Ухвала

від 01.06.2016 по справі 826/14349/15

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

1 червня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідачаГриціва М.І., суддів:Маринченка В.Л., Терлецького О.О., - розглянувши заяву державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ) про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 25 лютого 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Браво Сервіс» до ДПІ про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 25 лютого 2016 року повернув касаційну скаргу ДПІ, оскільки скаржником не надано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Не погоджуючись з ухвалою суду касаційної інстанції, ДПІ подала до Верховного Суду України заяву про її перегляд з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI), що регулюють підстави і порядок сплати судового збору, а також випадки й умови звільнення від його сплати. На думку заявника, неоднаковість в правозастосуванні підтверджується ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 січня 2016 року (справа № К/800/51633/15).

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України перевірила наведені у заяві доводи і дійшла висновку про таке.

За статтею 235 КАС Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 236 КАС сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право подати заяву про перегляд судових рішень: 1) в адміністративних справах після їх перегляду в касаційному порядку; 2) Вищого адміністративного суду України з питань, передбачених статтею 171 1 цього Кодексу.

У статті 237 КАС передбачено мотиви, з огляду на які може бути ініційований перегляд судових рішень Верховним Судом України. Зокрема, після касаційного перегляду адміністративна справа переглядається тільки з підстави неоднакового застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах (пункт 1 частина перша); неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів (пункт 2 частина перша); невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права (пункт 5 частина перша).

У розумінні пункту 1 частини першої статті 237 КАС ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмету спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

За частиною другою статті 8 Закону № 3674-VI суд, враховуючи майновий стан сторони, може звільнити від сплати судового збору.

Зі змісту оскарженого рішення видно, що причинами повернення касаційної скарги стали недодання документа, що підтверджує сплату судового збору, та ненадання доказів на підтвердження права на звільнення від сплати цього платежу з підстави, передбаченої законом. У рішенні, наданому для порівняння, суд за підстав, наведених у клопотанні про звільнення від сплати судового збору, які за походженням подібні до зазначених в оскарженій ухвалі, звільнив від сплати судового збору, керуючись при цьому мотивами, які визнав достатніми для такого рішення.

З наведеного висновується, що суди не тлумачили зміст зазначеної норми закону, а застосовували її залежно від фактичних обставин кожної із справ.

Потрібно також зазначити, що обґрунтування заяви, характер вимог, вид та правова природа оскарженого і порівнюваних рішень не вказують на наявність ознак (проявів) неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального чи процесуального права у подібних правовідносинах.

З наведеного можна підсумувати, що заява не містить законних підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

З огляду на викладене, керуючись статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України,

ухвалила:

Відмовити у допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Браво Сервіс» до державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління ДФС у

м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 25 лютого 2016 року.

Суддя-доповідач М.І. Гриців

Судді: В.Л. Маринченко

О.О. Терлецький