Постанова

від 02.06.2016 по справі 813/965/16

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2016 року № 813/965/16

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Братичак У.В.,

секретаря судового засідання Бугара М.Р.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс «Ріксос-Прикарпаття» до Дрогобицької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс «Ріксос-Прикарпаття» до Дрогобицької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, в якій (із врахування заяви про зменшення позовних вимог) позивач просить;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.08.2015р. №№0001852201, НОМЕР_1 в повному обсязі;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.08.2015р. №0001882201 в частині донарахування податку на прибуток в сумі 6891916 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 3445958 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.08.2015р. №0001892201 в частині донарахування ПДВ в розмірі 1075247 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 537623 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта перевірки, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення є безпідставними, в ході перевірки відповідачем належним чином не досліджено всі обставини господарської діяльності позивача.

Відповідач подав заперечення на позовну заяву мотивоване тим, що оскаржувані податкові повідомлення рішення є таким, що винесені з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки позивачем не доведено реальності господарських операцій із зазначеними у акті перевірки контрагентами.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав наведених у запереченнях.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд робить висновок, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідачем у період з 14.05.2015 року по 25.06.2015 року проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс «Ріксос-Прикарпаття» (код ЄДРПОУ 34358195 з питання дотримання вимог податкового законодавства за період 01.10.2012р. по 31.12.2014р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012р. по 31.12.2014р.», про що 14.07.2015 року складено акт №431/22-1/34358195.

На підставі складеного акта перевірки відповідачем 10.08.2015 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0001892201 про збільшення позивачеві грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 1076652 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 538326 грн.

- №0001902201 про зменшення позивачеві розміру від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 187371 грн.

- №0001852202 про збільшення позивачеві грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 257587 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 64397 грн.

- №0001882201 про збільшення позивачеві грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 6911992 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 3455996 грн.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийнято згідно викладених у акті перевірки висновків про порушення позивачем:

- п.44.1, п.44.3. п.135.1, п. 135.2, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135. п.137.10 ст.137, пп.138.1.1. п.138.1 п.138.2, п.138.6. п.138.8. пп.138.10.3 п. 138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139. пп.153.1.1. пп. 153.1.3 п.153.1 ст.153 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 6911992 грн., у тому числі за ІV квартал 2012 року в сумі 9004 грн., за 2013 рік в сумі 1134733грн. за 2014рік в сумі 5768255грн.

- п. 192.1 1 п. 192.1. п.192.3 ст.192, п. 198.1. п. 198.2. п. 198.3. п. 198.4. п. 198.6 ст. 198. п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1076652 грн.. у тому числі за жовтень 2012р. на суму 3533грн.. за листопад 2012р. на суму 3160 грн.. за травень 2013р. на суму 600 грн.. за березень 2014р. на суму 1105 грн.. за квітень 2014р. на суму 573 грн.. за І травень 2014р. на суму 805грн.. за вересень 2014року на суму 289245грн.. за грудень 2014року на суму 777631грн. та завищення рядка 19 Декларації з податку на додану вартість за грудень 2014року в сумі 187371 грн.

- п. 160.1 та п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.10 року в результаті чого занижено податкове зобов'язання по податку на доходи нерезидентів у сумі 257587 грн.. у тому числі у 4 кварталі 2012 року в сумі 7952 грн. , у 2013 році у сумі 246837 грн.. у 2014 році у сумі 2798 грн.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем укладено:

- з ТзОВ «Аріленд» договір №2111.13 від 21.11.2013р. та №0212.13 від 02.12.2013р. на поставку Товару на умовах СРТ. Умовами вказаного договору передбачена поставка макухи соняшникової ТзОВ «Аріленд» (Продавець) та її оплата Позивачем.

У відповідності до умов вказаних договорів позивачеві поставлено товар згідно накладних №РН-0000020 від 30.11.2013р., №РН-0000021 від 03.12.2013р., №РН-0000022 від 06.12.2013р. та отримано від постачальника належним чином оформлені податкові накладні №20 від 28.11.2013р.. №21 від 30.11.2013р., №22 від 03.12.2013р., №23 від 04.12.2013р., №24 від 06.12.2013р.

- з ТзОВ «Виар Плюс» договір №2602.14р. від 26.02.2014р. на поставку Товару на умовах СРТ. Умовами вказаного договору передбачена поставка макухи соняшникової ТзОВ «Віар Плюс» (Продавець) та її оплата Позивачем.

У відповідності до умов вказаного договору позивачеві поставлено товар згідно накладних №РН-0000006 від 26.02.2014р. №РН-0000007 від 27.02.2014р., №РН-0000008 від 28.02.2014р., №РН-0000009 від 01.03.2014р., №РН-0000010 від 01.03.2014р., №РН-0000012 від 01.03.2014р., №РН-0000011 від 02.03.2014р., №РН-0000013 від 02.03.2014р., №РН-0000014 від 02.03.2014р., №РН-0000015 від 03.03.2014р., №РН-0000016 від 04.03.2014р. та отримано від постачальника належним чином оформлені податкові накладні №6 від 26.02.2014р., №7 від 27.02.2014р., №8 від 28.02.2014р., №1 від 01.03.2014р., №2 від 01.03.2014р., №4 від 01.03.2014р., №3 від 02.03.2014р., №5 від 02.03.2014р., №6 від 02.03.2014р., №7 від 02.03.2014р., №8 від 02.03.2014р. Товар поставлявся в Порт/Термінал на умовах визначених договором з перевізником, підтвердженням чого є Товарно-транспортні накладні, додані до матеріалів справи.

- з ТзОВ «Сапсан-Юг» договір №0612.13 від 03.12.2013р. та договір №2301.14 від 23.01.2014р. на поставку Товару на умовах СРТ. Умовами вказаних договорів передбачена поставка макухи соняшникової ТзОВ «Сапсан-Юг» (Продавець) та її оплата Позивачем.

У відповідності до умов вказаного договору позивачеві поставлено товар згідно накладних №286 від 16.12.2013р., №288 від 17.12.2013р., №289 від 18.12.2013р., №299 від 19.12.2013р., №300 від 20.12.2013р., №308 від 23.12.2013р., №315 від 25.12.2013р., №347 від 27.12.2013р., №350 від 30.12.2013р., №351 від 31.12.2013р., №361 від 31.12.2013р., №85 від 10.02.2014р., №113 від 17.02.2014р., №149 від 19.02.2014р., №143 від 21.02.2014р., №159 від 21.02.2014р. та отримано належним чином оформлені податкові накладні №83 від 16.12.2013р., №85 від 17.12.2013р., №86 від 18.12.2013р., №95 від 19.12.2013р., №98 від 20.12.2013р., №105 від 23.12.2013р., №113 від 25.12.2013р., №144 від 27.12.2013р., №149 від 30.12.2013р., №150 від 31.12.2013р., №162 від 31.12.2013р. №23 від 10.02.2014р. №59 від 17.02.2014р. №82 від 19.02.2014р. №83 від 21.02.2014р. №87 від 24.02.2014р.,

Товар поставлявся в Порт/Термінал на умовах визначених договором з перевізником, підтвердженням чого є Товарно-транспортні накладні, додані до матеріалів справи.

- ТзОВ «Відродження» договір №1103.13 від 11.03.2014р. на поставку Товару на умовах СРТ. Умовами вказаного договору передбачена поставка макухи соняшникової ТзОВ «Відродження» (Продавець) та її оплата Позивачем.

У відповідності до умов вказаного договору позивачеві поставлено товар згідно накладних №ВЗ-0000079 від 13.03.2014р., №ВЗ-0000081 від 14.03.2014р., №ВЗ-0000082 від 15.03.2014р., №ВЗ-0000083 від 16.03.2014р., №ВЗ-0000092 від 17.03.2014р., №ВЗ-0000093 від 18.03.2014р., №ВЗ-0000096 від 20.03.2014р. та отримано належним чином оформлені податкові накладні №19 від 13.03.2014р. №20 від 14.03.2014р. №22 від 15.03.2014р. №24 від 16.03.2014р. №37 від 17.03.2014р. №38 від 18.03.2014р. №45 від 18.03.2014р.

- з ТзОВ «Агропромислова компанія «Євгройл» договір №0801.14 від 08.01.2014р. на поставку Товару на умовах СРТ. Умовами вказаного договору передбачена поставка макухи соняшникової ТзОВ «Агропромислова компанія «Євгройл» (Продавець) та її оплата Позивачем.

У відповідності до умов вказаного договору позивачеві поставлено товар згідно накладної №6 від 09.01.2014р. та отримано належним чином оформлену податкову накладну №5 від 09.01.2014р.

Товар поставлявся в Порт/Термінал на умовах визначених договором з перевізником, підтвердженням чого є Товарно-транспортні накладні, додані до матеріалів справи.

- з між ПП «Херсонзерно» договір №1203.14 від 12.03.2014р. на поставку Товару на умовах СРТ. Умовами вказаного договору передбачена поставка макухи соняшникової ПП «Херсонзерно» (Продавець) та її оплата Позивачем.

У відповідності до умов вказаного договору позивачеві поставлено товар згідно накладної №54 від 12.03.2014р. та отримано належним чином оформлену податкову накладну №57 від 12.03.2014р.

Товар поставлявся в Порт/Термінал на умовах визначених договором з перевізником, підтвердженням чого є Товарно-транспортна накладна, додана до матеріалів справи.

- з ТзОВ «Стронг Юніон» договір №2412.13 від 24.12.2013р. на поставку Товару на умовах СРТ. Умовами вказаного договору передбачена поставка макухи соняшникової ТзОВ «Стронг Юніон» (Продавець) та її оплата Позивачем.

У відповідності до умов вказаного договору позивачеві поставлено товар згідно накладних №98 від 24.12.2013р., №99 від 25.12.2013р. та отримано належним чином оформлені податкові накладні №18 від 24.12.2013р., №20 від 25.12.2013р.

Товар поставлявся в Порт/Термінал на умовах визначених договором з перевізником, підтвердженням чого є Товарно-транспортні накладні, додані до матеріалів справи.

- з ТзОВ «ОСОБА_3 Інвест» договір №2611.13 від 26.11.2013р. на поставку Товару на умовах СРТ. Умовами вказаного договору передбачена поставка макухи соняшникової ТзОВ «ОСОБА_3 Інвест» (Продавець) та її оплата Позивачем.

У відповідності до умов вказаного договору позивачеві поставлено товар згідно накладних №123 від 09.12.2013р. №124 від 09.12.2013р. №125 від 09.12.2013р. №126 від 09.12.2013р. та отримано належним чином оформлені податкові накладні №4 від 24.12.2013р., №5 від 24.12.2013р., №6 від 24.12.2013р., №7 від 24.12.2013р.

Придбаний у ТзОВ «Аріленд», ТзОВ «Виар Плюс», ТзОВ «Сапсан-Юг», ТзОВ «Відродження», ТзОВ «АПК «Євгройл», ПП «Херсонзерно», ТзОВ «Стронг Юніон», ТзОВ «ОСОБА_3 Інвест» оплачений в повному обсязі в безготівковому порядку згідно долучених до справи платіжних доручень.

Судом встановлено, що у подальшому позивачем весь товар, придбаний у ТзОВ «Аріленд», ТзОВ «Виар Плюс», ТзОВ «Сапсан-Юг», ТзОВ «Відродження», ТзОВ «АПК «Євгройл», ПП «Херсонзерно», ТзОВ «Стронг Юніон», ТзОВ «ОСОБА_3 Інвест» проданий компанії "Tenfore Systems UK», згідно укладеного контракту №SFС 2111 від 21.11.2013р., що підтверджується долученими до справи митними деклараціями №508040000/2013/003694 від 05.12.2013р., №508040000/2014/000137 від 16.01.2014р., №508040000/2014/000988 від 02.04.2014р.

Також судом встановлено укладення позивачем з ТзОВ "Радіум " договору № Р2301 від 23.01.2013 р. про надання послуг з розповсюдження реклами. Відповідно до п. 1.1. Договору, Виконавець (ТзОВ "Радіум") за завданням Замовника (ТзОВ "Ріксос-Прикарпаття") зобов'язується надати за плату рекламні послуги (надалі - Послуги), а Замовник зобов'язується прийняти та, оплатити надані Послуги. В Договорі зазначено, що перелік Послуг, що надаються Виконавцем Замовнику. їх обсяг, строки виконання, вартість, порядок та строки оплати, а також інші умови в кожному конкретному випадку визначаються Сторонами у Додатках (Медіа-планах) до даного Договору, які є його невід'ємною частиною.

23.12.2013р. сторонами підписано Додаток № 11, щодо розміщення реклами в січні 2014 року на телеканалах "Россия 1", "Первый канал. Всемирная сеть", "НТВ Мир", "РТР Планета». Загальна вартість послуг, згідно даного Додатку становить 8 170 362, 00 грн. в т. ч. ПДВ.

У відповідності до умов Договору, за наслідками надання послуг в січні місяці, Виконавцем було представлено, а сторонами підписано наступні документи:

- ефірну довідку від 14.02.2014р. за січень 2014 року про розміщення реклами на телеканалі "Первый канал. Всемирная сеть" (надається, згідно умов договору за підписом сторони договору - Виконавця), Акт здачі-прийому виконаних робіт від 31.01.2014р. на загальну суму 2 101 608, 00 грн. в т.ч. ПДВ 350 268,00 грн. та належним чином оформлену та зареєстровану в ЄРПН податкову накладну №30067 від 31.01.2014р. на вказану ж суму;

- ефірну довідку від 14.02.2014р. за січень 2014 року про розміщення реклами на телеканалі "Россия 1' (надається, згідно умов договору, за підписом сторони договору -Виконавця), Акт здачі-прийому виконаних робіт від 31.01.2014р. на загальну суму 1145670,00 грн. в т.ч. ПДВ 190945,00 грн. та належним чином оформлену та зареєстровану в ЄРПН податкову накладну №30068 від 31.01.2014р. на вказану ж суму;

- ефірну довідку від 17.02.2014р. за січень 2014 року про розміщення реклами на телеканалі "НТВ Мир" (надається, згідно умов договору за підписом сторони договору - Виконавця), Акт здачі-прийому виконаних робіт від 31.01.2014р. на загальну суму 2275 812, 00 грн. в т.ч. ПДВ 379 302,00 грн. та належним чином оформлену та зареєстровану в ЄРПН податкову накладну №30069 від 31.01.2014р. на вказану ж суму;

- ефірну довідку від 17.02.2014р. за січень 2014 року про розміщення реклами на телеканалі "РТР-Планета" (надається, згідно умов договору за підписом Виконавця), Акт здачі-прийому виконаних робіт від 31.01.2014р. на загальну суму 2 647 272, 00 грн. в т.ч. ПДВ 441 212,00 грн. та належним чином оформлену та зареєстровану в ЄРПН податкову накладну №30070 від 31.01.2014р. на вказану ж суму.

01.02.2014р. між сторонами укладено Правочин про відступлення права вимоги, відповідно до якого відбулась зміна кредитора у зобов'язанні з ТзОВ "Радіум" на ТзОВ "Справа наша". В подальшому відповідно до угоди від 28.07.2014р. ТзОВ "Справа наша" уступило право вимоги ТзОВ "Компанія з управління активами "Прайм Тайм". Загальна сума відступлення права вимоги складала - 22 916 404,00 грн.

Також, між позивачем та ПП «Реммеблі» (Ліцензіар) укладено ліцензійний договір №10-01/13 відповідно до якого Ліцензіар надає Ліцензіату право на використання протягом 2013-2014рр. у власній господарській діяльності (ідентифікації своїх послуг) знак для товарів «RIXOS». Винагорода за право використання знаку для товарів і послуг визначена сторонами в розмірі 12 500 000,00 грн.

Виконання умов договору сторонами оформлено Актом приймання-передачі наданих послуг, податковою накладною.

При цьому ПП «Реммеблі» має виключну ліцензію на використання торгової марки «RIXOS», що підтверджується долученим до справи ліцензійним договором від 09.01.2013 року укладеним між ПП «Реммеблі» та компанією Rixos Holding & Finance B.V. та актом прийому -передачі послуг по ліцензійному договору від 31.12.2014 року.

Від ТзОВ «Креативне агентство «Кенгуру Медіа» позивачем отримано послуги по виготовленню відеороликів, дизайну програми заходу у форматі кишенькового календаря, запису відеоролика, про що сторонами складено акт здачі-прийняття робіт №ОУ-0000137 від 22.11.2012р., акт передачі прав на музичний твір та закадровий голос від 22.11.2012 року, акт здачі-прийняття робіт №0000087 від 26.09.2012р., акт здачі-прийняття робіт №0000130 від 20.11.2012р. та позивачем отримано податкові накладні №10 від 10.10.2012 року, №23 від 22.11.2012 року, №20 від 19.11.2012р. Оплата за отримані послуги позивачем проведена у безготівковій формі згідно долучених до справи платіжних доручень.

