Рішення

від 10.06.2016 по справі 904/2202/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.05.16р. Справа № 904/2202/16

За позовом Прокурора Дніпропетровської області, 49044, м. Дніпропетровськ, пр-т Яворницького, 38 в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, 49000, м.Дніпропетровськ, вул.Центральна, 6

до

відповідача-1 Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод", 49038, м. Дніпропетровськ, вул. Ленінградська, 46

відповідача-2 Дочірнього підприємства Дошкільний навчальний заклад "(ясла-сад) "Розвиток", 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Короленка, 14

про визнання угоди недійсною та витребування державного майна із чужого незаконного володіння

Суддя Панна С.П.

Представники:

від позивача ОСОБА_1 - заступник начальника відділу правового забезпечення за довіреністю № 37 від 12.03.2015 року

від відповідача-1Тищик О.І. - представник за довіреністю від 29.03.2016 року

від відповідача-2 ОСОБА_2 - представник за довіреністю від 15.04.2016 року

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" та Дочірнього підприємства Дошкільний навчальний заклад "(ясла-сад) "Розвиток" про визнання недійсним договір оренди від 01.01.2016 року; зобов'язання звільнити та повернути приміщення дитячого садка, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Короленко, 14. Стягнути солідарно судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що приміщення дитячого садку розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Короленко, 14, є державною власністю та має статус державного майна, що не увійшло до статутного капіталу господарського товариства під час приватизації. Будівлю дитячого закладу передано в оренду, без дозволу РВ ФДМУ по Дніпропетровській області, дочірньому підприємству "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) "Розвиток" на підставі договору оренди від 01.01.16 року, що суперечать вимогам ст. 287 Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Закону України "Про управління об'єктами державної власності".

Відповідач-1 позов не визнає (заперечення на позовну заяву від 15.04.2016 року за № 174) посилаючись на те, що:

- посилання на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2014 року у справі № 904/1789/13-г не є належним доказом, адже цим рішенням відмовлено у визнанні права власності на дитячий садок, але при цьому право власності держави на цей об'єкт не визнавалось;

-Фонд здійснює управління підприємствами та організаціями, заснованими на державній власності, що перебувають у сфері його управління;

- право передання майна у найм має не тільки власник речі, але й особа, якій належать майнові права.

- Позивач не є стороною договору;

- Відповідач 2 не є набувачем або володільцем приміщення, яке витребовується, а є лише користувачем майна;

- користування Відповідачем 2 приміщенням дитячого садка є правомірним на підставі договору оренди;

- володіння приміщенням дитячого садка Відповідачем 1 також є правомірним - на підставі укладеного з Позивачем договору купівлі-продажу № КП-100 від 24.06.1993 р. на підставі статті 24 Закону України «Про приватизацію державного майна» воно було передано Відповідачу 1 у безоплатне користування при приватизації державного майна;

- Позивач не має передбачених законом підстав вимагати передання йому у володіння майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій.

Відповідач-2 позов не визнає (відзив на позовну заяву від 15.04.2016 року за № 19) посилаючись на те, що:

- при викупі державного майна об'єкти соціально - побутового призначення передавались орендним підприємствам безоплатно у власність;

- Фонд здійснює управління підприємствами та організаціями, заснованими на державній власності, що перебувають у сфері його управління;

- позивач не надав доказів права власності держави на приміщення дитячого садка.

Відповідач-1 04.05.2016 року подав до суду доповнення до відзиву № 201 від 04.05.2016 року на позовну заяву, в якому зазначає, що у Фонду державного майна України відсутні повноваження щодо володіння та користування майном, яке має статус державного.

Відповідачем-2 04.05.2016 року подано до суду клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача2 батьків дітей із якими укладені батьківські угоди. Клопотання не підлягає задоволенню із-за достатності матеріалів у справі для вирішення спору по суті.

Справа згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у справі оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як було встановлено рішенням господарського суду Дніпропетровської області справа 904/1789/13-г(Суддя Кармазина Л.П.) 20.01.1989 року між організацією орендарів „Дніпропетровський олійноекстракційний заводВ» (орендар), правонаступником якої являється позивач, та Республіканським об'єднанням масложирової промисловості „УкрмасложирпромВ» (орендодавець) був укладений договір про передачу Дніпропетровського олійноекстракційного заводу в оренду строком на сім років з наступним правом викупу. 11.09.1992 року між Фондом державного майна України та організацією орендарів „Дніпропетровський олійноекстракційний заводВ» підписано додаткову угоду, за умовами якої фонд прийняв на себе зобов'язання орендодавця за договором оренди від 20.01.1989 року.

11.01.1993 року Фондом державного майна України був виданий наказ № 5-ДП, яким надано дозвіл на приватизацію ОП В«Дніпропетровський олійноекстракційний заводВ» .

Розпорядженням Фонду державного майна України № 133-РОМ від 18.06.1993 року, затверджено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу ОП В«Дніпропетровський олійноекстракційний заводВ» , згідно яким до вартості майна, що підлягало приватизації, не увійшла вартість майна, для якого встановлено пільги, в тому числі майно вартістю 2256 тис. карб. (п. 13.2 акту).

18.06.1993 року, розпорядженням ФДМ України № 134-РПП, затверджено план приватизації ОП В«Дніпропетровський олійноекстракційний заводВ» , яким встановлено спосіб приватизації шляхом викупу державного майна, зданого в оренду з правом викупу.

Пунктом 4.5 зазначеного плану приватизації встановлені порядок і умови використання об'єктів соціально-побутової сфери вартістю 2256 тис. крб., до яких включені спірні об'єкти: дитячий садок за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.Короленка,14, на суму 1204,8 тис.крб, та їдальня на суму 1003 тис.крб, шляхом їх безоплатної передачі трудовому колективу за умов використання за призначенням.

24.06.1993 року між Фондом державного майна України та організацією орендарів В«Дніпропетровський олійноекстракційний заводВ» укладено договір купівлі-продажу № КП-100 цілісного майнового комплексу орендного підприємства В«Дніпропетровський олійноекстракційний заводВ» .

За актом прийому-передачі державної частки цілісного майнового комплексу орендного підприємства В«Дніпропетровський олійноекстракційний заводВ» від 23.07.1993 року, який є додатком до договору купівлі-продажу № КП-100, Фондом державного майна України передано організації орендарів заводу викуплену нею державну частку майна, у тому числі основні засоби невиробничого призначення, що передаються безкоштовно, вартість яких становить 2256 тис. крб.

Таким чином, при приватизації державного майна орендного підприємства новому власнику за договором купівлі-продажу № КП-100 від 24.06.1993 року були передані об'єкти соціально-побутового призначення, в тому числі спірні нежитлові приміщення дитячого садку та їдальні.

Право власності організації орендарів В«Дніпропетровський олійноекстракційний заводВ» , правонаступником якої являється позивач, на приватизоване майно цілісного майнового комплексу В«Дніпропетровський олійноекстракційний заводВ» підтверджується Свідоцтвом про власність №П-88 від 28.10.1993 року виданим Фондом державного майна України. Вказане Свідоцтво видане на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріально 24.06.1993 року за №1-4067, а також на підставі акту прийому-передачі від 23.07.1993 року.

При визначенні правового статусу земельних ділянок, на яких розміщені спірні об'єкти нерухомості, судом встановлено, що на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки по вулиці Ленінградська, 46, м. Дніпропетровськ від 28.09.2001 року та Державного акту на право власності на зазначену земельну ділянку від 12.10.2001 року позивач є власником земельної ділянки, на якій розташована спірна їдальня. Відносно дитячого садка позивач є фактичним користувачем земельної ділянки, про що внесено дані до Державного земельного кадастру та платником земельного податку за фактичне користування цією землею, що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями податкових декларацій з плати за землю та даними Державного земельного кадастру.

ЗАТ з ІІ В«Дніпропетровський олійноекстрактний заводВ» є правонаступником організації орендарів В«Дніпропетровський олійноекстракційний заводВ» , що підтверджується даними статуту товариства та свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, згідно з якими товариство існує з 31.08.1994 року.

Частиною 1 ст. 5 Закону України В«Про приватизацію майна державних підприємствВ» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належить майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиними (цілісними) майновими комплексами.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України В«Про приватизацію майна державних підприємствВ» дія цього Закону не поширюється, зокрема, на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.

Частиною 2 ст. 24 Закону України В«Про приватизацію майна державних підприємствВ» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що товариству покупців, створеному працівниками підприємства згідно з статтею 8 цього Закону, яке стало власником свого підприємства в результаті викупу підприємства, купівлі його на аукціоні, за конкурсом, придбання 51 і більше відсотків акцій, за його згодою відповідний державний орган приватизації безоплатно передає об'єкти соціально-побутового призначення, створені за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) зазначеного підприємства із зменшенням ціни, за яку було придбано майно підприємства, на суму початкової ціни зазначеного майна. Ці пільги поширюються на викуп державного майна орендними підприємствами.

Статтею 2 вказаного закону визначено, що приватизація здійснюється на основі принципу надання пільг на придбання державного майна членами трудових колективів підприємства, що приватизується. Тобто, об'єкти соціально-побутового призначення, якщо вони входять до складу цілісного майнового комплексу і створені за рахунок коштів фонду соціального розвитку, підлягають приватизації в складі майна, яке приватизується шляхом викупу, але загальна ціна майна зменшується на суму початкової ціни об'єктів соціально-побутового призначення.

Також за змістом п. 45 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації та оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 522 від 2 вересня 1992 року (яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що вартість майна цілісного майнового комплексу зменшується на вартість майна, що належить орендареві, для якого встановлені пільги (безоплатна передача об'єктів соціально-побутового призначення).

При визначенні правильного застосування норми матеріального права - 2 ст. 24 Закону України В«Про приватизацію майна державних підприємствВ» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) суд враховує наступне.

Верховним Судом України у постанові від 14.10.2014р. у справі № 3-134гс14, за змістом якої вирішувалось питання правильного застосування норми ч.2 ст.24 Закону України В«Про приватизацію державного майнаВ» щодо набуття покупцем права власності на майно соціально-культурного призначення, акцентовано, що за обставин, коли спірні об'єкти соціально-побутового призначення не увійшли до статутного фонду при приватизації, а були передані позивачеві безоплатно у користування, відповідно до ст. 24 Закону України В«Про приватизацію майна державних підприємствВ» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) у позивача не виникло право власності на спірне нерухоме майно за наслідками приватизації.

Схожі правові позиції викладені Верховним Судом України і у постановах від 07.10.2008р. у справі 3-4293к08 та від 13.05.2014р. у справі №3-16гс14., які в силу положень ст.111-28 ГПК України є обов'язковим для всіх судів України.

Отже, дослідження питання появи об'єктів соціально-культурного призначення у статутному фонді товариства, що виступало покупцем державного цілісного майнового комплексу, є вирішальним для правильного застосування ч.2 ст.24 Закону України В«Про приватизацію державного майнаВ» і вирішення питання про право власності на такі об'єкти. У разі їх появи у статутному фонді на момент приватизації - таке майно слід визнати приватною власністю покупця, але у разі залишення такого майна виключно у користуванні підприємства та його не входження у статутний фонд на момент приватизації, таке майно залишається державною власністю.

Згідно з Актом перевірки утримання, збереження та використання державного майна, яке не увійшло до статутного фонду, але залишилось на балансі ЗАТ з II В«Дніпропетровський олійноекстрактний заводВ» , складеним 05.10.2000р. сторонами спільно, три об'єкти соціально-побутового призначення (дитсадок, їдальня та житловий будинок) не увійшли до статутного фонду, а лише залишені за підприємством до вирішення питання приватизації або передачі в оренду.

На підставі вказаних доказів слід дійти висновку, що на момент приватизації спірні дитсадок та їдальня не увійшли до статутного фонду товариства як об'єкти соціально-культурного призначення, а тому відповідно до правових висновків, викладених Верховним Судом України зокрема у постанові від 14.10.2014р. у справі № 3-134гс14, у відповідача-1 не виникло право власності на них.

Відповідно ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Фонд державного майна України" Фонд є центральним органом виконавчої влади. Згідно з п. 5 ст. 4 зазначеного Закону одним із основних завдань Фонду є управління об'єктами державної власності.

Згідно з ч. 1 статті 3 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», одним із видів об'єктів управління державної власності є державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про Фонд державного майна України» до повноважень Фонду державного майна України серед іншого також відноситься здійснення контролю за надходженням до Державного бюджету України плати за оренду державного майна, проведення аналізу використання державного майна у випадках, визначених законодавством.

Згідно з положеннями Конвенції «Про права дитини», схваленої резолюцією 44-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року

№789-ХІІ, держава Україна взяла на себе зобов'язання забезпечення належного розвитку кожної дитини, зокрема створення усіх умов щодо її виховання.

Відповідно до ст. 53 Конституції України держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної освіти в державних та комунальних навчальних закладах, розвиток позашкільної освіти.

Статтею 5 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що органи місцевого самоврядування повинні забезпечувати зокрема, розвиток мережі навчальних закладів та зміцнення їх матеріально-технічної бази.

Відповідно до ч.1 п.2 підпункту «з» ст.7 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», ст.5 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України приймає рішення про подальше використання державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських організацій, але перебуває на їх балансі.

Так, відповідно до ст. 287 Господарського кодексу України орендодавцями державного майна є Фонд державного майна України , його регіональні відділення щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», п.4 ч.1 ст.5 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва є орендодавцями щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю.

Як було з'ясовано у судовому засіданні відповідач-1 в порушення вищезазначених норм, регіональному відділенню Фонду державного майна України по Дніпропетровській області яке є органом, уповноваженим управляти майном, будь-яких матеріалів щодо оренди приміщення дитячого садку не надіслав, будь якій документи, що підтверджують отримання відповідного погодження відсутні.

Статтею 41 Конституції України громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватись об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Статтею 761 Цивільного кодексу України передбачено, що право передання майна у найм має власник речі, або особа, якій належать майнові права.

Право власності на приміщення дитячого садку у відповідача-1 відсутнє, що підтверджується витягом з єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна.(а.с.241).

01.01.2016 ПАТ „Дніпропетровський олійноекстракційний завод", за наявності рішень господарських судів у справі №904/1789/13-г, якими встановлено відсутність у товариства права власності на приміщення дитячого садка, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Короленка, 14, уклав з ДП „Дошкільний навчальний закладВ» (ясла-садок) „Розвиток" договір оренди приміщення, де в порушення п.4. ч. 1 ст. 5 Закону України „ Про Фонд державного майна УкраїниВ» зазначив себе орендодавцем.

Крім того, в п.1 вищезазначеного договору оренди зазначено, що орендодавець передає, орендатор приймає в тимчасове користування наступне забудову, який є власністю орендодавця.

Суд звертає увагу на той факт, що згідно п.7 вищезазначеного договору відповідач-2 взяв на себе зобов'язання кожний місяць до 10 числа перераховувати на розрахунковий рахунок орендодавця орендну плату за попередній місяць та відповідач-2 взяв на себе зобов'язання не здійснювати без письмової згоди орендодавця перебудову об'єкта, який орендується.

Вищезазначені дії ПАТ „Дніпропетровський олійноекстракційний завод" щодо передачі об'єкту державної власності ДП „Дошкільний навчальний закладВ» (ясла-садок) „Розвиток" без дозволу регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровський області, суперечать вимогам ст. 287 Господарського кодексу України та ст.ст. 1,2,4,5,9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Закону України «Про управління об'єктами державної власності».

Згідно довідки від 23.05.2016 року за № 28 наданої завідуючою дитячим садком діти робітників відповідача-1дитячий садок відвідують у малій кількості у 2014 році-1 дитина.( а.с.199).

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити нормам Кодексу, іншим актам Цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлено частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

З урахуванням вищенаведеного, договір оренди приміщення дитячого садку укладений від 01.01.2016 між ДП „Дошкільний навчальний закладВ» (ясла-садок) „РозвитокВ» та ПАТ з ІІ „Дніпропетровський олійноекстракційний завод" 01.01.2015 є недійсним.

Відповідно до ст.216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача -1 як на сторону внаслідок неправильних дій якої виник спір.

На підставі викладеного, керуючись 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним договір оренди від 01.01.2016 року укладений між Дочірнім підприємством "Дошкільний навчальний заклад" (ясла-садок) "Розвиток" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Короленко 14, код ЄДРПОУ 31271049) та Приватним акціонерним товариством з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" (49038, м. Дніпропетровськ, вул. Ленінградська, 46, код ЄДРПОУ 00374385).

Зобов'язати Дочірнє підприємство "Дошкільний навчальний заклад" (ясла-садок) "Розвиток" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Короленко 14, код ЄДРПОУ 31271049) звільнити та повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Центральна, 6, код ЄДРПОУ 13467337) приміщення дитячого садку, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Короленко, 14 в чотирьохмісячний строк з дати набрання рішенням законної сили, про що видати наказ.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" (49038, м. Дніпропетровськ, вул. Ленінградська, 46, код ЄДРПОУ 00374385) на користь прокуратури Дніпропетровської області (49044, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 38, код ЄДРПОУ 02909938) 51 536 (п'ятдесят одна тисяча п'ятсот тридцять шість) грн. 09 коп. - судового збору, про що видати наказ.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено - 04.06.2016 року.

Суддя ОСОБА_3