Ухвала

від 08.06.2016 по справі 821/3628/15-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2016 р.м.ОдесаСправа № 821/3628/15-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Циганій С.І.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Кравченка К.В.,

Лук’янчук О.В.

при секретарі: Голобородько Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2016р. по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Транспорно-експедиційне комерційне підприємство «Транстехсервіс» до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2014р. ТОВ «Транспорно-експедиційне комерційне підприємство «Транстехсервіс» звернулось в суд із позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 2.12.2013р. №0007822200, №0007832200, №0007842200 та від 29.11.2013р. №0000591704.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ДПІ у м.Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1.07.2010р. по 31.12.2012р. валютного та іншого законодавства за період з 1.07.2010р. по 31.12.2012р.

За результатами вказаної перевірки, ДПІ складено акт перевірки №1381/21-03-22-01/03119061 від 15.11.2013р., яким встановлено ряд порушень податкового законодавства.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.11.2013р. №0000591704 про сплату штрафних (фінансових) санкцій по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати в сумі 45425,75грн.

Разом з тим, податкові повідомлення-рішення від 2.12.2013р. №0007822200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 156809грн. та сплату штрафних (фінансових) санкцій в сумі 300грн., №0007832200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 610165грн. та сплату штрафних (фінансових) санкцій в сумі 152542грн., №0007842200 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 2895грн. по декларації за листопад 2012р. та сплату штрафних (фінансових) санкцій в сумі 724грн. прийняті на підставі акта перевірки з урахуванням висновків, викладених в рішенні відповідача від 29 листопада 2013р. №5345/10/21-03-22-01-05, яке прийнято ДПІ за результатами розгляду заперечень позивача.

Позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки складені без урахування усіх обставин господарських операцій позивача та у зв'язку із неправильним застосуванням до цих операцій норм податкового законодавства.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2014р. адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 29.11.2013р. №0000591704 в частині визначення зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними санкціями на 510грн.; від 2.12.2013р. №0007822200 про визначення зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 156809грн. та за штрафними санкціями на 300грн. повністю; від 2.12.2013р. №0007832200 про визначення зобов'язання із податку на додану вартість за основним платежем на 610165грн. та за штрафними санкціями на 152542грн. повністю; від 2.12.2013р. №0007842200 про зменшення суми бюджетного відшкодування із ПДВ за листопад 2012р. на 2895грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 724грн. повністю.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2014р. було скасовано постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2014р. та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.10.2015р. скасовано постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2014р. та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2014р., а справа направлена на новий розгляд до Херсонського окружного адміністративного суду.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2016р. адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області:

- від 29.11.2013р. №0000591704 в частині визначення зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними санкціями на 510,00грн.;

- від 2.12.2013р. №0007822200 про визначення зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 156809,0 грн. та за штрафними санкціями на 300,00грн. повністю;

- від 2.12.2013р. №0007832200 про визначення зобов'язання із податку на додану вартість за основним платежем на 610165,00грн. та за штрафними санкціями на 152542,00грн. повністю;

- від 2.12.2013р. №0007842200 про зменшення суми бюджетного відшкодування із ПДВ за листопад 2012р. на 2895,00грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 724,00грн. повністю.

Решту позовних вимог - залишено без задоволення.

Стягнуто з Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційне комерційне підприємство «Транстехсервіс» (код ЄДРПОУ 03119061) сплачений судовий збір в сумі 1081,87грн. шляхом безспірного списання.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2016р. скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

Так, згідно ч. 5 ст. 227 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Підставою для скасування Вищим адміністративним судом України постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2014р. та постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2014 р., стало те, що поза увагою судів залишились висновки акту перевірки, якими встановлено заниження від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток та податку на прибуток, між тим, згідно рішення щодо заперечень до акта перевірки встановлено їх завищення. Суд першої інстанції робив дослідження правомірності формування позивачем складу доходів та витрат лише на підставі оподатковуваних операцій, викладених в акті перевірки, без врахування даних зазначених в рішенні щодо заперечень до акта перевірки, що свідчить про нездійснення належного розмежування оспорюваного донарахування по сумам за окремими епізодами, і відповідно законність включення сум по кожному з епізодів до загальної суми грошового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням. Встановлення лише сум неправомірного віднесення позивачем до складу доходів та витрат, без перевірки правильності визначення податковим органом суми донарахування по ним, вказує на неповноту встановлення обставин. Наявність ознак пов'язаності осіб, названих відповідачем, з позивачем судами взагалі не досліджувались. В частині правомірності формування податкового кредиту та складу витрат по господарським операціям позивача з ТОВ «Рос-Інвест», судами першої та апеляційної інстанцій не досліджувалось питання їх фактичного здійснення з урахуванням відповідних первинних бухгалтерських документів. Жодних висновків щодо достовірності чи не достовірності даних, вказаних в первинних документах, або про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства чи навпаки, суди не зробили. Необхідним є дослідження всіх первинних документів, пов'язаних з виконанням спірних операцій в сукупності з іншими доказами, що стосуються предмету доказування, з врахуванням даних про рух активу у процесі здійснення господарських операцій позивача контрагентом, а також встановлення наявності зв'язку між фактом придбання товарів/робіт/послуг з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання цих товарів у господарській діяльності. З метою підтвердження реальності спірних господарських операцій, судам попередніх інстанцій необхідно дослідити не лише наявність або відсутність відповідних первинних документів, але й їх форму та зміст. Судами першої та апеляційної інстанції не було належним чином повно та всебічно досліджено матеріали справи, а також не було надано належної правової оцінки обставинам щодо використання факсиміле, відповідно до вимог діючого законодавства та відповідно до умов, встановлених договором, а також щодо отримання дозволу на оформлення та на виготовлення печатки, штампів, факсиміле. Обставини, які стали підставою для застосування штрафу в сумі 44915,75грн., в тому числі саме на підставі статті 127 ПК України, а не статті 126 ПК України, як на тому наполягав позивач, взагалі не досліджувались та не оцінювались апеляційним судом.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «ТЕКП Транстехсервіс», ПП «Планета-99», ТОВ «МіГ» та ПП «Піонер-Трейд» не відповідають критеріям пов'язаних з позивачем осіб, визначеним пп. 14.1.159 п.14.1 ст. 14 ПК України, а отже у позивача відсутні зобов'язання визначати суми доходу виходячи із звичайних цін. ПК України не містить положення про те, що продукція суб'єкта господарювання не може бути реалізована за ціною, що є нижчою за собівартість продукції та не встановлює імперативного припису коригування валових доходів при продажу товарів за ціною, нижчою від розміру собівартості. Відповідачем не доведено реалізацію готової продукції ТОВ «ТЕКП «Транстехсервіс» пов'язаним особам, порушено методи визначення та порядок застосування звичайних цін. Податковим органом не досліджувались, які саме товари, роботи, послуги були продано позивачем, який продаж позивача був «збитковим», який рівень цін діяв в Україні на аналогічні товари, роботи, послуги протягом цих податкових періодів, не приведено доказів того, що позивач міг здійснити продаж своєї продукції за цінами, які перевищують ціни, визначені у його бухгалтерських та податкових документах. Господарські операції позивача з контрагентами підтверджені належним чином складеними бухгалтерськими документами, податковими накладними та банківськими документами. За своєю суттю ці операції мають зв'язок з оподатковуваною діяльністю позивача. Позивач виконав всі вимоги податкового законодавства України при включені результатів господарських операцій з контрагентами до складу витрат та податкового кредиту. Відсутність товарно-транспортних накладними не може свідчити про відсутність реального здійснення господарських операцій, так як не може підтверджувати цей висновок і наявність договору поставки, підписаного за допомогою факсиміле. Нормами цивільного та господарського законодавства не заборонено використовувати у договорі факсимільне відтворення підпису. Також, суд першої інстанції, вважає безпідставним застосування до позивача штрафної санкції у сумі 510грн., оскільки підприємством до проведення перевірки самостійно виправлено допущені помилки. Крім того, позивач не є платником податку з доходів фізичних осіб, а виступає податковим агентом, а оскільки процедура узгодження даного податку не передбачена, відповідальність податкового агента за вищевказані податкові порушення передбачена ст. 127 ПК України.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджено матеріалами справи і не спростовано сторонами, що за результатами проведеної ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ТЕКП Транстехсервіс» (код 03119061) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1.07.2010р. по 31.12.2012р. валютного та іншого законодавства за період з 1.07.2010р. по 31.12.2012р., фахівцями податкового органу складено акт перевірки №1381/21-03-22-01/03119061 від 15.11.2013р.

За результатами розгляду заперечень ТОВ «ТЕКП «Транстехсервіс», 29 листопада 2013р. ДПІ у м.Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області прийняло рішення №5345/10/21-03-22-01-05, згідно висновків якого за позивачем встановлено порушення вимог: пп..14.1.36 п.14.1 ст.14, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.2 ст.138, пп. 139.1.12 п.139.1 ст.139, пп.153.2.1 п.153.2 ст.153 ПК України від 2.12.2010р. №2755-VI завищено: - від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток, а саме: - 2 квартал 2011р. в сумі 309624грн.; - 2-3 квартал 2011р. в сумі 418716грн.; - 2-4 квартал 2011р. в сумі 905481грн.; - 1 квартал 2012р. в сумі 1805479грн.; - півріччя 2012р. в сумі 1798802грн.; - 3 квартали 2012р. в сумі 2182696грн.; - 2012р. в сумі 2670543грн., -. податок на прибуток у сумі 156809грн., в т.ч. за : - 2 квартал 2011р. в сумі 32794грн.; - 2-3 квартал 2011р. в сумі 106189грн.; - 2-4 квартал 2011р. в сумі 155611грн.; - півріччя 2012р. в сумі 1375грн.; - 3 квартали 2012р. в сумі 1339грн.; - 2012р. в сумі 1198грн. 2. п.188.1 ст. 188, п.189.1 ст. 189, п.198.1, п.198.2, п.198.3, 198.6 ст. 198, п.201.1, ст.201 ПК України від 2.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на суму 610165грн., в тому числі: - за жовтень місяць 2011р. у сумі 104696грн.; - за листопад місяць 2011р. у сумі 91434грн.; - за грудень місяць 2011р. у сумі 105124грн.; - за квітень місяць 2012р. у сумі 26084грн.; - за травень місяць 2012р. у сумі 66987грн.; - за червень місяць 2012р. у сумі 48284грн.; - за липень місяць 2012р. у сумі 45241грн.; - за серпень місяць 2012р. у сумі 1636грн.; - за вересень місяць 2012р. у сумі 24204грн.; - за листопад місяць 2012р. у сумі 37181грн.; - за грудень місяць 2012р. у сумі 59294грн. 3. п.188.1 ст. 188, п.189.1 ст.189, п.198.1, п.198.2, п. 198.3, 198.6 ст.198, п.201.1, ст.201 ПК України від 2.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів податку на додану вартість на суму 2895грн., в тому числі: - за листопад місяць 2012р. у сумі 2895грн., - пп. 168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України від 2 грудня 2010р. №2755-VІ .

На підставі вище зазначеного акту перевірки та рішення про розгляд заперечень, ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення №0000591704 від 29.11.2013р. про сплату штрафних (фінансових) санкцій по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати в сумі 45425,75грн., №0007822200 від 2.12.2013р. про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 156809грн. та сплату штрафних (фінансових) санкцій в сумі 300грн., №0007832200 від 2.12.2013р. про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 610165грн. та сплату штрафних (фінансових) санкцій в сумі 152542грн., №0007842200 від 2.12.2013р. про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 2895грн. по декларації за листопад 2012р. та сплату штрафних (фінансових) санкцій в сумі 724грн..

Перевіряючи правомірність дій ДПІ та підстави, за якими були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 ст.14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. п.134.1.1. п.134.1 ст.134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 135.1 ст.135 ПК України передбачено, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з п.135.2 ст.135 ПК України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 135.4.1 п.135.4 ст.135 ПК України передбачено, що дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Як визначено в п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2. ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Зі змісту п.138.4 ст.138 ПК України вбачається, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом п.138.6 ст.138 ПК України передбачено, що собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

У пункті 198.2 ст.198 ПК України зазначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

За правилами п.198.3 ст.198 ПК України, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому в п.198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Виходячи з наведених норм податкового законодавства, з моменту отримання позивачем товарів та послуг від контрагентів у позивача виникло право на віднесення податку на додану вартість по операціях з цими контрагентами до складу свого податкового кредиту з податку на додану вартість.

Що стосується господарських операцій позивача з ТОВ «Рос-Інвест», то судом першої інстанції встановлено, і цей факт знайшов своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, що позивач у перевіряємому періоді співпрацював з ТОВ «Рос-Інвест» з червня 2011р. по вересень на підставі спрощеної форми правочину (заявки, рахунки-фактури, накладні, тощо), що передбачено ч.1 ст.181 ГК України.

ТОВ «Рос-Інвест» поставив позивачу матеріали для виготовлення ПВХ конструкцій (ущільнювач скла сірий, ущільнювач скла чорний, ущільнювач притвора сірий, ущільнювач притвора чорний, шнур гумовий білий, петля дверна біла, петля дверна на загальну суму 247746,00грн., в т.ч. ПДВ - 41291грн.

По факту поставки товару, сторонами були складені первинні документи, а саме: заявки з зазначенням найменування та кількості товару, рахунки фактури, видаткові накладні, податкові накладні.

Зазначені вище документи відображені позивачем в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджується бухгалтерською довідкою про рух коштів на рахунку та товарних запасів на складі у зв'язку з придбанням товару у ТОВ «Рос-Інвест», ПП «Подряд», ПП «ФБМ Україна», ПМП «Відзев», бухгалтерською довідкою по взаємовідносинам з ТОВ «Рос-Інвест», аналізом рахунку 201 «Сировина й матеріали» по субконто, журналом проводок 201,63 (63 «Розрахунки з постачальниками», 201 «Сировина й матеріали»), податковими деклараціями.

Товар поставлявся на умовах DDP, склад Покупця за адресою: м.Херсон, Миколаївське шосе, 5 км, в зв'язку з чим ТОВ «ТЕКП «Транстехсервіс» не отримувало та не оплачувало послуг з перевезення вантажу від ТОВ «Рос-Інвест». Оплата позивачем товару здійснювалась в безготівковому формі, що підтверджується актом звірки розрахунків від 1.06.2011р.-31.12.2012р., копіями банківських виписок по філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Херсон» за 3.06.2011р., 9.06.2011р., 10.06.2011р., 15.06.2011р., 21.06.2011р., 30.06.2011р., 4.07.2011р., 12.07.2011р. та по Філії ПАТ «Марфінбанк» у м.Херсоні за 15.07.2011р., 22.07.2011р., 04.08.2011р., 10.08.2011р., 19.08.2011р., 2.09.2011р., 22.09.2011р.

Суд апеляційної інстанції, погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач при включені результатів господарських операцій у 2011 році з ТОВ «Рос-Інвест», до складу витрат та податкового кредиту діяв у відповідності до вимог ПК України, а отже висновок відповідача про завищення позивачем витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ «Рос-Інвест» є безпідставними та необґрунтованими.

Що стосується господарських операцій позивача з ПП «Подряд», судом першої інстанції встановлено, та перевірено судом апеляційної інстанції, що на підставі договору поставки №108 від 13.09.2011р. ТОВ «ТЕКП «Транстехсервіс» з вересня по жовтень 2011р. співпрацювало з ПП «Подряд». Згідно вимог цього договору, продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти елемент жорсткості з оцинкованої сталі в асортименті.

По факту поставки товару, сторонами були складені первинні документи, а саме: видаткові накладні, податкові накладні.

Зазначені вище документи відображені позивачем в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджується бухгалтерською довідкою позивача про рух коштів на рахунку та товарних запасів на складі у зв'язку з придбанням товару у ТОВ «Рос-Інвест», ПП «Подряд», ПП «ФБМ Україна», ПМП «Відзев», аналізом рахунку 201 «Сировина й матеріали» по субконто, журналом проводок 201,63 (63 «Розрахунки з постачальниками», 201 «Сировина й матеріали»), податковими деклараціями.

Товар поставлявся умовах DAP місце поставки склад покупця, розташований за адресою: м.Херсон Миколаївське шосе, 5км, в зв'язку з чим ТОВ ТЕКП Транстехсервіс не отримувало та не оплачувало послуг з перевезення вантажу від ПП «Подряд». Оплата товару здійснювалась в безготівковому порядку, що підтверджується актом звіряння розрахунків від 1.06.2011р.-31.12.2012р. між ТОВ «ТЕКП «Транстехсервіс» та ПП «Подряд» та банківськими виписками за 22.09.2011р., 30.09.2011р., 5.10.2011р., 7.10.2011р., 14.10.2011р.

Суд апеляційної інстанції, погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач при включені до складу витрат результатів господарських операцій з ПП «Подряд» у 2011 році, діяв у відповідності до вимог ПК України, а отже висновок відповідача про завищення позивачем витрат по операціям з ПП «Подряд» є безпідставними та необґрунтованими.

Щодо встановленого податковим органом порушення, завищення позивачем витрат за 2011р.-2012р., по господарським операціям з ПП «Подряд» та ПП «ФБМ Україна», з підстав невірного порядку документування, колегія суддів зазначає, що позивачем надавалися суду для огляду оригінали договору поставки № 108 від 13.09.2011р., укладеного позивачем з ПП «Подряд», видаткових накладних №РН-0000430 від 30.09.2011р., № РН-0000416 від 30.09.2011р., № РН-0000458 від 10.10.2011р., №РН-0000497 від 19.10.2011р., податкових накладних №108 від 22.09.2011р., №138 від 30.09.2011р., №13 від 5.10.2011р., №25 від 7.10.2011р., №47 від 14.10.2011р., в яких наявні особисті підписи відповідальних осіб. Використання факсимільного підпису в договорі та відсутність даних про посаду та прізвища особи, що їх склала, в бухгалтерських накладних не може слугувати перепоною для придбання товарів (робіт, послуг) та фактичного їх використання для отримання оподатковуваного доходу цього платника податку.

Що стосується господарських операцій позивача з ПП «ФБМ Україна», судом першої інстанції встановлено, та перевірено судом апеляційної інстанції, що з травня по грудень 2011р. та січень-лютий 2012р. ТОВ «ТЕКП «Транстехсервіс» на підставі договору поставки продукції № 9/хс від 7.06.2011р. співпрацювало з ПП «ФБМ Україна». Згідно умов цього договору, продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти кріпильно-будівельні матеріали в асортименті.

По факту поставки товару (саморізи та шурупи в асортименті), сторонами були складені первинні документи, а саме: видаткові накладні (основна частина з яких містить передбачені податковим законодавством реквізити, між тим в деяких відсутні прізвища та посади), податкові накладні, які містять всі передбачені чинним податковим законодавством реквізити.

Зазначені вище документи відображені позивачем в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджується бухгалтерською довідкою про рух коштів на рахунку та товарних запасів на складі у зв'язку з придбанням товару у ТОВ «Рос-Інвест», ПП «Подряд», ПП «ФБМ Україна», ПМП «Відзев» за перевірений період та його подальшого використання у власній господарській діяльності, аналізом рахунку 201 «Сировина й матеріали» по субконто, журналом проводок 201,63 (63 «Розрахунки з постачальниками», 201 «Сировина й матеріали»), податковими деклараціями.

Відсутність у позивача довіреностей, реквізити яких зазначені у накладних, спростовується складанням цих довіреностей в одному примірнику, які надаються постачальнику при поставці товару без залишення копій у позивача.

Товар поставлявся на умовах DDP-Херсон (доставка товару на склад Покупця за адресою: м.Херсон, Миколаївське шосе, 5 км), в зв'язку з чим ТОВ ТЕКП Транстехсервіс не отримувало та не оплачувало послуг з перевезення вантажу від ПП «ФБМ-Україна». Усі ризики, витрати по доставці вантажу, відповідальність за знищення та пошкодження товару несло ПП «ФБМ-Україна» до моменту передачі товару ТОВ ТЕКП Транстехсервіс. Оплата позивачем товару здійснювалась в безготівковому порядку, відповідно до акту звіряння розрахунків від 1.06.2011р.-31.12.2012р. між ТОВ «ТЕКП «Транстехсервіс» та ПП «ФБМ Україна» та банківських виписок за 20.06.2011р., 12.07.2011р., 10.08.2011р., 23.08.2011р., 5.09.2011р., 23.09.2011р., 18.10.2011р., 2.11.2011р., 7.12.2011р., 27.01.2012р., 10.04.2012р., 14.05.2012р., 21.08.2012р., 3.10.2012р..

Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що отриманий позивачем у перевіряємий період товар від ПП «ФБМ Україна» використовувався ним у власній господарській діяльності, що підтверджено відповідними бухгалтерськими та банківськими документами. Зазначені вище операції мають зв'язок з оподатковуваною діяльністю позивача. Позивач, при включені результатів господарських операцій до складу витрат та податкового кредиту діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, отже висновки податкового органу, про завищення позивачем витрат та податкового кредиту по вище переліченим господарським операціям є протиправними.

Щодо операцій позивача з фізичними особами - підприємцями по придбанню послуг з підготовки металу та наклеювання плівки, які були платниками єдиного податку, суд апеляційної інстанції вважає висновок відповідача про завищення позивачем витрат за 3 - 4 кв. 2011р. правомірним, оскільки позивачем визнаються зазначені порушення.

Щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на 156 809грн. та накладення штрафу у сумі 300грн., за порушення пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.2 ст.138, пп.139.1.12 п.139.1 ст.139, пп.153.2.1 п.153.2 ст.153 ПК України, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що оскільки розрахунку податкових зобов'язань з податку на прибуток з урахуванням порушення по ФОП, що сплачують єдиний податок, результати зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за 2011-2012 роки не спричиняють виникнення грошових зобов'язань з податку на прибуток, а можуть бути використані лише для складення податкового повідомлення - рішення про зменшення від'ємного значення, яке в даному випадку не є предметом розгляду цього адміністративного позову, оскільки таке рішення податковим органом взагалі не приймалось.

Щодо виявлених податковим органом окремих недоліків допущених ПП «Подряд» при складанні податкових накладних (податкові накладні мали факсимільний підпис особи, що їх склала), що стало підставою для висновків податкового органу, про завищення позивачем податкового кредиту п.201.1 ст.201 ПК України, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що оскільки позивачем після закінчення перевірки, але до прийняття рішення контролюючим органом надано податковому органу належним чином оформлені податкові накладні то, такі документи у відповідності до п.44.6 ст. 44 ПК України повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення, а отже висновки відповідача про завищення позивачем податкового кредиту по податковим накладним, складеним ПП «Подряд» є безпідставними.

Також, судова колегія погоджується з судом першої інстанції про безпідставність встановленого податковим органом порушення щодо завищення позивачем податкового кредиту по операціям з придбання будівельних матеріалів у ПП «ФБМ -Україна» з підстав того, що перевезення будівельних матеріалів не підтверджено товарно-транспортними накладними, а укладений договір на поставку товарів підтверджено факсимільним підписом постачальника, оскільки на думку суду апеляційної інстанції, відсутність товарно-транспортних накладних не може свідчити про відсутність реального здійснення господарських операцій, так як не може підтверджувати цей висновок і наявність договору поставки, підписаного за допомогою факсиміле.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, нормами цивільного та господарського законодавства не заборонено використовувати у договорі факсимільне відтворення підпису. Більше того даний договір відповідав волевиявленню сторін та виконаний сторонами у повному обсязі: товар поставлений продавцем та прийнятий і повністю оплачений покупцем. Наявність факсимільного підпису не стала перепоною у виконанні договору та не послужила підставою для звернення до суду для визнання його недійсним. Крім того відповідно до ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що встановлені податковим органом порушення вимог п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, щодо заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ на 505705грн. та завищення податкового кредиту на 107354грн. не підтвердилися в процесі розгляду справи, а отже податкові повідомлення-рішення №0007832200від 2.12.2013р. про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 610165грн. та сплату штрафних (фінансових) санкцій в сумі 152542грн., та №0007842200 від 2.12.2013р., яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 2895грн. та накладення штрафних санкцій у сумі 724грн., належать до скасування повністю.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення №0000591704 від 29.11.2013р. в частині визначення позивачу зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними санкціями на 45425,75грн., суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що оскільки в даному випадку позивач у відповідності до ст.168 ПК України виступає в якості податкового агенту, щодо перерахування утриманого ним податку з доходів фізичних осіб, то порушення цього порядку тягне за собою фінансову відповідальність передбачену п.127.1 ст.127 ПКУ.

Щодо правомірності застосування до позивача штрафної санкції у сумі 510грн., за відображення недостовірних відомостей у податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків та сум утриманого з них податку (ф. 1ДФ), судова колегія вважає, що оскільки позивач самостійно усунув зазначені порушення, виправив ідентифікаційні номери та номери паспортів платників податку, а дане виправлення ніяким чином не вплинуло на податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність застосування до позивача штрафної санкції у сумі 510грн.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що податковий орган неправомірно застосував до спірних правовідносин ст.127 ПК України, якою передбачено накладення штрафу за не нарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків, а відтак податкове повідомлення-рішення від 29.11.2013р. №0000591704 в частині визначення зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними санкціями на 510грн. належить до скасування.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що ПП «Планета-99» ТОВ «МіГ» та ПП «Піонер-Трейд» не відповідають критеріям пов'язаних з позивачем осіб, визначеним пп. 14.1.159 п.14.1 ст. 14 ПК України, а отже у позивача відсутні зобов'язання визначати суми доходу виходячи із звичайних цін.

Що стосується інших недоліків бухгалтерських документів, а саме відсутність місця їх складення, відсутності посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, відсутності інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, судова колегія вважає, що вказані неточності не позбавляють права платника податку на визначення витрат та формування податкового кредиту.

Що стосується посилань ДПІ в актах перевірки про відсутність ТТН, то судова колегія вважає, що судом першої інстанції зроблений вірний висновок про те, що між позивачем та контрагентами не були укладені договори на перевезення. Доставка товару здійснювалась транспортом перевізника.

Судова колегія вважає вірним посилання суду першої інстанції на той факт, що діюче законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника права на віднесення до витрат, права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Діюче податкове законодавство не передбачає відповідальності платника податків за правопорушення у сфері податкового законодавства контрагентів такого платника. Принцип індивідуальності податкової відповідальності є базовим принципом податкової системи України, а тому позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність контрагентів, з яким мав господарські відносини.

Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення вартості отриманих послуг до складу валових витрат у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем надані усі необхідні первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, які підтверджують реальність господарських операцій з контрагентами, а тому прийняті податкові повідомленні-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають дійсним обставинам справи.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.196, 198, 200, 206,254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2016р. - залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області до Державного бюджету України (УК у м.Одесі/Приморський р-н/22030001; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38016923; банк отримувача ГУ ДКСУ в Одеській області; код банку отримувача (МФО) - 828011; рахунок отримувача 31212206781008; код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір за подачу апеляційної скарги на постанову суду у розмірі 5359,20грн. (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять грн. 20 коп.).

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 9.06.2016р.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: К.В. Кравченко

О.В. Лук`янчук