Рішення

від 26.05.2016 по справі 183/4045/14

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/4045/14

№ 2/183/64/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2016 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Дубовенко І.Г.

при секретарі Котенко Т.О.

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Новомосковську Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю об'єднано-виробниче сільськогосподарське підприємство «Присамар'є», треті особи: Управління держгеокадастру у Новомосковському районі Дніпропетровської області, Реєстраційна служба Новомосковського МУЮ у Дніпропетровській області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ ОВСП «Присамар'є», в якому просить визнати договір оренди земельної ділянки площею 3,97 га, розташованої на території Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить на праві власності ОСОБА_3 згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01-09-126-01099 від 21 травня 2009 року, кадастровий номер 1223285500-01-030-0509, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ ОВСП «Присамар'є» - недійсним; та зобов'язати відповідача повернути зазначену земельну ділянку позивачу.

В обґрунтування позову зазначила, що вона є власником земельної ділянки площею 3,97 га, розташованої на території Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить на праві власності ОСОБА_3 згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01-09-126-01099 від 21 травня 2009 року, кадастровий номер 1223285500-01-030-0509. За домовленістю з відповідачем в 2009 році укласти договір оренди цієї земельної ділянки строком на 5 років, вона за адресою місцезнаходження відповідача підписала чисті бланки договору оренди. 23 березня 2012 року зазначений договір оренди був зареєстрований Реєстраційною службою Новомосковського МРУЮ в Д/о. Отримавши примірник договору вона виявила, що договір укладений строком на 10 років, що явно суперечило її волі щодо його укладання строком на 5 років. Після неодноразових звернень до відповідача переукласти договір строком на 5 років, останній її ігнорував. Крім того, в реєстраційній справі міститься акт приймання передачі, який є невід'ємною частиною договору оренди, та який вона не підписувала, в якому не вказаний договір оренди, за яким передавався предмет оренди, дата, коли цей об'єкт передавався, дата його складання, та яка саме земельна ділянка передається, всупереч вимогам ст. 17 ЗУ «Про оренду землі». А тому посилаючись на вимоги ст.ст. 215, 638, 792, 1212, 1213 ЦК України, ст.ст. 4-6, 11, 15, 17, 19 ЗУ «Про оренду землі» - просить задовольнити позовні вимоги.

Представник позивач в судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги позивача та, посилаючись на ті ж підстави, просив суд задовольнити їх в повному обсязі, з урахуванням висновків почеркознавчої експертизи, за висновками якої підпис, що міститься в акті приймання-передачі реєстраційної справи не належить позивачеві, а належить іншій особі, а тому згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України - це є нікчемний правочин. Земельна ділянка дійсно передана у користування відповідача, і дійсно позивач протягом строку оренди отримує орендну плату, яка передбачена договором. Після 22 березня 2012 року позивач письмово до відповідача з заявами про зміну умов договору и т.і. не зверталася, у 2014 році звернулася до суду з позовом.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнала та, посилаючись на те, що земельна ділянка, що стала власністю позивача у 2009 році в порядку спадкування за законом, раніше належала її матері та перебуває в оренді відповідача з 22 травня 2002 року і передавалася відповідачу за актом приймання передачі ОСОБА_4 22 травня 2002 року. Договір був укладений на п'ять років та відповідно до п.3.5. договору - був в подальшому пролонгованим. У 2007 році ОСОБА_4 померла - її спадкоємці - діти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до 2009 року отримували оренду, і лише 21 травня 2009 року позивач оформила право власності на цю земельну ділянку, і продовжувала отримувати оренду. Що стосується договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 1223285500-01-030-0509 від 23 березня 2012 року, то він укладався з позивачем саме в цей день, що не заперечується самим позивачем та його представником. А тому посилання позивача на те, що вона підписувала будь-які бланки договору оренди, які не були заповнені, в тому числі і щодо строку оренди, на її погляд є безпідставними. Враховуючи, що при реєстрації оспорюваного договору позивач була присутньою, земельна ділянка фактично передана в оренду відповідачу, позивач протягом строку оренди відповідно до умов договору отримує оренду за земельну ділянку, чого позивач не заперечує; вважає, що підстав для визнання оспорюваного договору оренди недійсним з підстав, передбачених ст. 215, ч. 1 ст. 638 ЦК України - не має. Чому в реєстраційній справі міститься акт приймання передачі земельної ділянки підписаний від імені позивача, згідно висновків експертизи не позивачем - пояснити не може. В задоволенні позову просила відмовити.

