Рішення

від 09.06.2016 по справі 910/7256/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2016Справа №910/7256/16

За позовомКиївської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Київської міської ради До Приватного акціонерного товариства "Медицина" Провнесення змін до договору оренди земельної ділянки Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від прокуратури - Колодяжна А.В., за посвідченням;

Від позивача - Рог О.В., за довіреністю;

Від відповідача - Бондар В.М., за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київська місцева прокуратура №2 в інтересах держави в особі Київської міської ради звернулася до суду з позовом до відповідача про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 23.06.2004, укладеного між Київською міською радою та Акціонерним товариством закритого типу «Медицина» (яке у подальшому реорганізовано у Приватне акціонерне товариство «Медицина»), а саме викласти п. 4.2 договору в наступній редакції: «Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% (три відсотки) від її нормативної грошової оцінки».

Позов мотивовано тим, що розмір орендної плати, передбачений чинними умовами договору оренди, є нижчим за мінімальний розмір орендної плати, який встановлено Податковим кодексом України. Оскільки договір оренди не приведено у відповідність до вимог законодавства, прокурор звернувся з даним позовом до суду.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив з тих підстав, що для звернення прокурора до суду з питань внесення змін до вищевказаного договору оренди правові підстави відсутні. Окрім того, зазначив, що оскільки спору з приводу внесення змін до договору оренди немає, то і немає підстав для розгляду цього питання судом. Також, відповідач заперечив з тих підстав, що за період дії договору оренди від 23.06.2004 грошова оцінка змінювалась тричі - у 2007, у 2009 та у 2016 році Станом на 01.01.2016 розмір річної орендної плати, який фактично сплачує відповідач складає - 174 800,12 грн., отже розмір фактично сплаченої Відповідачем орендної плати перевищує розмір орендної плати, вказаної у позовній заяві.

У задоволенні поданого відповідачем клопотання про залучення третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача суд відмовив, за необґрунтованістю підстав, відповідно до ст. 27 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти нього, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23 червня 2004 року між Київською міською радою (Орендодавець) та Акціонерним товариством закритого типу «Медицина» (яке у подальшому реорганізовано у Приватне акціонерне товариство «Медицина») (орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки, площею 2758 кв.м. (0,2758 га) на вул. Росошанській, 3 у Дарницькому районі м. Києва (кадастровий номер 8 000 000 000:63:438:0028) для експлуатації та обслуговування адміністративно-офісних будівель, який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, про що зроблено запис від 26.07.2004 за №63-6-00144 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Відповідно до п. 2.2 Договору згідно з довідкою Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 20.01.2004 №8 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 725 977,06 грн.

Згідно з п. 4.2 зазначеного Договору річна орендна плата встановлюється у розмірі 2 (двох) відсотків від її нормативної грошової оцінки.

Згідно з п. 3.1 Договору, договір укладено на 25 років.

Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 93 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У відповідності зі ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, положеннями якого передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (ст. 288 Податкового кодексу України).

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки (ст. 288.5.1 Податкового кодексу України).

З метою приведення у відповідність до вимог законодавства істотних умов договорів оренди земельних ділянок, відповідно до статті 30 Закону України «Про оренду землі», статей 40, 41, 286, 288 Податкового кодексу України 28.02.2013 Київською міською радою прийнято рішення №89/9146 «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України».

Відповідно до вказаного рішення орган місцевого самоврядування вирішив внести зміни до договорів оренди земельних ділянок в частині річної орендної плати, встановивши її у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки та пунктом 2 рішення покладено на орендарів обов'язок забезпечити оформлення внесення відповідних змін до договорів оренди земельних ділянок.

Відповідно до п. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Згідно з п. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно з абз. 1 п. 2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

За таких обставин, враховуючи все вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що рішення відповідної міської ради про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до приписів ст. 288 Податкового кодексу України, яке на теперішній час є чинним та не скасованим, є достатньою підставою для внесення змін до договору в частині визначення розміру орендної плати.

Пунктом 4.3 Договору визначено, що розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до цього Договору.

Відповідно до умов п. 4.6 Договору розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та винесення змін до цього Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 Цивільного кодексу України).

Нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 5 ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Проаналізувавши положення законодавства України, суд дійшов висновку, що як на момент укладення спірного договору, так і на момент розгляду спору в суді, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності була/є регульованою ціною, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для перегляду розміру орендної плати - у разі законодавчої зміни її граничного розміру.

Розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України «Про оренду землі».

При цьому, судом встановлено, що відповідач не заперечує проти внесення змін до договору оренди земельної ділянки, про що свідчать листи №109 від 14.12.2010 та №93 від 19.05.2016.

Згідно зі ст. 15 Закону України «Про оренду землі», розмір орендної плати є істотною умовою договору оренди землі.

Статтею 30 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до абз. 4 п. 2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору. Якщо зі зміною граничного розміру орендної плати таку ж зміну до договору оренди в установленому законом порядку не внесено, то застосуванню підлягає відповідна умова договору.

Вказану позицію викладено у рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 року №15-рп/2002 та постанові Верховного суду України від 20.11.2012 року № 3-53гс12.

Одночасно з цим, обов'язок забезпечити оформлення внесення відповідних змін до договорів оренди земельних ділянок пунктом 2 рішення Київської міської ради №89/9146 від 28.02.2013 року «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної оренди плата у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України» покладено на орендарів.

Судом встановлено, що покладений на відповідача рішенням Київської міської ради №89/9146 від 28.02.2013 обов'язок щодо забезпечення оформлення внесення відповідних змін до договору оренди земельної ділянки відповідачем не виконано, за згодою сторін відповідних змін до договору оренди земельної ділянки внесено не було.

Заперечення відповідача, які ґрунтуються на відсутності підстав для звернення прокурора з позовом до суду з питань внесення змін до договору оренди земельної ділянки, судом не приймаються до уваги, в силу наступного.

Пунктами 3, 4 рішення Конституційного суду України від 8 квітня 1999 року (справа №3-рп/99) державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У даному випадку Київська місцева прокуратура №2 звертається з позовною заявою в інтересах держави в особі Київської міської ради у зв'язку з тим що, використання земельної ділянки, площею 2758 кв.м. (0,2758 га) на вул. Росошанській, 3 у Дарницькому районі м. Києва (кадастровий номер 8 000 000 000:63:438:0028), всупереч чинному законодавству України призводить до порушення інтересів держави, а саме ненадходження до бюджету встановленого законом розміру орендної плати.

Судом враховано, що Верховним Судом України у постанові від 02.12.2014 №21-274а14 висловлено правову позицію щодо застосування підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Зокрема, передбачено, що з набранням чинності ПКУ річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПКУ та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПКУ над нормами інших актів у разі їх суперечності (пункт 5.2 статті 5 ПКУ), до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПКУ.

При цьому, відповідно до ст. 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Враховуючи викладене, а також те, що розмір орендної плати за землю законодавчо було змінено, суд дійшов до висновку про наявність підстав зміни договору у частині, що стосується розміру орендної плати за користування земельною ділянкою, а тому позов підлягає задоволенню.

Інші заперечення відповідача викладені у відзиві, судом не прийняті до уваги, як такі, що не спростовують висновків до яких дійшов суд.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Внести зміни до п. 4.2. договору оренди земельної ділянки від 23.06.2004, укладеного між Київською міською радою та Акціонерним товариством закритого типу «Медицина» (яке у подальшому реорганізовано у Приватне акціонерне товариство «Медицина»), виклавши його у такій редакції:

«Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% (три відсотки) від її нормативної грошової оцінки».

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Медицина» (02093, м. Київ, вул. Росошанська, буд. 3, ідентифікаційний код 23538297) судовий збір в розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. на користь Прокуратури міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9, р/р 35215057011062, ДКСУ, м. Київ, МФО 820172).

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 13.06.2016

Суддя І.І.Борисенко