Постанова

від 01.06.2016 по справі 826/1259/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 червня 2016 року № 826/1259/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Концепт-К» доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, акта перевірки та рішення про результати розгляду скарги, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Концепт-К» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач-1), Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить суд:

- скасувати Акт № 156/1-26-50-28-02-32553288 від 21 вересня 2015 р. в повному обсязі та видані на його підставі документи, зокрема податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві (форма «В4») від 15 жовтня 2015 р. № 0000222802;

- скасувати Рішення ДФС у м. Києві від 24.12.2015 р. № 19538/10/26-15-10-06.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.03.2016 відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 26.04.2016.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акта перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України (надалі - Кодекс), оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Кодексу при визначенні суми від'ємного значення ПДВ є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача-1 проти позову заперечив, при цьому посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено формування позивачем від'ємного значення ПДВ за наслідками незавершеного будівництва основних фондів. Крім того, контролюючий орган посилається на те, що оскільки об'єкт будівництва знаходиться на тимчасово окупованій території АР Крим, та не є основним засобом, то позивач, відповідно до п.198.3 ПК України, позбавлений права на формування податкового кредиту та від'ємного значення ПДВ за наслідками операцій по будівництву такого об'єкта.

Відповідач-2 проти позову заперечує з тих підстав, що рішення про результати розгляду скарги цілком відповідає вимогам ч.3 ст. 2 КАС України.

Справа розглянута в порядку письмового провадження, у відповідності до положень ч.6 ст.128 КАС України за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

15 жовтня 2015 відповідачем-1, на підставі акта перевірки № 1561-26-50-28-01-32553288 від 21.09.2015 прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000222802, яким позивачу за порушення п.п. 198.3, 198.5 ПК України, зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 929 155 грн., в т.ч. за червень 2015 в сумі 929 155 грн.

Не погоджуючись з правомірністю зазначеного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до Головного управління ДФС у м. Києві з первинною скаргою від 22.10.2015 № 133/15, в якій просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.10.2015 № 0000222802.

Рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 24.12.2015 № 19538/10/26-15-10-06 скарга директора ТОВ «Концепт-К» Притули П.В. від 22.10.2015 №133/15 (вх. №31513/10 від 26.10.2015) залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача-1, зменшення суми від'ємного значення суми податку на додану вартість, ґрунтується на наступних обставинах.

Суб'єкт владних повноважень посилається на те, що при визначенні права позивача на формування від'ємного значення ПДВ має враховуватись наявність майна, що обліковується саме на рахунку 10 «Основні засоби», при цьому не зважаючи на процес його спорудження (будівництва) самостійно позивачем. Тобто, на думку ДПІ, поки, в даному випадку, будівля не буде здана (введена) в експлуатацію та не буде обліковуватись на рахунку 10 «Основні засоби», позивач позбавлений права на податковий кредит та від'ємне значення ПДВ за наслідками спорудження (будівництва) такого основного засобу.

Не погоджуючись з обґрунтованістю зазначених доводів контролюючого органу та, як наслідок, правомірністю податкового повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду скарги, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум такого відшкодування за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Статтею 198 ПК встановлено підстави для віднесення сум податку до податкового кредиту, визначено дату виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, а також суми сплаченого (нарахованого) податку, які відносяться до такого кредиту, та суми, що не входять до його складу.

Згідно з пунктом 198.3 зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Визначення поняття «капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи» міститься в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 року за № 288/4509; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Положення «Основні засоби»). Це витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об'єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюються підприємством.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану розрахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за № 893/4186; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), збільшення зазнаних витрат на придбання або створення матеріальних та нематеріальних необоротних активів відображається за дебетом рахунку 15 «Капітальні інвестиції», а за кредитом цього рахунку - їх зменшення (введення в дію, прийняття в експлуатацію придбаних або створених нематеріальних активів тощо).

Водночас рахунок 10 «Основні засоби» призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансової оренди об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів, а також об'єктів інвестиційної нерухомості.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК платники податку мають право на формування податкового кредиту та від'ємного значення ПДВ, якщо за даними бухгалтерського та податкового обліку податковий кредит нарахований внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи). Передбачене зазначеною нормою право на податковий кредит не пов'язане з моментом надходження основних засобів на баланс підприємства та відображенням їх на рахунку 10 «Основні засоби». Таким чином, якщо зазнані підприємством витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об'єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу) відображені на рахунку 15 «Капітальні інвестиції», це підприємство має право на віднесення сум по господарським операціям до податкового кредиту та, як наслідок, від'ємного значення ПДВ.

Як встановлено судом, позивачем до органу державної податкової служби подана податкова декларація з податку на додану вартість від 13.08.2015 № 9170047643, в якій за червень 2015 нараховано від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду в сумі 929 155 грн.

Від'ємне значення за червень 2015 року виникло внаслідок перенесення залишку від'ємного значення попередніх звітних періодів з липня 2010 по серпень 2014.

Як зазначив представник позивача та не було спростовано суб'єктом влади з посиланням на належні та допустимі докази, залишок суми від'ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24) за червень 2015 p., сформовано за фактично сплаченою сумою податку постачальникам товарів (послуг) до 2014 року по об'єкту «багатоповерховий житловий будинок за адресою м. Севастополь, вул. 7 Ноября, 11», про що свідчать наявні в матеріалах справи належним чином завірені копії: договору генерального підряду № 20/10/08 від 20.10.2008, договору підряду № 04/11 від 27.01.2011, договору підряду № 25/08-11 від 25.08.2011, договорів купівлі-продажу будівельних матеріалів № 71 від 30.05.2011 та № 61 від 14.07.2011, протоколу погодження договірної ціни, платіжних доручень з відмоткою про проведення банком, актів виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних.

За таких обставин суд приходить до висновку, що понесені позивачем у вказаних періодах витрати на придбання робіт (послуг) по яких податок на додану вартість включений в податковий кредит, в повному розмірі підтверджені первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, податковими накладними, видатковими накладними, актами приймання виконаних робіт, виписками банку, платіжними дорученнями, деклараціями з податку на додану вартість, довідками про вартість виконаних робіт.

Облік зазначених витрат на рахунку 15 «Капітальні інвестиції» підтверджується як матеріалами справи.

З огляду на викладене, незалежно від того, що об'єкт «багатоповерховий житловий будинок за адресою м. Севастополь, вул. 7 Ноября, 11», (не введений в експлуатацію) є капітальною інвестицією та не є основним фондом у розумінні підпункту 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 ПК України, позивач має право на нарахування податкового кредиту і, відповідно, на від'ємне значення ПДВ, оскільки згідно з ст. 198 ПК України, саме капітальне інвестування в будівництво об'єкту нерухомості, який лише у подальшому буде основним засобом у розумінні підпункту 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 ПК України, передбачає право позивача на податковий кредит та від'ємне значення, так як згідно з Законом, це право виникає разом з початком триваючого процесу капітального інвестування, а не виключно з завершенням цього процесу введенням в експлуатацію об'єкта, в який проводиться інвестування.

Такі висновки суду узгоджуються з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалах від 02 вересня 2014 року у справі №К/800/3353/14, від 22 вересня 2014 року у справі № К/800/11166/14, від 02 жовтня 2014 року у справі № К/800/37587/14, а також Верховного суду України, викладеною у постанові від 20 січня 2015 року у справі №21-316а14, яка в силу приписів статті 244 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковою для врахування.

Посилання контролюючого органу на Закон України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території», судом відхиляються, адже спірні показники податкової звітності сформовано до окупації півострову Крим.

За таких обставин позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими.

Стосовно позовних вимог про скасування Акта № 156/1-26-50-28-02-32553288 від 21 вересня 2015 р., суд зазначає наступне.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відтак, акт перевірки є лише засобом документування, в той час, коли предметом оскарження в адміністративному суді є юридичні наслідки (застосовані наслідки), що безпосередньо випливають з результатів перевірки.

Крім того, п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта.

Згідно із ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Враховуючи положення законодавства, під нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів - офіційний письмовий документ, який породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

За визначенням, наведеним у п. 6 ч. 1 ст. 3 КАС України, адміністративний позов - це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно - правових відносинах.

Відповідно до ст. 105 КАС України зміст адміністративного позову - це адресоване адміністративному суду прохання позивача процесуально-правового характеру задовольнити його вимогу до відповідача. Частина четверта і п'ята даної статті визначають формулювання позовних вимог, що можуть становити зміст адміністративного позову. За суттю, це бажаний для позивача спосіб захисту адміністративним судом прав, свобод чи інтересів, які він вважає порушеними.

За приписами ст. 162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд зобов'язаний зробити висновок щодо позовних вимог та застосувати спосіб захисту порушених прав, свобод чи інтересів.

Так, оцінка висновків контролюючого органу за результатами перевірки досліджується в межах формування податкового повідомлення-рішення і саме через такий спосіб захисту, передбачений ст. 162 КАС України, а саме, скасування рішення, права позивача будуть відновлені. В той час, коли сам пособі акт перевірки прав, свобод та інтересів позивача не порушує, а відтак, не створює підстав для їх захисту.

При цьому, інтересом юридичної особи у сфері публічно-правових відносин слід розуміти інтерес, що може бути об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення потреб юридичної особи, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Оскільки акт перевірки сам по собі не порушує охоронюваних законом прав та інтересів позивача, то позовні вимоги про скасування акту перевірки задоволенню не підлягають.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам в частині скасувати Рішення ДФС у м. Києві від 24.12.2015 р. № 19538/10/26-15-10-06, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження в установлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади, їх посадові особи, згідно зі ст. 19 Конституції України, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.56.1 - 56.2 ст. 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Пунктом 56.3 Податкового кодексу України вказано, що скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів.

Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з п. 56.8 Податкового кодексу України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Порядок розгляду скарг платників податків на податкові повідомлення-рішення про визначення сум грошових зобов'язань платника податків або будь-які інші рішення контролюючих органів щодо податків, зборів, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на контролюючі органи врегульований нормами Податкового кодексу України та Положенням про Порядок оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами від 25.12.2013 № 848.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що не погоджуючись із рішенням, яке є предметом розгляду в даній справі, позивач оскаржив його до Головного управління ДФС у м. Києві, однак рішенням останнього залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 15.10.2015 № 0000222802.

Згідно з пунктами 7 - 9 Положення № 848, орган доходів і зборів зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів, наступних за днем отримання скарги платника податків, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Рішення надсилається на адресу, зазначену платником податків у скарзі як адреса, на яку необхідно надіслати рішення за результатами розгляду скарги, а у разі незазначення такої адреси в скарзі - на податкову адресу платника податків.

Керівник органу доходів і зборів (заступник керівника або інша уповноважена посадова особа) може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад двадцятиденний строк, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного в пункті 7.2 цього розділу.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника органу доходів і зборів (заступника керівника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника органу доходів і зборів (заступника керівника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку.

У разі коли останній день строків, зазначених у пункті 7.2 цього розділу, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

За результатами проведення процедури адміністративного оскарження органом доходів і зборів приймається рішення. Рішення оформляється на бланку органу доходів і зборів, який розглянув скаргу.

Під час процедури адміністративного оскарження обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене органом доходів і зборів, або інше рішення органу доходів і зборів є правомірним, покладається на орган доходів і зборів.

При розгляді скарги платника податків під час адміністративного оскарження можуть враховуватись податкові консультації, а також узагальнюючі податкові консультації, надані такому платнику податків органами доходів і зборів з урахуванням положень статті 53 глави 3 розділу II Податкового кодексу України.

У разі порушення платником податків вимог пунктів 56.3 і 56.6 статті 56 глави 4 розділу II Податкового кодексу України подані ним скарги не розглядаються та повертаються йому із зазначенням причин повернення.

Не розглядаються повторні звернення до одного і того самого органу доходів і зборів від однієї і тієї самої особи з одного і того самого питання, якщо перше було вирішено по суті.

Орган доходів і зборів залишає у випадках, передбачених статтею 8 Закону України «Про звернення громадян», скаргу без розгляду та повертає автору.

