Постанова

від 09.06.2016 по справі 826/5734/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/5734/16 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 червня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Ткачук М.І,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Корсар» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до Приватного підприємства «Корсар» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, -

В С Т А Н О В И Л А:

07 квітня 2016 року Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до Окружного адміністративного суду міста Києва з поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платників податків, накладеного на Приватне підприємство «Корсар» рішенням від 07.04.2016 року №1.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2016 року обґрунтованість умовного арешту майна Приватного підприємства «Корсар», застосованого рішенням Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 07.04.2016 року №1. Постанова підлягає негайному виконанню згідно ч. 8 ст. 183-3 КАС України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство «Корсар» подало апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким у задоволенні подання відмовити.

Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та надано невірну правову оцінку діям відповідача щодо правомірності прийняття рішення про накладення умовного арешту на майно підприємства.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, ознайомившись із наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції, задовольняючи подання ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві, виходив із того, що податковим органом дотримано вимоги законодавства щодо підстав для проведення фактичної перевірки, а також здійснено всі необхідні заходи, які передували направленню вимоги тимчасового зупинення відчуження майна і, згодом, прийняття рішення про застосування умовного арешту майна ПП «Корсар».

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Начальником ГУ ДФС у м. Києві Л.Д. Демченко видано наказ від 28 березня 2016 року №1776 «Про проведення фактичних перевірок», в якому зазначено, що відповідно до п.п. 80.2.2, 80.2.3, 80.2.4, 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 гл. 8 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02.10.2010 №2775-VI (зі змінами), Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами) та інших нормативних актів, контроль за дотриманням яких покладено на територіальні органи ДФС необхідно провести фактичні перевірки суб'єктів господарювання з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі виробництво та обіг підакцизних товарів. Серед суб'єктів господарювання, зазначено і Приватне підприємство «Корсар».

01 квітня 2016 року ГУ ДФС оформлено направлення на перевірку №1425/26-15-14-04-06 та №1426/26-15-14-04-06, у яких зазначено, що метою проведення перевірки є перевірка порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів.

06 квітня 2016 року працівниками ГУ ДФС здійснено вихід на адресу платника податків: м. Київ, Контрактова площа, 4, літера А, кафе «Tratoria», за якою здійснюється фактична господарська діяльність платника податків. Представнику платника податків пред'явлено посвідчення, наказ та направлення на проведення перевірки, разом з тим, працівникам ГУ ДФС відмовлено у допуску про проведення фактичної перевірки. Пояснень щодо причин недопуску до перевірки не надано.

У зв'язку з викладеним, 06 квітня 2016 року складено акт про відмову від підпису у направленні на перевірку №1/26-15-14-04-06/24363380, а також акт по відмову у допуску до фактичної перевірки №2/26-15-14-04-06/24363380.

Листом від 07 квітня 2016 року №9746/7/26-15-14-04-06-19 ГУ ДФС, враховуючи недопуск платником податків до проведення перевірки, звернулося до заявника із проханням щодо застосування адміністративного арешту майна платника податків та коштів на рахунках платника податків.

Начальник ДПІ у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Твердохлєб М.Ю. розглянувши матеріали про застосування адміністративного арешту майна Приватного підприємства «Корсар» (код ЄДРПОУ 24363380), яке перебуває на обліку в ДПІ у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві та є платником податків, встановила, що платник податків відмовляється від проведення фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення та від допуску посадових осіб до перевірки, що відповідно до п.п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України (далі-Кодексу), є підставою для застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Умовний арешт майна ПП «Корсар» оформлений рішенням Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 07.04.2016 року №1.

З даного приводу колегія суддів апеляційної інстанції зазначає слідуюче.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок та підстави проведення фактичних перевірок визначено приписами статті 80 Податкового кодексу України.

За правилами пункту 80.1 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.

Згідно з пунктами 80.5, 80.7 статті 80 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу (пункт 80.10 статті 80 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України (далі - ПК) адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 цієї ж статті ПК передбачено, що арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин, зокрема, платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Наведена норма передбачає дві обставини, за наявності яких може бути застосований арешт майна платника податків:

1) платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення;

2) платник податків відмовляється від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Процедура допуску посадових осіб до проведення перевірки регламентована статтею 81 ПК і однаково поширюється як на документальні, так і на фактичні перевірки.

За правилами пункту 81.1 статті 81 ПК посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Абазом 5 наведеної норми визначено, що непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється. (абзац 6 пункту 81.1 статті 81 ПК)

Таким чином, аналіз наведених норм свідчить про те, що поняття відмови від проведення перевірки і поняття відмови від допуску до проведення перевірки мають самостійний правовий зміст, що виключає ототожнення цих понять, а відтак, положення підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК поширюються на випадки застосування арешту майна платника податків у разі: або відмови від проведення документальної перевірки, або недопуску до перевірки будь-якого виду, якщо для такої перевірки передбачено застосування процедури допуску.

Перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

З урахуванням наведеного, арешт активів податковими органами може застосуватись як у разі відмови від допуску до документальної перевірки, так і у випадку відмови від допуску до іншого виду перевірки, зокрема, фактичної перевірки, за умови наявності законних підстав для їх проведення.

Слід відмітити і те, що відмова платника податків допустити до перевірки посадових осіб контролюючих органів може бути обґрунтованою у разі відсутності законних підстав для проведення перевірки.

Аналогічна правова позиція висловлена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17 лютого 2016 року №К/800/63811/14.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02 лютого 2011 року № 149/11/13-11 зазначено, що перевірка обґрунтованості накладення адміністративного арешту передбачає встановлення судом наявності підстав для застосування адміністративного арешту, передбачених п. 94.2 ст. 94 ПК України. Предметом перевірки є відповідність рішення керівника податкового органу (його заступника) про накладення адміністративного арешту на майно платника податків умовам, за яких таке рішення може бути ухвалено.

З матеріалів справи вбачається, що підставами недопуску посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки стала, на думку, ПП «Корсар» невідповідність мети та підстав для проведення перевірки, зазначених у направленнях на проведення перевірки, а також, те, що бармен ОСОБА_3 (зі слів) не має доступу до касового апарату.

Колегія суддів зазначає, що докази суб'єкта господарювання не спростовують доказів того, що підстава та мета направлень на перевірку співпадають, оскільки як вбачається із направлень на проведення перевірки, метою перевірки зазначено: «перевірити порядок здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів», а підстава: «підпункт 80.02.5 пункту 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України та Наказ Головного управління ДФС у місті Києві №1776 від « 28» березня 2016 року».

Однак, суд апеляційної інстанції зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, а саме, з актів про відмову від підпису у направленні на перевірку та акту про відмову в допуску до фактичної перевірки, такі акти були складені тому, що бармен ОСОБА_3 відмовився підписатися у направленні на перевірку та відмовив у допуску до перевірки. Саме це і стало підставою для накладення арешту на майно скаржника.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи міститься Наказ від 05.04.2016 року №4/К про звільнення ОСОБА_3 із посади бармена за власним бажанням, правомірність даного наказу під сумнів ніхто не ставив.

Тобто, в даному випадку вийшла ситуація за якої, фактично, ОСОБА_3 ніяким чином не міг допустити контролюючих до перевірки, оскільки припинив трудові відносини із ТОВ «Корсар», крім того, представники контролюючого органу ніяким чином не перевірили чи мала право вказана особа взагалі знаходитися у приміщенні перевіряємого об'єкту та спілкуватися із інспекторами.

Отже, з матеріалів справи не можливо встановити чи бармен уповноважений ТОВ «Корсар» на вчинення будь-яких дій, пов'язаних з проведенням перевірок контролюючими органами, а також, не встановлено чи він є особою, яка фактично проводить розрахункові операції. Податковий орган на підтвердження своєї позиції надав копії фіскальних чеків (які, на його думку, підтверджують проведення контрольної розрахункової операції) від 06.04.2016 року, але суд апеляційної інстанції не може прийняти дані квитанції у якості доказу того, що саме ОСОБА_3 здійснив продаж товарів посадовим особам податкового органу, оскільки з даних чеків не вбачається, яка особа їх видала.

Пунктом 42.2. ст. 42 ПК України встановлено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Отже, враховуючи те, що бармен не є тією особою, яка уповноважена вчиняти дії щодо недопуску до проведення фактичної перевірки контролюючим органом, колегія суддів зазначає, що в даному випадку нівелюються посилання податкового органу на те, що платник податків здійснив недопуск до перевірки, відмовився підписати акт перевірки та не розписався у направленні на перевірку, тому і підстав для застосування умовного адміністративного арешту майна ТОВ «Корсар» не було.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження, оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, не враховано всі обставини справи, тому існують підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Згідно до статті 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254, 265 КАС України, колегія суддів. -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Корсар» на Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2016 року - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2016 року - скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні подання Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про підтвердження обґрунтованості застосування адміністративного арешту майна Приватного підприємства «Корсар» (код ЄДРПОУ 24363380), застосованого рішенням Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 07 квітня 2016 року №1.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю.Кучма

(Повний текст Постанови виготовлений 13 червня 2016 року)

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Кучма А.Ю.

Безименна Н.В.