Постанова

від 28.09.2016 по справі 910/7812/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2016 р. Справа№ 910/7812/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Станіка С.Р.

Тищенко О.В.

при секретарі судового засідання - Вага В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України

на рішення господарського суду міста Києва від 01.06.2016

у справі № 910/7812/16 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Адвокатського об'єднання "Адвокатська фірма "Бізнес-Право"

до Моторного (транспортного) страхового бюро України

про стягнення 36 266,00 грн. страхового відшкодування

за участю представників:

від позивача: Волчек Н.М.,

від відповідача: Лутак О.М.

ВСТАНОВИВ:

Адвокатське об'єднання "Адвокатська фірма "Бізнес-Право" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України 36 266,00 грн. виплаченого ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" за договором добровільного страхування наземного транспорту № 21-00/12768 від 21.11.2012 страхового відшкодування власнику автомобіля "Рено", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди з вини водія транспортного засобу "БМВ", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, відповідальність якого застрахована на підставі страхового сертифікату "Зелена картка" PL490014116, право вимоги на яке набуто позивачем за договором цесії № 601/24/3481 від 18.11.2014.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.06.2016 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 01.06.2016 у справі № 910/7812/16 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги Моторне (транспортне) страхове бюро України посилається на неукладеність договору цесії № 601/29640/15 від 18.11.2014, оскільки, як стверджує відповідач, в.о. голови правління ПАТ "УСК "Гарант-Авто" Онищенко Б.А. перевищив свої повноваження при підписанні вказаного договору. Скаржник, також, зазначає, що здійснення регламентної виплати позивачу суперечить вимогам Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України у справі № 910/7812/16 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Корсакова Г.В., Тищенко О.В., та призначено до розгляду на 27.07.2016.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії від 26.07.2016 у зв'язку із перебуванням судді Корсакової Г.В. у відпустці для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючого судді: Хрипуна О.О., суддів: Тищенко О.В., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2016 апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України у справі № 910/7812/16 прийнято до провадження новим складом колегії та ухвалено здійснювати розгляд в раніше призначеному судовому засіданні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 розгляд справи було відкладено на 07.09.2016.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії від 06.09.2016 у зв'язку із перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючого судді: Хрипуна О.О., суддів: Станік С.Р., Тищенко О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України у справі № 910/7812/16 прийнято до провадження новим складом колегії та ухвалено здійснювати розгляд в раніше призначеному судовому засіданні.

В судовому засіданні 07.09.2016 оголошувалась перерва до 28.09.2016.

21.07.2016 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів (канцелярія) від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 910/7812/16 до вирішення пов'язаної з нею іншої судової справи № 910/16439/15.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (ч. 3 і 4 ст. 35 ГПК України).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Беручи до уваги, що предметом спору у справі № 910/7812/16, як і у справі № 910/16439/15 є стягнення страхового відшкодування за шкоду, заподіяну на території України особами, чия відповідальність застрахована на підставі страхового сертифікату міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", колегія суддів відхилила клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі, оскільки обов'язок суду у даній справі полягає у самостійному встановленні обставин покладення на Моторне (транспортне) страхове бюро України відповідальності за заподіяний застрахованою особою збиток.

Заявником не доведено наявність обставин, які суд апеляційної інстанції, здійснюючи перегляд рішення у даній справі в апеляційному порядку, не може встановити самостійно.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечив, пославшись на їх безпідставність та необґрунтованість.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 21.11.2012 між ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (страховик) та ОСОБА_5 (страхувальник) був укладений договір № 21-00/12768 добровільного страхування наземного транспорту - автомобіля "RENAULT SANDERO", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, вигодонабувач - ПАТ "Креді Агріколь Банк", умовами якого передбачено перехід права вимоги, яке мав страхувальник до особи, винної у заподіянні шкоди, до страховика після здійснення виплати страхового відшкодування (п. 30.12 договору).

12.09.2013 по дорозі М-10 Львів-Краковець (на Краків) 49 км 600 м відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "RENAULT SANDERO", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_5, під керуванням ОСОБА_7, та транспортного засобу "BMW", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_8, що підтверджується довідкою № 9265350 про дорожньо - транспортну пригоду.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" автомобіль "RENAULT SANDERO", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 10.10.2013 у справі № 460/3791/13-п ОСОБА_8, водія транспортного засобу "BMW", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді накладення штрафу у розмірі 340 грн.

Матеріалами справи, також, підтверджується, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "BMW", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, на момент настання страхової події була застрахована на підставі страхового сертифікату міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" PL490014116.

Відповідно до страхового акту № 000013215 від 27.02.2014 ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 36 266,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 990 від 30.07.2014 із зазначенням призначення платежу: "страх.відшк. зг дог 21-00/12768 від 21.11.2012 на користь ОСОБА_5."

18.11.2014 між ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (цедент) та Адвокатським об'єднанням "Адвокатська фірма "Бізнес-Право" (цесіонарій) був укладений договір цесії № 601/24/3481, на умовах якого цедент передав цесіонарію всі права вимоги в зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, відомості про які визначені у відповідному акті прийняття - передавання прав вимог, а цесіонарій прийняв вказані права вимоги та зобов'язався сплатити відповідну ціну на користь цедента на умовах, визначених договором.

На виконання умов договору цесії № 601/24/3481 від 18.11.2014 ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" передало, а АО "Адвокатська фірма "Бізнес-Право" прийняло право вимоги, зокрема, за договором добровільного страхування наземного транспорту № 21-00/12768 від 21.11.2012, що підтверджується актом прийняття-передавання прав вимоги від 18.11.2014.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.01.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 18.04.2016, відмовлено у задоволенні позовних вимог Моторного (транспортного) страхового бюро України до Адвокатського об'єднання "Адвокатська фірма "Бізнес-Право", ПАТ "УСК "Гарант-Авто" про визнання недійсним договору цесії № 601/24/3481 від 18.11.2014.

Суди прийшли до спільного висновку, що позивачем всупереч вимогам ст. 33 ГПК України не надано доказів існування на момент укладення оспорюваного договору обставин, з якими приписи ст.ст. 203, 215 ЦК України пов'язують недійсність правочину. При цьому, Вищий господарський суд України стосовно доводів Моторного (транспортного) страхового бюро України про визнання ПАТ "УСК "Гарант-Авто" позову та посилань останнього на підписання договору з боку ПАТ "УСК "Гарант-Авто" не уповноваженою на це особою зазначив, що підставою заявлених у справі № 910/29640/15 вимог позивач зазначив саме невідповідність оспорюваного договору цесії інтересам держави і суспільства, тому господарські суди позбавлені можливості керуватись іншими підставами, ніж ті, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту свого порушеного права.

Місцевим господарським судом обґрунтовано були відхилені заперечення Моторного (транспортного) страхового бюро України щодо неукладення договору цесії № 601/24/3481 від 18.11.2014 у зв'язку з відсутністю рішення загальних зборів ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" про попереднє погодження на укладення вказаного договору та його підписання не уповноваженою на це, як стверджує відповідач, особою.

Колегія суддів зауважує, що, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

У силу припису частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину.

Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено).

У зв'язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 ЦК України, частини друга - п'ята, сьома статті 180 ГК України тощо).

Тобто, розглянувши по суті спір у справі № 910/29640/15 щодо недійсності договору цесії, господарський суд вже встановив, що цей договір є укладеним.

Таким чином, доводи скаржника щодо неукладеності договору цесії суперечить визначеному статтею 129 Конституції України принципу обов'язковості рішення після вирішення судом справи та набрання рішенням суду законної сили та принципу правової визначеності, а тому не можуть бути прийняті судом.

Колегія суддів, також, погоджується з висновками місцевого господарського суду, щодо того, що правові наслідки вчинення правочинів з перевищенням повноважень визначено ч. 1 ст. 241 ЦК України: правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Таким чином, із змісту норми ч. 1 ст. 241 ЦК України випливає, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу).

Оскільки ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в судовому порядку не оспорило укладений від його імені в.о. голови правління Онищенко Б.А. договір цесії № 601/24/3481 від 18.11.2014, то у суду відсутні правові підстави вважати його таким, що не створює правових наслідків для його сторін.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора згідно із ст. 514 ЦК України переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 ст. 518 ЦК України передбачає право боржника висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Адвокатське об'єднання "Адвокатська фірма "Бізнес-Право" звернулось до Моторного (транспортного) страхового бюро України із заявою про страхове відшкодування (вих. № 2089/в від 23.04.2015), в якій просило відшкодувати шкоду, нанесену в результаті ДТП, що мало місце 12.09.2013, і перерахувати кошти в розмірі 36 266,00 грн. на рахунок Адвокатського об'єднання "Адвокатська фірма "Бізнес-Право" у філії АТ "Укрексімбанк".

Моторне (транспортне) страхове бюро України листом від 02.06.2015 № 8/3-03/15549 інформувало позивача про відсутність підстав для здійснення регламентної виплати на рахунок Адвокатського об'єднання "Адвокатська фірма "Бізнес-Право", пославшись на положення п.п. 4 п. 37.1 ст. 37 та п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" і ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Тобто в таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого.

Особою, відповідальною за завдані збитки, може бути як безпосередній заподіювач шкоди, так і відповідальна за нього страхова компанія.

За змістом положень п. 10.4. ст. 10 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" під час в'їзду на територію України власник транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, зобов'язаний мати на весь термін перебування такого транспортного засобу на території України сертифікат міжнародного автомобільного страхування "Зелена картка" або внутрішній договір страхування цивільно-правової відповідальності.

Статтею 40 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що Моторне (транспортне) страхове бюро України є гарантом відшкодування шкоди на території України, заподіяної водіями - нерезидентами, на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності та принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", за інших обставин, визначених чинним законодавством про цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 п. 39.1 ст. 39 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Згідно із підпунктами 39.2.1 та 39.2.2 пункту 39.2 ст. 39 цього ж Закону основними завданнями МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом; управління централізованими страховими резервними фондами, що створюються при МТСБУ для забезпечення виконання покладених на нього функцій.

Відповідно до п. 43.1. ст. 43 Закону для забезпечення виконання зобов'язань членів МТСБУ перед страхувальниками і потерпілими при ньому створюються такі централізовані страхові резервні фонди:

- фонд страхових гарантій, призначений для забезпечення платоспроможності МТСБУ під час взаєморозрахунків з уповноваженими організаціями інших країн у галузі страхування цивільно-правової відповідальності, з якими МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування та взаємне врегулювання питань стосовно відшкодування шкоди.

- фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах (фонд захисту потерпілих), призначений для здійснення розрахунків з потерпілими у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно із п. 40.1 ст. 40 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ є гарантом відшкодування шкоди на території України, заподіяної водіями - нерезидентами, на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності та принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", за інших обставин, визначених чинним законодавством про цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до п. "в" п. 41.2 ст. 41 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, зареєстрованим в іншій країні, щодо якого був виданий іноземний страховий сертифікат "Зелена картка", що діяв на день дорожньо-транспортної пригоди на території України. Така регламентна виплата здійснюється на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка".

У Директиві 2000/26/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу щодо зближення законів держав-членів стосовно страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів та про внесення змін і доповнень до Директив Ради 73/239/ЄЕС та 88/357/ЄЕС (четверта Директива страхування відповідальності) зазначено, що система бюро "Зелена картка" забезпечує швидке задоволення вимог у власній країні потерпілого, навіть коли інша сторона походить з іншої європейської країни (5); система бюро "Зелена картка" не вирішує всіх проблем потерпілого, що має право вимоги в іншій країні до сторони-резидента такої країни та страхової компанії, яка отримала там ліцензію (іноземна правова система, іноземна мова, невідомий порядок врегулювання та часто необґрунтовано уповільнене врегулювання) (6); юридичні особи, до яких в порядку суброгації переходять вимоги потерпілого до особи, відповідальної за пригоду чи страхової компанії останньої (такого, як, наприклад, інша страхова компанія чи органи соціального забезпечення), не повинні мати права пред'являти відповідну вимогу компенсаційному органу (27).

Згідно із п. 41.3 ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ не відшкодовує шкоду потерпілим, якщо вони можуть задовольнити вимоги на підставі договорів інших видів страхування. В таких випадках МТСБУ відшкодовується частина шкоди, яка не компенсована за договорами інших видів страхування.

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що потерпілими є юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.

Отже, з урахуванням обмеження щодо регламентних виплат, що міститься в п. 41.3 ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", положення якого виключають відшкодування МТСБУ шкоди потерпілим, якщо їх вимоги задоволено на підставі договорів інших видів страхування (зокрема добровільного страхування транспортного засобу), до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування за шкоду заподіяну страхувальнику транспортним засобом, зареєстрованим в іншій країні, щодо якого був виданий іноземний страховий сертифікат "Зелена картка", який діяв на день дорожньо-транспортної пригоди на території України, і, як наслідок, до позивача, в порядку суброгації не перейшло право вимоги до МТСБУ. Вказані витрати повинна компенсувати особа винна у вчиненні ДТП.

Таким чином, господарський суд міста Києва, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, дійшов помилкового висновку про наявність у позивача прав та підстав для звернення до відповідача (МТСБУ) з вимогою про регламентну виплату в розмірі 36 266,00 грн., що були сплачені страховиком своєму страхувальнику за договором добровільного страхування.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач, з урахуванням норм чинного цивільного законодавства України, не позбавлений можливості звернутися із відповідним позовом про стягнення здійсненого ним страхового відшкодування потерпілій особі, до винної в дорожньо-транспортній пригоді особи.

Відповідно до п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи положення ст. 104 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Моторно (транспортне) страхового бюро України підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 01.06.2016 у справі № 910/7812/16 підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення господарського суду міста Києва від 01.06.2016 у справі № 910/7812/16 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 01.06.2016 у справі № 910/7812/16 скасувати.

Прийняти нове рішення.

У позові відмовити повністю.

3. Стягнути з Адвокатського об'єднання "Адвокатська фірма "Бізнес-Право" на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 1515,80 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді С.Р. Станік

О.В. Тищенко