Зміст рішення про результати розгляду скарги та його вручення

У разі розгляду скарги орган доходів і зборів, перевіривши правомірність та обґрунтованість рішення, що оскаржується, приймає рішення за результатами розгляду скарги.

Рішення органу доходів і зборів про залишення скарги без розгляду оформлюється у виді листа, в якому зазначаються мотиви такого рішення.

При розгляді скарги орган доходів і зборів приймає одне з таких рішень:

1) повністю задовольняє скаргу платника податків та скасовує рішення органу доходів і зборів, яке оскаржується;

2) частково задовольняє скаргу платника податків та у окремій частині скасовує рішення органу доходів і зборів, яке оскаржується;

3) залишає скаргу без задоволення, а рішення органу доходів і зборів, яке оскаржується, без змін.

При прийнятті цих рішень орган доходів і зборів має право зменшити (збільшити) суму грошового зобов'язання або податкового боргу, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків.

Рішення про результати розгляду скарги складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин:

1) у вступній частині рішення зазначаються:

найменування платника податків юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податків;

дата отримання скарги (дата і номер визначаються за даними реєстраційної картки або журналу реєстрації вхідної кореспонденції);

2) описова частина рішення має містити:

дату і номер рішення органу доходів і зборів, яке було оскаржене платником податків;

вимоги, зазначені у скарзі платника податків, та короткий зміст його позиції;

стислий виклад обставин, встановлених перевіркою, та докази, на яких ґрунтуються висновки органу доходів і зборів;

3) у мотивувальній частині рішення вказуються:

результати дослідження матеріалів скарги та обставини, з урахуванням яких приймається рішення;

мотиви, з яких відхиляються вимоги чи заперечення платника податків, або мотиви, з яких висновки органу доходів і зборів, викладені в оскаржуваному рішенні, скасовуються повністю чи частково;

посилання на норми Податкового кодексу України та інших нормативно-правових актів, якими обґрунтовано рішення за скаргою;

4) у резолютивній частині рішення зазначається висновок про повне чи часткове задоволення скарги або про залишення скарги без задоволення.

У рішенні за результатами розгляду скарги також зазначається про можливість особи, яка подала скаргу, у разі її незгоди з прийнятим рішенням оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня у строки, визначені законодавством, або в судовому порядку.

Рішення за результатами розгляду скарги після реєстрації надсилається (надається) платнику податків.

Рішення вважається надісланим (наданим) фізичній особі - платнику податків, якщо його вручено особисто фізичній особі або її представникові під розписку чи надіслано поштою з повідомленням про вручення на адресу, зазначену у скарзі як адреса, на яку необхідно надіслати рішення за результатами розгляду скарги, а у разі незазначення такої адреси в скарзі - на податкову адресу платника податків.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків рішення за результатами розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти рішення за результатами розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, рішення за результатами розгляду скарги вважається врученим платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Таким чином, розглядаючи дану позовну вимогу позивача, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення Головного управління ДФС у м. Києві про результати розгляду скарги було прийняте у відповідності до зазначених вище норм законодавства (Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби), а процесуальні дії, що вчинялися відповідачем-2 під час прийняття зазначеного рішення - позивачем не оскаржувались. В свою чергу, ГУ ДФС у м. Києві, як суб'єкт владних повноважень, наділений правом для прийняття рішення про результати розгляду скарги.

При цьому, невірність суджень посадових чи службових осіб органу податкової служби при застосуванні норм ПК України, зроблених ними на основі фактичних даних, на думку суду, не може бути достатньою підставою для висновку про порушення прав чи інтересів платника, який в цьому випадку не позбавлений права оскаржити в судовому порядку визначені йому податковою вимогою грошові зобов'язання.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30.06.2015 № К/800/22558/14.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги, в даному випадку, підлягають задоволенню частково.

Керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Концепт К» - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві від 15.10.2015 № 0000222802.

3. В решті позову - відмовити.

4. Стягнути судові витрати в сумі 13937 (тринадцять тисяч дев'ятсот тридцять сім) грн. 32 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Концепт К» (код ЄДРПОУ 32553288) шляхом їх безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.Б. Федорчук