Постанова

від 11.04.2016 по справі 810/948/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2016 року (12:03) м. Київ 810/948/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., за участю секретаря судового засідання Касьянової О.В., представників позивача Любай Л.М., Шевченко З.М., Намєстник Н.С., представника відповідача Демченка С.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства «Фармація» до Васильківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Суть спору :

Приватне підприємство «Фармація» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Васильківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.03.2016 №0000672202 та №0000682202.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що викладені відповідачем в акті перевірки твердження про неоприбуткування 23.02.2016 готівкових коштів у сумі 6300,00 грн. не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки сума надходжень в цей день складала 9773,93 грн., що підтверджується фіскальним звітним чеком від 23.02.2016 №0909 та прибутковим касовим ордером №156 від 23.03.2016.

Крім того, позивач зазначає, що головним бухгалтером були написані пояснення під диктовку ревізорів, у стресовому стані, а тому викладені в них обставини неможна порівнювати з фактичними.

В подальшому позивач доповнив підстави позову посиланням на дію мораторію на проведення перевірок, встановленого Законом України №71 від 28.12.2014.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив про те, що під час перевірки встановлений факт невидачі розрахункового чеку при здійсненні купівлі товару (медичні бахіли) на суму 2,00 грн., а також виявлено готівкові кошти в сумі 6300,00 грн., які не були оприбутковані у встановленому порядку. Так, відповідач зауважив, що сума готівки в касі підприємства на момент перевірки складала 17280,26 грн., що не відповідає документальному залишку готівки, відображеному в касовому звіті на сторінці 14 за 23.02.2016, згідно якого залишок готівки складає 10880,26 грн.

Присутні у судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити їх в повному обсязі.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

23.02.2016 Васильківською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області було проведено фактичну перевірку Приватного підприємства «Фармація», за результатами якої був складений Акт № 0391/1000/22/31916441 від 23.02.2016.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем:

- п.1, п. 2, п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстратора розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;

- п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Як вбачається з вказаного акта, під час перевірки податковий орган дійшов висновку про незабезпечення суб'єктом господарювання застосування реєстратора розрахункових операцій при продажу товару - бахіл вартістю 1,00 грн. в кількості 2 штук на загальну суму 2,00 грн., а саме: не видача відповідного розрахункового документу (чеку).

Крім того, посадовими особами відповідача було встановлено надлишок готівки в касі в сумі 6300,00 грн., яка не підтверджується прибутковими касовими ордерами.

На підставі акта перевірки від 23.02.2016 Васильківською державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення :

- №0000672202 від 09.03.2016, яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 31500,00 грн. за порушення п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, на підставі п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та згідно абз.3 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 №436/95;

- №0000682202 від 09.03.2016, яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 1,00 грн. за порушення п.1, п. 2, п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстратора розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та на підставі п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та згідно з п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстратора розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно із пунктом 80.1 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

В силу вимог п. 80.1 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених п. 80.2. ст. 80 Податкового кодексу України.

Статтею 81 Податкового кодексу України передбачені умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

Так, відповідно до пункту 81.1. статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Пунктом 81.2 статті 81 ПК України визначено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Судом встановлено, що позивач у своїх додаткових поясненнях до позовної заяви зазначає, що податковим органом було порушено порядок проведення фактичної перевірки, оскільки підстав для її проведення у відповідача не було внаслідок поширення на позивача дії мораторію на проведення перевірок, встановленого Законом від 28.12.2014 №71.

Проте, суд не погоджується з таким твердженням позивача у зв`язку з наступним.

Так, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки.

З матеріалів справи убачається, що фактично допуск посадових осіб до перевірки відбувся, а тому, на думку суду, відсутність підстав для перевірки не є підставою для скасування рішення про застосування фінансових санкцій.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду України від 24.12.2015 в адміністративній справі №21-25а10, в рішеннях Вищого адміністративного суду України від 29.05.2014 №К/800/32767/13, від 13.03.2014 №К/800/31609/13.

Досліджуючи правомірність застосування до позивача податковим повідомленням-рішенням №0000682202 від 09.03.2016 штрафних санкцій в розмірі 1,00 грн. за нероздрукування фіскального чеку на суму 2,00 грн. при продажі бахіл медичних, суд зазначає наступне.

Згідно з п.1, 2 ч.1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (тут і далі - Закон №265) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

- видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Розрахунковим документом, згідно з ч.1 ст. 2 Закону №265, є документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Як було зазначено вище, під час проведення фактичної перевірки контролюючим органом було виявлено порушення ПП «Фармація» вищевказаних вимог, яке полягало в незабезпеченні застосування реєстратора розрахункових операцій при продажу бахіл на суму 2,00 грн.

Судом встановлено, що серед наданих представником позивача копії фіскальних чеків за 23.02.2016 відсутній розрахунковий документ на суму 2,00 грн. за продаж товару «бахіли медичні».

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Проте, всупереч наведеній нормі позивач не надав суду доказів проведення розрахункової операції з продажу товару «бахіли медичні» вартістю 1,00 грн. в кількості 2 штук на загальну суму 2,00 грн. через реєстратор розрахункових операцій з видачею особі, яка отримує товар, розрахункового документу, що підтверджує відображений в акті перевірки факт порушення позивачем вимог п.1, 2 ч.1 ст. 3 Закону №265.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону №265 за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

- у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання:

вчинене вперше - 1 гривня.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог Приватного підприємства «Фармація» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000682202 від 09.03.2016, оскільки факт порушення підтверджується матеріалами справи.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 09.03.2016 №0000672202 суд зазначає наступне.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою визначено Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 (надалі-Положення № 637).

Відповідно до п. 2.6 Положення №637, твердження про порушення якого позивачем викладені в акті перевірки, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Підприємствам, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Відповідно до п. 1.2 Положення № 637 оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.

Касова книга - документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі.

Книга обліку - касова книга, книга обліку доходів і витрат, книга обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей або книга обліку розрахункових операцій.

Книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, у якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій під час продажу товарів (надання послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг).

Відповідно до п. 3.1 Положення №637 касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Відповідно до п. 3.2 Положення № 637 касові операції, що проводяться відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оформляються згідно з вимогами цього Закону.

Аналіз наведених норм матеріального права дає суду підстави для висновку про те, що у разі проведення готівкових розрахунків з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 Положення оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у касових ордерах та відображення на їх підставі готівки у касовій книзі. У випадку проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є відображення повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та здійснення обліку зазначених готівкових коштів у КОРО.

Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність абзацом третім статті 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» у вигляді штрафу у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Суд звертає увагу на те, що в акті перевірки працівником контролюючого органу було зазначено, що сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків складала 1772,33 грн. (п.2.2.12 акта перевірки).

Допитаний судом в якості свідка головний державний ревізор-інспектор ОСОБА_5, який проводив фактичну перевірку, зазначив, що місце проведення розрахунків та фіскальні звіти РРО ним не перевірялися, оскільки була проведена перевірка саме каси на предмет дотримання вимог касової дисципліни, у зв'язку з чим потреба перевіряти фіскальні чеки та розрахунки за день, на його думку, була відсутня.

Проте, суд звертає увагу на наступне.

Так, згідно з наданими позивачем фіскальними чеками за 23.02.2016 за період часу з 08:26 (перша розрахункова операція) по 14:10 (дата початку перевірки) загальна сума розрахункових операцій за цю зміну склала 7264,87 грн., серед яких 1722,55 - сума операцій, оплачених безготівковим способом (карткою).

Сума службового внесення на початок зміни дорівнювала 4730,26 грн., загальна сума службової видачі - 8500,00 грн. (11:18, 13:57 та 14:03), внаслідок чого сума на місці проведення розрахунків мала складати 1772,58 грн. (7264,87 - 1722,55 + 4730,26 - 8500).

Таким чином, розбіжність між документально підтвердженою сумою коштів на місці проведення розрахунків, та сумою коштів, відображеною контролюючим органом в акті перевірки, складає 0,25 грн., що може бути пов'язано з допущенням ревізором помилки при заповненні акта перевірки, позаяк кількість готівки на місці проведення розрахунків перевіряється за допомогою роздрукування на РРО Х-звіту.

Відповідно до п. 6 Розділу ІІІ Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 28.08.2013 N 417, внесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через РРО з використанням операцій "службове внесення" та "службова видача", якщо таке внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій. Крім того, операція "службове внесення" використовується для реєстрації суми готівки, яка зберігається на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться після виконання Z-звіту.

Згідно з наданими у судовому засіданнями поясненнями представників позивача, грошові кошти, виявлені працівниками контролюючих органів в касі підприємства та стосовно яких була виявлена невідповідність даним, відображеним в касовій книзі, є тією готівкою, яка була отримана з місця проведення розрахунків за допомогою операцій «службова видача» та призначалася для власних потреб підприємства (сплати податків, розрахунків з постачальниками тощо).

Суд зазначає, що з метою з'ясування причин неоприбуткування всієї готівки та виявлення походження грошових коштів, стосовно яких була виявлена невідповідність, контролюючий орган був зобов'язаний, серед іншого, перевірити місце проведення розрахунків, контрольно-касові стрічки, книгу обліку розрахункових операцій тощо, оскільки, як зазначалося вище, достатнім підтвердженням виконання суб'єктом господарювання свого обов'язку по оприбуткуванню готівки у разі проведення розрахункових операцій за допомогою РРО є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО. Звідси, подальше вилучення вже оприбуткованої готівки за допомогою операції «службова видача» не потребує повторного оприбуткування в касовій книзі.

Судом встановлено, що відповідні дії контролюючим органом вчинені не були, факт походження грошових коштів, на які виявлено невідповідність, належним чином з'ясований не був, що призвело до безпідставного висновку про неоприбуткування позивачем готівки в сумі 6300,00 грн.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 21.1 ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані, серед іншого:

- дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами;

- забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій;

- забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень;

- не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій;

Проте, суд вважає, що у даному випадку контролюючий орган неналежним чином виконав покладені на нього обов'язки, перевірку провів поверхнево, без урахування усіх обставин, що мають бути встановленні при з'ясуванні факту неоприбуткування готівки, що свідчить про необґрунтоване прийняття відповідачем податкового повідомлення рішення від 09.03.2016 №0000672202 та наявність правових підстав для визнання його протиправним та скасування.

За таких обставин, позовні вимоги Приватного підприємства «Фармація» підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи часткове задоволення судом позовних вимог ПП «Фармація», сплачений позивачем судовий збір в сумі 1377 грн. 96 коп. підлягає стягненню на його користь з Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

В судовому засіданні 11.04.2016 було оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 18.04.2016.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 09.03.2016 №0000672202.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Стягнути на користь Приватного підприємства «Фармація» (08600, Київська область, м. Васильків, вул.. Луначарського, 6, кв. 10, код ЄДРПОУ 31916441) судовий збір у розмірі 1377 (одна тисяча триста сімдесят сім) гривень 96 копійок за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Васильківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (08600, Київська область, м. Васильків, вул. Декабристів, 45, код ЄДРПОУ 39465226).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.