Рішення

від 27.05.2016 по справі 754/1198/16-ц

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/2096/16

Справа №754/1198/16-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

27 травня 2016 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді : Галась І.А.

при секретарі Ленській Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІС-Медікал» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-тя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтермед» про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ІС-Медікал» звернулись до суду із вищевказаною позовною заявою, в якій з урахуванням уточнень від 22.04.2016 року, просили суд стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача грошові кошти в розмірі 5 275 000 грн. в рахунок відшкодування коштів за безпідставно списані (перераховані) ним кошти за медичне обладнання; задовольнити позовні вимоги позивача до ОСОБА_3 про відшкодування безпідставно списаних (перерахованих) грошових коштів та стягнути на користь позивача грошові кошти в розмірі 6 000 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ТОВ «ІС-Медікал» (код ЄДРПОУ 31924503) має статус юридичної особи та включено до Єдиного державного реєстру підприємства та організацій. У період з 01.06.2011 року по 02.09.2012 року директором підприємства з правом першого підпису був ОСОБА_2 (що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13.09.2013 року по справі № 761/18140/13-ц. Трудовий контракт/договір з ОСОБА_2 не укладався, а тому останній виконував свої повноваження відповідно до п. 10.19 Статуту. ОСОБА_3 працював в ТОВ «ІС-Медікал» на посаді головного бухгалтера, трудовий контракт з ним не укладався. 03 вересня 2012 року на підставі складених ОСОБА_3 та підписаних ОСОБА_2 платіжних доручень з розрахункового рахунку позивача було перераховано грошові кошти на користь іншої компанії - Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтермед» на загальну суму 6 300 000 грн., в тому числі по рахунку-фактурі № Б2908 в сумі 975 000 грн. (призначення платежу: оплата за медичне обладнання згідно рахунку фактури № Б2998); по договору від 03.01.2012 №0301-12 в сумі 1 025 000 грн. (призначення платежу повернення передоплати); по рахунку фактурі в сумі 4 300 000 грн. (призначення платежу оплата за медичне обладнання згідно рахунку фактури № Б2808). Документально списання грошових коштів в загальній сумі 6 300 000 грн. відбулось 03.09.2012 року. Разом з тим, позивач зазначає, що за період з 01.01.2012 року по 30.01.2012 року між позивачем та ТОВ «Інтермед» договорів, видаткових накладних на загальну суму 5 275 000 грн. не укладалось взагалі. Згідно акту державної фінансової інспекції в м. Києві № 09-03/1092 від 20.05.2013 року, який було складено в зв'язку із проведенням ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ТОВ «ІС-Медікал за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 року, Товариством безпідставно перераховано ТОВ «Інтермед» грошові кошти на загальну суму 5 275 000 грн., чим порушено вимоги ст. 67, ст. 179 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року № 436-ІУ, п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІУ та п. 1.2, п.2.2, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88. Внаслідок допущеного порушення Товариству завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 5 275 000 грн. Постановою Вищого адміністративного суду України по справі К/800/61017/13 від 28.05.2014 року висновки акту державної фінансової інспекції в м. Києві № 09-03/1092 від 20.05.2013 року визнано такими, що відповідають відображенням виявлених порушень фактичним обставинам справи. Також, в постанові Окружного адміністративного суду м. Києва по справі 826/223/15 встановлено, що під час податкової перевірки ТОВ «ІС-Медікал» податковим органом встановлено, що на момент здійснення даної операції ОСОБА_2 був звільнений з посади директора ТОВ «ІС-Медікал» 02.09.2012р. (відповідно до протоколу від 30.08.2012р. №09/12) та згідно БД «Податковий блок» рахувався директором ТОВ «Інтермед». Однак суд не погоджується з даними твердженнями податкового органу, оскільки в матеріалах справи міститься Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з якого вбачається, що керівником ТОВ «Інтермед» є ОСОБА_5. Таким чином, враховуючи, що відповідач ОСОБА_2, будучи керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «ІС-Медікал» здійснив безпідставне списання грошових коштів в розмірі 5 275 000 грн. Згідно п.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі за обставинами, викладеними в позовній заяві, просив суд про їх задоволення. Щодо заяви відповідача ОСОБА_2 про застосування строку позовної давності, то в наданих суду письмових поясненнях просив суд відмовити в задоволенні даної заяви. Так, заява про злочин від 07.09.2012р. була подана до органів міліції не позивачем, а фізичною особою ОСОБА_6, таким чином позивач до ОВС не звертався. Постановою Вищого адміністративного суду України по справі К/800/61017/13 від 28.05.2014 року висновки акту Державної фінансової інспекції в м. Києві №09-03/1092 від 20.05.2013 року, відповідно до якого «внаслідок допущеного порушення Товариству завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 5 275 00 грн. Дане порушення допущено з вини колишнього директора Товариства ОСОБА_2, визнано такими, що відповідають відображенням виявлених порушень фактичним обставинам справи. Таким чином, позивач довідався про порушення свого права 28.05.2014 року, а тому просив відмовити відповідачу у задоволенні заяви про застосування позовної давності та поновити строк позовної давності.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився. В наданих суду письмових запереченнях відповідач ОСОБА_2 зазначив, що проти позову заперечує в повному обсязі, вважає позовні вимоги незаконними та необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне. Позовну заяву було подано із порушенням строку давності, враховуючи що перерахування коштів з розрахункового рахунку позивача на користь ТОВ «Інтермед», яке позивач вважає безпідставним, мало місце 03.09.2012 року. 07.09.2012 р. позивач звернувся із заявою в УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві із заявою про злочин, в якій повідомив про факт безпідставного перерахування коштів з розрахункового рахунку позивача на користь ТОВ «Інтермед». Тобто позивач довідався про порушення свого права на початку вересня 2012 року, тому перебіг позовної давності починається з 07.09.2012 року і вважається таким, що сплив 08.09.2015 року. Крім того, позивач посилається на п. 6 ст. 134 КЗпП України та п. 1 ст. 1166 ЦК України, однак не навів жодних доказів того, що ОСОБА_2 саме під час виконання трудових обов'язків перерахував кошти. Вважає, що позивач не довів сам факт заподіяння майнової шкоди, а акт державної фінансової інспекції в м. Києві від 20.05.2013 № 09-30/1092 про проведення позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ТОВ «ІС-Медікал» за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 на який посилається позивач в своїй позовній заяві не може бути доказом заподіяння майнової шкоди у цивільній справі так як він є частиною доказів зібраних під час досудового розслідування і повинен оцінюватись судом в сукупності з іншими доказами лише у кримінальному судочинстві.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 також пояснив, що на момент підписання платіжних доручень на перерахування коштів його довіритель був засновником Товариства та не був його працівником, а матеріали кримінального провадження містять експертизи, які спростовують висновки Акту КРУ.

Відповідач ОСОБА_9 в судове засідання не з'являвся.

В наданих суду письмових поясненнях представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 проти задоволення позовних вимоги в частині стягнення з ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 6 000 грн. заперечував, пояснив, що ОСОБА_3 ніколи не займав посаду головного бухгалтера на ТОВ «ІС-Медікал», не складав та не передавав на підпис ОСОБА_2 платіжних доручень. Вважає вимоги позивача щодо стягнення з ОСОБА_3 грошових коштів безпідставними та необґрунтованими.

Представник 3-і особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтермед» - в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку, про поважність причини неявки суд не повідомляв.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15.01.2016 №21617374, Товариством з обмеженою відповідальністю «ІС-Медікал» включено до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, дата державної реєстрації: 08.07.2002.

Товариство набуває статус юридичної особи з дня його державної реєстрації, керується в своїй діяльності чинним законодавством України, у тому числі міжнародними договорами та міжурядовими угодами, Цивільним кодексом України, господарським кодексом України, Законами України «Про господарські товариства», «Про власність» (п.1.2 Статуту).

Відповідно до п. 9.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «ІС-Медікал», Товариство є власником : майна та грошових коштів; продукції, виробленої Товариством внаслідок господарської дільсності; одержавних доходів, а також іншого майна, габутого на підставах не заборонених законодавством України.

Товариство не несе відповідальності за зобов'язаннями учасників Товариства. Учасники несуть відповідальність за зобов'язаннями Товариства в межах своїх вкладів до статутного капіталу Товариства. (п.1.3 Статуту)

Управління поточною діяльністю Товариства здійснюється директором Товариства (п.10.17 Статуту).

Згідно п.10.19 Статуту повноваження директора: вирішує всі питання діяльності Товариства, які не відносяться до виключної компетенції Зборів Учасників; має право без довіреності виконувати дії від імені Товариства; затверджує щорічний кошторис, штатний розклад і посадові оклади працівників Товариства; затверджує ціни на продукцію та послуги; приймає на роботу і звільняє з роботи працівників Товариства, застосовує до них заходи заохочення і накладає стягнення; подає на затвердження Зборам учасників річний звіт та баланс Товариства; забезпечує виконання рішень Зборів учасників; затверджує правила, процедури та інші внутрішні документи Товариства; укладає будь-які угоди та інші юридичні акти в межах своєї компетенції, видає довіреності, відкриває в банках поточні, валютні та інші рахунки.

Як вбачається з акту № 09-30/1092 від 20.05.2013 року позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ТОВ «ІС-Медікал» за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, складеного Державною фінансовою інспекцією в м. Києві, посадовими особами Товариства, яким було надано право розпоряджатися рахунками та підписувати розрахункові документи у періоді, що підлягав ревізії, згідно наказів про прийняття на роботу, про звільнення з займаної посади Товариства, протоколів Зборів Учасників Товариства були: - з правом першого підпису ОСОБА_2 - директор з 01.06.2011 (наказ від 01.06.2011 №4, протокол від 01.06.2011 №1) по 02.09.2012 (протокол від 30.08.2012 №09/12), ОСОБА_8 - директор з 03.09.2012 (протокол від 30.08.2012 №09/12, наказ №9/12а) по 08.10.2012 (наказ від 08.10.2012 №5, протокол від 08.10.2012 №11/12), ОСОБА_10 - в.о. директора з 08.10.2012 по 08.10.2012 (наказ від 08.10.2012 №08/10/12), директор з 09.10.2012 (протокол від 08.10.2012 №11/12, наказ від 08.10.2012 №5) та станом на момент проведення ревізії.

Доказів про скасування та визнання незаконним даного акту судом протягом розгляду справи не здобуто, також представники сторін в судовому засіданні в своїх поясненнях зазначили, що акт був оскаржений в судовому порядку і є дійсним. Разом з тим суд критично ставиться до тверджень представника відповідача ОСОБА_2, що вищевказаний акт як доказ має оцінюватися виключно в рамках кримінального провадження та не братися судом до уваги при розгляді даної справи.

Згідно позовної заяви, а також пояснень наданих представником позивача в судовому засіданні трудовий контракт (трудовий договір) з ОСОБА_2 не укладався, тобто він виконував свої повноваження директора відповідно до п. 10.19 Статуту.

