Ухвала

від 07.06.2016 по справі 804/16322/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

07 червня 2016 рокусправа № 804/16322/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Уханенка С.А. Богданенка І.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпен-Д» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2016 року у справі № 804/16322/15 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпен-Д» до Дніпропетровської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпен-Д» звернулось до суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.09.2013 року №0003062202 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 334881.25 грн., з яких 267905.00 грн. основний платіж та 66976.25 грн. штрафних санкцій.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.03.2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2014 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погодившись з зазначеними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, Позивач оскаржив їх в касаційному порядку.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.12.2015 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпен-Д» було задоволено. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.03.2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатом нового розгляду справи, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2016 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпен-Д», не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду 19.02.2016 року скасувати, та винести нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Дніпропетровської ОДПІ було проведено позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпен-Д» (код за ЄДРПОУ 25514131) з питань взаємовідносин з ТОВ «Автопарітет-Д» (код за ЄДРПОУ 36901597) за період липень-серпень 2010 року.

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку щодо порушення Позивачем:

- ст.205, ст.234 Цивільного Кодексу України, п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року за №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), ст.44 Господарського Кодексу України, занижено податок на прибуток на загальну суму 267 905 грн. у т.ч. за ІІІ квартал 2010 року - 267 905 грн.;

- ст.205, ст.234 Цивільного Кодексу України, п.п.7.2.1, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР зі змінами та доповненнями, занижено податок на додану вартість всього на загальну суму 97 420 грн., в т.ч. за липень 2010 року на суму 5 833 грн., за серпень 2010 року на суму 91 587 грн.;

На підставі зазначених висновків, 23.09.2013 року податковим органом були прийняті податкове повідомлення-рішення №0003072202, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 114483.75, у тому числі 91587.00 грн. основного платежу та 22896.75 грн. штрафних санкцій та податкове повідомлення рішення №0003062202, яким підприємству було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 334881.25 грн., у тому числі 267905.00 грн. основного платежу, та 22896.75 грн. штрафних санкцій.

Позивач не погодившись із обґрунтованістю зазначених податкових повідомленнь-рішень, оскаржив їх до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 02.12.2013 року №433/10/04-36-10-08-09 скаргу підприємства було задоволено частково та скасовано податкове повідомлення-рішення №0003072202, а податкове повідомлення рішення № 0003062202 - залишило без змін.

Позивач не погодившись із вищезазначеним рішенням, направив повторну скаргу до Міністерства доходів і зборів України, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.09.2013 року № 0003062202.

Рішенням Міністерства доходів України від 27.12.2013 року №18603/6/88-99-10-01-15 повторну скаргу було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 23.09.2013 року № 0003062202 - без змін.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 23.09.2013 року № 0003062202 таким, що суперечить приписами чинного законодавства, Позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган при винесенні оскаржуваного податкового повідомленні-рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.

Відповідно до п. 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 цього Закону, валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

У відповідності до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (п.1.32 ст.1 цього Закону)

Приписами п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених пп.5.3-5.8 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не відносяться до складу валових витрат будь-які витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку» та абзацу 2 пункту 1.6 «Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 р. за №271/7592 «Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності)».

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податків валових витрат і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як свідчать матеріали справи, основним видом діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпен-Д» за КВЕД є будівництво житлових та нежитлових будівель.

Так, з метою здійснення господарської діяльності, ТОВ «Інтерпен Д» були укладені з ТОВ «Автопаритет-Д» договори поставки від 01.07.2010 року та №01/10 від 01.08.2010 року.

Відповідно до п.1.1 договору від 01.07.2010 року, постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність Покупця будівельні матеріали (далі - Товар), а покупець зобов'язується прийняти товар в порядку та на умовах, передбачених дійсним договором.

Згідно п.п.1.1. договору №01/10 від 01.08.2010 року, постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність Покупця будівельні матеріали (далі - Товар), а покупець зобов'язується прийняти товар в порядку та на умовах, передбачених дійсним договором.

За результатом виконання вказаних договорів, Позивачем були сформовані валові витрати.

Однак, на думку податкового органу, зазначені господарські відносини було вчинено не з метою настання наслідків обумовлених договором, а надані позивачем до перевірки документи не є первинними в розумінні Закону, та не можуть слугувати підтвердження реальності здійснення господарських операцій. Зазначені факти, на думку Відповідача, свідчать про відсутність у підприємства належних правових підстав для формування валових витрат за наслідком проведення господарських операцій з ТОВ «Автопаритет-Д».

Суд апеляційної інстанції, дослідивши господарські відносини Позивача з вказаним контрагентом, погоджується з зазначеними висновками податкового органу, з огляду на наступне.

Як свідчать встановлені обставини справи, предметом договірних відносин Позивача з ТОВ «Автопаритет-Д» була поставка будівельних матеріалів.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів та здійснення господарських операцій з ТОВ «Автопаритет-Д», Позивачем було надано до суду копії податкових накладних №454 від 30.07.2010 року, №49 від 05.07.2010 року, №32 від 02.07.2010 року, №06010001 від 06.08.2010 року, №060810002 від 06.08.2010 року, №16081001 від 16.08.2010 року, №25081001 від 25.08.2010 року, №2508100003 від 25.08.2010 року, №2508100004 від 25.08.2010 року, №2508100005 від 25.08.2010 року, №31081000006 від 31.08.2010 року, №31081000007 від 31.08.2010 року, №3108100001 від 31.08.2010 року, №2508100006 від 25.08.2010 року, №2708100004 від 27.08.2010 року, №3108100002 від 31.08.2010 року, №2508100002 від 25.08.2010 року та видаткові накладні №32 від 02.07.2010 року, №49 від 05.07.2010 року, №454 від 30.07.2010 року, №060810001 від 06.08.2010 року, №060810002 від 06.08.2010 року, №160810001 від 16.08.2010 року, №2508100002 від 25.08.2010 року, №2508100006 від 25.08.2010 року, №2508100003 від 25.08.2010 року, №2508100004 від 25.08.2010 року, №2508100005 від 25.08.2010 року, №25081001 від 25.08.2010 року, №2708100004 від 27.08.2010 року, № 31081000006 від 31.08.2010 року, №3108100002 від 31.08.2010 року, № 3108100001 від 31.08.2010 року, №3108100003 від 31.08.2010 року, №31081000007 від 31.08.2010 року.

Розрахунок з ТОВ «Автопаритет-Д» здійснювався у безготівковій формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банківського рахунку.

Станом на 30.09.2010 року згідно оборотно-сальдової відомості по рах.631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" ТОВ «Інтерпен-Д» перед ТОВ «Автопарітет - Д» заборгованість відсутня.

Однак, дослідивши зміст наданих документів на підтвердження реальності здійснення господарської операції Позивача з ТОВ «Автопаритет-Д», суд апеляційної інстанції не визнає їх первинним та такими, що належним чином обґрунтовують реальність здійснення господарської операції з огляду на наступне.

Як вже зазначалось, облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

В свою чергу, документи бухгалтерського обліку мають силу первинних лише у разі, якщо фіксують господарську операцію, яку було реально здійснено, у тому числі в обсязі та суб'єктному складі осіб, обумовлених укладеним договором.

Як було встановлено судом, позивачем до суду були надані податкові та видаткові накладні, виписки з банківського рахунку.

Однак, Позивачем не було надано до суду документів, які б підтверджували факт транспортування та отримання будівельних матеріалів, тобто документів, які б обґрунтовували реальність здійснення господарської операції наслідком якого було отримання Позивачем товарно-матеріальних цінностей.

Також, Позивачем не було надано до суду документів, які б підтверджували якість отриманих товарно-матеріальний цінностей.

Окрім того, вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 15.02.2013 року, який набув законної сили 14.03.2013 року, встановлено, що в кінці грудня 2009 року в місті Луганську ОСОБА_2 діючи повторно, запропонував ОСОБА_1 створити раніше не зареєстрований суб'єкт підприємницької діяльності ТОВ «Автопарітет-Д», в якому ОСОБА_1 необхідно стати директором, за щомісячну грошову винагороду в сумі 1 000 грн. Також, судом було встановлено, що ОСОБА_2 здійснив організацію фіктивного підприємництва, за ознаками повторності, та підробку документів, за попередньою змовою групою осіб, використання підроблених документів. ОСОБА_1 являвся співвиконавцем в створенні суб'єкта підприємницької діяльності «Автопарітет-Д» і підробленні документу за попередньою змовою групою осіб і використання підробного документу.

В свою чергу, наданні позивачем копії банківських виписок в даному випадку не підтверджують факт здійснення господарської операції та обґрунтованість формування податкового кредиту, оскільки умовами права платника на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є зокрема, фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з наміром одержати економічний ефект від їх використання у господарській діяльності та підтвердженість цих витрат необхідними документами, оформленими з дотриманням вимог чинного законодавства.

Податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись ті чи інші господарські операцій. Однак, критерієм зменшення бази оподаткування податку на додану вартість є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу, а відтак, на підтвердження витрат, понесених у зв'язку з оплатою отриманих товарів позивач повинен був надати, зокрема, документи, що свідчать про фактичне поставку постачальником конкретних видів товару, а також докази на підтвердження пов'язаності між собою первинних документів на підтвердження фактичного виконання договору.

При цьому, посилання Позивача на додатково надані документи, а саме договори ген підряду, акти виконаних робіт, фотографії збудованих об'єктів, які на його думку належним чином підтверджують факт використання отриманих від ТОВ «Автопарітет-Д» будівельних матеріалів та як наслідок реальності здійснення з останнім господарської операції, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним, оскільки в даному випадку Позивачем не було належним чином обґрунтовано сам факт реального отримання товарно-матеріальних цінностей від вказаного контрагента, у зв'язку з чим відсутні юри дико-правові підстави, які б надавали можливість пов'язати використання Позивачем будівельних матеріалів, які були отримані саме від ТОВ «Автопарітет-Д».

Отже, аналізуючи встановлені обставини справи у сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо обґрунтованості прийняття податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

В даному випадку, Позивачем не було надано до суду додаткових доказів та пояснень, які б спростовували висновки суду першої інстанції та свідчили про необхідність скасування його рішення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2016 року була прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для її скасування.

Керуючись, ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпен-Д» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2016 року у справі № 804/16322/15- залишити без змін

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко