Ухвала

від 07.06.2016 по справі 666/4551/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 666/4551/15-ц Головуючий в І інстанції Рядча Т.І.

Номер провадження 22-ц/791/982/16 Доповідач Чиркова К.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого: Чиркової К.Г.,

суддів: Пузанової Л.В.,

Фурман Т.Г.,

секретар Мирненко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, яка діє від імені ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 10 лютого 2016 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, треті особи - ОСОБА_5, Товариство з обмеженою відповідальністю «Чорноморський берег ЛТД» про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору ОСОБА_5 про стягнення боргу в сумі 2 500 доларів США, що еквівалентно на час звернення до суду 54 620 грн.

Ухвалою суду від 09.12.2015 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Чорноморський берег ЛТД».

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначав, що відповідач 18 грудня 2010 року отримав від нього та ОСОБА_5 2 500 доларів США в якості авансового платежу за надання в оренду пляжу в с. Залізний Порт, Голопристанського району, Херсонської області, проте свого зобов'язання не виконав.

Враховуючи, що минув тривалий час і передача пляжу в оренду втратила для них інтерес, вони звернулися до відповідача із письмовою вимогою про повернення коштів, однак в добровільному порядку грошові кошти повернуті не були.

З урахуванням уточнених і збільшених в ході розгляду справи позовних вимог позивач, посилаючись на положення ст. 1212 ЦК України просив суд стягнути з відповідача безпідставно отримані ним грошові кошти в сумі 64 861,33 грн., що еквівалентно 2 500 доларів США на час вирішення судом спору.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 10 лютого 2016 року позов задоволено.

Судом стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 суму авансового платежу в розмірі 64 861,33 грн. (шістдесят чотири тисячі вісімсот шістдесят одна гривня), а також судовий збір у розмірі 648 грн. 61 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, яка діє від імені ОСОБА_3, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, судом зроблений невірний висновок щодо поданої відповідачем у ході розгляду справи заяви про застосування строку позовної давності, зважаючи на дату передачі грошових коштів. Окрім, того судом неправильно застосовано положення ст. 1212 ЦК України, враховуючи договірний характер правовідносин, що виникли між сторонами відповідно до письмової розписки.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_6, який діє від імені ОСОБА_4 її доводів не визнав, рішення суду просить залишити без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах, визначених ст. 303 ЦПК України колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає із таких підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_4 і ОСОБА_5 звернулися до ОСОБА_3 співзасновника Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморський берег ЛТД» з проханням надати в оренду земельну ділянку на території пляжу в с. Залізний Порт, Голопристанського району, Херсонської області. Відповідно до оригіналу розписки від 18.12.2010 року відповідач отримав від ОСОБА_4 та ОСОБА_5 аванс у розмірі 2 500 дол. США за надання в оренду пляжу в с. Залізний Порт.

Проте, зазначений договір оренди не укладений і грошові кошти відповідачем не повернуті, незважаючи на адресовану йому 10.07.2015 року письмову вимогу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на те, що відповідач отримав грошові кошти безпідставно, оскільки не мав жодних правових підстав, як особисто так і Товариство з обмеженою відповідальністю «Чорноморський берег ЛТД», розпорядження земельною ділянкою, яка належить до комунальної власності Новофедорівської сільської ради Голопристанського району і не міг укладати договір оренди земельної ділянки.

Під час судового засідання відповідач заперечував безпідставне отримання грошових коштів, посилаючись на те, що розписка та угода про співробітництво та організацію взаємовідносин від 23.12.2010 року є нерозривно пов'язані між собою та мають спільну господарську мету організації раціонального використання та забезпечення санітарно - епідемічного стану земельної ділянки, що розміщена на узбережжі Чорного моря від бази відпочинку «Примор'є» до бази відпочинку «Прибій» в с. Залізний Порт, однак належних доказів на підтвердження зазначених ним обставин, у тому числі права користування товариства земельною ділянкою не надав, як до суду першої інстанції, так і при розгляді справи в апеляційному порядку.

Відповідно до п. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність положень закону, адміністративного акту, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України.

Під відсутністю правових підстав розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правових підстав означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних(договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Такий правовий висновок, викладений в постанові № 6-88цс13 від 02.10.2013 року Верховного Суду України, який є обов'язковим для суду при застосування норми матеріального права в спірних правовідносинах.

Отже, за встановленими судом обставинами справи зміст письмової розписки про отримання грошових коштів не свідчить про укладення сторонами будь - якого договору, оскільки з неї не вбачається досягнення сторонами будь - якої домовленості, а угода про співробітництво та організацію взаємовідносин від 23.12.2010 року не є договором оренди земельної ділянки, тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що зазначені грошові кошти були отримані відповідачем безпідставно та підлягають поверненню відповідно до положень ст. 1212 ЦК України.

Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи в межах наданих і досліджених судом доказів та нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Обставини, які б спростовували висновки суду щодо цього апеляційна скарга не містить і на такі, представник апелянта не посилалася в ході розгляду справи в апеляційному порядку.

Посилання апеляційної скарги на пропуск строку позовної давності не заслуговують на увагу, оскільки розписка про отримання відповідачем 2 500 доларів США містить посилання про те, що отримана сума є лише авансом в рахунок укладення договору оренди і не містить посилання на строки виплати остаточної суми за оренду.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування чи зміни відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє від імені ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 10 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий К.Г. Чиркова

Судді: Л.В. Пузанова

Т.Г. Фурман