Постанова

від 08.06.2016 по справі 914/2441/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2016 року Справа № 914/2441/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л., суддів:Губенко Н.М., Кролевець О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Виробничо-технічного підприємства "ДЖЕРЕЛО" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 про залишення без змін ухвали господарського суду Львівської області від 29.02.2016 про повернення позовної заяви Виробничо-технічного підприємства "ДЖЕРЕЛО" у справі№ 914/2441/13 господарського суду Львівської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк" доМалого колективного підприємства "Аліна" за участю третьої особи - 1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 за участю третьої особи-2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю металообробної дільниці загальною площею 1 009,1 кв. м., розташовану за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул. Війтівська Гора, 48 в судовому засіданні взяли участь представники: - ПАТ "Дельта Банк" повідомлений, але не з'явився, - МКП "Аліна" повідомлений, але не з'явився, - ОСОБА_4 повідомлений, але не з'явився, - ОСОБА_5 повідомлений, але не з'явився, - ВТП "ДЖЕРЕЛО" Яценко С.А., ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Малого колективного підприємства "Аліна", за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 ОСОБА_5, про звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю металообробної дільниці загальною площею 1 009,1 кв. м, розташовану за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул. Війтівська Гора, 48.

Виробничо-технічне підприємство "Джерело" в межах даної справи звернулось з позовною заявою до Малого колективного підприємства "Аліна", у якій просило встановити за ним процесуальний статус третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору та визнати недійсним договір купівлі-продажу від 18.10.2001, укладений між ВТП "Джерело" та МКП "Аліна", та зобов'язати повернути майно.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 29.02.2016 у справі № 914/2441/13 (судді: Сухович Ю.О., Щигельська О.І., Ділай У.І.), залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 (судді: Бонк Т.Б., Гриців В.М., Якімець Г.Г.), позовну заяву Виробничо-технічного підприємства "Джерело" про визнання договору купівлі-продажу від 18.10.2001 недійсним та зобов'язання повернути майно, повернуто без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Виробничо-технічне підприємство "Джерело" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 скасувати, посилаючись на неправильне застосування ст. 26 ГПК України.

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 26 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін.

У п. 1.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 роз'яснено, що у процесі вирішення господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа може вважати, що саме їй належить право на предмет спору. З метою захисту свого права така особа може звернутися до господарського суду, який розглядає справу, з заявою про вступ у справу як третя особа з самостійною вимогою на предмет спору. Вступ цієї особи у справу можливий на будь-якій стадії провадження зі справи в місцевому господарському суді, але до прийняття ним рішення. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу виноситься ухвала.

Вступ у справу третьої особи, яка має самостійні вимоги на предмет спору, можливий тільки на підставі її позовної заяви, що повинна відповідати вимогам статей 54-57 ГПК України, а не за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду (стаття 26 ГПК України). Питання про прийняття такої заяви, відмову в її прийнятті або про її повернення вирішується на загальних підставах згідно зі статтями 61-63 ГПК України. Зокрема, дійшовши висновку про те, що у відповідній заяві не зазначено обставин, на яких ґрунтується вимога третьої особи, та/або доказів, що підтверджують ці обставини, суд повертає заяву на підставі пункту 3 частини першої статті 63 названого Кодексу. Якщо ж така третя особа звертається з позовом, вимоги за яким не є тотожними вимогам за первісним позовом (наприклад, про визнання недійсним договору, тоді як первісний позов стосується стягнення заборгованості за тим же договором), позов третьої особи може бути повернуто на підставі пункту 5 частини першої статті 63 ГПК, оскільки третя особа може бути допущена до участі у справі лише тоді, коли її самостійна вимога стосується предмета спору між позивачем і відповідачем у справі.

Правовий аналіз ст. 26 ГПК України свідчить про те, що самостійність вимог третьої особи полягає в тому, що вона вважає, ніби в матеріальних правовідносинах із відповідачем перебуває саме вона, і саме її право порушене відповідачем. Третя особа із самостійними вимогами заперечує вимогу позивача і переслідує мету вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь. Третя особа із самостійними вимогами процесуально протиставляє себе не лише відповідачу, а й позивачу. Разом з тим, самостійна вимога повинна бути спрямована на предмет спору між позивачем і відповідачем. Вимога спрямована на будь-що, що знаходиться поза цим предметом, не може бути розглянута як вимога третьої особи, а має бути здійснена через подання самостійного позову.

Позов - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, звернена через суд або інший орган цивільної юрисдикції про захист порушеного, оспореного чи невизнаного права або інтересу, який здійснюється у певній, визначеній законом, процесуальній формі. Предмет позову - це частина позову, яка складає матеріально-правову вимогу позивача до відповідача. Підстава позову - це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов.

Так, вимогами за первісним позовом є звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю металообробної дільниці загальною площею 1 009,1 кв. м, розташовану за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул. Війтівська Гора, 48.

В той час як вимогами ВТП "Джерело", яке звернулося з самостійним позовом, є визнання недійсним договору купівлі-продажу майна від 18.10.2001, укладеного між ТОВ ВТП "Джерело" та МКП "Аліна", за яким предметом договору було майно: нежитлові будівлі - м. Дрогобич, вул. Війтівська Гора, 48, яке в подальшому було передане відповідачем в іпотеку ПАТ "Дельта Банк", а також вимога повернути спірне майно, яка є похідною щодо вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Таким чином, ВТП "Джерело" заявляє вимоги не на предмет спору у справі. За своїм змістом предмети первісного позову та позову ВТП "Джерело" є різними, такими, що повинні бути предметами самостійних, незалежних одне від одного позовних проваджень.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України , суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо порушено правила поєднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного господарського суду про те, що сумісний розгляд цих позовів перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та утруднить вирішення спору, оскільки предмет доказування та докази, що матимуть значення для правильного вирішення спору є різними за цими позовами.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують правомірних висновків суду апеляційної інстанції, що покладені в основу прийнятої у даній справі постанови, а тому не є підставою для її скасування.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Виробничо-технічного підприємства "ДЖЕРЕЛО" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 у справі № 914/2441/13 залишити без змін.

Головуючий суддя Т. Барицька

Судді Н. Губенко

О. Кролевець