Постанова

від 31.05.2016 по справі п/811/179/16

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2016 року           справа № П/811/179/16

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи

за позовом Публічного акціонерного товариства “Кіровоградолія”

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Кіровоградолія" (далі – ПАТ “Кіровоградолія”,позивач) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі – Кіровоградська ОДПІ, відповідач), в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення:

- №0000992204 від 07.10.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на 115566,00 грн. (77044,00 грн. за основним платежем, 38522,00 грн. – за штрафними фінансовими санкціями);

- №0001002204 від 07.10.2015 року, яким зменшено розмір від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на 69235,00 грн.;

- №0001012204 від 07.10.2015р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 77822,00 грн. (51881,00 грн. – за основним платежем; 25941,00 грн. – за штрафними санкціями);

- №0001022204 від 07.10.2015р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 66378,00 грн.;

- №0001032204 від 07.10.2015р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 70256,00 грн. (46837,00грн. сума завищеного бюджетного відшкодування; 23419,00 грн. – штрафні санкції).

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що за результатами планової виїзної перевірки відповідачем протиправно винесені податкові повідомлення–рішення, податковим органом неправомірно зроблено висновок про безтоварність господарських операцій позивача з контрагентами, а відтак – безпідставно зроблено висновок про порушення позивачем приписів податкового законодавства. Крім того, перевіряючими особами під час перевірки встановлені і інші порушення податкового законодавства, з якими товариство не погоджується.

Представник відповідача позов не визнав з підстав, викладених в запереченні на позовну заяву, обґрунтувавши тим, що об'єкти оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям, на думку відповідача, відсутні.

Відповідно ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.05.2016 року подальший розгляд справи проведено в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство “Кіровоградолія” зареєстроване як юридична особа Реєстраційною службою Кіровоградського міського управління юстиції Кіровоградської області 06.04.1993 року, з того часу перебуває на обліку в податковому органі як платник податків (т.1, а.с.24).

Основним видом діяльності ПАТ “Кіровоградолія” є виробництво олії та тваринних жирів (10.41), оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами (46.33), інший пасажирський наземний транспорт (49.39), постачання інших готових страв (56.29), виробництво електроенергії (35.11) (т.1, а.с.25).

Досліджуючи спірні правовідносини суд зазначає наступне.

На підставі направлень від 05.08.2015 року №980, 979, 982, 977, 983, 978, 981 посадовими особами Кіровоградської ОДПІ у період з 25.08.2015р. по 16.09.2015р. проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ “Кіровоградолія” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, правильності обчислення, нарахування та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2014 р. (т.1, а.с.35-73).

В акті перевірки податковим органом зафіксовано порушення:

- п.138.2,п.138.4,п.138.8 ст.138, пп.139.1.9, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік на суму 77044,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування платником податку на прибуток за 2014 рік на суму 69235,00 грн.;

- п.192.1 ст.192, п.198.1, 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 51881,00 грн. (в тому числі за квітень 2013 р. на суму 19,00 грн.. за травень 2013 року – 95,00 грн., за вересень 2013 р. на суму 43717,00 грн., за листопад 2013 р. – 115,00 грн., за червень 2014 р. – 5593 грн., за липень 2014р. - 2342,00 грн.), завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 66378,00 грн. (у тому числі за січень 2013 року на суму 591,00 грн., за лютий 2013 року - 19,00 грн., за червень 2013 р. - 9583,00 грн., за липень 2013 р. - 46102,00 грн., за вересень 2014 р. - 4042,00 грн., за листопад 2014 р. – 1166,00 грн., за грудень 2014 р. – 4875,00 грн.), завищено суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 46837,00 грн. (у тому числі за лютий 2013 р. – 591,00 грн., липень 2013 р. - 9583,00 грн., серпень 2013 р. – 31455,00 грн., жовтень 2014 р. – 4042,00 грн., грудень 2014 р. на суму 1166,00 грн.).

Кіровоградською ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області на підставі вказаного акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 07.10.2015 року:

- №0000992204, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на 115566,00 грн. (77044,00 грн. за основним платежем, 38522,00 грн. – за штрафними фінансовими санкціями);

- №0001002204, яким ПАТ “Кіровоградолія” зменшено розмір від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на 69235,00 грн.;

- №0001012204, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 77822,00 грн. (51881,00 грн. – за основним платежем; 25941,00 грн. – за штрафними санкціями);

- №0001022204, яким ПАТ “Кіровоградолія” зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 66378,00 грн.;

- №0001032204, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 70256,00 грн. (46837,00грн. сума завищеного бюджетного відшкодування; 23419,00 грн. – штрафні санкції) (т.1,а.с.11-20).

Судом встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення базуються на висновках акту перевірки про завищення позивачем витрат в результаті безпідставного формування таких витрат за господарськими операціями з його контрагентами (ТОВ "Стіл-сервіс", ТОВ "ТНМ-енерго", ТОВ "Вікос", ТОВ "Т-пласт", ТОВ Багатопрофільне виробничо-наукове підприємство "Меденергопоста", ПП"Дельта-трейд", ПП"Технотест", ПП "Східнопромтехнологія", ТОВ "Завод Днепросталь"), які на думку податкового органу, не мали реального характеру та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

За таких підстав, в межах предмета доказування по даній справі належить встановити факт здійснення та реальність господарських операцій між позивачем та його вищевказаними контрагентами обставини придбання, використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Також, Верховним Судом України у справі № 21-737во09 (постанова від 08.09.2009 року) зазначено: "здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а відтак суду слід звернути увагу і дати належну оцінку доводам податкового органу щодо відсутності таких документів у платника податку під час його перевірки, оскільки таке може свідчити і про нездійснення самих господарських операцій".

За приписами статті 134 Податкового кодексу України (тут і далі – у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу, а також дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Водночас, відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У свою чергу, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України містить застереження, за яким не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 2.4 пункту 2 Положення “Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку”, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №168/704 від 05.06.1995 року, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа.

З аналізу наведених правових норм у їх системному зв'язку, суд дійшов висновку, що необхідною умовою правомірності формування витрат є фактичне здійснення господарської операції платником податків.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Податкового кодексу України (підпункт 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, положення якого тут і далі застосовуються судом у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Крім того, відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст.198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис “Без ПДВ” з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Отже, наявність податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, не є єдиною умовою формування податкового кредиту. При цьому будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичності здійснення господарської операції, з приводу якої складається відповідний документ, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою.

Згідно п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені ПК України. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Досліджуючи спірні правовідносини, суд встановив, що висновок відповідача, наведений ним в акті перевірки, ґрунтується на встановлених відповідачем фактах, які в цілому свідчать про безтоварність господарських операцій, що здійснювались між позивачем та його контрагентами, на підставі яких був сформований податковий кредит з податку на додану вартість.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Таким чином, суд звертає увагу, що фактичне здійснення господарської операції платником податків посвідчується, зокрема, належно оформленими податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами.

Виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне дослідити правомірність формування позивачем податкового кредиту та формування валових витрат за господарськими операціями з його контрагентами (ТОВ "Стіл-сервіс", ТОВ "ТНМ-енерго", ТОВ "Вікос", ТОВ "Т-пласт", ТОВ Багатопрофільне виробничо-наукове підприємство "Меденергопоста", ПП "Дельта-трейд", ПП "Технотест", ПП"Східнопромтехнологія", ТОВ "Завод Днепросталь"), у розрізі фактичного здійснення відповідних господарських операцій.

Так, у власності ПАТ “Кіровоградолія” перебуває комплекс будівель за адресою вул.Урожайна, буд.30, м. Кіровоград, що посвідчується відповідним свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, з якого вбачається існування основних засобів на балансі підприємства позивача (т.2,а.с.184).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Стіл-сервіс" судом встановлено наступне.

24 березня 2014 року між ТОВ "Стіл-сервіс" (Постачальник) та ПАТ “Кіровоградолія” (Покупець) укладено договір поставки №24/03-14, за змістом якого постачальник зобов'язується поставити у власність покупця товар (металопрокат); покупець в свою чергу зобов'язаний прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату (т.1,а.с.74-76).

На виконання договірних зобов'язань за вказаними договорами ТОВ "Стіл-сервіс" у листопаді 2014 року здійснило поставку обумовленого вищевказаним договором товару (прутку бронзи).

Факт надання послуг за вищезазначеними договорами підтверджується наявними у матеріалах справи податковими накладними (т.1,а.с.80-81), на загальну суму 6994,80 грн. (із них ПДВ – 1165,80 грн.).

Даний товар позивачем оприбутковано відповідно до видаткової накладної (т.1, а.с.77).

Судом також встановлено, що розрахунок ПАТ “Кіровоградолія” за поставлений товар, здійснювало у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента, про що свідчать відповідні платіжні доручення та відповідними виписками з банку по рахунку (т.1,а.с.78-79, т.2,а.с.7-92).

Матеріалами справи встановлено, що вказані господарські операції знайшли своє відображення у бухгалтерському обліку, які позивачем обліковано по рахункам 209 (т.1,а.с.82-203).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "ТНМ-енерго"судом встановлено наступне.

Так, судом встановлено, що 11 березня 2013 року між ПАТ “Кіровоградолія” (замовник) та ТОВ "ТНМ-енерго" (підрядник) було укладено договір підряду №3-2013, за змістом якого підрядник зобов'язується своїми силами і засобами на свій ризик виконати на замовлення замовника, виконати ремонт (відновлення) ротора турбіни Мv 550G-1.7-3.6-1.0, замовник зобов'язується прийняти завершені роботи та оплатити їх (т.1,а.с.103-107).

На виконання договірних зобов'язань за договором підряду ТОВ "ТНМ-енерго" у липні, вересні 2013 року виконало обумовлені вказаним договором роботи.

Факт виконання робіт за вищезазначеним договором підряду підтверджується наявними у матеріалах справи податковими накладними від 04.07.2013 року №1, від 16.09.2013р.№4 (т.1,а.с.115-116), довідкою вартості виконаних робіт (т.1,а.с.108, т.2,а.с.201), а також відповідним актом прийняття виконаних будівельних робіт (т.1,а.с.109-112, т.2,а.с.202-205), договірними цінами (т.2,а.с.197-200) на загальну суму 395 157,60 грн. (із них ПДВ – 65 859,60 грн.)

Судом також встановлено, що розрахунок за виконані роботи ПАТ “Кіровоградолія” здійснювало у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента, про що свідчать відповідні платіжні доручення (т.1, а.с.113-114) відповідними виписками з банку по рахунку (т.1,а.с.78-79, т.2,а.с.7-92,208).

Матеріалами справи встановлено, що вказані господарські операції знайшли своє відображення у бухгалтерському обліку, які позивачем обліковано по рахунку 631 (т.1,а.с.101-102).

Також, в матеріалах справи містяться докази наявності у ТОВ "ТНМ-енерго" виробничих потужностей, ліцензії, відповідного кваліфікованого персоналу для здійснення такого роду робіт (т.2,а.с.212-228).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Вікос" судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що у січні, лютому 2013 року позивачем, за договором поставки №5/13 від 21.01.2013 р. (т.2,а.с.185-187), у ТОВ "Вікос" придбано пломби свинцеві, що підтверджується відповідними рахунком-фактурою (т.1,а.с.121), податковими накладними від 24.01.2013р. №5, від 08.02.2013 р.№6 (т.1,а.с.126-127) на загальну суму 621,00 грн. (із них ПДВ – 103,50 грн.)

Даний товар позивачем оприбутковано відповідно до видаткових накладних (т.1, а.с.122-123) та актів списання (т.1,а.с.128-130).

Так, розрахунок за товар ПАТ “Кіровоградолія” здійснювало у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента, про що свідчать відповідні платіжні доручення (т.1,а.с.124-125), відповідними виписками з банку по рахунку (т.1,а.с.78-79, т.2,а.с.7-92).

Матеріалами справи встановлено, що вказані господарські операції знайшли своє відображення у бухгалтерському обліку, які позивачем обліковано по рахунку 631 (т.1,а.с.117-120).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Т-Пласт" судом встановлено наступне.

Так, 17 травня 2013 року між ПАТ “Кіровоградолія” (покупець) та ТОВ "Т-Пласт" (продавець) було укладено договір поставки №37, за змістом якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, покупець зобов'язується прийняти та оплатити придбаний товар (т.1,а.с.1038).

Судом встановлено, що у червні 2013 року позивачем у ТОВ "Т-Пласт" придбано товар (фторопласт, капролон, поліамід), що підтверджується відповідними податковими накладними від 13.06.2013р. №21, від 19.06.2013 р.№29 (т.1,а.с.142-143) на загальну суму 34 945,51 грн. (із них ПДВ – 5 824,24 грн.)

Даний товар позивачем оприбутковано відповідно до видаткової накладної (т.1, а.с.139) та актів списання (т.1,а.с.147-151,153-154).

Так, розрахунок за товар ПАТ “Кіровоградолія” здійснювало у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента, про що свідчать відповідні платіжні доручення (т.1,а.с.140-141), відповідними виписками з банку по рахунку (т.1,а.с.78-79, т.2,а.с.7-92).

Матеріалами справи встановлено, що вказані господарські операції знайшли своє відображення у бухгалтерському обліку, які позивачем обліковано по рахунку 631 (т.1,а.с.135-137,144-146,152).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Багатопрофільне виробничо-наукове підприємство "Меденергопоста", судом встановлено наступне.

Так, судом встановлено, що між ПАТ “Кіровоградолія” (замовник) та ТОВ Багатопрофільне виробничо-наукове підприємство "Меденергопоста" (виконавець) укладено договори, а саме:

- 20.01.2014р. №10, за змістом якого, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати комплекс налагоджувальних робіт парового котла Е-16-3,9-360Д з подальшим видання згоди з державним агентством по енергоефективності та енергозбереженню України, технічного звіту по режимно-налагоджувальними, екологічно-теплотехнічними та теплохімічними випробуваннями, та затвердження у Держенергоефективності України режимних карт (т.1,а.с.157-158);

- 06.08.2014р. №175, предметом якого, замовник доручає, виконавець зобов'язується виконати роботи з випробування на ефективність системи вентиляції у кількості 37 вентиляторів на об'єктах заводу, замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботу (т.1,а.с.168-169);

- 21.11.2014р. №21-11, за змістом якого замовник доручає, виконавець приймає на себе зобов'язання провести режимно-налагоджувальні роботи з видачею режимних карт, затверджених Держенергоефективністю України, двох парових котлів (Е-16-3,9-360 Д на лушпинні соняшнику; Е-16-3,9-360 ДГ на лушпинні соняшнику та газу) (т.1,а.с.173-175).

На виконання договірних зобов'язань за вказаними договорами ТОВ Багатопрофільне виробничо-наукове підприємство "Меденергопоста" у лютому, квітні, грудні 2014 року виконало обумовлені вказаними договорами роботи та надало відповідні послуги.

Факт виконання робіт за вищезазначеними договорами підтверджується наявними у матеріалах справи податковими накладними від 08.04.2014р. №10, від 28.02.2014р. №33; від 02.12.2014р. №3 (т.1,а.с.164,172,183), договірними цінами (т.1,а.с.159,179), локальним кошторисом (т.1,а.с.160-161,176-178), відомостями ресурсів (т.1,а.с.180,188), розрахунками (т.1,а.с.162,167,181,187), відповідними актами здачі-прийняття виконаних робіт (т.1,а.с.165-166,170,184-186) на загальну суму 57 977, 37 грн. (із них ПДВ – 9662,90 грн.)

Судом встановлено також, що розрахунок за виконані роботи ПАТ “Кіровоградолія” здійснювало у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента, про що свідчать відповідні платіжні доручення (т.1,а.с.163,171,182), відповідними виписками з банку по рахунку (т.1,а.с.78-79, т.2,а.с.7-92).

Матеріалами справи встановлено, що вказані господарські операції знайшли своє відображення у бухгалтерському обліку, які позивачем обліковано по рахунку 631 (т.1,а.с.155-156).

Також, в матеріалах справи містяться докази наявності у ТОВ Багатопрофільне виробничо-наукове підприємство "Меденергопоста" виробничих потужностей, ліцензії, дозволів, відповідного кваліфікованого персоналу для здійснення такого робу робіт (т.2, а.с.233-250; т.1, а.с.1-29).

Щодо взаємовідносин позивача з ПП "Дельта-трейд", судом встановлено наступне.

Так, судом встановлено, що 21 травня 2014 року між ПАТ “Кіровоградолія” (замовник) та ПП "Дельта-трейд", (підрядник) було укладено договір підряду №397, за змістом якого підрядник зобов'язується провести роботи по зачистці резервуару, утилізації нафтошламу, дегазацію та дефектоскопію резервуару по баку 63 А на бензосховищі екстракційного цеху, замовник зобов'язується прийняти завершені роботи та оплатити їх (т.1,а.с.191-192).

На виконання договірних зобов'язань за договором підряду ПП "Дельта-трейд" у червні, липні 2014 року виконало обумовлені вказаним договором роботи.

Факт виконання робіт за вищезазначеним договором підряду підтверджується наявними у матеріалах справи податковими накладними від 05.06.2014р. №1, від 31.07.2014р. №14 (т.1,а.с.196-197), рахунком на оплату (т.1,а.с.193) довідкою вартості виконаних робіт (т.1,а.с.198), підсумковою відомістю ресурсів (т.1,а.с.204-208), а також відповідним актом прийняття виконаних будівельних робіт (т.1,а.с.199-203), на загальну суму 46 840,00 грн. (із них ПДВ – 7 806,67 грн.)

Судом встановлено також, що розрахунок за виконані роботи ПАТ “Кіровоградолія” здійснювало у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента, про що свідчать відповідні платіжні доручення (т.1,а.с.194-195), відповідними виписками з банку по рахунку (т.1,а.с.78-79, т.2,а.с.7-92).

Матеріалами справи встановлено, що вказані господарські операції знайшли своє відображення у бухгалтерському обліку, які позивачем обліковано по рахунку 631 (т.1,а.с.189-190).

Щодо взаємовідносин позивача з ПП "Технотест" судом встановлено наступне.

Так, що 28 серпня 2014 року між ПАТ “Кіровоградолія” (покупець) та ПП "Технотест" (постачальник) було укладено договір поставки №1095, за змістом якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця лабораторне обладнання, покупець зобов'язується прийняти та оплатити придбаний товар (т.1,а.с.214-216).

Судом встановлено, що у вересні 2014 року позивачем у ПП "Технотест" придбано обладнання (млин В'юга), що підтверджується відповідними податковими накладними від 11.09.2014р. №722, від 15.09.2014 р.№730 (т.1,а.с.219-220), актом приймання-передачі основних засобів (т.1,а.с.222), наказом на приведення в експлуатацію основних засобів (т.1,а..с223) на загальну суму 24 250,00 грн. (із них ПДВ – 4041,67 грн.)

Даний товар позивачем оприбутковано відповідно до видаткової накладної (т.1, а.с.221).

Так, розрахунок товар ПАТ “Кіровоградолія” здійснювало у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента, про що свідчать відповідні платіжні доручення (т.1,а.с.217-218), відповідними виписками з банку по рахунку (т.1,а.с.78-79, т.2,а.с.7-92).

Матеріалами справи встановлено, що вказані господарські операції знайшли своє відображення у бухгалтерському обліку, які позивачем обліковано по рахунку 631 (т.1,а.с.211-213).

Щодо взаємовідносин позивача з ПП "Східнопромтехнологія" судом встановлено наступне.

Так, 14.01.2013 р. між ПАТ “Кіровоградолія” (покупець) та ПП"Східнопромтехнологія" (продавець) укладено договір №1/01-13, на поставку товару (т.1,а.с.228).

Судом встановлено, що у вересні 2013 року позивачем у ПП"Східнопромтехнологія" придбано товар (шнек, втулку підшипника, скребки, планки), що підтверджується відповідними податковою накладною від 20.09.2013р. №1(т.1,а.с.234), рахунком (т.1,а.с.229) на загальну суму 174 417,60 грн. (із них ПДВ – 29069,60 грн.)

Даний товар позивачем оприбутковано відповідно до видаткової накладної (т.1, а.с.235) та акту списання (т.1,а.с.238,244-250).

Так, розрахунок за товар ПАТ “Кіровоградолія” здійснювало у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента, про що свідчать відповідні платіжні доручення (т.1,а.с.230-233), відповідними виписками з банку по рахунку (т.1,а.с.78-79, т.2,а.с.7-92).

Матеріалами справи встановлено, що вказані господарські операції знайшли своє відображення у бухгалтерському обліку, які позивачем обліковано по рахунку 631, 207 (т.1,а.с.224-226,236-237,239-243).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Завод Днепросталь" судом встановлено наступне.

Так, що 11 червня 2013 року між ПАТ “Кіровоградолія” (покупець) та ТОВ "Завод Днепросталь" (постачальник) було укладено договір поставки №ДС179, на поставку товару (коло різного розміру) (т.2,а.с.3-4).

Судом встановлено, що у червні 2013 року позивачем у ТОВ "Завод Днепросталь" придбано товар, що підтверджується відповідною податковою накладною від 18.06.2013р. №42(т.2,а.с.6), на загальну суму 22555,41 грн. (із них ПДВ – 3759,23 грн.)

Так, розрахунок за товар ПАТ “Кіровоградолія” здійснювало у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента, про що свідчать відповідні платіжні доручення (т.2,а.с.5), відповідними виписками з банку по рахунку (т.1,а.с.78-79, т.2,а.с.7-92).

Матеріалами справи встановлено, що вказані господарські операції знайшли своє відображення у бухгалтерському обліку, які позивачем обліковано по рахунку 631 (т.2,а.с.1-2).

Транспортування придбаного позивачем товару підтверджується відповідними подорожніми листами та товарно-транспортними накладними (т.2, а.с.179-182), з яких вбачається, що перевезення товару здійснювалось власним транспортними засобами контрагента - ТОВ "Т-пласт", ТОВ "Вікос", ПП "Технотест", ПП "Східнопромтехнологія".

Судом встановлено, що позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту в січні, лютому, червні, липні, вересні 2013 року, червні, липні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2014 року віднесено відповідну суму ПДВ до складу податкового кредиту, за податковими накладними, виданими вищевказаними контрагентами (т.2, а.с.93-136).

Долучені до матеріалів справи вищевказані копії первинних документів, свідчать про фактичне виконання сторонами умов вказаних договорів.

Податкові накладні за вказаними господарськими операціями позивачем включено до списку отриманих податкових накладних січні, лютому, червні, липні, вересні 2013 року, червні, липні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2014 року (т.2, а.с.93-136).

Всі документи підписані відповідальними особами та скріплені печатками як позивача так і контрагента.

При цьому, податкові та видаткові накладні, якими оформлювався факт прийняття позивачем товару та надавалась послуги, містить всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів: назву товару, його вартісне вираження, одиницю виміру, місце та дату складання, підписи уповноважених осіб.

Дослідивши надані до суду первинні документи, суд встановив, що вони складені відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

За таких обставин, факт здійснення господарських операцій підтверджується позивачем належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами, що згідно з ст.198 ПК України свідчить про належне формування позивачем на підставі цих первинних документів податкового кредиту з податку на додану вартість.

Окрім того, суд зауважує, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати його контрагентами податків до бюджету, від знаходження постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. При цьому питання віднесення певних сум до податкового кредиту не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Натомість, у разі, якщо такі особи не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких осіб.

Разом з тим, під час розгляду даної справи суд враховує положення статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Нормами частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006р. № 3477-IV визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, при розгляді Європейським судом з прав людини податкових спорів в мотивувальній частині рішення найчастіше застосовується стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року. Даною статтею гарантується право на мирне володіння своїм майном. У ній, зокрема, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У контексті податкових спорів (в т.ч. даного конкретного спору) позбавлення права отримати податкову вигоду (податковий кредит) розглядається як позбавлення власності.

Так, у своєму Рішенні від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" Європейський суд з прав людини зазначає, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

У Рішенні цього ж суду у справі "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) наводяться висновки про те, що позбавлення податковим органом права платників податків ПДВ на податковий кредит/бюджетне відшкодування з причини виявлення зловживань з боку їхніх постачальників є порушенням статті 1 Протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Адже немає доказів залучення платника податку на додану вартість до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників. В цьому випадку недотримується принцип пропорційності, тобто справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізації яких здійснюється втручання держави.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Судом відхиляються посилання відповідача на інформацію податкового органу про неможливість проведення зустрічних звірок вищевказаних контрагентів, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Відповідно до частини 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до зазначеної норми, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення податкового органу, яким платнику податків визначені податкові зобов'язання, резюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Кіровоградською ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області не доведено фактів відсутності реального характеру господарських операцій позивача з його контрагентами. Суду не були надані докази про встановлення таких фактів у рішеннях інших судів.

З огляду на зміст доказів у їх сукупності, а також на відсутність з боку відповідача додаткових аргументів в обґрунтування своєї позиції, у процесі розгляду справи знайшов підтвердження факт реальності господарських операцій між ПАТ “Кіровоградолія” і (ТОВ "Стіл-сервіс", ТОВ "ТНМ-енерго", ТОВ "Вікос", ТОВ "Т-пласт", ТОВ Багатопрофільне виробничо-наукове підприємство "Меденергопоста", ПП"Дельта-трейд", ПП"Технотест", ПП"Східнопромтехнологія", ТОВ"Завод Днепросталь"), а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

В процесі розгляду справи відповідачем не доведено суду правомірність оскаржуваних рішень, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, суд також вважає за необхідне присудити на користь Публічного акціонерного товариства “Кіровоградолія” судові витрати у розмірі 5988,86 грн.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Кіровоградолія” - задовольнити.

2.Скасувати податкове повідомлення – рішення №0000992204 від 07.10.2015 року, яким ПАТ “Кіровоградолія” збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на 115566,00 грн. (77044,00 грн. за основним платежем, 38522,00 грн. – за штрафними фінансовими санкціями).

3.Скасувати податкове повідомлення – рішення №0001002204 від 07.10.2015 року, яким ПАТ “Кіровоградолія” зменшено розмір від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на 69235,00 грн.

4.Скасувати податкове повідомлення – рішення №0001012204 від 07.10.2015р., яким ПАТ “Кіровоградолія” збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 77822,00 грн. (51881,00 грн. – за основним платежем; 25941,00 грн. – за штрафними санкціями).

5.Скасувати податкове повідомлення – рішення №0001022204 від 07.10.2015р., яким ПАТ “Кіровоградолія” зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 66378,00 грн..

6.Скасувати податкове повідомлення – рішення №0001032204 від 07.10.2015р., яким ПАТ “Кіровоградолія” зменшено суму бюджетного відшкодування ( утому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 70256,00 грн. (46837,00грн. сума завищеного бюджетного відшкодування; 23419,00 грн. – штрафні санкції).

7.Присудити на користь Публічного акціонерного товариства “Кіровоградолія” (код - 00373869) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 5988,86 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім гривень вісімдесят шість копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (код - 39484073).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України – протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

                     Суддя Р.В. Жук