Постанова

від 09.04.2019 по справі 804/16322/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

09 квітня 2019 року

справа №804/16322/15

адміністративне провадження №К/9901/28672/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерпен-Д

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2016 року у складі судді Озерянської С.І.,

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року у складі суддів Дадим Ю.М., Уханенка С.А., Богданенка І.Ю.,

у справі № 804/16322/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерпен-Д

до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

У С Т А Н О В И В :

27 січня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю Інтерпен-Д (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу від 23 вересня 2013 року № 0003062202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 267905 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями на 66976 грн 25 коп., з мотивів безпідставності його прийняття.

Розгляд справи здійснювався судами неодноразово, судові рішення, які є предметом цього касаційного перегляду, здійснені в порядку нового розгляду на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 грудня 2015 року.

19 лютого 2016 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2017 року, Товариству відмовлено в задоволені адміністративного позову, з мотивів не визнання наданих позивачем документів первинними та такими, що належним чином обґрунтовують реальність здійснення господарської операції.

21 червня 2016 року Товариством подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

23 червня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства та витребувано матеріали справи №804/16322/15 з Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

01 серпня 2016 року податковим органом надане заперечення на касаційну скаргу Товариства до Вищого адміністративного суду України, у якому відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

04 серпня 2016 року справа №804/16322/15 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

26 лютого 2018 року справа №804/16322/15 та матеріали касаційної скарги №К/9901/28672/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди попередніх інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 25514131, перебуває на податковому обліку з 05 березня 1998 року, є платником податку на додану вартість з 06 березня 1998 року, основним видом діяльності за КВЕД є будівництво житлових та нежитлових будівель.

Податковим органом у серпні - вересні 2013 року проведено позапланову виїзну перевірку Товариства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю Автопарітет Д за липень-серпень 2010 року, результати якої викладені в акті перевірки від 09 вересня 2013 року №128/22-02/25514131 (далі - акт перевірки).

Керівником податкового органу 23 вересня 2013 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0003062202, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки, яким збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем у сумі 267905 грн за порушення статей 205 та 234 Цивільного кодексу України, підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11, пункту 5.11 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28 грудня 1994 року за №334/94-ВР, статті 44 Господарського кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 66976 грн 25 коп.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариством укладені з Товариством з обмеженою відповідальністю Автопаритет-Д договори поставки від 01 липня 2010 року та №01/10 від 01 серпня 2010 року, предметом поставки за умовами яких є будівельні матеріали (товар), в межах яких придбані ці матеріали та по факту придбання сформовані валові витрати.

Податковий орган в акті перевірки та впродовж усіх судових розглядів доводить, що зазначені господарські відносини вчинено не з метою настання наслідків обумовлених договором, а надані позивачем до перевірки документи не є первинними в розумінні Закону, та не можуть слугувати підтвердженням реальності здійснення господарських операцій.

Суди попередніх інстанцій підтримали позицію відповідача, дослідивши господарські відносини позивача з його контрагентом, встановили, що предметом договірних відносин була поставка будівельних матеріалів, на підтвердження виконання умов зазначених договорів та здійснення господарських операцій позивачем надано до суду копії податкових накладних та видаткових накладних, повний та вичерпний перелік кожної накладної наведений в судовому рішенні, зокрема видаткові накладні, як підстави формування валових витрат є наступними: №32 від 02.07.2010 року, №49 від 05.07.2010 року, №454 від 30.07.2010 року, №060810001 від 06.08.2010 року, №060810002 від 06.08.2010 року, №160810001 від 16.08.2010 року, №2508100002 від 25.08.2010 року, №2508100006 від 25.08.2010 року, №2508100003 від 25.08.2010 року, №2508100004 від 25.08.2010 року, №2508100005 від 25.08.2010 року, №25081001 від 25.08.2010 року, №2708100004 від 27.08.2010 року, № 31081000006 від 31.08.2010 року, №3108100002 від 31.08.2010 року, № 3108100001 від 31.08.2010 року, №3108100003 від 31.08.2010 року, №31081000007 від 31.08.2010 року, докази оплати товару, а саме виписками з банківського рахунку, стан оборотно-сальдової відомості по рах.631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", за яким заборгованість Товариства перед його контрагентом станом на 30 вересня 2010 року відсутня.

Дослідивши зміст наданих документів на підтвердження реальності здійснення кожної господарської операції Позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Автопаритет-Д , суд апеляційної інстанції не визнає їх первинним та такими, що належним чином обґрунтовують реальність здійснення господарської операції. Такий висновок здійснений судом апеляційної інстанції висновуючись на тому, що облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення). Документи бухгалтерського обліку мають силу первинних лише у разі, якщо фіксують господарську операцію, яку було реально здійснено, у тому числі в обсязі та суб'єктному складі осіб, обумовлених укладеним договором.

Позивачем до суду надані податкові та видаткові накладні, виписки з банківського рахунку, однак, позивачем не було надано до суду документів, які б підтверджували факт транспортування та отримання будівельних матеріалів, тобто документів, які б обґрунтовували реальність здійснення господарської операції, наслідком якого було отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей та документів, які б підтверджували якість отриманих товарно-матеріальний цінностей.

Оцінюючи спірні операції суди попередніх інстанцій висновувалися на не доведеності поставки контрагентом позивача продукції виробничо-технічного призначення та отримання її Товариством (позивачем у справі).

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дослідженнями акта перевірки та долученими до матеріалів справи первинними документами не підтверджене отримання та рух придбаної позивачем продукції.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Жоден із наданих документів не відповідає встановленим вимогам цих норм, оскільки не утримує в собі посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, відсутні особистий підпис (не просто знеособлений підпис) або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Недоведеність здійснення позивачем господарських операцій встановлена судами попередніх інстанцій, що доводить протиправність формування позивачем валових витрат та обумовлює висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкового повідомлення-рішення.

Неприйнятним є посилання суду апеляційної інстанції на вирок Ленінського районного суду м. Луганська від 15 лютого 2013 року, який набув законної сили 14 березня 2013 року, оскільки підстави звільнення від доказування з огляду на зміст вироку судами попередніх інстанцій не встановлені та не застосовані. Разом із тим, само по собі посилання на сам факт існування вироку не вплинув на правильність вирішення спору по суті.

Позивач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із його контрагентом, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерпен-Д залишити

без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року у справі № 804/16322/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер