Постанова

від 31.05.2016 по справі 805/849/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2016 р. Справа № 805/849/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

ухвалено у нарадчій кімнаті

Донецький окружний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Троянової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Селидіввугілля"

до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07 грудня 2015р №0000141500,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Селидіввугілля" звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07 грудня 2015р №0000141500 /том 1 а.с.4-6/.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки Державного підприємства "Селидіввугілля" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.02.2015 по 31.03.2015 по операціям із платниками податків ТОВ «ОСТА-ГРУПП»(ЄДРПОУ 38729542), ТОВ «Адванс центр» (ЄДРПОУ 39291942), ПАТ «ЦЗФ «Україна» відповідачем, складено акт від 24.11.2015р. №231/05-16-15-01/33426253. На підставі висновків акту перевірки відповідачем 07 грудня 2015р прийнято податкове повідомлення-рішення №0000141500. Вважає, прийняте податкове повідомлення - рішення протиправним та таким, що підлягають скасуванню, оскільки висновки акту перевірку не підтверджуються наявними документами первинного бухгалтерського обліку.

Просить суд, скасувати податкове повідомлення-рішення Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 07 грудня 2015 №0000141500 форми «Р» яким Державному підприємству "Селидіввугілля" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 308954грн. у тому числі 205 969грн. за основним платежем, 102 985грн. за штрафними (фінансовими) санкціями/том 1 а.с.5/.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження, в яких зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі /том 4 а.с.215/.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, засобами електронного зв'язку, через відділ діловодства Донецького окружного адміністративного суду надав клопотання про розгляд справи без його участі та письмові заперечення проти позовних вимог, в яких зазначив, що актом перевірки від 24.11.2015р. №231/05-16-15-01/33426253 встановлено порушення п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п.14.1.202 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 та п. 201.4 ст.201, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті безпідставного включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми ПДВ за документами із назвою «податкова накладна» від ТОВ «ОСТА-ГРУПП»(ЄДРПОУ 38729542), ТОВ «Адванс центр» (ЄДРПОУ 39291942), ПАТ «ЦЗФ «Україна» за правочинами, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, встановлено заниження суми податку на додану вартість , що підлягає сплаті до бюджету всього сумі 205969грн., в тому числі по періодам: лютий 2015 року - 97700грн.; березень 2015 року - 108269грн.

Податковим органом зроблено висновок про те, що господарські операції не мали реального характеру та оформлені первинними документами, що суперечать нормативно-правовим актам та є такими, що не мають юридичної сили. На підставі зазначеного Красноармійська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області вважає, що податкове повідомлення-рішення від 07 грудня 2015 №0000141500 прийнято відповідно до чинного законодавства. Просив суд відмовити у задоволенні позову / том 1 а.с.64-66/.

Відповідно до приписів ст.128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін на підставі доказів наявних в матеріалах справи у порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач - Державне підприємство "Селидіввугілля" зареєстроване в якості юридичної особи, включене до ЄДРПОУ за номером 33426253. Позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується витягом з реєстру платників податку на додану вартість №06533484 серії НВ№455273 /том 1 а.с.12/ та знаходиться на обліку платників податків в Красноармійській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області. Здійснює господарську діяльність відповідно до Статуту підприємства затвердженого у новій редакції Міністерством вугільної промисловості України 29 квітня 2011 року /том 1 а.с.7-10/.

Відповідач - Красноармійська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області діє на підставі положення про Державну фіскальну службу та керуючись Податковим кодексом України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Відповідно до направлень на проведення позапланової виїзної документальної перевірки та наказу про призначення позапланової перевірки відповідно до вимог п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України Красноармійською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області в період з 21 жовтня 2015 року по 10 листопада 2015 року (дата закінчення перевірки вказана в акті) проведено документальну позапланову виїзну перевірку Державного підприємства "Селидіввугілля" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.02.2015 по 31.03.2015 по операціям із платниками податків ТОВ «ОСТА-ГРУПП»(ЄДРПОУ 38729542), ТОВ «Адванс центр» (ЄДРПОУ 39291942), ПАТ «ЦЗФ «Україна». За наслідками перевірки складено акт від 24.11.2015р. №231/05-16-15-01/33426253/том 1 а.с.15-54/.

Згідно з висновком акту перевірки позивачем допущено такі порушення законодавства:

- п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.п.14.1.202 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 та п. 201.1, п.204.4, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті безпідставного включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми ПДВ за документами із назвою «податкова накладна» від ТОВ «ОСТА-ГРУПП»(ЄДРПОУ 38729542), ТОВ «Адванс центр» (ЄДРПОУ 39291942), ПАТ «ЦЗФ «Україна»(ЄДРПОУ38033446) за правочинами, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, встановлено заниження суми податку на додану вартість , що підлягає сплаті до бюджету всього сумі 205969грн., в тому числі по періодам: лютий 2015 року - 97700грн.; березень 2015 року - 108269грн./том 1 а.с.53-54/.

На підставі акту перевірки від 24.11.2015р. №231/05-16-15-01/33426253 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07 грудня 2015 №0000141500 форми «Р» яким Державному підприємству "Селидіввугілля" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 308954грн. у тому числі 205 969грн. за основним платежем, 102 985грн. за штрафними (фінансовими)санкціями /том 1 а.с.55/.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду із даним позовом.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення з наступних підстав.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу про: порушення Підприємством п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.п.14.1.202 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 та п. 201.1, п.204.4, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті безпідставного включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми ПДВ за документами із назвою «податкова накладна» від ТОВ «ОСТА-ГРУПП»(ЄДРПОУ 38729542), ТОВ «Адванс центр» (ЄДРПОУ 39291942), ПАТ «ЦЗФ «Україна» (ЄДРПОУ38033446) за правочинами, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, встановлено заниження суми податку на додану вартість , що підлягає сплаті до бюджету всього сумі 205969грн., в тому числі по періодам: лютий 2015 року - 97700грн.; березень 2015 року - 108269грн.

Суд не погоджується із зазначеними висновками податкового органу, з таких підстав.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. З метою застосування терміна "постачання товарів" електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, вважаються товаром. Постачанням товарів також вважаються:

а) фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу;

б) передача права власності на матеріальні активи за рішенням органу державної влади або органу місцевого самоврядування чи відповідно до законодавства;

в) будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов'язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню);

г) передача (внесення) товарів (у тому числі необоротних активів) як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також їх повернення;

д) ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника;

е) передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю.

Підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Згідно підпункту 14.1.203 пункту 14.1 ст.14 Податкового кодексу України 14.1.203. продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової власності.

Так, між Державним підприємством «Селидіввугілля» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСТА-ГРУПП»(Поставщик) укладено наступні договори поставок:

- від 11.12.2014 року №158/1-2014 /том 1 а.с.119-120/;

- від 17.12.2014 року №162/1-2014 /том 1 а.с.132-133/;

- від 08.01.2015 року №5/1-2015 /том 1 а.с.147-148/;

- від 09.01.2015 року №6/1-2015 /том 1 а.с.155-156/;

- від 12.01.2015 року №7/1-2015/том 1 а.с.163-164/;

- від 03.02.2015 року №65/1-2015 /том 1 а.с.172-173/;

- від 03.02.2015 року №66/1-2015 /том 1 а.с. 193-194/;

- від 03.02.2015 року №67/1-2015 /том 3 а.с.1-2/;

- від 03.02.2015 року №68/1-2015 /том 3 а.с.37-38/.

Відповідно до яких Поставщик зобов'язується поставити у власність Покупця продукцію, а саме: продукцію виробничо-технічного призначення в асортименті, кількості, за ціною і в строки, погодженими сторонами, у відповідності із Специфікаціями, що є невід'ємними частинами даних договорів.

Знаходження в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «ОСТА-ГРУПП» за юридичною адресою , станом на час вчинення правочину, підтверджується відповідним витягом /том 5 а.с.1-3/.

На підтвердження виконання договорів поставки продукції виробничо-технічного призначення, позивачем надано наступні документи: специфікації; рахунки-фактури; видаткові накладні; витяги із книги обліку реєстрації довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей; товарно-транспортні накладні; картки складського обліку; дефектні акти; акти установки; сигнальні вимоги на понадлімітний відпуск матеріалів; приходні ордери; лімітно-забірні картки; звіти про використані матеріали і запчастини; платіжні доручення/том 1 а.с.134-212, том 3 а.с.1-48/.

Отримана від ТОВ «ОСТА-ГРУПП» продукція виробничо-технічного призначення використана у власній господарській діяльності.

За наслідками господарських операцій ТОВ «ОСТА-ГРУПП» видало позивачу податкові накладні/том 1 а.с.122,134,149,157,165,176,197, том 3 а.с.5,41/, які зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідним витягом /том 4 а.с.217-234/.

Суму податку на додану вартість згідно вказаних податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту лютий-березень 2015 року, що відобразив у відповідних податкових деклараціях в розрізі контрагентів, які подані до Податкового органу , де в Додатку №5 до декларації , в розділі ІІ Податковий кредит визначено контрагента ТОВ «ОСТА-ГРУПП» /том 1 а.с.102-118/.

Використання у власній господарській діяльності продукції виробничо-технічного призначення, отриманої за договорами поставки, укладеним із зазначеним вище контрагентом знайшло своє підтвердження у наданих позивачем первинних документах: картки складського обліку; дефектні акти; акти установки; сигнальні вимоги на понадлімітний відпуск матеріалів; приходні ордери; лімітно-забірні картки; звіти про використані матеріали і запчастини /том 1 а.с.134-212, том 3 а.с.1-48/.

Між Державним підприємством «Селидіввугілля» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АДВАНС ЦЕНТР» (Поставщик) укладено наступні договори поставок:

- від 12.01.2015 року №10/1-2015 /том 3 а.с.49-50/;

- від 29.01.2015 №1/23-15 МТС /том 4 а.с.41-42/;

- від 12.03.2015 року №1/41 МТС-15 /том 3 а.с.138-139/;

- від 12.03.2015 року №20-С /том 3 а.с.220-221/;

- від 16.03.2015 року №21-С /том 3 а.с.169-170/;

- від 18.03.2015 року №1/46 МТС-15 /том 3 а.с.111-112/;

- від 20.03.2015 року №23-С /том 4 а.с.1-2/;

Відповідно до яких Поставщик зобов'язується поставити у власність Покупця продукцію, а саме: продукцію виробничо-технічного призначення в асортименті, кількості, за ціною і в строки, погодженими сторонами, у відповідності із Специфікаціями, що є невід'ємними частинами даних договорів.

Знаходження в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «АДВАНС ЦЕНТР» за юридичною адресою, станом на час вчинення правочину, підтверджується відповідним витягом /том 5 а.с.4-6/.

На підтвердження виконання договорів поставки продукції виробничо-технічного призначення, позивачем надано наступні документи: специфікації; рахунки-фактури; видаткові накладні; витяги із книги обліку реєстрації довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей; товарно-транспортні накладні; картки складського обліку; дефектні акти; акти установки; сигнальні вимоги на понадлімітний відпуск матеріалів; приходні ордери; лімітно-забірні картки; звіти про використані матеріали і запчастини; сертифікат відповідності; платіжні доручення /том 3 а.с.51-238, том 4 а.с.1-80/.

За наслідками господарських операцій ТОВ «АДВАНС ЦЕНТР» видало позивачу податкові накладні/том 3 а.с. 41,54,91,113,140,141,166,168,223, том 4 а.с.3,4,54,60/, які зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідним витягом /том 4 а.с.46-49,217-234/.

Суму податку на додану вартість згідно вказаних податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту лютий-березень 2015 року, що відобразив у відповідних податкових деклараціях в розрізі контрагентів, які подані до Податкового органу , де в Додатку №5 до декларації , в розділі ІІ Податковий кредит визначено контрагента ТОВ «АДВАНС ЦЕНТР» /том 1 а.с.102-118/.

Отримана від ТОВ «АДВАНС ЦЕНТР» продукція виробничо-технічного призначення використана у власній господарській діяльності.

Використання у власній господарській діяльності продукції виробничо-технічного призначення, отриманої за договорами поставки, укладеним із зазначеним вище контрагентом знайшло своє підтвердження у наданих позивачем первинних документах: картки складського обліку; дефектні акти; акти установки; сигнальні вимоги на понадлімітний відпуск матеріалів; приходні ордери; лімітно-забірні картки; звіти про використані матеріали і запчастини /том 1 а.с.134-212, том 3 а.с.1-48/.

Між Державним підприємством «Селидіввугілля» (Замовник) та Публічним акціонерним товариством «Центральна збагачувальна фабрика «Україна» (Виконавець) укладено договір надання послуг від 30.11.2012 року №08-11-12 /том 4 а.с.81-83/.

Відповідно до якого Замовник передає на переробку Виконавцю рядове вугілля, кількість і якість якого зазначені у Додатку №1, для збагачення на ПАТ «ЦЗФ «Україна». Транспортування вугілля до станції призначення (станція Пласти Донецької залізної дороги) проходить за рахунок Замовника. Виконавець приймає Вугілля, збагачує його і передає Замовнику продукти збагачення, на станцію Пласти Донецької залізної дороги.

Знаходження в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ПАТ «ЦЗФ «Україна» за юридичною адресою, станом на час вчинення правочину, підтверджується відповідним витягом /том 5 а.с.7-9/.

На підтвердження виконання договорів поставки продукції виробничо-технічного призначення, позивачем надано наступні документи: додаткові угоди; специфікації; виробничі показники вугілля(додаток №1); технічні умови на продукти збагачення (додаток №2); вартість збагачення однієї тони вугілля (додаток №3); акти приймання-передачі наданих послуг; рахунки; звіти про рух кондиціонного вугілля за формою УПД-32; книги обліку руху добитого рядового вугілля за формою УПД-41; посвідчення якості; акти звірки наданих послуг; товарно-транспортні накладні; платіжні доручення /том 2 а.с.1-221, том 4 а.с.84-124/.

Перевезення вугілля на потужності ПАТ «ЦЗФ «Україна» здійснювалося відповідно до умов додаткової угоди від 27.02.2015 до договору №08-11-13 від 30.11.2012р. Перевізника визначив виконавець договору, у зв'язку із чим перевезення вугілля здійснювалося автомобільним транспортом ПП «Фортуна», що підтверджується відповідними товарно-супровідними накладними, які містяться в матеріалах справи.

Знаходження в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ПАТ «ЦЗФ «Україна» за юридичною адресою, станом на час вчинення правочину, підтверджується відповідним витягом /том 5 а.с.10-12/.

Отримані від ПАТ «ЦЗФ «Україна» послуги із збагачення рядового вугілля використані у господарській діяльності для підвищення якості вугілля що видобувається Позивачем.

За наслідками господарських операцій ПАТ «ЦЗФ «Україна» видало позивачу податкові накладні/том 4 а.с.92,93,/, які зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідним витягом /том 4 а.с.46-49,217-234/.

Суму податку на додану вартість згідно вказаних податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту лютий-березень 2015 року, що відобразив у відповідних податкових деклараціях в розрізі контрагентів, які подані до Податкового органу , де в Додатку №5 до декларації , в розділі ІІ Податковий кредит визначено контрагента ПАТ «ЦЗФ «Україна» /том 1 а.с.102-118/.

Використання у власній господарській діяльності послуг із збагачення вугілля за договором надання послуг, укладеним із зазначеним вище контрагентом знайшло своє підтвердження у наданих позивачем первинних документах: виробничі показники вугілля(додаток №1); технічні умови на продукти збагачення (додаток №2); вартість збагачення однієї тони вугілля (додаток №3); акти приймання-передачі наданих послуг; рахунки; звіти про рух кондиціонного вугілля за формою УПД-32; книги обліку руху добитого рядового вугілля за формою УПД-41; посвідчення якості; акти звірки наданих послуг; товарно-транспортні накладні; платіжні доручення.

Статтею 44 Податкового кодексу України визначені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, відповідно до п.44.1 якої для цілей оподатковування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподатковування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення ); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т.п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку ); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, зв'язаних з вирахуванням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами.

Згідно п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності..

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно ст. 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до статті 4 вказаного Закону бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на основних принципах, серед яких превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно частини 1 статті 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, визначає, що первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, визначені п. 2.4 Положення: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства; зміст і обсяг господарської операції, одиницю її виміру; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, що брала участь у здійсненні господарської операції.

Форми облікових регістрів, порядок записів у них, обробка і використання необхідної інформації визначаються відповідними нормативними документами про порядок їх застосування.

Відповідно до п. 3.7 Положення інформація про господарські операції підприємства за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься в згрупованому вигляді в бухгалтерські звіти, порядок складання яких установлюється відповідними нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова звітність підприємства складається на підставі даних бухгалтерського обліку і підписується керівником і бухгалтером підприємства.

Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ і суб'єктів малого підприємництва) складається з: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до звітів.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не спростоване відповідачем, в підтвердження реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ позивачем надані до матеріалів справи документи бухгалтерського та податкового обліку, а саме: договори з ТОВ «ОСТА-ГРУПП»(ЄДРПОУ 38729542), ТОВ «Адванс центр» (ЄДРПОУ 39291942), ПАТ «ЦЗФ «Україна» (ЄДРПОУ38033446), специфікації; рахунки-фактури; видаткові накладні; витяги із книги обліку реєстрації довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей; товарно-транспортні накладні; картки складського обліку; дефектні акти; акти установки; сигнальні вимоги на понадлімітний відпуск матеріалів; приходні ордери; лімітно-забірні картки; звіти про використані матеріали і запчастини; сертифікат відповідності; виробничі показники вугілля(додаток №1); технічні умови на продукти збагачення (додаток №2); вартість збагачення однієї тони вугілля (додаток №3); акти приймання-передачі наданих послуг; рахунки; звіти про рух кондиціонного вугілля за формою УПД-32; книги обліку руху добитого рядового вугілля за формою УПД-41; посвідчення якості; акти звірки наданих послуг; товарно-транспортні накладні; платіжні доручення, що є підтвердженням реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ.

Надані позивачем документи на підтвердження здійснення господарських операцій за договорами ТОВ «ОСТА-ГРУПП»(ЄДРПОУ 38729542), ТОВ «Адванс центр» (ЄДРПОУ 39291942), ПАТ «ЦЗФ «Україна» (ЄДРПОУ38033446) відповідають наведеним вище вимогам до первинних документів згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Так, статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Частиною 3, зазначеної статті передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Частиною 5 передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення Цивільного кодексу України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочинів - договорів поставки та надання послуг із ТОВ «ОСТА-ГРУПП»(ЄДРПОУ 38729542), ТОВ «Адванс центр» (ЄДРПОУ 39291942), ПАТ «ЦЗФ «Україна» (ЄДРПОУ38033446). Також, вказані правочини не визнавалися недійсними у судовому порядку, що підтверджується відповідним листом Красноармійської ОДПІ /том 4 а.с.132/.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач не довів обставини, які б свідчили про недійсність правочину укладеного між ДП "Селідіввугілля» та ТОВ «ОСТА-ГРУПП»(ЄДРПОУ 38729542), ТОВ «Адванс центр» (ЄДРПОУ 39291942), ПАТ «ЦЗФ «Україна» (ЄДРПОУ38033446). Натомість, позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про зв'язок витрат по укладеним договорам із його господарською діяльністю та фактичне використання поставленого обладнання та послуг у його власній господарській діяльності та отримання фінансового ефекту.

Отже, суд вважає, що у даному випадку позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про зв'язок витрат оплати вартості придбаних ТМЦ та послуг у ТОВ «ОСТА-ГРУПП»(ЄДРПОУ 38729542), ТОВ «Адванс центр» (ЄДРПОУ 39291942), ПАТ «ЦЗФ «Україна» (ЄДРПОУ38033446) із господарською діяльністю ДП "Селидіввугілля".

Щодо зробленного податковим органом висновку про відсутність підтвердження взаємовідносин між постачальником (замовником) та автомобільним перевізником,оформленням «товаро-транпортних накладних»з порушенням встановленого порядку та наявність недостовірних даних суд зазначає наступне.

Відповідно до умов укладеного Договору між позивачем та ТОВ «Оста-групп» за домовленістю сторін поставка товару здійснювалася постачальником. Порядок поставки продукції узгоджується сторонами договору додатково.

Відповідно до ТТП за період лютий-березень 2015 року автомобільним перевізником визначено ОСОБА_1 (автомобіль Мерседес НОМЕР_1). В акті перевірки зазначено державний номер автомобіль Мерседес НОМЕР_2.

