Ухвала

від 26.09.2016 по справі 128/4392/14-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

26 серпня 2016 рокум. Київ

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ізмайлова Т.Л., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Вінницької області від 08 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частку в спільному майні подружжя, виділ частки земельної ділянки в натурі,-

в с т а н о в и в :

У 2014 році ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати за ним право власності в спільному майні подружжя на 1/2 частку земельних ділянок площею 0,0664 га та площею 0,2594 га загальною площею 0,32 га, що розташовані по АДРЕСА_1 та виділити йому в натурі 1/2 частку зазначених земельних ділянок, відповідно до 3 варіанту висновку № 765 судово-земельно-технічної експертизи від 28 грудня 2015 року.

На обґрунтування своїх вимог посилався на те, що він перебував з ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 19 серпня 2010 року було розірвано.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 23 листопада 2010 року було розділено належне їм на праві спільної сумісної власності майно подружжя, а саме: нежитлове приміщення № 25 по АДРЕСА_1; виділено та визнано за позивачем право власності на 30/100 частини від 33/1000 частини нежитлової будівлі; виділено ОСОБА_2 та визнано за нею право власності на 70/100 частини від 33/1000 частини нежитлової будівлі, відповідно до варіанту № 3 висновку №№ 1240, 1241 судової будівельно-технічної експертизи від 30 вересня 2010 року.

Вказані будівлі розміщені на земельній ділянці за цією ж адресою, площа якої складає близько 0,32 га. Земельна ділянка належить позивачу та відповідачу на праві власності відповідно до договору купівлі-продажу, що був укладений між Вінницькою районною адміністрацією та ОСОБА_2, як покупцем, 04 липня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Надольською Т.П.

Між позивачем та відповідачем договір про розмір часток майна, що буде належати їм у випадку розподілу майна, не укладався. Відповідач не визнає за позивачем належне йому право на 1/2 частку земельної ділянки, тому ОСОБА_3 просив задовольнити його позовні вимоги.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 27 квітня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 08 червня 2016 року рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 27 квітня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 право власності в спільному майні подружжя на 1/2 частку земельних ділянок площею 0,0664 га та площею 0,2594 га, що розташовані по АДРЕСА_1.

Виділено ОСОБА_3 в натурі 1/2 частку земельних ділянок площею 0,0664 га та площею 0,2594 га, загальною площею 0,32 га, що розташовані по АДРЕСА_1 відповідно до 3 варіанту висновку судової земельно-технічної експертизи № 765 від 28 грудня 2015 року, який є невід'ємною частиною рішення суду.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судоми норм процесуального права і неправильне застосування.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, вважаю, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що позивачем не пропущено строк позовної давності, оскільки не було встановлено порушення його права власності на земельні ділянки поза межами строку позовної давності, встановленими ч. 2 ст. 72 СК України, а тому позивач не повинен заявляти клопотання про поновлення строку який не пропущений, в зв'язку з чим апеляційний суду вірно виходив із того, що спірна земельна ділянка набута сторонами під час їх перебування у зареєстрованому шлюбі, у зв'язку з чим є спільним сумісним майном подружжя і при поділі належить обом сторонам в рівних частинах, у зв'язку з цим позивач має право на 1/2 її частину відповідно до ст. 70 СК України , згідно вимог якої у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

З матеріалів касаційної скарги та змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою, оскільки викладені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності рішення апеляційного суду. Викладені заявником обставини не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Обставин щодо порушення норм матеріального та процесуального права при розгляді даної справи апеляційним судом не вбачається.

Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,-

у х в а л и в :

Відмовити ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження у справі за позовомОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частку в спільному майні подружжя, виділ частки земельної ділянки в натурі.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого спеціалізованого

суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ Т.Л. Ізмайлова