господарських правовідносин з позивачем, крім договору №04-12 від 27.04.2012р. Крім того, найменування продукції за вищевказаною накладною співпадає з товаром за предметом договору та у його термін.

Колегія суддів погоджується з розрахунком здійсненим судом першої інстанції суми основного боргу, з урахуванням умов пункту 2 Специфікації до договору, вважає його вірним, тому вимоги щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 8 423 325,54грн. правомірно підлягають стягненню. (а.с.8-9)

Судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано частково стягнув з відповідача 3 % річних у сумі 475 051,90 грн. з наступних підстав.

Згідно вимог статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем не вірно визначений період прострочення зобов'язань відповідно до договору.

Таким чином, 3% річних підлягають задоволенню частково у сумі 474 065,60 грн., нарахованих на заборгованість: у розмірі 1000000 грн. за період з 01.01.2014 по 17.01.2014 у сумі 1397,26грн., у розмірі 500000грн. за період з 01.01.2014 по 05.03.2014 у сумі 2630,14грн., у розмірі 100000грн. за період з 01.01.2014 по 13.05.2014 у сумі 1093,15грн., у розмірі 100000грн. за період з 01.01.2014 по 18.08.2014 у сумі 1890,41 грн., у розмірі 50000грн. за період з 01.01.2014 по 29.09.2014 у сумі 1117,81грн., у розмірі 8423325,54грн. за період з 01.01.2014 по 05.11.2015 у сумі 465936,83грн.

Щодо стягнення пені в розмірі 188 529,98 грн., то судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Вимогами ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до пункту п.8.2 договору покупець несе відповідальність за порушення строків оплати поставленого обладнання, вказаного у п.2.5 договору, шляхом сплати штрафних санкцій у розмірі однієї облікової ставки НБУ за кожний день прострочки платежу.

Пунктом 2.5 договору передбачаються інші форми та строки розрахунку, не заборонені законодавством України, за попередньою письмовою згодою сторін.

Як видно із матеріалів справи, сторонами в письмовій інші форми та строки розрахунку за поставлений товар не узгоджувались. Умовами пункту 8.2 договору не вбачається на яку саме суму несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання нараховується пеня, а саме на загальну суму вартості товару, вказаному у Специфікації до договору чи відповідно до пункту 2 Специфікації за кожним проведеним розрахунком.

Відтак, судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Апелянт стверджує, що строк позовної давності на захист порушених прав позивача сплинув 16.07.2012 р. щодо сплати заборгованості за поставлений товар відповідно до видаткової накладної №РН-0000004 від 16.07.2012р.(а.с.128)

Приписами ст. 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 цього Кодексу ).

Пунктами 1, 5 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Частиною 1 статті 692 цього Кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, за умовами специфікації до договору кінцевою датою розрахунку за поставлене обладнання сторонами визначено 31.12.2013р., отже в силу вищезазначених положень законодавства з наступного дня у відповідача виник обов'язок оплатити одержаний товар, а саме з 01.01.2014р., а у позивача відповідно вимагати оплати.

Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом 10.11.2015р., тобто в межах трирічного строку, встановленого ст. 256 Цивільного кодексу України, тому вимога апелянта не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, відповідно до статті 4 7 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 24.03.2016 року у справі №905/3049/15 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49 , 91 , 99 , 101 , 102 , 103 , 105 Господарського процесуального кодексу України , Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегапром», м. Селидове, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 24.03.2016р. у справі № 905/3049/15 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 24.03.2016 р. у справі №905/3049/15 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Л.Ф.Чернота

Судді К.І. Бойченко

ОСОБА_3

Надр. 5 прим.

1- позивачу

1- відповідачу

1- до справи

1- ДАГС

1- ГСДО