У ФОП ОСОБА_4 позивачем придбано майонез згідно товарно-транспортної накладної №ПТЦ-010011 від 12.03.2014р., №ПТЦ-011756 від 25.03.2014р., №ПТЦ-012941 від 31.03.2014р., , олію згідно товарно-транспортної накладної №ПТЦ-010666 від 14.03.2014р. та отримано належним чином оформлені податкові накладні №2800518 від 12.03.2014р., №2800712 від 14.03.2014р., №2801205 від 25.03.2014р., №28.01526 від 31.03.2014р. Оплата проведена у безготівковому порядку згідно долучених до справи платіжних доручень. Факт придбання товару позивачем підтверджується картками рахунку 281, накладними на внутрішнє переміщення.

За договором №2209/1 від 22.09.2014 року позивачем придбано у ТзОВ «Телтрейд» обладнання згідно специфікації №1, отримання якого підтверджується актом приймання передачі №1 від 29.09.2014 року та видатковою накладною №75 від 29.09.2014 року, в результаті чого позивачем отримано належним чином оформлену податкову накладну №2209/1 від 29.09.2014 року. Оплата проведена у безготівковій формі згідно долученого до справи платіжного доручення.

Придбане обладнання позивачем розміщено в орендованому у ТзОВ «Укрдонмаш» приміщенні згідно договору оренди від 30.09.2014 році, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 281, актом документальної інвентаризації товарів на складі, відомістю результатів інвентаризації майна.

Позивачем придбано у ПАТ «Новоушинський консервний завод» згідно договору №31/2014 від 31.12.2014 року та специфікації сік яблучний концентрований неосвітлений натуральний на загальну суму 5769828 грн., що підтверджується видатковою накладною №31125 від 31.12.2014 року, актом прийому передачі товару №1 від 31.12.2014р. та податковою накладною №6 від 31.12.2014р.

Придбаний сік позивачем передано на зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар» згідно договору зберігання товару №28/М/2014 від 26.05.2014 року, що підтверджується актом прийому-передачі товару на зберігання від 31.12.2014 року, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 281, актом від 29.05.2015р., актом документальної інвентаризації товарів на складах зберігача.

У ТзОВ «Сеолан» позивачем придбано серветки згідно видаткової накладної №2831 від 28.11.2014 року та отримано належним чином оформлену податкову накладну. Оплата проведена у безготівковому порядку, що підтверджується долученим до справи платіжним дорученням.

У ТзОВ «Космопроф» позивачем придбано косметичні засоби згідно накладної №12 від 17.01.2014 року та отримано належним чином оформлену податкову накладну №12 від 17.01.2014 року. Згідно видаткової накладної від 17.12.2014 року позивачем повернуто ТзОВ «Космопроф» набір Perfection E674 в кількості 5 шт. на загальну суму 3984 грн. ПДВ 664 грн., у результаті чого здійснено коригування ПДВ в сумі 664 грн. згідно податкової накладної від 17.01.2014 року та декларації по ПДВ долученої до справи.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р., обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Крім того, Наказом ДПА України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання» від 29.03.2003 р. №143, передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Відповідно до п.14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За своїм змістом наведені норми Податкового кодексу України передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі, а для підтвердження включення витрат до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у ПК України (п.140.5 ст.140), не дозволяється.

З урахуванням вищенаведеного та встановлених фактичних обставин справи, твердження відповідача щодо нереальності господарських операцій позивача з контрагентами по придбанню товарів та послуг, якщо витрати на їх придбання підтверджені первинними документами, правочини позивача не визнані у встановленому законом порядку недійсними і немає інших відомостей, які б свідчили про завищення позивачем в цьому випадку податкового кредиту, є безпідставними.

Господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а укладені правочини не визнані у встановленому законом порядку недійсними, як і немає інших відомостей, які б свідчили про завищення позивачем валових витрат.

Згідно п. 198.3.ст.198 Податкового Кодексу України , податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.201.6 Податкового Кодексу України).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Податковим Кодексом України передбачено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.

Як встановлено судом та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, між позивачем та його контрагентами відбулися господарські операції, факт виконання яких підтверджується належними та допустимими доказами, відтак позивач правомірно відобразив податкові накладні у податковому обліку і правомірно сформував податковий кредит.

Судом встановлено, що податкові накладні отримані позивачем від контрагентів оформлені у відповідності до вимог п.201.1 Податкового кодексу України і містить необхідні реквізити, передбачені Податковим кодексом України.

Оскільки предметом доказування у даній справі є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування і добросовісність дій позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, то не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати зустрічних перевірок контрагентів позивача чи результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (інша податкова інформація), на що посилається відповідач у справі.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року в справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року справа №21-47а10.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, а згідно з ч. 2 цієї ж статті, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

У п.38 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007р. Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Отже платника податку не може бути позбавлено відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

Посилання податкового органу на відсутність у підприємства-контрагента адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобов'язань є загальним посиланням без конкретних обґрунтувань і само собою не свідчить про невчинення таким контрагентом торгових господарських операцій, адже підприємство не позбавлено права і можливостей залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення господарської діяльності.

Стосовно висновку викладеному у акті перевірки про порушення позивачем п. 160.1 та п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.10 року в результаті чого занижено податкове зобов'язання по податку на доходи нерезидентів у сумі 257587 грн.. у тому числі у 4 кварталі 2012 року в сумі 7952 грн. , у 2013 році у сумі 246837 грн.. у 2014 році у сумі 2798 грн. суд зазначає наступне.

Згідно ст.. 160.2 Податкового кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3-160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Положеннями п. 2 статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» встановлено, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до п. 3.2 статті 3 Податкового кодексу України, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Україною підписано Конвенцію з Королівством Нідерландів про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно (ратифіковано Законом N 332/96-ВР від 12.07.96 ) та Конвенцію з Урядом Республіки Австрія про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно (ратифіковано Законом N 500-XIV від 17.03.99).

Судом встановлено, що позивачем виплачено у 2013р. Rixos Holding & Finance B.V. (Нідерланди) згідно укладеного договору роялті в розмірі 100000 дол. США та сплачено Arterprevent health consulting Gmbh (Австрія ) згідно укладених договорів у 2013р. винагороду за навчання медицини в розмірі 80000 ОСОБА_4; у 2012р. консультаційні послуги в розмірі 9 000 ОСОБА_4 та в 2014р. послуги з сертифікації в розмірі 1 250 ОСОБА_4.

Відповідно до п.1 ст. 7 вказаних Конвенцій, прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо це підприємство не здійснює підприємницької діяльності в другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює підприємницьку діяльність як вказано вище, прибуток підприємства може оподатковуватись у другій Державі, але тільки в тій частині, яка стосується цього постійного представництва.

У матеріалах справи містяться копії довідок від 27.08.2013р. та 26.02.2014р. податкової служби м. Роттердам про те, що Rixos Holding & Finance B.V. є резидентом Нідерландів в розумінні статті 4 Конвенції між Нідерландами та Україною про уникнення подвійного оподаткування та копії довідки від 06.08.2015р. податкового управління м. Відень про те, що Arterprevent health consulting Gmbh є резидентом Австрії в розумінні Угоди між Австрією та Україною про уникнення подвійного оподаткування.

Вищенаведені встановлені судом фактичні обставини справи вказують на помилковість висновку відповідача про порушення позивачем п. 160.1 та п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.10 року в результаті чого занижено податкове зобов'язання по податку на доходи нерезидентів у сумі 257587 грн.. у тому числі у 4 кварталі 2012 року в сумі 7952 грн. , у 2013 році у сумі 246837 грн.. у 2014 році у сумі 2798 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так як у даній справі оспорюється рішення прийняте відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Відповідно до ст. 94 КАС України, на користь позивача належить стягнути судові витрати в сумі 187384,83 грн.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив :

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати винесене Дрогобицькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного Управління ДФС у Львівській області податкове повідомлення-рішення від 10.08.2015 року №0001882201 в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 6891916 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 3445958 грн.

3.Визнати протиправним та скасувати винесене Дрогобицькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного Управління ДФС у Львівській області податкове повідомлення-рішення від 10.08.2015р. №0001892201 в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1075247 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 537623 грн.

4. Визнати протиправними та скасувати винесені Дрогобицькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного Управління ДФС у Львівській області податкові повідомлення-рішення від 10.08.2015р. №0001852201 та №0001902201.

5.Стягнути з Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс «Ріксос-Прикарпаття» (Львівська область, м. Трускавець, вул.. Городище 8, ЄДРПОУ - 31120922) судовий збір у розмірі 187384,83 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складений та підписаний 09.06.2016 року.

Суддя Братичак У.В.