Рішення

від 08.06.2016 по справі 128/4392/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/4392/14-ц Провадження № 22-ц/772/1982/2016Головуючий в суді першої інстанції Карпінська Ю. Ф. Категорія 2 Доповідач Зайцев А. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого судді : Зайцева А.Ю.,

суддів: Панасюка О.С. Шемети Т.М..,

при секретарі: Топольській В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 07.05.2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права власності на частку в спільному майні подружжя та виділення в натурі, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності на частку в спільному майні подружжя та виділення в натурі.

Позов мотивував тим, що він перебував з відповідачем ОСОБА_4 в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 19.08.2010 року було розірвано. Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 23.11.2010 року було розділено належне їм на праві спільної сумісної власності майно подружжя, а саме: нежитлове приміщення АДРЕСА_1 Вінницької області; виділено та визнано за позивачем право власності на 30/100 частини від 33/1000 частини нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 197,1 кв.м, до складу якої входить: частина майстерні-7, розрахунково 11,26*17,50, площею 197,1 кв.м, відповідно до варіанту № 3 висновку № 1240, 1241 судової будівельно-технічної експертизи від 30.09.2010 року; виділено ОСОБА_4 та визнано за нею право власності на 70/100 частини від 33/1000 частини нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 405,5 кв.м, до складу якої входить: веранда, коридор-1 площею 17,0 кв.м, диспетчерська-2 площею 17,3 кв.м, кухня-3 площею 24,5 кв.м, кладова-4 площею 4,4 кв.м, кладова-5 площею 6,0 кв.м, актовий зал-10 площею 44,5 кв.м, майстерня-9 площею 24,4 кв.м, майстерня-6 площею 26,6 кв.м, майстерня-8 площею 27,5 кв.м, частина майстерні-7, розрахунково 12,19*17,50, площею 213,3 кв.м, відповідно до варіанту № 3 висновку № 1240, 1241 судової будівельно-технічної експертизи від 30.09.2010 року. Вказані будівлі розміщені на земельній ділянці за цією ж адресою, площа якої складає близько 0,32 га, кадастровий номер НОМЕР_1, Земельна ділянка належить позивачу та відповідачу на праві власності відповідно до договору купівлі-продажу, що був укладений між Вінницькою районною адміністрацією та відповідачем ОСОБА_4, як покупцем, 04.07.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Надольською Т.П. Між позивачем та відповідачем договір про розмір часток майна, що буде належати їм у випадку розподілу майна, не укладався. Відповідач не визнає за позивачем належне йому право на 1/2 частку земельної ділянки, тому він був змушений звернутись до суду з позовом та просив суд: визнати за ним право власності в спільному майні подружжя на ? частку спірної земельної ділянки та виділення її в натурі.

Під час судового розгляду позивач подав заяву про збільшення позовних вимог в якій зазначив, що в 2012 році відповідач поділила зазначену земельну ділянку на підставі технічної документації із землеустрою, в результаті чого було утворено дві земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_2 площею 0,0664 га та НОМЕР_3 площею 0,2594 га. Відповідно до звіту про грошову оцінку від 16.06.2015 року вартість земельних ділянок складає: кадастровий номер НОМЕР_2 площею 0,0664 га - 37749 грн.; кадастровий номер НОМЕР_3 площею 0,2594 га - 147439 грн. Належні позивачеві та відповідачу нежитлові будівлі розміщені на даних земельних ділянках. Використання належної позивачу частки будівлі є утрудненим, оскільки відповідач стверджує, що земельні ділянки належать їй.

Враховуючи остаточні вимоги позивач просив суд: визнати за ним право власності в спільному майні подружжя на 1/2 частку земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_2 площею 0,0664 га та НОМЕР_3 площею 0,2594 га, що розташовані по АДРЕСА_1; виділити позивачу в натурі 1/2 частку земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_2 площею 0,0664 га та НОМЕР_3 площею 0,2594 га, загальною площею 0,32 га, що розташовані по АДРЕСА_1 відповідно до 3 варіанту висновку № 765 судово-земельно-технічної експертизи від 28.12.2015 року та стягнути судові витрати.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 27.04.2016 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права власності на 1/2 частку в спільному майні подружжя, виділ частки земельної ділянки в натурі - відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності.

На рішення суду представник позивача подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення районного суду повністю та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4 задовольнити повністю, посилаючись на невідповідність рішення дійсним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони по справі позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_4 з 11.04.1995 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який заочним рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 19.08.2010 року було розірвано.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 23.11.2010 року було розділено належне сторонам на праві спільної сумісної власності майно подружжя, а саме: нежитлове приміщення, розташоване в АДРЕСА_1 виділено ОСОБА_2 та визнано за ним право власності на 30/100 частини від 33/1000 частини нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 197,1 кв.м, до складу якої входить: частина майстерні-7, розрахунково 11,26*17,50, площею 197,1 кв.м, відповідно до варіанту № 3 висновку № 1240, 1241 судової будівельно-технічної експертизи від 30.09.2010 року; виділено ОСОБА_4 та визнано за нею право власності на 70/100 частини від 33/1000 частини нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 405,5 кв.м, до складу якої входить: веранда, коридор-1 площею 17,0 кв.м, диспетчерська-2 площею 17,3 кв.м, кухня-3 площею 24,5 кв.м, кладова-4 площею 4,4 кв.м, кладова-5 площею 6,0 кв.м, актовий зал-10 площею 44,5 кв.м, майстерня-9 площею 24,4 кв.м, майстерня-6 площею 26,6 кв.м, майстерня-8 площею 27,5 кв.м, частина майстерні-7, розрахунково 12,19*17,50, площею 213, З кв.м, відповідно до варіанту № 3 висновку № 1240, 1241 судової будівельно-технічної експертизи від 30.09.2010 року. Вказане рішення набуло чинності 04.12.2010 року.

Позивач ОСОБА_2 зареєстрував за собою право власності на 99/10000 частки нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 що підтверджується копією Витягу з реєстру про Державну реєстрацію прав.

Дана будівля розміщена на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,3258 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, укладеного між Вінницькою районною державною адміністрацією Вінницької області, в особі Голови Вінницької районної державної адміністрації ОСОБА_6 (продавець), та ОСОБА_4 (покупець), посвідченого 04.07.2007 року приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Надольською Т.П., зареєстрованим в реєстрі за № 3859. При укладенні даного договору ОСОБА_2 дав свою згоду на купівлю його дружиною, ОСОБА_4, земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,3258 гектара, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, територія Вороновицької селищної ради, за межами населеного пункту Вінницького району, Вінницької області, за ціну та на умовах на її розсуд, що підтверджується копією вказаного договору купівлі-продажу та копіями документів, на підставі яких договір було посвідчено.

Відповідач ОСОБА_4 перереєструвала та поділила земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1, що була розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, 11.11.2011; фоп ОСОБА_7, ОСОБА_7, в результаті чого було утворено дві земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_2 площею 0,0664 га та НОМЕР_3 площею 0,2594 га, що підтверджується листом Управління Держземагентства у Вінницькому районі Вінницької області за № 01-1791 від 06.11.2014 року; копіями Витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0502957612015 від 29.05.2015 року та № НВ-0502957532015 від 29.05.2015 року.

Розглядаючи справу суд першої інстанції правильно виходив з положень ст.ст. 57, 60, 61, 65, 68, 70 СК України, які регулюють виниклі між сторонами правовідносини та прийшов до вірного висновку, що майно, а саме земельні ділянки за кадастровими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_3, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 які утворились в результаті поділу земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1, що була розташована за адресою: АДРЕСА_1 є об'єктом спільної власності бувшого подружжя ОСОБА_4.

В той же час, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності, прийшов до висновку, що його початок має відраховуватись з моменту набуття рішенням суду від 23.11.2010 року законної сили.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального права та обставинам справи виходячи з наступного.

Так, ч. 2 ст. 72 СК України визначено, що до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки, яка обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

У ст. 261 ЦК України зазначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Початок позовної давності для вимоги про поділ спільного майна подружжя шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати набрання рішенням суду законної сили (статті 109, 110 СК України), а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (ч. 2 ст. 72 СК України).

Тобто, визначальним для висновку про застосування строку позовної давності у спорі про поділ майна подружжя, заявленому після розірвання шлюбу, є саме момент, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права (правова позиція ВСУ у справі №6-258цс15 від 23.09.2015 року).

В матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про порушення права власності позивача на набуті у шлюбі земельні ділянки, які є предметом даного спору.

Застосовуючи наслідки пропущення строку позовної давності районним судом не встановлено початок його перебігу в розумінні закону, тобто момент порушення права позивача на земельні ділянки, а помилково визначено таким моментом набуття рішенням суду про поділ будівлі законної сили.

Колегія суддів вважає, що ухваленням рішення про поділ будівлі жодним чином не були порушені права позивача на земельні ділянки, тим більше на яких знаходяться будівлі право власності на частку яких визнано за позивачем цим же рішенням.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, представником відповідача повідомлено суду, що взагалі відповідачка жодним чином не порушувала права позивача на спірні земельні ділянки.

Таким чином, позивачем не пропущено строк позовної давності, оскільки не було встановлено порушення його права власності на земельні ділянки поза межами строку позовної давності, а тому позивач не повинен заявляти про поновлення строку який не пропущений, в зв'язку з чим спір підлягає вирішенню по суті заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Аналогічні положення визначені і в ст.ст. 370, 372 ЦК України, які дають право позивачу на виділ у натурі половини земельних ділянки, що є предметом спору.

Згідно висновку ТОВ «Експертно-юридична фірма Соломон» за результатами проведення судової земельно-технічної експерти № 765 від 28.12.2015 року на розгляд суду надано варіанти розподілу по 1/2 частці земельних ділянок в АДРЕСА_1 (кадастрові номери НОМЕР_2 та НОМЕР_3), необхідні для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, що графічно відображено на план-схемі (Варіант 1) в додатку 2 до висновку. Також в порядку експертної ініціативи на розгляд суду надано технічно можливі та функціонально доцільні варіанти розподілу загальної земельної ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_3, загальною площею 0,3258 га відповідно до меж визначених правовстановлюючими документами на земельні ділянки та часток 1/2 та 1/2 визначених ухвалою суду від 11.09.2015 року з врахуванням фактичних зовнішніх розмірів нежитлової будівлі літ. «Ж», що графічно відображено на план-схемі (варіант 2-6) в додатках 3-7 до висновку відповідно. В зв'язку з відсутністю оплати експертних послуг за проведення оціночно-земельної експертизи, дослідження по визначенню вартості виділених по 1/2 частці земельних ділянок в АДРЕСА_1 (кадастрові номери НОМЕР_2 та НОМЕР_3) не проводилося.

Враховуючи встановлене, колегія суддів вважає за можливе задовольнити вимоги позову, визнати за позивачем право власності на ? частину земельних ділянок та провести їх поділ, оскільки спірне майно набуте сторонами під час перебування у зареєстрованому шлюбі і поділ його в натурі можливий згідно висновку експертизи, зокрема запропонованого експертом у варіанті № 3 додатку № 4.

В зв'язку з задоволенням позовних вимог з відповідача слід стягнути судові витрати понесені позивачем по сплаті судового збору, в тому числі за подання апеляційної скарги в загальному розмірі 1561,56 гривень.

Керуючись ст.ст. 88, 303, 304, 307, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити.

Скасувати рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 07.05.2016 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності в спільному майні подружжя на 1/2 частку земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_2 площею 0,0664 га та НОМЕР_3 площею 0,2594 га, що розташовані по АДРЕСА_1.

Виділити ОСОБА_2 в натурі 1/2 частку земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_2 площею 0,0664 га та НОМЕР_3 площею 0,2594 га, загальною площею 0,32 га, що розташовані по АДРЕСА_1 відповідно до 3 варіанту висновку судової земельно-технічної експертизи № 765 від 28.12.2015 року, який є невідємною частиною рішення суду.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 1561,56 гривень.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: А.Ю. Зайцев

Судді: О.С. Панасюк

Т.М. Шемета