Відповідно до вищевказаного акту, розділу 9 «Чи правильно буди проведені розрахунки між ТОВ «ІС-Медікал» та ТОВ «Інтермед» 03.09.2012, а також на підставі яких угод» «ревізією встановлено що 03.09.2012 за даними бухгалтерського обліку Товариства по субрахунках 311 «Поточні рахунки в національній валюті», 3711 «Розрахунки за виданими авансами» відображено господарську операцію щодо перерахування з розрахункового рахунку №2600126892, відкритого в ПАТ АКБ «Львів» Товариством на користь ТОВ «Інтермед» грошових коштів на загальну суму 6300000 грн., в тому числі: по рахунку-фактурі №Б2908 в сумі 975000 грн. (призначення платежу оплата за медичне обладнання згідно рахунку фактури №Б2908); по договору від 03.01.2012 №0301-12 в сумі 1025000 грн. (призначення платежу повернення передоплати); по рахунку-фактурі в сумі 4300000 грн. (призначення платежу оплата за медичне обладнання згідно рахунку фактури №Б2808). Документально списання грошових коштів в загальній сумі 6300000 грн. підтверджено банківського випискою від 03.09.2012… Разом з тим, ревізією наявності укладених за період з 01.01.2012 по 31.01.2012 між Товариством та ТОВ «Інтермед» договорів, видаткових накладних на загальну суму 5275000 грн. не встановлено… З метою підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між Товариством та ТОВ «Інтермед» в ході ревізії здійснено вихід на об'єкт зустрічної звірки, за результатами якої встановлено, що розрахунки між ТОВ «Інтермед» та Товариством в сумі 5275000 грн. проведені без наявності підтверджуючих первинних документів, а також, встановлено розбіжність між даними бухгалтерського обліку ТОВ «Інтермед» та первинними документами щодо відображення станом на 31.12.2012 по субрахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» кредиторської заборгованості перед ТОВ «ІС-Медікал» на суму 48000 грн… Товариством безпідставно перераховано ТОВ «Інтермед» грошові кошти на загальну суму 5275000 грн., чим порушено вимоги ст. 67, ст. 179 Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-ІУ, п.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІУ та п. 1.2, п.2.2, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88. Внаслідок зазначеного порушення Товариству завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 5275000 грн. Дане порушення допущено з вини колишнього директора Товариства ОСОБА_2

Згідно ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 14, визначено, що згідно зі змістом ч. 3 ст. 14, ч. 3 ст. 61, ч. 2 ст. 223 ЦПК України особи, які не брали участі в цивільній господарській або адміністративній справ, в якій судом ухвалено відповідне судове рішення, мають право при розгляді іншої цивільної справи за їх участю оспорювати обставини, встановлені цими судовими рішеннями. У даному випадку суд має ухвалювати рішення на основі досліджених у судовому засіданні доказів.

Відповідно до рішення Шевченкіського районного суду м. Києва від 13 вересня 2012 року по справі №761/18140/13-ц, яке набрало законної сили 06 листопада 2013 року, встановлено, що відповідно до протоколу №1 зборів учасників ТОВ «ІС-Медікал» від 01.06.2011 р. позивача (ОСОБА_2.) було призначено на посаду директора ТОВ «ІС-Медікал» з 01.06.2011р. Згідно з протоколом №09/12 загальних зборів учасників ТОВ «ІС-Медікал» від 30.08.2012р., загальними зборами було прийнято рішення про звільнення позивача з займаної посади та видано відповідний наказ від 30.08.2012 р… даючи юридичну оцінку письмовим доказам та поясненням сторін, суд приходить до висновку, що позивач був звільнений правомірно, із дотриманням встановленого порядку…

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що обставини встановлені рішенням Шевченкіського районного суду м. Києва від 13 вересня 2012 року по справі №761/18140/13-ц, не є преюдицією для цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІС-Медікал» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів.

В той же час, обставини встановлені рішенням Шевченківського районного суду міста Києва є доказом і суд повинен оцінити їх з урахуванням вимог статей 58 та 59 ЦПК України про їх належність та допустимість, які повинні бути підтверджені належними доказами, а також з урахуванням доказів, які можуть бути надані іншою стороною для спростування вказаних обставин.

Відповідно до вимог ст.. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до вимог ст.. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до Протоколу № 09/12 Загальних зборів Учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ІС-Медікал» від 30 серпня 2012 року було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_2 з посади директора.

Відповідно до Наказу № 4 від 30 серпня 2012 року ОСОБА_2 було звільнено з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ІС-Медікал» з 30 серпня 2012 року, ОСОБА_8 приступив до виконання обов'язків директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ІС-Медікал» з 31 серпня 2012 року.

Згідно платіжних доручення №707-1, №708 від 31 серпня 2012 року, підписаних ОСОБА_2, Товариством з обмеженою відповідальністю «ІС-Медікал» на рахунок отримувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІнтерМед» в ПАТ АКБ «Львів» було перераховано відповідно 4300000 грн. та 975000 грн. (а.с. 94,95)

Протягом судового розгляду справи ні відповідачем ОСОБА_2, ні його представниками факт підпису вищевказаних платіжних доручень ОСОБА_2 не оспорювався.

В судовому засіданні представник позивача пояснила, що відповідач ОСОБА_2, перебуваючи на посаді директора, 31.08.2012 року подав до банку вищезазначені платіжні доручення на перерахування коштів.

Посилання представника відповідача ОСОБА_2 на неможливість участі його довірителя в проведеній державною фіскальною інспекцією в місті Києві перевірці спростовується матеріалами справи, а саме поясненнями написаними ОСОБА_2 на ім»я Головного державного інспектора Зав»ялової О.М. відповідно до яких, ОСОБА_2 зазначив « Перерахунок коштів, я як директор ТОВ «ІС-Медикал» в загальній сумі 6300000 грн. здійснив на підставі листа звернення директора ТОВ «Інтермед» ОСОБА_5».

Також, з висновку експерта від 21.03.2013 №101, на підставі постанови про призначення почеркознавчої експертизи, винесеної старшим слідчим СУ ГУМВС України в м. Києві старшим лейтенантом міліції ОСОБА_7 за матеріалами кримінального провадження № 12012110000000202, підпис, який розташовуй в графі «М.П. Підписи» платіжного доручення від імені ТОВ «ІС-Медікал» №707 від 31.08.2012, виконаний ОСОБА_2; підпис, який розташовуй в графі «М.П. Підписи» платіжного доручення від імені ТОВ «ІС-Медікал» №707-1 від 31.08.2012, виконаний ОСОБА_2; підпис, який розташовуй в графі «М.П. Підписи» платіжного доручення від імені ТОВ «ІС-Медікал» №708 від 31.08.2012, виконаний ОСОБА_2

Таким чином, враховуючи встановлені рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 вересня 2012 року обставини щодо звільнення ОСОБА_2 з посади директора 30.08.2012р. відповідно до рішення загальних зборів та наказу позивача, вбачається, що платіжні доручення від імені ТОВ «ІС-Медікал» щодо перерахування коштів на загальну суму 5275000 гривень Товариству з обмеженою відповідальністю «ІнтерМед» були підписані відповідачем ОСОБА_2 після його звільнення з посади директора, тобто після припинення його повноважень директора товариства.

У відповідності зі ст.130 КЗпП відшкодування шкоди провадиться незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності за дії (бездіяльність), якими заподіяна шкода підприємству, установі, організації.

Статтею 134 КЗпП України передбачено випадки повної матеріальної відповідальності. Так, відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: 1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; 2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами; 3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку; 4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані; 5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування; 6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків; 7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків; 8) службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу; 9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.

Приймаючи до уваги пояснення представника відповідача ОСОБА_2 щодо того, що станом на 31.08.2012 року, тобто на момент складання платіжних доручень по перерахуванню коштів, його довіритель був учасником Товариства та не був його працівником, а також встановлені рішенням Шевченківського районного суду м. Києва обставини згідно з протоколом №09/12 загальних зборів учасників ТОВ «ІС-Медікал» від 30.08.2012р., загальними зборами було прийнято рішення про звільнення позивача з займаної посади та видано відповідний наказ від 30.08.2012 р., суд приходить до висновку, що на момент складання платіжних доручень щодо перерахування коштів ТОВ «ІнтерМед» 31.08.2012р. ОСОБА_2 вже був звільнений з посади директора товариства, а тому положення норм трудового законодавства до даних правовідносин не можуть бути застосовані.

Згідно ч. 1,2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Вищезазначена стаття встановлює загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди. Загальною підставою застосування до правовідносин із завдання шкоди коментованої статті є відсутність договірних відносин між боржником (завдавачем шкоди) та кредитором (потерпілим). За загальним правилом стаття встановлює, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Отже для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи. неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; б) наявність шкоди, під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо); в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. (Ухвала Верховного Суду України (судова колегія з цивільних справ) від 21.12.2005 р.) Частина 2 статті 1166 ЦК України встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв'язку із наявністю вини іншої особи або у зв'язку із дією об'єктивних обставин).

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного суду України №6 від 27.03.92 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що ….. шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідно вимог ч.1-3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Недоведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку - злочину передбаченого ч.5 ст. 191 КК України на час розгляду справи не може вважатися судом підставою для звільнення його від обов'язку відшкодування шкоди.

Таким чином, на підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що вимоги до відповідача ОСОБА_2 щодо стягнення з нього на користь позивача грошових коштів у розмірі 5275000 грн. підлягають задоволенню за їх доведеністю та обґрунтованістю.

Відповідно до відповіді Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на запит від 18.01.2016 №36 про надання інформації повідомили, що згідно з даними з АС «Податковий Блок», ОСОБА_3 на посаді головного бухгалтера ТОВ «ІС-Медікал» (код ЄДРПОУ 31924503) у період з 01.01.2012 по 01.01.2013 не перебував. З 01.01.12 по 01.01.2013 на посаді головного бухгалтера ТОВ «ІС-Медікал» перебували ОСОБА_2 та ОСОБА_8 (а.с. 109)

Таким чином, позивачем взагалі не було надано доказів на підтвердження перебування ОСОБА_3 у трудових відносинах із позивачем, а саме перебування відповідачем ОСОБА_3 на посаді головного бухгалтера у ТОВ «ІС-Медікал.

Згідно ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Протягом судового розгляду стороною позивача не було надано будь-яких конкретних правових доказів на підтвердження вимог до ОСОБА_3 про стягнення коштів у сумі 6 000 грн., не наведено обґрунтувань даних вимог, а тому суд відмовляє у їх задоволенні за їх безпідставністю та необґрунтованістю.

Що стосується заяви відповідача ОСОБА_2 та його представника про застосування строку позовної давності, то суд не вбачає підстав для застосування наслідків спливу позовної давності з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч.1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. (ст. 258 ЦК України).

Згідно вимог ст. 267 ЦК України особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як вбачається з акту № 09-30/1092 позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ТОВ «ІС-Медікал» за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, даний акт було складено 20.05.2013 року, тобто фактично позивач дізнався про порушення свого права в травні 2013 року, а відповідно до позовної заяви він звернувся до суду з даним позовом 27.01.2016 року, тобто таким чином позивачем не було пропущено строк позовної давності, а заява представника відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Як визначено ч.1 ст. 1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини, тобто шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Як було встановлено в процесі розгляду справи, вина відповідача ОСОБА_2 у безпідставному перерахуванні коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «ІнтерМед» та у завданні позивачу матеріальної шкоди (збитків) на суму 5275000 грн. була встановлена Актом№ 09-30/1092 від 20.05.2013 року позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ТОВ «ІС-Медікал» за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, складеного Державною фінансовою інспекцією в м. Києві, який є дійний на момент розгляду справи. Таким чином, твердження представника відповідача ОСОБА_2 про те, що стягнення відшкодування шкоди з відповідача можливе лише за наявності вироку суду або постанови про закриття кримінального провадження, які набрали законної сили та яким було б встановлено вину особи у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) суд вважає безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 15, 30, 62, 88, 179, 209, 212, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІС-Медікал» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-тя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтермед» про стягнення грошових коштів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІС-Медікал» в рахунок заподіяної шкоди в розмірі 5275000 гривень

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІС-Медікал» судовий збір в розмірі 39562 гривні 50 копійок.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: