Постанова

від 31.08.2020 по справі 826/5734/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 826/5734/16

адміністративне провадження № К/9901/24917/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2016 (Головуючий суддя Аліменко В.О., судді: Безименна Н.В., Кучма А.Ю.)

у справі № 826/5734/15

за поданням Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві

до Приватного підприємства "Корсар"

про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - позивач, ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві) звернулася до суду з поданням до Приватного підприємства Корсар (далі - відповідач, ПП Корсар ) про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платників податків, накладеного на Приватне підприємство Корсар рішенням від 07.04.2016 року №1.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.04.2016 подання задоволено повністю. Підтверджено обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна приватного підприємства "Корсар" (код ЄДРПОУ 24363380), застосованого рішенням державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 07 квітня 2016 року №1 про застосування адміністративного арешту майна платників податків.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2016 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.04.2016 скасовано та відмовлено у задоволенні подання.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2016 та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.04.2016.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що у зв`язку з недопуском посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки начальником ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення про застосування адміністративного арешту платника податків та надіслано вимогу про тимчасове зупинення відчуження майна. З урахування чого заявник звернувся до суду з поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Крім того, судом апеляційної інстанції застосовано положення підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 92 Податкового кодексу України в попередній редакції. Відповідач ні в судовому засіданні в суді першої інстанції, ні в апеляційній скарзі не зазначав, що бармен ОСОБА_1 був звільнений на дату перевірки, що дає підстави вважати, що наказу про звільнення не існувало на момент перевірки.

Відповідач письмово проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржуване судове рішення законним та обґрунтованим, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України й протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів Пасічник С.С., Юрченко В.П.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Начальником ГУ ДФС у м. Києві Л.Д. Демченко видано наказ від 28 березня 2016 року №1776 Про проведення фактичних перевірок , в якому зазначено, що відповідно до підпунктів 80.2.2, 80.2.3, 80.2.4, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 гл. 8 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02.10.2010 №2775-VI (зі змінами), Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (зі змінами) та інших нормативних актів, контроль за дотриманням яких покладено на територіальні органи ДФС необхідно провести фактичні перевірки суб`єктів господарювання з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі виробництво та обіг підакцизних товарів. Серед суб`єктів господарювання, зазначено і Приватне підприємство Корсар .

01 квітня 2016 року ГУ ДФС оформлено направлення на перевірку №1425/26-15-14-04-06 та №1426/26-15-14-04-06, у яких зазначено, що метою проведення перевірки є перевірка порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів.

06 квітня 2016 року працівниками ГУ ДФС здійснено вихід на адресу платника податків: м. Київ, Контрактова площа, 4, літера А, кафе Tratoria , за якою здійснюється фактична господарська діяльність платника податків. ОСОБА_1 (що з його слів є барменом) пред`явлено посвідчення, наказ та направлення на проведення перевірки, разом з тим, працівникам ГУ ДФС відмовлено у допуску про проведення фактичної перевірки.

Пояснень щодо причин недопуску до перевірки не надано.

У зв`язку з викладеним, 06 квітня 2016 року складено акт про відмову від підпису у направленні на перевірку №1/26-15-14-04-06/24363380, а також акт по відмову у допуску до фактичної перевірки №2/26-15-14-04-06/24363380.

Листом від 07 квітня 2016 року №9746/7/26-15-14-04-06-19 ГУ ДФС, враховуючи недопуск платником податків до проведення перевірки, звернулося до заявника із проханням щодо застосування адміністративного арешту майна платника податків та коштів на рахунках платника податків.

Начальник ДПІ у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Твердохлєб М.Ю., розглянувши матеріали про застосування адміністративного арешту майна Приватного підприємства Корсар (код ЄДРПОУ 24363380), яке перебуває на обліку в ДПІ у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві та є платником податків, встановила, що платник податків відмовляється від проведення фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення та від допуску посадових осіб до перевірки, що відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України є підставою для застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Умовний арешт майна ПП Корсар оформлений рішенням Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 07.04.2016 року №1.

Відповідно до пункту 80.1 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності обставин встановленими пунктом 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (пункт 80.5 статті 80 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 80.7 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

За правилами пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови. (пункт 81.2 статті 81 Податкового кодексу України).

Відповідно до приписів статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується, зокрема, що платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу. (підпункт 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України). Вказана стаття помилково застована судом апеляційної інстанції в редакції без врахування змін відповідно до Закону № 655-VIII від 17.07.2015.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на дату звернення до суду з поданням) провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 , який з його слів працював барменом в кафе Tratoria (про що здійснено запис в Акті про відмову у допуску до фактичної перевірки, а.с. 12) недопущено посадових осіб контролюючого органу до фактичної перевірки без зазначення будь-яких причин для такої відмови.

Відтак посилання відповідача, що підставою відмови слугували недоліки в наказі про проведення перевірки не знайшли свого підтвердження. Обставин оскарження дій податкового органу щодо проведення перевірки судами попередніх інстанцій не встановлено.

Колегія суддів не приймає посилання відповідача, що ОСОБА_1 наказом від 05.04.2016 був звільнений з посади бармена, позаяк за адресою, що перевірялася, інших осіб (посадових (службових) осіб відповідача або уповноважених представників) не встановлено.

На дату проведення перевірки ОСОБА_1 не заперечував, що працює на посаді бармена та власноруч підписав Акт про відмову допуску до фактичної перевірки та Акт про відмову від підпису у направленні на перевірку, в яких зазначено, що ОСОБА_1 - бармен.

Таким чином, колегія суддів вважає помилковими висновки суду апеляційної та правильними висновки суду першої інстанції щодо задоволення подання.

За правилами статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 352, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2016 скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.04.2016 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіІ.А. Васильєва С.С. Пасічник В.П. Юрченко