Рішення

від 06.06.2016 по справі 910/23570/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2016Справа №910/23570/15

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Мисливські стежки України" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколіт" прозвернення стягнення на предмет іпотеки Представники: від позивача: Купенко М.С. - представник за довіреністю від відповідача: не з'явились від третьої особи:не з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

03.09.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мисливські стежки України" про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 1073/980-ЮО/І від 31.12.2013 шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у зв'язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколіт" зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та сплати пені за несвоєчасне повернення кредиту та сплату процентів за користування кредитом за кредитним договором № 1073/980-ЮО від 14.11.2013, що забезпечені укладеним між Публічним акціонерним товариством "Міський комерційний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мисливські стежки України" договором іпотеки № 1073/980-ЮО/1 від 31.12.2013, позивач має право задовольнити свої вимоги щодо погашення заборгованості з повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та штрафних санкцій, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2015 позовну заяву та додані до неї матеріали повернуто без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2015 скасовано, матеріали справи № 910/23570/15 повернуто для розгляду до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2015 порушено провадження у справі № 910/23570/15, залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколіт" у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, розгляд справи призначено на 30.11.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2015 по справі № 910/23570/15 призначено судову оціночну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2015 зупинено провадження у справі до проведення Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз судової експертизи (або до дачі висновку чи повідомлення про неможливість проведення експертизи), що призначена ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2015 у справі № 910/23570/15, та повернення матеріалів справи до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2015 виправлено описку допущену в пункті 7 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 30.11.2015 про призначення судової оціночної експертизи у справі № 910/23570/15.

Супровідним листом від 21.12.2015 матеріали справи направлено до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

18.01.2016 на адресу Господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист про погодження строку проведення експертизи, про забезпечення виконання попередньої оплати експертизи та клопотання про надання додаткових матеріалів, необхідних для вирішення питань, поставлених перед експертизою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2016 поновлено провадження у справі № 910/23570/15 для розгляду клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для вирішення питань, поставлених перед експертизою; зобов'язано сторін у строк до 08.02.2016 надати суду: - копії правовстановлюючих документів на земельну ділянку з кадастровим номером 3222788900:04:004:0002, яка розташована на території Яблунівської сільської ради Макарівського району Київської області; - копію Витягу з Держгеокадастру, з додатками до нього, що земельної ділянки, з кадастровим номером 3222788900:04:004:0002, яка розташована на території Яблунівської сільської ради Макарівського району Київської області; - відомості щодо надання обмежень та обтяжень на земельну ділянку з кадастровим номером 3222788900:04:004:0002; роз'яснено експерту, що визначення ринкової вартість земельної ділянки з кадастровим номером 3222788900:04:004:0002, яка розташована на території Яблунівської сільської ради Макарівського району Київської області, здійснити на фактичну дату проведення оцінки земельної ділянки експертом; погоджено строк проведення судової оціночної експертизи у справі № 910/21147/15, що може перевищувати більше двох місяців; зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Міський комерційний Банк"оплатити вартість експертного дослідження протягом 15 днів з моменту отримання рахунку, відповідно до направленого Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз рахунку № 60 від 11.01.2016, а також зупининено провадження у справі № 910/23570/15 до проведення Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз судової експертизи (або до дачі висновку чи повідомлення про неможливість проведення експертизи), що призначена ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2015 у справі № 910/23570/15, та повернення матеріалів справи до суду.

11.02.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 20.01.2016.

Листом від 16.02.2016 суд направив надані позивачем документи до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

09.03.2016 на адресу Господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання про надання додаткових відомостей та забезпечення обстеження об'єкту дослідження в натурі (на місцевості).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2016 поновлено провадження у справі № 910/23570/15 для розгляду клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для вирішення питань, поставлених перед експертизою; зобов'язано сторін забезпечити організацію прибуття та повернення експерта до експертної установи, безперешкодний доступ до об'єкту дослідження та належні умови праці для проведення обстеження; роз'яснено експерту, що визначення ринкової вартість земельної ділянки з кадастровим номером 3222788900:04:004:0002, яка розташована на території Яблунівської сільської ради Макарівського району Київської області, здійснити на фактичну дату проведення оцінки земельної ділянки експертом; зупинено провадження у справі № 910/23570/15 до проведення Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз судової експертизи (або до дачі висновку чи повідомлення про неможливість проведення експертизи), що призначена ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2015 у справі № 910/23570/15, та повернення матеріалів справи до суду.

14.04.2016 на адресу Господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експертів за результатами проведення судової оціночно-земельної експертизи № 24434/15-41 від 31.03.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2016 поновлено провадження у справі та справу призначено до розгляду на 23.05.2016.

06.05.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

23.05.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2016 розгляд справи відкладено на 06.06.2016, у зв'язку з неявкою представників відповідача та третьої особи у судове засідання.

02.06.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 06.06.2016 не з'явились, клопотань про відкладення розгляду справи не подали, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

У судове засідання 06.06.2016 з'явився представник позивача та надав пояснення по суті справи відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги зурахуваням заява про уточнення позовних вимог відповідно до якої просить суд в рахунок часткового погашення заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором № 1073/980-ЮО від 14.11.2013 у загальному розмірі 50 451 189 грн 20 коп. (розрахована станом на 15.05.2015) з них: 31 607 800 грн 00 коп. - основного боргу; 990 666 грн 39 коп. - поточна заборгованість по відсоткам; 9 546 421 грн 58 коп. - прострочена заборгованість по відсоткам; 8 306 301 грн 23 коп. - пеня, звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на земельну ділянку, а також визнати за позивачем право власності на предмет іпотеки за договором іпотеки № 1073/980-ЮО від 13.12.2013, укладеним між позивачем та відповідачем, а саме на нерухоме майно - земельну ділянку загальною площею 6,0023 га, цільове призначення - для ведення садівництва, розташованої на території Яблунівської сільської ради Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222788900:04:004:0002, вартість станом на момент набуття права власності складає 456 963 грн 00 коп. без ПДВ.

З урахуванням рекомендацій, викладених у пункті 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 Господарським процесуальним кодексом, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

Подана позивачем заява про уточнення позовних вимог розцінюється судом як заява про зміну предмета позову.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Таким чином суд приймає до розгляду відповідну заяву та розглядає вимоги позивача в редакції заяви про уточнення позовних вимог.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 06.06.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

14.11.2013 між Публічним акціонерним товариством "Міський комерційний банк" (банк за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколіт" (позичальник за договором) укладено кредитний договір № 1073/980-ЮО, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 32 000 000 грн 00 коп. (ліміт кредитної лінії) починаючи з 14.11.2013 на поповнення обігових коштів зі сплатою 26 % річних та строком повернення кредиту до 13.11.2014 (включно).

В подальшому між сторонами укладалися додаткові договору до кредитного договору № 1073/980-ЮО від 14.11.2013, відповідно до яких вносилися зміни та доповнення до умов кредитного договору.

У відповідності до пункту 8.8 кредитного договору сторонами погоджено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного погашення кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій і до повного виконання усіх умов даного договору.

Відповідно до пункту 3.3. кредитного договору кредит може бути наданий відповідно до цільового призначення шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника в межах суми, вказаній в пункті 1.1 цього договору. Після перерахування коштів на суму, що вказана у пункті 1.1 цього договору, подальше користування здійснюється в межах строку, встановленого цим договором та в межах суми ліміту кредитної лінії.

Моментом (днем) надання кредиту вважається день зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника (пункт 3.4 кредитного договору).

Пунктом 3.5 кредитного договору встановлено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в валюті кредиту щоденно за фактичну кількість днів у періоді. При розрахунку процентів використовується метод "факт/факт". При розрахунку процентів використовується день надання та не враховується день повернення кредиту. У випадку прострочення погашення кредиту, проценти нараховуються на суму заборгованості за кредитом і за період прострочення до моменту погашення кредиту.

Згідно з пунктом 3.6 кредитного договору Проценти сплачуються щомісячно до 15 (п'ятнадцятого) числа включно, місяця наступного за місяцем користування коштами, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту та одночасно з остаточним поверненням кредиту, шляхом здійснення безготівкового перерахування на рахунок банку в системі електронних платежів.

Якщо останній день сплати щомісячних платежів (в т.ч. остаточних платежів) по кредиту, процентам за користування ним, комісіям та іншим платежам за цим договором припадає на вихідний (святковий або інший неробочий) день, то днем закінчення строку сплати є перший за ним робочий день (пункт 3.8 кредитного договору).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є кредитним договором.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до норм статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 07.07.2015 у справі № 905/142/15 встановлено факт наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколіт" заборгованості перед Публічним акціонерним товариством "Міський комерційний банк" за кредитним договором № 1073/980-ЮО від 14.11.2013, а також з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколіт" на користь Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" стягнуто заборгованість з повернення кредиту в розмірі 31 607 800 грн 00 коп., пені у розмірі 8 306 301 грн 23 коп., поточну заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом - 990 666 грн 39 коп., прострочену заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом у розмірі 9 546 421 грн 58 коп.

Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Факти, передбачені наведеною нормою мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу

Судом враховані рекомендації, викладені у пункті 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" щодо того, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням рішення Господарського суду Донецької області від 07.07.2015 у справі № 905/142/15, станом на 15.05.2015 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколіт" за кредитним договором № 1073/980-ЮО від 14.11.2013 становить 50 451 189 грн 20 коп., в тому числі: заборгованість з повернення кредиту у розмірі 31 607 800 грн 00 коп., заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом у розмірі 10 537 087 грн 97 коп. та пеня за несвоєчасне повернення кредиту та сплату процентів за користування кредитом у розмірі 8 306 301 грн 23 коп.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

31.12.2013 між Публічним акціонерним товариством "Міський комерційний банк" (іпотекодержатель за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мисливські стежки України" (іпотекодавець за договором), який виступає майновим поручителем по зобов'язанням Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколіт" (позичальник за договором), укладено договір іпотеки № 1073/980-ЮО/1 посвідчений приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області Ольшевським В.С. та зареєстрованим в реєстрі за № 3397, відповідно до умов якого забезпечується належне виконання позичальником вимог іпотекодержателя, що випливають (та/або випливатимуть) з Кредитного договору № 1073/980-100 від 14.11.2013, укладеного між позичальником та іпотекодержателем. а також всіх додаткових договорів (угод), що будуть укладені до нього, в тому числі щодо суми зобов'язань, строків їх виконання, розміру процентів, комісій та інших умов, у тому числі щодо: повернення позичальником іпотекодержателю коштів, отриманих у розмірі 32 000 000 грн 00 коп., на строк з 14.11.2013 по 13.11.2013 включно; сплати позичальником процентів за користування кредитом у розмірі 26 % відсотків річних та комісій у розмірі, в порядку та строки, визначені кредитним договором; виконання позичальником інших зобов'язань, передбачених кредитним договором, в повному обсязі на, умовах і в строки, визначені в кредитному договорі (у тому числі при зміні строків виконання зобов'язань), в тому числі зобов'язань щодо сплати неустойок (пені, штрафів) та відшкодування збитків.

Також іпотекою, встановленою цим договором іпотеки, забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування будь-яких витрат та збитків іпотекодержателя, пов'язаних з порушенням (неналежним виконанням) позичальником умов кредитного договору та/або іпотекодавцем умов цього договору, а також вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування витрат іпотекодержателя, пов'язаних з пред'явленням вимоги за кредитним договором та зі зверненням стягнення на предмет іпотеки за цим договором, а також витрат на утримання і збереження предмета іпотеки, зазначеного в пункті 1.1. цього договору.

Згідно з пунктом 1.1.1. договору іпотеки Іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно, а саме: земельну ділянку загальною площею 6,0023 га, -цільове призначенні - для ведення садівництва, розташовану на території Яблунівської сільської ради Макарівського району Київської області, кадастровий иомер:3222788900:04:004:0002 (предмет іпотеки за договором). Предмет іпотеки належать іпотекодаця на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки, посвідченого Ольшевським В.С., приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області 31.12.20013 за реєстровим номером 3388.

У відповідності до пункту 3.1. Загальна заставна вартість предмету іпотеки за домовленістю сторін становить 10 484 217 грн 00 коп.

Відповідно до пункту 3.1.1 договору іпотеки при порушенні позичальником умов основного зобов'язання щодо строків погашення заборгованості по кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами, відшкодування збитків, неустойки, штрафів, пені, комісій та іншої заборгованості, а також при порушенні іпотекодавцем умов цього договору та у випадках встановлених законом у іпотекодержателя виникає право задоволення своїх вимог за основним зобов'язанням, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

У разі порушення позичальником умов кредитного договору або іпотекодавцем умов цього договору, іпотекодержатель надсилає позичальнику/іпотекодавцю вимогу про усунення порушень або виконання порушеного основного зобов'язання за цим та/або кредитним договором в не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання цієї вимоги,

Згідно з пунктом 3.1.2. договору іпотеки іпотекодержатель розпочинає звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо протягом тридцяти календарних днів з моменту отримання позичальником/іпотекодавцем вимоги про усунення порушень або виконання порушеного основного зобов'язання та/або умов цього договору не будуть виконані.

Пунктом 3.1.3 договору іпотеки визначено, що іпотекожержатель має право на свій розсуд: застосувати механізм позасудового врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку, визначеному у застереженні про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем або передачі іпотекодержателю права власності па предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання; звернути стягнення на предмет іпотеки у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; звернути стягнення па предмет іпотеки на підставі рішення суду.

Спосіб звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно зазначається іпотекодержателем у листі (вимозі), що надсилається іпотекодавцю (пункт 3.1.4. договору іпотеки).

Положеннями пункту 3.2.4.1. договору іпотеки сторони погодили, що задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється шляхом передачі іпотекодавцем права власності на предмет іпотеки я рахунок виконання основною зобов'язання, у порядку встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку". Відповідно до статті 37 Закону України "Про іпотеку" у випадку задоволення вимог іпотекодержателя використання процедури, передбаченої в пункті 3.24. договору, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою, для реєстрації власності іпотекодвржателя на предмет іпотеки. При цьому, вважається, що предмет іпотеки набувається у власність іпоотекодержателя за вартістю, що буде визначена після прийняття іпотекодержателем рішення про обрання, передбаченого цим пунктом договору способу звернення стягнення на предмет іпотеки, на підставі висновку незалежного експерта - суб'єкта оціночної діяльності, правоздатність якого підтверджена сертифікатом суб'єкта оціночної діяльності.

Як вбачається з висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-земельної експертизи № 24434/15-41 від 31.03.2015, проведеної судовим експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Манзіна Е.Б. на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 31.11.2015, ринкова вартість земельної ділянки з цільовим призначенням - для ведення садівництва, загальною площею 6,0023 га, яка розташована на території Яблунівської сільської ради Макарівського району Київської області складає 456 963 грн 00 коп.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 1 статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема, на підставі рішення суду.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Згідно з частиною 1 статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Відповідно до частини 3 статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Виходячи з норм законодавства, насамперед статтей 36, 37 Закону України "Про іпотеку", чинним законодавством не виключається можливість звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки за рішенням суду. У цих нормах задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття ним права власності на предмет іпотеки ототожнюється із способом звернення стягнення, який, поряд з іншими, може застосовуватися, якщо його передбачено договором.

Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення у договорі іпотекодержатель на підставі частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України має право вимагати застосування його судом.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути: визнання права.

Виходячи з положень частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, статей 33, 36, частини 1 статті 37 Закону України "Про іпотеку", не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором.

Вказана правова позиція закріплена у постановах Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі № 5011-32/10471-2012 (№ 3-43гс14).

Статтею 111 28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Відповідно до частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За вимогами статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах не заборонених законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

31.08.2015 позивачем на адресу відповідача була направлена вимога про усунення порушень основного зобов'язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки № 23/9856 від 31.08.2015, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколіт" заборгованості за кредитним договором № 1073/980-ЮО від 14.11.2013 у розмірі 50 451 189 грн 20 коп., в тому числі: заборгованість з повернення кредиту у розмірі 31 607 800 грн 00 коп., заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом у розмірі 10 537 087 грн 97 коп. та пеня за несвоєчасне повернення кредиту та сплату процентів за користування кредитом у розмірі 8 306 301 грн 23 коп., належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, та враховуючи, що у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 1073/980-ЮО від 14.11.2013 між Публічним акціонерним товариством "Міський комерційний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мисливські стежки України" 31.12.2013 укладено договір іпотеки № 1073/980-ЮО/1 посвідчений приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області Ольшевським В.С. та зареєстрованим в реєстрі за № 3397, позовні вимоги про звернення стягнення на передане в іпотеку майно в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколіт" шляхом визнання права власності на предмет іпотеки, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до частини 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пунктом 2 частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на день звернення позивача за позовом до суду) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 28.12.2014, № 80-VIII, з 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 218 грн 00 коп.

Нормами пункту 22 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на день звернення позивача за позовом до суду) встановлено, що від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 № 187 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.03.2015 № 64 "Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк".

Враховуючи викладене та виходячи з розміру заявлених позовних вимог, витрати по сплаті судового збору до державного бюджету покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст. 75 ст. 82, ст. 82-1, ст. 84, ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати право власності за Публічним акціонерним товариством "Міський комерційний банк" (03141, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 33, ідентифікаційний код 34353904) на предмет іпотеки за договором іпотеки № 1073/980-ЮО/1 від 31.12.2013, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мисливські стежки України" (01015, м. Київ, вул. Московська, буд. 46/2, ідентифікаційний код 39036736) та Публічним акціонерним товариством "Міський комерційний банк" (03141, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 33, ідентифікаційний код 34353904), нотаріально посвідченим приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області Ольшевським В.С. та зареєстрованим в реєстрі за № 3397, а саме на нерухоме майно: земельну ділянку загальною площею 6,0023 га, цільове призначення - для ведення садівництва, розташована на території Яблунівської сільської ради Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222788900:04:004:0002, вартість станом на момент набуття права власності складає 456 963 (чотириста п'ятдесят шість тисяч дев'ятсот шістдесят три) грн 00 коп., в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколіт" (84180, Донецька обл., м. Слов'янськ, м. Миколаївка, вул. Щорса, буд. 5, ідентифікаційний код 37474688) за кредитним договором № 1073/980-ЮО від 14.11.2013 у розмірі 50 451 189 (п'ятдесят мільйонів чотириста п'ятдесят одна тисячі сто вісімдесят дев'ять) грн 20 коп., в тому числі: заборгованість з повернення кредиту у розмірі 31 607 800 (тридцять один мільйон шістсот сім тисяч вісімсот) грн 00 коп., заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом у розмірі 10 537 087 (десять мільйонів п'ятсот тридцять сім тисяч вісімдесят сім) грн 97 коп. та пеня за несвоєчасне повернення кредиту та сплату процентів за користування кредитом у розмірі 8 306 301 (вісім мільйонів триста шість тисяч триста одна) грн 23 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мисливські стежки України" (01015, м. Київ, вул. Московська, буд. 46/2, ідентифікаційний код 39036736) в дохід Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) судовий збір у розмірі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн 00 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мисливські стежки України" (01015, м. Київ, вул. Московська, буд. 46/2, ідентифікаційний код 39036736) на користь Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" (03141, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 33, ідентифікаційний код 34353904) витрати за проведення судової експертизи у розмірі 6 144 (шість тисяч сто сорок чотири) грн 00 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 13.06.2016

Суддя Н.Б. Плотницька