Ухвала

від 09.06.2016 по справі 806/2884/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2016 року м. Київ К/800/48109/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача),

Головчук С.В.,

Ліпського Д.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

за касаційною скаргою Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року,

встановив:

У липні 2015 року ОСОБА_4 звернувся в суд із позовом до Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про стягнення з Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28 травня 2015 року по 27 липня 2015 року в сумі 8450 грн 40 коп.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що в день звільнення відповідачем не виплачено всіх сум, належних позивачу при звільненні, а тому його право на своєчасне одержання винагороди за працю порушено.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28 травня 2015 року по 27 липня 2015 року у сумі 8450 грн 40 коп. В решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі Овруцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Касаційну скаргу мотивує тим, що затримка у виконанні рішень суду відбулася не з вини відповідача.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, вказуючи на їх законність і обґрунтованість, оскільки всупереч частини 1 статті 116 КЗпП України в день звільнення йому не були виплачені всі кошти, які він мав би отримати при звільненні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що в період з 21 червня 2005 року по 27 березня 2014 року ОСОБА_4 працював в Овруцькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на різних посадах та 27 березня 2014 року звільнився за власним бажанням з посади завідувача юридичним сектором Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 січня 2015 року, яку залишено без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 року, стягнуто з Овруцької об'єднананої державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області невиплачені позивачу кошти в загальній сумі 61073 грн 58 коп., моральну шкоду у сумі 1000 грн 00 коп та зобов'язано відповідача вчинити дії. Проте, відповідачем вказані судові рішення не виконані.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2015 року, зобов'язано Овруцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів в Житомирській області здійснити ОСОБА_4 донарахування та виплату сум індексації заробітної плати та інших платежів, стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13 січня 2015 року по 27 травня 2015 року в сумі 19435 грн 92 коп. Зазначені судові рішення виконані несвоєчасно, оскільки лише 27 липня 2015 року вказані кошти перераховані на рахунок позивача, що підтверджується довідкою ПриватБанку про відкриття карткового рахунку № НОМЕР_1 та випискою по картковому рахунку за 27 липня 2015 року.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач не виконав судові рішення в частині донарахування та виплати позивачу сум індексації заробітної плати та інших платежів, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 13 січня 2015 року по 27 травня 2015 року в сумі 19435 грн 92 коп.

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

До того ж, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене у статті 117 КЗпП України відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відтак, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду України від 15 вересня 2015 року (справа № 21-1765а15).

Відповідно до частини 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що бездіяльність відповідача щодо невиконання судового рішення в частині донарахування та виплати позивачу сум індексації заробітної плати та інших платежів, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 13 січня 2015 року по 27 травня 2015 року в сумі 19435 грн 92 коп є протиправною.

З огляду на викладене, суди обох інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що оскільки згідно з довідкою Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області середньоденний заробіток позивача становить 211 грн 26 коп, то за час затримки розрахунку за період з 28 травня 2015 року по 27 липня 2015 року (по день фактичного розрахунку по заборгованості із заробітної плати, встановленого постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 січня 2015 року), за 40 робочих днів, середній заробіток становить 8450 грн 40 коп (211 грн 46 коп. х 40 днів = 8450 грн 40 коп).

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Зважаючи на те, що ухвалені у справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають наведеним критеріям, їх необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді: Черпак Ю.К.

Головчук С.В.

Ліпський Д.В.