Рішення

від 01.06.2016 по справі 128/2577/15-ц

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/2577/15-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

01.06.2016 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області у складі:

головуючої - судді Саєнко О.Б., при секретарі - Ільченко Ю.В.,

за участю: позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниця Вінницької області цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 «про визнання правочину удаваним, повернення неоплаченого товару, поновлення в членстві та стягнення збитків і моральної шкоди», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Обслуговуючий кооператив «Аско - П», ОСОБА_5, ОСОБА_6 Нікіта Олександрович, ОСОБА_7 та зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

16 липня 2015 року до Вінницького районного суду звернувся із первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 «про визнання правочину удаваним, повернення неоплаченого товару, поновлення в членстві та стягнення збитків і моральної шкоди», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Обслуговуючий кооператив «Аско - П», ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

Поданий позов позивач обґрунтував тим, що 22.11.1998 року він вступив до обслуговуючого кооперативу «Аско-П», де за ним було закріплено право користування земельні ділянки № 26 та № 27 садового товариства «Восход». На зазначених земельних ділянках знаходиться садовий будинок. Право на членство у кооперативі та майнові права на зазначені земельні ділянки і садовий будинок, ним було викуплено у попереднього члена кооперативу, якому дані земельні ділянки були виділені. Згодом ним прийнято рішення продати майнові права на вказані земельні ділянки, про що ним було розміщено відповідне оголошення в засобах масової інформації .

В квітні 2014 року він звернувся до відповідача ОСОБА_4, з пропозицією викупити ним право у членство в кооперативі та майнові права на земельні ділянки за ціною 15000 доларів США. Відповідач його повідомив , що даної суми у нього не має , але протягом року він змозі її зібрати в строк до 01 квітня 2015 року, на такі умови він погодився. Тому вважає , що між ним та відповідачем відбулась домовленість про відчуження на користь відповідача майнових прав на земельні ділянки і садовий будинок за ціною 15000 доларів США , з відстрочкою оплати платежу до 01 квітня 2015 року.

Зазначає , що на виконання вказаних домовленостей 22 березня 2014 року між ним та відповідачем в присутності свідків було укладено договір позики у формі розписки, у відповідності до якої позивач передав відповідачу грошову позику в розмірі 15000 доларів США зі строком повернення до 01 квітня 2015 року. Даний договір позики ними був укладений з метою зменшення витрат та часу на оформлення договору.

Вказує , що на виконання домовленостей щодо відчуження майнових прав на нерухоме майно , він звернувся із заявою до голови правління ОК « Аско-П» щодо передачі у користування відповідачу земельних ділянок №№ 26-27 садового товариства « Восток », а відповідач відповідно звернувся із заявою щодо прийняття його в члени даного кооперативу. Після оформлення документів та прийняття відновних рішень правлінням кооперативу та загальними зборами, він здав свій членський квіток, його членство в кооперативі припинилося, а відповідач став членом кооперативу та отримав право користування цими земельними ділянками. Тому вважає , що свої обов*язки продавця майнових прав він виконав у повному обсязі. Але після спливу строку визначеного в розписці, відповідач уникає зустрічі з ним, відмовляється виконувати обов*язки щодо розрахунку . Вважає , що обидві сторони під час укладення договору позики розуміли про його удаваність та укладення між ними іншого виду договору , а саме :договору купівлі - продажу майнових прав з відстрочкою платежу, домовившись про його умови та частково виконавши, а договір позики був укладений лише з метою зменшення витрат та часу на оформлення договору купівлі- продажу. Тому, просить суд визнати удаваним договір позики , укладений між ними 22 березня 201року; визнати договір позики від 22.03.14 р. договором купівлі-продажи майнових прав, повернути неоплачений товар- а саме- майнові права на земельні ділянки; поновити його членство в ОК « Аско-П» та стягнути , у порядку ст. ст.23, 623,625,1167 ЦК України, 3% річних від простроченої суми в розмірі 2358 грн.27 коп., збитки в розмірі 43159 грн.83коп. та моральну шкоду 68000 грн.

12 серпня 2015 року відповідач ОСОБА_8 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним, яку обґрунтував тим , що дійсно 22 березня 2014 року між ним та ОСОБА_1 відбулась домовленість про купівлі у власність двох земельних ділянок на території с. Щітки Літинського району за 15000 доларів США. Він повідомив ОСОБА_1, що повної суми у нього немає , на що ОСОБА_1 запропонував, замість договору купівлі-продажу, скласти розписку з метою уникнення обов*язкових платежів та нотаріального завірення договору . Вказує , що будучі введеним в оману , щодо належності ОСОБА_1 на праві власності цих двох земельних ділянок , він склав розписку від 22 березня 2014 року, що начебто отримав у позику 15000 доларів США від ОСОБА_1, хоча фактично гроші за розпискою не передавалися. У подальшому йому стало відомо , що позивач не був власником цих земельних ділянок, і після укладення розписки від не набув права вільно розпоряджатися земельними ділянками, оскільки рішення щодо їх розпорядженням виключно належить органу управління кооперативу. Вважає , що у даному випадку , укладений у формі розписки договір позики не відповідало волі ОСОБА_4 в отриманні земельних ділянок у власність та не потягло за собою правових наслідків , щодо фактичної передачі позичальнику коштів. Тому просить суд визнати недійсним договір позики , складений у односторонньому порядку в формі розписки від 22 березня 2014 року.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2, підтримали позовні вимоги у повному обсязі, надали пояснення аналогічні зазначеним у ньому. Заперечували проти зустрічної позовної заяви , з підстав того, що ОСОБА_1 жодним чином не вводив в оману ОСОБА_4, оскільки дійсно між ними був укладений договір купівлі-продажу майнових прав на земельні ділянки , що належали ОСОБА_1 на праві користування . Зазначив , що треті особи у справі- Горкун І.В., ОСОБА_6, ОСОБА_7 це особи , яким у подальшому, як членам кооперативу , перейшли спірні земельні ділянки.

Представник ОСОБА_3 заперечував проти первісного позовну та просив задовольнити зустрічний , з підстав зазначених у зустрічній позовній заяві, оскільки фактично грошей від ОСОБА_1 ОСОБА_4 не отримував.

Відповідача- позивач ОСОБА_4 до судового засідання нез'явився надав заяву про розгляд справи у його відсутності та його інтереси буде представляти представник ОСОБА_3

Третя особи- представник кооперативу, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, до судового засіданні нез'явилися по невідомим причинам , про дату, час та місце його проведення повідомлялися належним чином.

Суд, з урахуванням міркування присутніх осіб , які не заперечували , вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності нез*явившихся осіб.

Вислухавши пояснення ОСОБА_1, ОСОБА_9 та ОСОБА_3, дослідивши письмові докази у справі в їх сукупності , суд вважає як первісний, так і зустрічний позови необґрунтованими та такими , які підлягають відмові у задоволенні виходячи з такого.

З матеріалів справи вбачається , що згідно до розписки від 22.03.2014 року (а.с.6) ОСОБА_4 взяв у позику 15000 доларів США у ОСОБА_1, з обов'язком повернення боргу на 01.04.2015 р. , у присутності свідків- Мигалик О.О. та ОСОБА_10

Відповідно до копій заяв, адресованих Голові правління ОК «Аско-П» ОСОБА_1 просить припинити його членство у кооперативі та передати земельні ділянки №26-27 в садовому товаристві «Восход» ОСОБА_4, а ОСОБА_4 просить прийняти його в члени ОК «Аско-П» і закріпити за ним земельні ділянки №26-27 садового товариства «Восход» (а.с.9-10), дані заяви були розглянуті на засіданнях відповідно до протоколів засідання ОК «Аско-П» (а.с. 123-125). Також відповідно до наданих суду заяв та протоколів засідань ОК «Аско-П» користувачами даних земельних ділянок були у подальшому: ОСОБА_5, ОСОБА_6 Нікіта Олександрович, ОСОБА_11 (а.с.114-122).

У відповідності до положень ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі.

Згідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Аналогічна норма права закріплена і в ст.3 ЦПК України.

Право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Відповідно до положень ч.1 ст.1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов*язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч.2 ст.1047 Цивільного кодексу України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

З правової позиції , викладеної у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 р. (у справі № 6-63цс13), вбачається , що письмова форма договору позики через його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики є двостороннім правочином, а також одностороннім договором , оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору незалежно від найменування документа, наданого для підтвердження позовних вимог, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 р. у справі № 6-63цс13).

В судовому засіданні судом встановлено та сторонами не оскаржувалося , що фактично ОСОБА_4 складаючи розписку 22 березня 2014 року про отримання від ОСОБА_1 позики в розмір 15000 доларів США , грошей від останнього не отримував. Дана розписка складена була з метою уникнення витрат на нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу земельних ділянок.

На підставі ч.2 ст.1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Тому суд вважає, що складена розписка від 22.03.2014 р., не є укладеним договором позики між сторонами, оскільки фактично визначений в ній гроші не передавалися, а складена з метою уникнення витрат на нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача.

Неукладений правочин не породжує для сторін правочину будь-яких прав та обов*язків, а тому не підлягає визнанню його недійсним в судовому порядку.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги як первісні так і зустрічні не підлягають задоволенню, оскільки договір позики від 22.03.2014 р. не є укладеним.

А тому і решта позовних вимог позивача ОСОБА_1 , також не підлягають задоволенню, оскільки даній вимоги є похідними від первісної.

Керуючись ст.ст. 212-215 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ :

У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 «про визнання правочину удаваним, повернення неоплаченого товару, поновлення в членстві та стягнення збитків і моральної шкоди», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Обслуговуючий кооператив «Аско - П», ОСОБА_5, ОСОБА_6 Нікіта Олександрович, ОСОБА_7, - відмовити.

У задоволені зустрічної позовної заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним,- відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Вінницької області через Вінницькій районний суд, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії вступної та резолютивної частини рішення .

Повне рішення виготовлено 06 червня 2016 року.

Суддя: