Постанова

від 08.06.2016 по справі 25/368-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2016 р. Справа№ 25/368-А

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Сухового В.Г.

при секретарі судового засідання Євдокимові В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Адел"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 29.04.2016

у справі №25/368-А (суддя - Морозов С.М.)

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Адел" на бездіяльність Відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві

за позовом Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Адел",

про стягнення фінансових санкцій,

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Грищенко О.М. - представник (довіреність б/н №01.02.2016);

від відділу ДВС: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СП «Адел» (надалі - ТОВ «СП «Адел», відповідач) звернулось до Господарського суду міста Києва зі скаргою на бездіяльність Відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві (надалі - відділ ДВС Печерського РУЮ у м. Києві).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2016 у справі №25/368-А відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «СП «Адел» у прийнятті скарги на бездіяльність Відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві на підставі частини 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись із ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «СП «Адел» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу від 29.04.2016 та направити справу до Господарського суду міста Києва для розгляду скарги на бездіяльність відділу ДВС.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач стверджує, що оскаржувану ухвалу місцевим господарським судом прийнято з неправильним застосуванням норм процесуального права, що є підставою для її скасування.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2016 Товариству з обмеженою відповідальністю «СП «Адел» поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 08.06.2016.

В судовому засіданні 08.06.2016 представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив її задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати.

Позивач та відділ ДВС своїх уповноважених представників у судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення даним особам поштових відправлень.

Вислухавши думку представника відповідача щодо можливості розгляду апеляційної скарги без участі представників позивача та відділу ДВС, враховуючи вимоги частини 2 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, колегія суддів, порадившись, ухвалила здійснити розгляд справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності зазначених учасників судового процесу.

08.06.2016 в судовому засіданні колегією суддів апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення і доводи представника скаржника, розглянувши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права дійшла висновку про обґрунтованість апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Місцевим судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 27.07.2006 Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України звернувся з позовом про стягнення з ТОВ «СП «Адел» фінансових санкцій в сумі 4 567,74 грн.

Постановою Господарського суду міста Києва від 06.03.2008 у справі №25/368-А позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з ТОВ «СП «Адел» до Державного бюджету України 4 567,74 грн штрафних санкцій.

24.08.2008 Господарським судом міста Києва було видано виконавчий лист на примусове виконання вказаної постанови.

Як зазначив скаржник, у межах виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого листа від 24.08.2008 №25/368-А, відділом ДВС було накладено арешт на рухоме майно боржника, проте після погашення останнім заборгованості арешт знято не було, у зв'язку з чим ТОВ «СП «Адел» звернулося до Господарського суду міста Києва зі скаргою на бездіяльність відділу ДВС.

Відмовляючи у прийнятті даної скарги, місцевий суд виходив з того, що 01.09.2005 набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України, відповідно до пункту 6 Прикінцевих положень якого до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки постанову від 06.03.2008 у справі №25/368-А було прийнято Господарським судом міста Києва як адміністративним судом, скарга на дії ДВС у даній справі не підлягає розгляду в господарських судах, а має бути розглянута в порядку адміністративного судочинства.

З таким висновком місцевого господарського суду колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб (частина 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, при визначенні юрисдикції необхідно виходити з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження», крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.

Частиною 4 статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до частин 1-2 статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень.

Відповідно до пункту 10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» від 24.10.2011 №10 розгляд господарськими судами скарг у порядку статті 121-2 ГПК України є однією з форм судового контролю щодо виконання рішень, ухвал, постанов, а виконання рішення, ухвали постанови господарського суду є невід'ємною частиною судового процесу.

Отже, зазначені скарги щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів підлягають розгляду господарським судом, який розглянув відповідну справу у першій інстанції, тобто тим господарським судом, що видав виконавчий документ. Розгляд таких скарг здійснюється господарськими судами за правилами ГПК України. Оскільки прийняття органами Державної виконавчої служби, її посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає в розумінні статті 121-2 ГПК України під ознаки дій цих органів та осіб, то відповідні рішення також підлягають оскарженню до названих судів.

Пунктом 9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012 №9 передбачено, що за змістом статті 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), і в тому ж складі суду (якщо цьому не перешкоджають об'єктивні обставини, як-от звільнення судді, його захворювання, перебування у відпустці тощо).

Оскільки заявлені у скарзі на бездіяльність відділу ДВС вимоги стосуються виконавчого провадження №7586578, яке відкрите на підставі виконавчого документу, виданого Господарським судом міста Києва, а скаржник є стороною даного виконавчого провадження, висновок місцевого суду про відмову у прийнятті скарги на дії ДВС у зв'язку з тим, що остання не підлягає розгляду в господарських судах України на підставі пункту 1 частини 2 статті 62 ГПК України є необґрунтованим.

Згідно статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються судом письмовими та речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду, відповідно до пунктів 1, 4 частини 1 статті 104 ГПК України, є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування норм процесуального права.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СП «Адел» судова колегія визнає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 29.04.2016 у справі №25/368-А - скасуванню.

Відповідно до пункту 4.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 №7 якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині 7 статті 106 ГПК України, у тому числі, про відмову у прийнятті позовної заяви, з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 49 ГПК України.

Керуючись статтями 99, 101 - 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СП «Адел» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.04.2016 про відмову у прийнятті скарги на бездіяльність Відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві у справі №25/368-А задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.04.2016 скасувати та направити матеріали справи №25/368-А до Господарського суду міста Києва для розгляду скарги на бездіяльність Відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Г.А. Жук

В.Г. Суховий