Представники третіх осіб в судове засідання не з'явилися, в своїй заявах, кожний в окремості просили суд розглянути справу за відсутності їхніх представників.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, приходить до наступних висновків, а саме:

В судовому засіданні встановлено, що позивач є власником земельної ділянки площею 3,97 га, розташованої на території Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить на праві власності ОСОБА_3 згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01-09-126-01099 від 21 травня 2009 року, кадастровий номер 1223285500-01-030-0509.

В судовому засіданні встановлено, що між ОСОБА_3 та ТОВ ОВСП «Присамар'є» був укладений договір оренди зазначеної земельної ділянки без № та дати, зареєстрований у відділі держкомзему у Новомосковському районі Дніпропетровської області 23 березня 2012 року, що вбачається з реєстраційної справи. До договору долучений також акт приймання-передачі земельної ділянки, акт встановлення меж земельної ділянки також без дати; копію державного акту на земельну ділянку; копію паспорту позивача.

Згідно висновку експерта Дніпропетровського НДЕКЦ № 70/04-25 від 23 лютого 2016 року - підпис в графі «Орендодавець» акту приймання-передачі земельної ділянки до договору оренди, площею 3,97га, який міститься в реєстраційній справі, зареєстрований 23 лютого 2012 року за № 12228554000143 - виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою.

Відповідно до вимог частини першої ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Спірні правовідносини виникли між сторонами щодо недійсності договору оренди земельної ділянки внаслідок порушення вимог ст. ст. 6, 15, 16 Закону України «Про оренду землі» на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України та внаслідок не підписання акта приймання передачі земельної ділянки орендодавцем.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно зі ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендодавцем.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Частиною другою ст. 15 Закону України «Про оренду землі» установлено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Статтею 18 зазначеного Закону встановлено, що договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

У ч. 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Отже, відсутність у договорі оренди землі хоча б однієї з істотних умов, передбачених у ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» є підставою для визнання недійсним такого договору оренди відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

В порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, тому суд повинен встановити чи дійсно порушуються права орендодавця у зв'язку із відсутністю в договорах оренди умов, передбачених ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначити істотність цих умов, а також з'ясувати у чому саме полягає порушення їхніх законних прав (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року у справі № 6-78цс13).

В судовому засіданні також встановлено, що земельна ділянка за спірним договором оренди була передана в оренду за договором оренди від 22 травня 2002 року та актом приймання-передачі, який укладався з попереднім її власником - ОСОБА_4 - матір'ю позивача, про що сторони не заперечують.

Право власності на цю земельну ділянку позивач набула після смерті матері в порядку спадкування, на чому також наполягали сторони в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст.ст. 1216, 1218, 1219 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Згідно відомостей про видачу орендної плати за земельні паї за 2012-2013 роки. Вбачається, що позивачем отримувалася орендна плата, що обумовлено договором оренди, що підтвердив в судовому засіданні представник позивача; в судовому засіданні також зазначено представниками сторін, що орендну плату після смерті ОСОБА_4 отримує позивач.

Будь-яких відомостей про те, що позивач вимагає від відповідача, або просить повернути земельну ділянку суду не надано.

Суд, дослідивши спірний договір оренди землі, дійшов висновку про відповідність його вимогам чинного законодавства та відсутність наявності порушеного права орендодавця.

З матеріалів справи вбачається, що спірний договір оренди укладений у письмовій формі, пройшов державну реєстрацію, орендодавець тривалий час отримував орендну плату за землю, отже волевиявлення орендодавця було спрямоване на укладення договору оренди землі з відповідачем.

Частиною 1 статті 14 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі, статтею 18 Закону встановлено, що договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч.3 ст. 10, ст.ст. 57-60 ЦПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Докази повинні бути належними і допустимими. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналіз вищенаведеного переконує суд в тому, що наявність висновку експертизи про те, що акт приймання передачі земельної ділянки, що міститься в реєстраційній справі від імені позивача підписано не позивачем не є підставою для визнання оспорюваного договору недійсним, а тому в задоволенні вимог щодо визнання оспорюваного договору недійсним належить відмовити.

Що стосується вимог позивача щодо зобов'язання повернути земельну ділянку, обґрунтовані ст.ст. 1212, 1213 ЦК України, то в їх задоволенні також належить відмовити, тому як в судовому засіданні не встановлено, що відповідач набув право оренди без достатньої правової підстави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5-8, 10-11, 58-61, 88, 169, 212-215 ЦПК України , суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю об'єднано-виробниче сільськогосподарське підприємство «Присамар'є», треті особи: Управління держгеокадастру у Новомосковському районі Дніпропетровської області, Реєстраційна служба Новомосковського МУЮ у Дніпропетровській області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.Г.Дубовенко