Ухвала

від 02.06.2016 по справі 806/1810/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2016 року м. Київ К/800/38324/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Рибченка А.О., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю представника позивача Весельської М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирський картонний комбінат» до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 3 серпня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Житомирський картонний комбінат» (далі - позивач, ТОВ «Житомирський картонний комбінат») звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області № 0000102201, №0000112201 від 20.01.2015 року.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року, залишеною без змін Житомирського апеляційного адміністративного суду від 3 серпня 2015 року, адміністративний позов задоволено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Житомирську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Житомирській області замінено правонаступником Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (далі - відповідач, ДПІ) відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що позивачем порушено вимоги п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість. Посилається на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. ТОВ «Житомирський картонний комбінат» безпідставно включило до податкового кредиту податок на додану вартість за серпень 2014 року у розмірі 4278073 грн., оскільки господарські відносини з контрагентом ТОВ «В.І.К.-Україна» мають певні ознаки фіктивності, що підтверджується висновками акта перевірки ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві від 27.11.2014 року №3131/26-53-22-01-21/32770912, де зазначено про те, що ТОВ «Житомирський картонний комбінат» не мало можливості отримувати від ТОВ «В.І.К.-Україна» продукцію і як наслідок відображати у складі податкового кредиту суми податку на додану вартість за серпень 2014 року.

Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

У період з 24.11.2014 року до 18.12.2014 року посадовими особами Житомирської ОДПІ на підставі наказів в.о. начальника Житомирської ОДПІ від 24.11.2014 року № 2647 та від 09.12.2014 року №2770 та направлень від 24.12.2014 року № 2003-2004 та від 09.12.2014 року № 2061-2062, виданих Житомирською ОДПІ, проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Житомирський картонний комбінат» з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «В.І.К.-Україна», підприємством «Тецм-Альянс» ХООВОІ «СОІУ», ТОВ «ТПП «Веста», ТОВ «Центр матеріального забезпечення» за період з 01.08.2014 року до 31.08.2014 року (т. 1 а.с. 11).

За результатами перевірки відповідачем було складено акт від 25.12.2014 року № 8891/06-25-22-01/33644098/0100 у якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог:

- п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 2643723 грн. за серпень 2014 року та до завищення рядку 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» (Декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 року) на суму 1634350 грн. за серпень 2014 року;

- перевіркою неможливо підтвердити чи спростувати реальність здійснення господарських операцій між ТОВ «Житомирський картонний комбінат» та підприємствами «Тецм-Альянс» ХООВОІ «СОІУ», ТОВ «ТПП Веста», ТОВ «Центр матеріального забезпечення» за період з 01.08.2014 року до 31.08.2014 року.

На підставі зазначеного акту позапланової виїзної документальної перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 20.01.2015 року № 0000102201, яким позивачу збільшено податок на додану вартість у сумі 3965585 грн., з яких основний платіж 2643723 грн. та штрафні санкції 1321862 грн. і податкове повідомлення-рішення №0000112201 від 20.01.2015 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1634350 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення рішення залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

За змістом ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 05.06.2014 року та 22.07.2014 року між ТОВ «В.І.К.-Україна» (постачальник) та ТОВ «Житомирський картонний комбінат» (покупець) укладено договори поставки №69/П та №91/П відповідно, додаткові угоди №1 від 22.07.2014 року та № 2 від 21.08.2014 року, протоколи узгодження ціни від 01.08.2014 року, 10.09.2014 року, 01.10.2014 року, 19.11.2014 року.

Позивачем, на підтвердження фактичного виконання умов договорів, реальності здійснення господарських операцій, правомірності включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість по господарських операціях з ТОВ «В.І.К.-Україна» та використання у власній господарській діяльності придбаного товару , подано суду копії: видаткових накладних, реєстру отриманих та виданих податкових накладних, податкові накладні, банківські виписки та інші документи. Операції купівлі-продажу відображені в бухгалтерському обліку, надходження макулатури також зафіксовано в накладних та відображено в бухгалтерському обліку.

Також, 01.07.2014 року та 22.07.2014 року між ТОВ «В.І.К.-Україна» (замовник) та ТОВ «Житомирський картонний комбінат» (виконавець) укладені договори на переробку давальницької сировини №80/П та №92/П відповідно (т. 1 а.с. 44, 98-101), додаткові угоди №1 від 21.08.2014 року та №2 від 01.10.2014 року, протоколи узгодження ціни від 19.11.2014 року, від 01.10.2014 року, калькуляції вартості послуг з виготовлення продукції з давальницької сировини (т. 1 а.с. 102-125).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що слідчим СУ Міндоходів у Житомирській області Яновичем К.В. були вилучені первинні документи у ТОВ «Житомирський картонний комбінат» щодо взаємовідносин з ТОВ «В.І.К.-Україна» за серпень 2014 року, на підставі постанови слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 14 жовтня 2014 року №295/15716/14-к, існування яких та їх зміст не заперечується сторонами та відображений в акті перевірки.

На момент здійснення господарських операцій позивач та його контрагент ТОВ «В.І.К.-Україна» були включені до Єдиного державного реєстру та перебували на обліку платників податків.

Щодо посилання контролюючого органу на акт Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві від 27.11.2014 року №3131/26-53-22-01-21/32770912 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «В.І.К.-Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Житомирський картонний комбінат» за період з 01.08.2014 року до 31.08.2014 року суд касаційної інстанції зазначає наступне.

ТОВ «В.І.К.-Україна», не погодившись із викладеними в акті перевірки Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві від 27.11.2014 року №3131/26-53-22-01-21/32770912 висновками подало до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві заперечення на акт за №11.

Рішенням Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві від 25.12.2014 року № 26497/10/26-53-22-01-11 заперечення до акту перевірки ТОВ «В.І.К.-Україна» були прийняті, та висновки акта перевірки Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві від 27.11.2014 року № 3131/26-53-22-01-21/32770912 були викладені у наступній редакції: «Перевіркою порушень не встановлено та документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ТОВ «Житомирський картонний комбінат», їх вид, обсяг, якість та розрахунки. Встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків з ТОВ «Житомирський картонний комбінат».

Тобто, відповідачем зроблено висновок про реальність і товарність господарських операцій позивача із вказаним контрагентом.

Стосовно доводів касаційної скарги про відсутності товарно-транспортних накладних та відсутність у ТОВ «В.І.К.-Україна» необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів у підприємств постачальників, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «В.І.К.-Україна» орендує у ТОВ «Житомирський картонний комбінат» майданчик під макулатуру та майно для здійснення господарської діяльності із збирання, заготівлі сировини.

01.08.2014 року між ТОВ «Житомирський картонний комбінат» (Орендодавець) та ТОВ «В.І.К.-Україна» (Орендар) укладено договір оренди №81/П. Відповідно до пункту 1.1 договору Орендодавець передає Орендарю за плату майно, що розташоване за адресою: м.Житомир, майдан Станишівський, 7 для здійснення Орендарем його господарської діяльності із збирання, заготівлі сировини, а саме: майданчик під макулатуру площею 200м2, ваги електронні ВН-5000-4; сушильна шафа «Лютцен»; прес гідравлічний ДА-4436; автонавантажувач ДВ 1621/2811 (1,2 т).

Приймання-передача макулатури та готової продукції за договорами №91/П та 92/П від 22.07.2014 року здійснювалась в одному і тому самому місці за адресою: м. Житомир, майдан Станишівський, 7, тому у даному випадку відсутня необхідність оформлення товарно-транспортних накладних.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ «В.І.К.-Україна», оскільки реальність таких підтверджується первинними документами та встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, які у своїй сукупності в повній мірі відображають зміст господарської операції та її вартісні показники.

Доводи відповідача про порушення контрагентами позивача податкового законодавства суд відхиляє, оскільки за порушення податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність саме для тієї особи, яка допустила таке порушення.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10, від 31.10.2014 року у справі № 21-318а14, відповідно до якої законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 3 серпня 2015 року у справі № 806/1810/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

А.О. Рибченко

Т.М. Шипуліна

Повний текст виготовлено 08.06.2016 року.