Ухвала

від 13.06.2016 по справі 573/612/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №573/612/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 22-ц/788/1080/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Попруги С. В.,

суддів - Гагіна М. В. , Рибалки В. Г.

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 11 травня 2016 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області

про визнання договорів оренди земель державної власності сільськогосподарського призначення поновленими на той же строк і на тих самих умовах, які були передбачені в договорі, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 11 травня 2016 року відмовлено в позові ОСОБА_3

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.

По суті доводить, що поновлення договору оренди землі за своїм змістом та суттю є правоустановлюючим, в якому суд за наявності певних доказів, застосовуючи норми Закону України «Про оренду землі» визнає чи не визнає договір оренди землі поновленим. Предметом даного спору не є відмова відповідача у передачі землі у користування чи в оренду, а відносини, які є наслідками договірних відносин з відповідачем. Вказує, що предметом спору не є рішення відповідача, а також на те, що відповідач взагалі не подав суду першої інстанції жодного рішення чи його копії. Суд першої інстанції не правильно застосував норми матеріального права, зокрема, ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі» та порушив норми процесуального права, а саме ч.2 ст.27 та ч.ч.1,2 ст.131 ЦПК України.

У судовому засіданні ОСОБА_3 підтримав доводи апеляційної скарги, а представник відповідача ОСОБА_4 заперечував проти них, вважав рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.

Судом першої інстанції по суті встановлено, що 12 серпня 2010 року між Білопільською районною державною адміністрацією та ОСОБА_3 укладено два договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення із земель запасу, один - на загальну площу 30,9812 га., другий - на 19,0032 га, розмір орендної плати 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Зазначені земельні ділянки були передані ОСОБА_3 по актам прийому-передачі від 12 серпня 2010 року.

Відповідно до п.8 кожного з договорів, договір укладено на 5 років з 12 серпня 2010 року по 12 серпня 2015 року. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово про намір продовжити його дію.

06 серпня 2015 року ОСОБА_3 з пропущенням місячного строку, визначеного Законом України «Про оренду землі» та Договорами, звернувся до відповідача з клопотаннями про поновлення Договорів, термін дії яких закінчився 12 серпня 2015 року. В клопотаннях позивач запропонував відповідачу змінити умови договору, а саме поновити дію договору на 7 років та встановити орендну плату у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Відповідачем було надано відповідь на дані клопотання, в якій зазначено, що Головне управління Держгеокадастру у Сумській області пропонує встановити орендну плату у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

ОСОБА_3 на вищезазначений лист відповідача відповідь не надав, отже між сторонами не було досягнуто згоди щодо істотних умов договорів, а саме орендної плати.

Відповідно до п.30 Договорів, у разі сумлінного виконання орендарем умов цього договору, останній має переважне право на переукладання договору оренди на новий строк.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені ч.6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів:

- орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою та належно виконує свої обов'язки за договором;

- відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди;

- сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Нормами Земельного Кодексу України, Закону України «Про оренду землі» не передбачена можливість використання земельних ділянок на правах оренди без згоди сторін та без укладення відповідного договору і його реєстрації. Тому, односторонні дії особи, здійснені без згоди іншої особи, не свідчать про наявність такого договору між сторонами. Отримане однією із сторін майно, внаслідок таких дій, підлягає поверненню іншій стороні.

Позивач не заявляв вимоги про оскарження дій (рішень) відповідача щодо відмови у наданні земельних ділянок у користування, тому вимоги щодо поновлення договорів оренди земельних ділянок є також і передчасними. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Так, згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції врахував всі факти, що входять до предмета доказування. Обставини, якими мотивовано рішення підтверджуються належними й допустимими доказами, яким суд дав оцінку з дотриманням вимог ст. 212 ЦПК України, тому підстав для їх переоцінки колегія суддів не вбачає. Названі обставини доведено Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області, тоді як ОСОБА_3 на порушення положень ст.ст. 10, 60 ЦПК України, не подав належних доказів на підтвердження своїх вимог.

Висновки суду по суті спору відповідають встановленим фактам. Суд дійшов цих висновків з дотриманням та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, на які послався в рішенні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з наступних підстав.

Так, відповідно до правової позиції Верховного суду України (постанови від 13 квітня 2016 року № 6-2027цс15), частинами першою–п’ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов’язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов’язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у встановлений цим договором строк, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Таким чином, відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Отже, для застосування частини першої статті 33 цього Закону та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов’язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов’язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Як убачається з клопотань про поновлення договорів оренди від 06 серпня 2015 року, ОСОБА_3 звернувся до відповідача з пропущенням місячного строку, визначеного ч.2 ст.33 Законом України "Про оренду землі", тобто не за місяць, а за 6 днів (а.с.43, 44).

Крім того, сторони не погодили розмір орендної плати, що не спростовано позивачем, а саме він пропонував змінити орендну плату до розміру 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а відповідач запропонував встановити орендну плату у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (лист відповідача а.с.80).

Частиною 5 ст.288 Податкового кодексу України передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

1) не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки;

2) не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки;

3) може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про відмову в позові ОСОБА_3

Відповідно до ст. 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Доводячи в апеляційній скарзі, що відповідач не приймав жодних офіційних рішень по його клопотанням від 06 серпня 2015 року та проектам додаткових угод, позивач не заявляв у суді першої інстанції передбачених законом вимог, тому в цій частині апеляційної скарги відсутній предмет апеляційного оскарження.

Інші доводи апеляційної скарги не мають юридичного значення, а тому не впливають на висновки суду по суті спору.

Ураховуючи викладене, колегія суддів також вважає, що відсутні порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 291, 303, 304, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 11 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набрала законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -