Рішення

від 07.06.2016 по справі 591/4749/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №591/4749/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 22-ц/788/730/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Шевченка В. А.,

суддів - Кононенко О. Ю. , Бойка В. Б.

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 21 березня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_5 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Музенідіс ОСОБА_6 Харків», Інспекція з питань захисту прав споживачів у Сумській області, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, про відшкодування майнової та моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

У липні 2014 року ОСОБА_5 звернулася до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з позовом, у якому зазначала, що 08 серпня 2013 року з метою придбання трьох туристичних путівок до Греції вона передала відповідачці 18600 грн., однак остання усупереч вимогам закону відповідного договору з нею не оформила і у доступній формі зрозумілої інформації щодо умов туристичних послуг до неї не довела.

В останній день перебування у Греції - 01 вересня 2013 року, туристична фірма транспорту для доставки їхньої сім'ї в аеропорт також не надала і за добу до вильоту їх ніхто про це не повідомив.

Унаслідок цього вони вимушені були додатково витратити 80 Євро на подальше проживання у готелі та 639 Євро на придбання авіаквитків на 03 вересня 2013 року.

Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила стягнути з відповідачки 719 Євро по курсу НБУ на відшкодування майнової шкоди і 15000 грн. - моральної шкоди, яка полягала у її емоційних стражданнях, пов'язаних з неякісним наданням туристичних послуг.

Ухвалами Зарічного районного суду м. Суми від 17 липня та 15 серпня 2014 року третіми особами у справі, поряд із зазначеною у позовній заяві інспекцією з питань захисту прав споживачів, залучено ТОВ «Музенідіс ОСОБА_6», ОСОБА_7, ОСОБА_8, ТОВ «Музенідіс ОСОБА_6 - Київ» та ОСОБА_9 (т. 1 а. с. 56, 109), а ухвалами цього ж суду від 29 жовтня і 20 листопада 2014 року ТОВ «Музенідіс ОСОБА_6» та ТОВ «Музенідіс ОСОБА_6 - Київ» залучені до участі у справі як співвідповідачі (т. 1 а. с. 188, 193, 206), з яких, як і з первісного відповідача, позивачка просила стягнути кошти на відшкодування шкоди в солідарному порядку (т. 1 а. с. 186, 187).

Після уточнення найменувань юридичних осіб фактично участь у справі беруть, зокрема, як співвідповідачі: ТОВ «Туристична компанія «Музенідіс ОСОБА_6», ТОВ «Музенідіс ОСОБА_6», та як третя особа - ТОВ «Музенідіс ОСОБА_6 Харків».

Справа судами розглядалася неодноразово.

Останнім рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 21 березня 2016 року позов задоволено частково; з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 стягнуто на відшкодування майнової шкоди 635, 20 євро, що по курсу НБУ становить 18795 грн. 57 коп.; вирішено питання щодо судових витрат.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині задоволення позову скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог, заявлених до ФОП ОСОБА_3

В іншій частині рішення суду не оскаржується, у тому числі й позивачкою відносно відмови у задоволенні позовних вимог, заявлених до ТОВ «Туристична компанія «Музенідіс ОСОБА_6» та ТОВ «Музенідіс ОСОБА_6».

Крім того, під час розгляду справи в апеляційному суді ОСОБА_5 як у усній, так і у письмовій формах від позовних вимог до вказаних товариств відмовилася.

У зв'язку з прийняттям цієї відмови від позову апеляційним судом рішення суду в зазначеній частині скасовано із закриттям провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи і розглянувши її в межах апеляційного оскарження, колегія суддів вважає, що скарга представника ФОП ОСОБА_3 підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Стягуючи з ФОП ОСОБА_3 на користь позивачки присуджену грошову суму на відшкодування майнової шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що саме з вини цієї особи порушено зобов'язання відносно належного туристичного обслуговування позивачки.

Утім з таким висновком погодитися не можна, оскільки він ґрунтується на поверховому з'ясуванні обставин справи, невірному застосуванні судом норм матеріального права і не відповідає матеріалам справи.

На час виникнення спірних правовідносин відповідачка ОСОБА_3 була зареєстрована як фізична особа - підприємець. Одним із видів її діяльності була діяльність туристичних агентств (т. 1, а. с. 81, 106).

Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера № 265 від 08 серпня 2013 року відповідачка прийняла від ОСОБА_5 18600 грн. як оплату за туристичні послуги (т. 1, а. с. 4). За побутовими ж касовими ордерами від 12 і 18 липня 2013 року ця сума вносилася двома платежами, відповідно у розмірі 3000 грн. та 15600 грн. (т. 1, а. с. 32, 33).

31 липня 2013 року на рахунок туроператора - ТОВ «Музенідіс ОСОБА_6» через третю особу ОСОБА_9, яка перебувала у трудових правовідносинах з відповідачкою (т. 1, а. с. 135, 136), було перераховано 3000 грн., а 09 серпня 2013 року безпосередньо через ОСОБА_3 - ще 13397 грн. 69 коп. за туристичні послуги за путівкою № КSD22083СG від 12 липня 2013 року (т. 1, а. с. 43, 44).

З пояснень сторін слідує, що 12 липня 2013 року фактично між позивачкою та стороною відповідачки відбулася попередня усна домовленість щодо придбання трьох туристичних путівок до Греції для ОСОБА_5, її чоловіка ОСОБА_7 та їхньої дочки ОСОБА_8

У той же день на замовлення відповідачки в особі її фірми «Гранд Вояж» туроператор (ТОВ «Музенідіс ОСОБА_6) оформив рахунок - підтвердження № КSD22083СG та лист бронювання за цим же номером на позивачку, її чоловіка та дочку із зазначенням розміщення за маршрутом туру в м. Халкідікі - Кассандра (Греція) з 22 серпня по 01 вересня 2013 року та інших даних щодо цього туристичного продукту (т. 1, а. с. 30, 31).

Крім того, сама позивачка в суді апеляційної інстанції указала на те, що 22 серпня 2013 року перед вильотом до Греції в аеропорту «Бориспіль» представник саме ТОВ «Музенідіс ОСОБА_6» вручила їм весь необхідний пакет документів, у тому числі й паспорти, авіаквитки, а також ваучер.

Поряд із цим вона зазначила, що по закінченні їхнього відпочинку їх не попередили про дату вильоту і не забезпечили транспортом для перевезення в аеропорт, внаслідок чого вони не змогли своєчасно повернутися до України і вимушені були понести додаткові витрати на проживання в готелі до 03 вересня 2013 року в сумі 80 євро та придбання трьох авіаквитків, вартістю 639 євро.

З наданої відповідачкою копії ваучера № КSD22083СG на ім'я туристів ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 видно, що він оформлений ТОВ «Музенідіс ОСОБА_6» відповідно до вимог Інструкції про порядок оформлення ваучера на надання туристичних послуг та його використання, затвердженої наказом Держтурадміністрації України 06 червня 2005 року № 50 (т. 1, а. с. 48).

Згідно з пунктами 1.1, 1.2 цієї Інструкції ваучер - це форма письмового договору на туристичне або екскурсійне обслуговування, яка може використовуватися відповідно до Закону України «Про туризм».

Ваучер - документ, який є підставою і гарантією для отримання туристом оплаченої послуги або комплексу послуг у суб'єкта туристичної діяльності, що надає послуги.

Ваучер оформляється суб'єктом туристичної діяльності, що реалізує туристичну послугу або комплекс послуг.

Відповідно до ст. 20 Закону «Про туризм» за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов'язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов'язується оплатити його.

До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом.

Права і обов'язки, відповідальність сторін та інші умови договору між туроператором і турагентом визначаються відповідно до загальних положень про агентський договір, якщо інше не передбачено договором, укладеним між ними, а також цим Законом.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування за загальним правилом, як визначено у ч. 4 ст. 21 Закону «Про туризм», несе перед туристом туроператор.

Договір на екскурсійне обслуговування укладається за правилами, визначеними цивільним законодавством, у тому числі шляхом видачі ваучера.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що у даному випадку договір на екскурсійне обслуговування був укладений безпосередньо між позивачкою та ТОВ «Музенідіс ОСОБА_6» шляхом видачі ваучера.

Належних засобів доказування щодо укладення між відповідачкою і ТОВ «Музенідіс ОСОБА_6» агентського договору, який би за правилами ст. 297 ГК повинен був визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов'язки сторін, тощо - суду не надано.

В силу ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, установлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним у повному обсязі перед замовником за порушення договору.

З системного аналізу норм, закріплених у частинах 1, 2, 10 ст. 20, ч. 2 ст. 32, ч. 1 ст. 33 Закону України «Про туризм», ч. 4 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 610, 611, ч. 5 ст. 653, ч. 1 ст. 901 ЦК України слідує, що майнову відповідальністю має нести суб'єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство при наданні туристичної послуги та умови договору між туристом і суб'єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг, та з вини якого замовнику (туристу) завдано збитків.

Таким чином, у справі яка переглядається, за наявності встановленого факту видачі саме туроператором ваучера позивачці та інших документів відносно туристичного продукту, - турагент в особі ФОП ОСОБА_3, з урахуванням поряд із зазначеними вище нормами матеріального права правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постанові № 6-42 цс 13 від 03 липня 2013 року., не може нести перед позивачкою відповідальність за майнові збитки, наявність яких остання обґрунтовувала неналежним наданням туристичних послуг.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в оскарженій частині на підставі п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України ФОП ОСОБА_3 необхідно компенсувати за рахунок держави 560 грн. 28 коп. понесених нею витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 88, 303, 304, 307, п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - ОСОБА_4, задовольнити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 21 березня 2016 року у даній справі в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_5 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди скасувати і у задоволенні цих вимог відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору в сумі 560 грн. 28 коп. компенсувати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 за рахунок держави.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього дня на нього може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -