Рішення

від 01.06.2016 по справі 910/7812/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2016Справа №910/7812/16 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Адвокатського об'єднання «Адвокатська фірма «Бізнес - Право» доМоторного (транспортного) страхового бюро України простягнення страхового відшкодування в розмірі 36 266 грн. 00 коп.

Представники:

від Позивача: Волчек Н.М. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: Лутак О.М. (представник за Довіреністю);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Адвокатське об'єднання «Адвокатська фірма «Бізнес - Право» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (надалі також - «Відповідач») про стягнення страхового відшкодування в розмірі 36 266 грн. 00 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант - Авто» на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту №21-00/12768 від 21.11.2012 року внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплатило страхове відшкодування власнику автомобіля «Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант - Авто» відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. 18.11.2014 року між Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант - Авто» (Цедент) та Адвокатським об'єднанням «Адвокатська фірма «Бізнес - Право» (Цесіонарій) було укладено Договір цесії №601/24/3481, відповідно до умов якого Цедент передав Цесіонарію всі права вимоги в зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, відомості про які визначені у відповідному акті прийняття - передавання прав вимог, а Цесіонарій прийняв вказані права вимоги та зобов'язався сплатити відповідну ціну на користь Цедента на умовах, визначених Договором. Позивач зазначає, що відповідальність водія транспортного засобу «БМВ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким скоєно ДТП, застрахована на підставі страхового сертифікату «Зелена картка» PL490014116, а тому Позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на Відповідача відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.04.2016 року порушено провадження у справі № 910/7812/16, судове засідання призначено на 18.05.2016 року.

16.05.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

18.05.2016 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. Представники сторін вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 27.04.2016 року не виконали.

Суд на місці ухвалив - задовольнити клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи.

Крім того, Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Відповідача надати докази на підтвердження виплати страхового відшкодування в розмірі 36 266,00 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.05.2016 року відкладено розгляд справи на 01.06.2016 року у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

30.05.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні 01 червня 2016 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи, викладені в позовній заяві, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Представник Відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 01 червня 2016 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

21 листопада 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант - Авто» (Страховик) та ОСОБА_3 (Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №21-00/12768, предметом якого є страхування транспортного засобу «Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.09.2013 року по дорозі М-10 Львів - Краковець (на Краків) 49 км 600 м відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3, під керуванням ОСОБА_4, та транспортного засобу «БМВ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, що підтверджується Довідкою №9265350 про дорожньо - транспортну пригоду.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований автомобіль «Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 10.10.2013 року у справі №460/3791/13-п ОСОБА_5, водія транспортного засобу «БМВ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді накладення штрафу у розмірі 340 грн.

Відповідно до Страхового акту № 000013215 від 27.02.2014 року Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант - Авто» здійснило виплату страхового відшкодування ПАТ «Креді Агріколь Банк» в розмірі 36 266 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 990 від 30.07.2014 року із зазначенням призначення платежу: «страх.відшк. зг дог 21-00/12768 від 21.11.2012 на користь ОСОБА_3»

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «БМВ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, на момент настання страхової події була застрахована на підставі страхового сертифікату міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" НОМЕР_3.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач посилається на те, що 18.11.2014 року між Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант - Авто» (Цедент) та Адвокатським об'єднанням «Адвокатська фірма «Бізнес - Право» (Цесіонарій) було укладено Договір цесії №601/24/3481, відповідно до умов якого Цедент передав Цесіонарію всі права вимоги в зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, відомості про які визначені у відповідному акті прийняття - передавання прав вимог, а Цесіонарій прийняв вказані права вимоги та зобов'язався сплатити відповідну ціну на користь Цедента на умовах, визначених Договором. Відповідач відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду, власник якого заподіяної власниками та/або користувачами транспортних засобів, якщо такі власники та/або користувачі надали іноземним компетентним органам страховий сертифікат "Зелена картка", розмір якої становить 36 266 грн. 00 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Адвокатського об'єднання «Адвокатська фірма «Бізнес - Право» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Також, статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант - Авто» на виконання зобов'язань за Договором добровільного страхування наземного транспорту №21-00/12768 від 21.11.2012 року, предметом якого є страхування транспортного засобу «Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, було відшкодовано на користь Страхувальника 36 266 грн. 00 коп.

Згідно зі ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №3-303гс15.

Таким чином, Суд зазначає, що до Позивача у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до особи, відповідальної за заподіяний збиток із залишком строку позовної давності.

18.11.2014 року між Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант - Авто» (Цедент) та Адвокатським об'єднанням «Адвокатська фірма «Бізнес - Право» (Цесіонарій) було укладено Договір цесії №601/24/3481, відповідно до умов якого Цедент передав Цесіонарію всі права вимоги в зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, відомості про які визначені у відповідному акті прийняття - передавання прав вимог, а Цесіонарій прийняв вказані права вимоги та зобов'язався сплатити відповідну ціну на користь Цедента на умовах, визначених Договором.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору цесії №601/24/3481 від 18.11.2014 року Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант - Авто» передало, а Позивач в свою чергу прийняв права вимоги, зокрема, за Договором добровільного страхування наземного транспорту №21-00/12768 від 21.11.2012 року, що підтверджується Актом прийняття - передавання прав вимоги від 18.11.2014 року.

Судом розглянуті та відхилені заперечення Відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо неукладення договору цесії №601/24/3481 від 18.11.2014 року у зв'язку з відсутністю рішення загальних зборів Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант - Авто» про попереднє погодження на укладення вказаного договору, з огляду на наступне.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Судом встановлено, що при укладенні Договору цесії №601/24/3481 від 18.11.2014 року між Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант - Авто» та Адвокатським об'єднанням «Адвокатська фірма «Бізнес - Право», Сторонами було погоджено предмет, ціну договору, права і обов'язки сторін, порядок розрахунків, відповідальність, термін дії договору.

Відповідно до ч.8 ст. 181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України.

Системний аналіз наведених вище норм матеріального права дає підстави для висновку, що визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення, а не за наслідками виконання його сторонами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у постанові від 23.09.2015 року у справі №914/2846/14.

За нормами ст.111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов`язковим для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Крім того, Суд зазначає, що договір є укладеним у разі його виконання сторонами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 03.02.2015 року у справі №922/3013/14.

Як встановлено Судом, на виконання умов Договору цесії №601/24/3481 від 18.11.2014 року Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант - Авто» передало, а Позивач в свою чергу прийняв права вимоги, що підтверджується Актом прийняття - передавання прав вимоги від 18.11.2014 року, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Також Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Правові наслідки вчинення правочинів з перевищенням повноважень визначено частиною першою статті 241 ЦК України: правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Таким чином, із змісту норми частини першої статті 241 ЦК України випливає, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу).

Як вбачається з матеріалів справи, договір цесії №601/24/3481 від 18.11.2014 року від імені Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант - Авто» було укладено в особах - в.о. голови правління Онищенко Б.А., в.о. заступника голови правління з фінансів Солодухіної О.В., з одного боку, та від імені Адвокатського об'єднання «Адвокатська фірма «Бізнес - Право» було укладено в особі президента Горовця Є.М., який діяв на підставі Статуту, з іншого боку.

Відповідно до п.13.6.2 Статуту Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант - Авто» голова правління разом із заступником голови правління з фінансів вчиняє правочини, укладає та підписує згідно з вимогами чинного законодавства договори та угоди ціною до 500 000 грн. 00 коп.

У п. 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» роз'яснено, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що сторони своїми конклюдентними діями підтвердили дійсність укладеного між сторонами договору у зв'язку з фактичним його виконанням, що також свідчить про те, що сторонами договору цесії №601/24/3481 від 18.11.2014 року вчинені дії, спрямовані на настання правових наслідків, а тому визнання вказаного договору неукладеним неможливе за наслідками виконання його сторонами з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, а тому доводи Відповідача є безпідставними та не приймаються Судом до уваги.

Крім того, Судом встановлено, що у провадженні Господарського суду міста Києва знаходилась справа №910/29640/15 за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до Адвокатського об'єднання "Адвокатська фірма "Бізнес-Право", ПАТ "УСК "Гарант-Авто" про визнання недійсним договору цесії №601/24/3481 від 18.11.2014 року, укладеного між ПАТ "УСК "Гарант-Авто" та Адвокатським об'єднанням "Адвокатська фірма "Бізнес-Право".

Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.01.2016 року у справі №910/29640/15, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 18.04.2016 року, у задоволенні позовних вимог Моторного (транспортного) страхового бюро України до Адвокатського об'єднання "Адвокатська фірма "Бізнес-Право", ПАТ "УСК "Гарант-Авто" про визнання недійсним договору цесії №601/24/3481 від 18.11.2014 року відмовлено повністю. Суди прийшли до спільного висновку, що позивачем всупереч вимогам ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не надано доказів існування на момент укладення оспорюваного договору обставин, з якими приписи ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України пов'язують недійсність правочину.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що до Позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, на підставі Договору цесії №601/24/3481 від 18.11.2014 року.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено Судом, вина особи, яка керувала транспортним засобом «БМВ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 10.10.2013 року у справі №460/3791/13-п, якою ОСОБА_5, водія транспортного засобу «БМВ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді накладення штрафу у розмірі 340 грн.

Відповідно до частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 статті 9 Закону України „Про страхування").

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, порядок виплати такого відшкодування та дії сторін при настанні страхового випадку, регулюються Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України; якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «БМВ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, на момент настання страхової події була застрахована на підставі страхового сертифікату міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" НОМЕР_3.

Відповідно до абз. 1 п. 39.1 ст. 39 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам; участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно з пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 цього ж Закону одним із основних завдань Бюро є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.

Згідно зі ст. 40 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ є гарантом відшкодування шкоди: на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", заподіяної власниками та/або користувачами транспортних засобів, якщо такі власники та/або користувачі надали іноземним компетентним органам страховий сертифікат "Зелена картка", виданий від імені страховиків - членів МТСБУ; на території України, заподіяної водіями - нерезидентами, на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності та принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", за інших обставин, визначених чинним законодавством про цивільно-правову відповідальність.

Таким чином, оскільки Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант - Авто» було здійснено виплату страхового відшкодування, право вимоги за яким перейшло до Позивача, Відповідач, у даному випадку є гарантом відшкодування шкоди, а тому Суд не приймає до уваги доводи Відповідача стосовно того, що здійснення регламентної виплати Позивачу суперечить вимогам Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 03.12.2015 року у справі №910/13994/15.

Суд звертає увагу, що Законом України «Про страхування» та Законом України «Про обов»язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов»язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі №3-50гс15.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 23 серпня 2011 року у справі № 42/92.

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що до Позивача в межах суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги до МТСБУ на суму у розмірі 36 266 грн. 00 коп. відповідно до ст. 40 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а тому позовні вимоги Адвокатського об'єднання «Адвокатська фірма «Бізнес - Право» до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення страхового відшкодування в розмірі 36 266 грн. 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Адвокатського об'єднання «Адвокатська фірма «Бізнес - Право» - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м.Київ, РУСАНІВСЬКИЙ БУЛЬВАР, будинок 8, Ідентифікаційний код юридичної особи 21647131) на користь Адвокатського об'єднання «Адвокатська фірма «Бізнес - Право» (04053, м.Київ, ВУЛИЦЯ ГОГОЛІВСЬКА, будинок 43-А, квартира 2, Ідентифікаційний код юридичної особи 26547144) 36 266 (тридцять шість тисяч двісті шістдесят шість) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 06 червня 2016 року.

Суддя О.В. Чинчин