Постанова

від 02.06.2016 по справі 823/408/16

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2016 року справа № 823/408/16

м. Черкаси

11 год. 20 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Орленко В.І.,

за участю секретаря - Дудки Г.О.,

представника позивача Чугунської Л.Г. - за довіреністю,

представників відповідача Лисенка В.Б., Чередніченка С.О., Івасенко С.В. - за довіреностями,

розгянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом громадської організації "Спілка громадян-співвласників майна та земельних паїв (сіножаті та пасовища) реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства АПВ "Красносільська" до Чигиринської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Голов'ятинське", про визнання недійсними та скасування розпоряджень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулась громадська організація "Спілка громадян-співвласників майна та земельних паїв (сіножаті та пасовища) реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства АПВ "Красносільська", в якому просить: визнати частково недійсним та скасувати розпорядження Чигиринської райдержадміністрації від 10.12.2015 №268 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та передачі ТОВ "Голов'ятинське" земельних ділянок в оренду на 15 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані а адміністративних межах Красносільської сільської ради за межами населеного пункту в частині загальної площі 199,79 га земельних ділянок з кадастровими номерами: НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_4, НОМЕР_9, НОМЕР_8, НОМЕР_7, НОМЕР_6, НОМЕР_3, НОМЕР_5, НОМЕР_11, НОМЕР_10.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, обґрунтовуючи їх тим, що 26 лютого 2004 року Чигиринською районною державною адміністрацією Черкаської області прийнято розпорядження №44 «Про землі спільної часткової власності в адміністративних межах Красносільської сільської ради», згідно з яким залишено у спільній частковій власності 212,94 га земель вартістю 473541,00 грн. з можливим поділом в натурі.

У 2012 році на замовлення позивача розроблено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки спільної часткової власності загальною площею 199,79 га громадській організації «Спілка громадян-співвласників майна та земельних паїв (пасовища та сіножаті) реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства АПВ «Красносільська» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адмінмежах Красносільської сільської ради Чигиринського району Черкаської області. У вказаній документації визначено, зокрема, список власників, долі співвласників у умовних кадастрових одиницях та в грошовому еквіваленті.

Представник позивача стверджує, що в порушення вимог ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» відповідач розпорядився земельними ділянками сільськогосподарського призначення, які не були віднесення до нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок, так які були передані у спільну часткову власність співвласникам земельних часток (паїв).

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, мотивуючи це тим, що відповідно до ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», розпорядженням відповідача від 10.12.2015 №268 передано ТОВ «Голов'ятинське» в оренду земельні ділянки загальною площею 313,6795 га нерозподілених земельних ділянок (перелік додається) в оренду терміном на 15 років (до моменту отримання їх власниками документів на право власності на земельні ділянки) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Красносільської сільської ради Чигиринського району Черкаської області, за межами населеного пункту.

Представник відповідача також пояснив, що відповідно до довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем), виданої відділом Держгеокадастру у Чигиринському районі Черкаської області 19.10.2015 №14-28-1000.4-1955/2-15, в адміністративних межах Красносільської сільської ради Чигиринського району, земельна ділянка мала визначені угіддя (188,6 га сіножатей та 13,2 га пасовищ) та обліковувалась як землі спільної нерозподіленої власності громадян за межами с. Красносілля, не надані у власність та у користування. За вказаною звітністю, позивач не обліковується як власник спірних земельних ділянок.

Щодо порушення прав позивача на спірні земельні ділянки представники відповідача зазначили, що технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки спільної часткової власності загальною площею 199,79 га, розроблена на замовлення позивача у 2012 році, не має юридичної сили без її відповідного погодження та затвердження Чигиринською РДА. Натомість, дані Державного земельного кадастру свідчать про те, що спірні земельні ділянки вперше зареєстровані в процесі відведення земельних ділянок ТОВ «Голов'ятинське».

Представники відповідача також звернули увагу суду на те, що позивачем не доведено порушення його прав оскаржуваним розпорядженням; не надано належних доказів того, що спірні земельні ділянки належать громадянам-членам Спілки. Натомість, позивач не виявляв наміру користуватися спірними земельними ділянками та отримати в результаті відповідні блага.

Третя особа, належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, про причину неявки не повідомила.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 13 листопада 2015 року Чигиринською районною державною адміністрацією Черкаської області винесено розпорядження №247, №248, згідно з якими надано дозвіл ТОВ «Голов'ятинське» на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 120 га та 202 га відповідно, в адміністративних межах Красносільської сільської ради Чигиринського району Черкаської області за межами населених пунктів нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок (паїв) громадян в оренду терміном на 15 років (до моменту отримання їх власниками документів на право власності на земельні ділянки).

Розпорядженням Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області від 10.12.2015 №268 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ТОВ «Голов'ятинське» загальною площею 313,6795 га нерозподілених земельних ділянок в оренду терміном на 15 років (до моменту отримання їх власниками документів на право власності на земельні ділянки) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Красносільської сільської ради Чигиринського району Черкаської області, за межами населеного пункту; передано ТОВ «Голов'ятинське» вказані земельні ділянки.

Вважаючи, що вказаним розпорядженням порушені права співвласників земельних часток (паїв) позивача, останній звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 21 вищезазначеного Закону, до повноважень місцевих державних адміністрацій в галузі використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля відносяться зокрема, розпорядження землями державної власності відповідно до закону.

Порядок організації робіт, правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, та методика розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) встановлюються Законом України від 05.06.2003 № 899-IV "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (далі - Закон) та постановою Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2004 року N 122 "Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)" (далі - Постанова).

Виходячи з правових положень Закону та Постанови, земельною часткою (паєм) є умовна частка сільськогосподарських угідь (яка не має чітко визначених меж та розміру у фізичних гектарах), переданих у колективну власність юридичним особам (КСП, СК, СВАТ), розмір якої визначався як середній по господарству в умовних кадастрових гектарах.

Згідно із статтею другою Закону основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є:

свідоцтво про право на спадщину;

посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай);

рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю (пункт 17 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (далі - Кодекс).

Відповідно до положень Закону та Постанови організація робіт з розподілу земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою чи райдержадміністрацією за місцем розташування земельних ділянок згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) (далі - проект).

Розподіл земельних ділянок проводиться за умови реєстрації на зборах не менш як двох третин власників земельних часток (паїв), які мають право на їх отримання у натурі, або їх представників згідно із списком, що додається до проекту.

Результати розподілу оформляються протоколом, що підписується власниками земельних часток (паїв) або їх представниками, які взяли участь у розподілі, головуючим та секретарем зборів.

Протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією і є підставою для прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та видачі державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).

Матеріали щодо розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) зберігаються у відповідній сільській, селищній, міській раді за місцем проживання більшості власників земельних часток (паїв) та в районному відділі земельних ресурсів.

Статтею 13 Закону та пунктом 12 Постанови передбачено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Системний аналiз норм чинного законодавства дає можливість вважати, що до категорії таких нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) можна віднести:

- земельні частки (паї), на які громадяни мають право, але не отримали відповідного документа, що підтверджуватиме таке право, або іншим чином не заявили свої права на земельну частку (пай);

- земельні частки (паї), на які підтверджувальний документ уже отриманий, але власник не розпорядився ним належним чином (не подав заяву про виділення в натурі (на місцевості) для передання в оренду чи сумісного обробітку);

- земельна частка (пай), власник якої не з'явився на збори і не взяв участь у розподілі земельних ділянок через хворобу або з інших причин;

- земельна частка (пай), власник якої не встиг до моменту проведення зборів щодо розподілу земельних ділянок оформити право на успадковану земельну частку (пай);

- земельні частки (паї), власники яких взяли участь у проведенні зборів членів реформованих КСП щодо розподілу земельних ділянок, але не оформили право власності на земельні ділянки відповідно до вимог чинного законодавства;

- земельні частки (паї), власники яких не оформили право власності або померли, а їх спадкоємці не прийняли спадщину, до якої входять земельні частки (паї).

Отже, нерозподiленi (невитребувані) земельнi дiлянки - частки (паї) не є землями державної чи комунальної власностi, а перебувають лише у розпорядженнi вiдповiдних рад та адміністрацій, а вiдтак надання таких дiлянок у користування здiйснюється на пiдставi рiшення вiдповiдного органу виконавчої влади чи мiсцевого самоврядування.

Згідно з п. «г» ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

З набранням чинності Закону України "Про Державний земельний кадастр" від 7 липня 2011 року N 3613-VI та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру" від 17 жовтня 2012 р. N1051 право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації та оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Судом встановлено, що у 1994 році Черкаським філіалом інституту землеустрою Української академії Аграрних наук розроблений проект роздержавлення земель колективного сільськогосподарського підприємства «Україна» Чигиринського району Черкаської області з видачею державних актів на право колективної власності та право постійного користування землею.

02 вересня 1994 року видано державний акт на право колективної власності на землю Серія ЧР 18-3.

До державного акта на право колективної власності на землю додавався список членів колективного сільськогосподарського підприємства та пенсіонерів з їх числа, які мали право на земельну частку (пай). До державного акту на право колективної власності на землю додається також план зовнішніх меж земель, переданих у колективну власність.

Відповідно до довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем), виданої відділом Держгеокадастру у Чигиринському районі Черкаської області 19.10.2015 №14-28-1000.4-1955/2-15, в адміністративних межах Красносільської сільської ради Чигиринського району, спірна земельна ділянка мала визначені угіддя (188,6 га сіножатей та 13,2 га пасовищ) та обліковувалась як землі спільної нерозподіленої власності громадян за межами с. Красносілля, не надані у власність та у користування. Форма власності спірних земельних ділянок не визначена.

Судом встановлено, що у 2004 році державне підприємство «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» розробило технічну документацію на земельні ділянки спільної часткової власності співвласників землі в адмінмежах Красносільської сільської ради Чигиринського району Черкаської області.

26 лютого 2004 року Чигиринською районною державною адміністрацією Черкаської області прийнято розпорядження №44 «Про землі спільної часткової власності в адміністративних межах Красносільської сільської ради», яким залишено у спільній частковій власності 212,94 га земель вартістю 473541,00 грн. з можливим поділом в натурі.

У 2012 році фізичною особою-підприємцем Боровик О.М. розроблено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки спільної часткової власності загальною площею 199,79 га громадській організації «Спілка громадян-співвласників майна та земельних паїв (пасовища та сіножаті) реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства АПВ «Красносільська» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адмінмежах Красносільської сільської ради Чигиринського району Черкаської області.

Вирішуючи питання про порушення прав позивача оскаржуваним розпорядженням, суд враховує, що 05 липня 2001 року створено громадську організацію «Спілка громадян співвласників майна реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства АПВ «Красносільська».

У 2011 році до Статуту вказаної Спілки були внесені зміни, зокрема, змінено назву Спілки на громадську організацію "Спілка громадян-співвласників майна та земельних паїв (сіножаті та пасовища) реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства АПВ "Красносільська". Внесення змін до Статуту було обумовлено наміром членів Спілки оформити право власності на земельні ділянки та передати їх в оренду ТОВ «АПК «Маїс».

Відповідно до п. 8 Статуту громадської організації «Спілка громадян-співвласників майна та земельних паїв (сіножаті та пасовища) реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства АПВ "Красносільська", затвердженого зборами громадян співвласників майна та земельних паїв АПВ «Красносільська» (протокол №1 від 26.02.2011), до складу спільного майна членів Спілки включене майно (майновий комплекс) колишнього КСП «АПВ «Красносільська», яке члени Спілки отримали у спільну часткову власність у зв'язку з припиненням діяльності КСП «АПВ «Красносільська». До складу спільного майна Спілки входять земельні ділянки (пасовища та сіножаті), на які не виготовлені державні акти.

Пункт 11 Статуту визначає, що членами Спілки можуть бути громадяни віком від 14 років та/або законні представники осіб віком від 14 до 18 років та осіб, які визнані у встановленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними (далі - громадяни), що мають визначену у вартісному виразі частку у спільному майні, зазначеному у пункті 8 цього Статуту, право на яку підтверджено свідоцтвом про право на частку у спільному майні, та державним актом на право приватної власності на земельну ділянку, яка спільно з іншими земельними ділянками передана у користування, або сертифікат на прав на земельну часту (пай).

Суд звернув увагу, що члени Спілки об'єднували майнові паї, а не земельні частки (паї).

На підтвердження прав членів Спілки на спірні земельні ділянки позивач надав до суду: Реєстр сертифікатів на право на земельну частку (пай) по АПВ «Красносільська» с.Красносілля станом на 01.03.2000 на 523 особи. В судовому засіданні представник позивача не зміг назвати точні відомості про кількість членів Спілки - співвласників майна станом на 2016 рік; останні збори членів проводились у 2013 році.

Суд скептично оцінює вказані документи та вважає, що позивачем не підтверджено належними доказами право громадян-членів Спілки на спірні земельні ділянки.

Серед іншого порушення своїх прав позивач обґрунтовує тим, що громадяни-співвласники Спілки мають намір отримати державні акти та передати вказані земельні ділянки (паї) в оренду ТОВ «АПК «Маїс», яке хоче серйозно зайнятись вирощуванням та випасанням молодняка великої рогатої худоби та платити орендодавцям орендну плату.

Суд зауважує, що оскаржуване розпорядження відповідача жодним чином не створює перешкод для власників сертифікатів у реалізації їх права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства, та отримання ними правовстановлюючих документів. Натомість, ні ТОВ «АПК «Маїс», ні позивач не скористалися своїм правом щодо отримання в оренду спірних земельних ділянок.

Суд також критично оцінює посилання позивача на те, що спірні земельні ділянки є спільною частковою власністю членів Спілки на підставі розпорядження Чигиринської РДА від 26.02.2004 №44, з огляду на те, що статус (форма власності) земельних ділянок (паїв) членів Спілки наразі є невизначений та не відповідає визначенню спільної часткової власності на земельну ділянку в розумінні статей 87-88 Земельного кодексу України.

Натомість, як вище зазначалось, єдиним нормативно-правовим актом, який визначає правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, є Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Враховуючи встановлені обставини справи та надану їм правову оцінку, суд вважає, що оскаржуване розпорядження відповідача не створює юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення для позивача, та прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.І. Орленко

Повний текст постанови виготовлений 07.06.2016.