Відповідно до умов укладеного Договору між позивачем та ТОВ «Адванс центр» за домовленістю сторін поставка продукції здійснювалася транспортом постачальника та за його рахунок. Перевізника визначає постачальник.

Відповідно до умов укладеного Договору та додаткової угоди між позивачем та ПАТ «ЦЗФ«Україна» перевізника визначає постачальник. В товарно-транспортних накладних за березень 2015 р. перевізником зазначено ПП «Фортуна»

Відповідно до спільного наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995 р. № 488/346 встановлено, що застосування затверджених даним наказом форм первинних документів є обов'язковим для всіх суб'єктів господарської діяльності, незалежно від форм власності, а саме: - «подорожній лист вантажного автомобіля», ф.№2; - «товарно-транспортна накладна», ф.№1-ТН; - «талон замовника», ф.№1-ТЗ.

Відповідно до Інструкції про порядок виготовлення, схову, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, товарно-транспортна накладна типової форми № 1-ТН затверджена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 р. № 488/346 - є єдиним первинним документом для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника та оприбуткування у вантажоодержувача при перевезенні вантажів в межах України, а також для їх складського, оперативного і бухгалтерського обліку.

При доставці товару автомобілем, обов'язковим документом є товарно- транспортна накладна за формою № 1-ТН. У ній повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару).

Правила оформлення документів на перевезення, передбачені п.11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні в редакції наказу Міністерства інфраструктури №983 від 05.12.2013р., а саме: основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих правил. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Вантажовідправник зобов'язаний передати водію разом з товарно-транспортною накладною посвідчення про якість або сертифікат. Відомості про ці документи обов'язково зазначаються в товарно-транспортній накладній. У посвідченні про якість, у сертифікаті або іншому документі повинні міститись відомості про продукцію, допустимий термін його доставки.

Суд зазначає, що вказані в ТТН замовник, вантажовідправник та вантажоодержувач відповідають умовам договорів постачання, укладеним позивачем з контрагентами, вказані накладні мають підписи відповідальних осіб та печатки підприємств, отже вони відповідають формі товарно-транспортної накладної, вказаної в додатку № 7 до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, та містять всі необхідні реквізити, отже висновки відповідача в цій частині є необґрунтованими.

Висновок податкового органу,щодо оформлення товарно-транспортних накладних з порушенням встановленого порядку та наявність недостовірність в них даних викликає у суду сумнівів, оскільки нереальність здійснення перевезення товару або неотримання позивачем товару, що перевозився на підставі таких накладних відповідачем не доведено.

Щодо використання Красноармійською ОДПІ наданих суду податкової інформації по ПАТ ЦЗФ «Україна» (у зв'язку з неможливістю проведення зустрічної звірки по взаємовідносинах з контрагентами позивача за період 01.03.2015р. по 31.03.2015 р.),щодо ТОВ «Компанія Камєлот», як контрагента ТОВ «Адванс Центр»,щодо ТОВ «Оста-Групп» у якості доказу неможливості підтвердження реальності господарських відносин, суд зазначає наступне.

Податковим органом зроблено висновки про порушення Позивачем норм податкового законодавства на підставі податкової інформації, отриманої від інших податкових органів. ( т.4 ар.с.149-214)

Суд не може погодитися із даним висновком податкового органу, виходячи з наступного.

Основним засобом встановлення обставин та висновків про неможливості підтвердження реальності господарських операцій платника податку була податкова інформація, податкова інформація складена зв'язку з неможливістю проведення зустрічної звірки по взаємовідносинах з контрагентами ДП «Селідіввугілля» .

Зустрічна звірка - є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час, як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останнім шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 73.5 ст.75 Податкового кодексу України, зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, за своєю правовою природою акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є актом перевірки контролюючого органу та не може містити в собі аналізу господарських операцій платника податків та висновків про нікчемність укладених ним договорів. Тобто зустрічна звірка не може підтверджувати нікчемність правочинів.

Таким чином, в акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення будь-яких висновків стосовно документального підтвердження та реальності господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Відповідно до статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Суд зазначає, що податкова інформація є різновидом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу, який у свою чергу, є способом здійснення податкового контролю. Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, є одним із різновидів податкового контролю, а відтак, враховуючи приписи Закону України «Про інформацію», вказана офіційна інформація державних органів повинна відповідати дійсності. Податкові органи використовують вказану систему у своїй роботі, в тому числі, й для співставлення показників, які задекларовані позивачем та його контрагентами, а розбіжності в цих показниках, як зазначив суд вище, призводять до створення штучних підстав для проведення перевірок суб'єктів господарської діяльності.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, акти перевірки стосовно контрагента Позивача, складені іншими податковими органами, не можуть бути підставою для висновків Відповідача щодо Позивача. Відповідач має обґрунтовувати свої висновки відповідно до результатів проведеної перевірки безпосередньо на підставі дослідження наданих Позивачем первинних документів.

Відповідно до інформації, наявної у відповідача встановлено, що Контрагентами не було подано до податкового органу на обліку в якому вони знаходиться розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за лютий-березень 2015 року.

Суд наголошує, що не подання контрагентами позивача податкової звітності - не може бути підставою для визнання господарських операцій, що мали місце удаваними. Так, висновки Відповідача вказаного характеру не можуть бути підґрунтям висновків про порушення ст. 198 ПК України, оскільки платник податку не має а ні правових механізмів, а ні практичних можливостей слідкувати за дотриманням своїми контрагентами законів у сфері господарської діяльності та податкового законодавства.

Відповідач, дійсно, на підставі п.71.1. ст. 71, п.п. 72.1.1. п. 72.1. ст. 72 та ст. 83 Податкового кодексу України, вправі використовувати податкову інформацію з інформаційних баз даних, під час проведення перевірок суб'єктів господарювання та формування висновків за результатами перевірок.

Однак, враховуючи зазначений в акті перевірки перелік податкової інформації та інформаційних баз даних, яку Відповідач використовував під час проведення перевірки, суд зазначає, що одним із основних засобів встановлення обставин та висновків про наявність нібито порушень ним податкового законодавства та не вірне визначення ним сум податкового кредиту за лютий-березень 2015 р. - є саме використання зазначеної інформації, без жодного врахування, наданих Позивачем до перевірки, первинних документів по господарським операціям, що перевіряється.

У той час інформаційні бази даних податкового органу не мають статусу офіційних, не сертифіковані і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус Платника податків. Інформація з бази даних податкового органу не є належним доказом у справі, чинним законодавством також не передбачена належність таких баз до засобів доказування.

Дана правова позиція підтверджується доводами, що викладені в Постановах ВАСУ від 20.09.2012 року № К9991/574/12; № К 9991/5991/11 та № 9991/24891/11: «Програмне забезпечення (інформаційні бази ДПІ) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься. Крім того, абсолютно справедливо підкреслюється, що такі дані не є також належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків - позивача, та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності».

Відповідно до Листа ВАСУ від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Суд погоджується з даними висновками Вищого адміністративного суду України та підкреслює, що письмові докази у вигляді первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій позивача з контрагентами постачальниками спростовують висновки податкового органу, які грунтуються на даних інформаційних податкових баз.

Стосовно правомірності формування позивачем податкового кредиту податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит-сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного ( податкового) періоду, визначена згідно з розділом п'ять цього Кодексу.

Згідно вимог п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Статтею 201 Податкового Кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктами 201.4, 201.7 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна складається в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця; покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця. У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.

Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць. Податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі: здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника); виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виникнення у ДП "Селидіввугілля" права на формування податкового кредиту у лютому-березні 2015р., за наслідками господарських операцій з ТОВ «ОСТА-ГРУПП»(ЄДРПОУ 38729542), ТОВ «Адванс центр» (ЄДРПОУ 39291942), ПАТ «ЦЗФ «Україна» (ЄДРПОУ38033446) підтверджено відповідними податковими накладними. Податкові накладні позивач включив до Реєстру отриманих та виданих податкових накладних за лютий-березень 2015 року.

Тобто, чинним законодавством України, зокрема, Податковим кодексом України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов'язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника; за будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов'язання та не визначено права здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності заявленими іншою стороною правочину, при цьому такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.

Таким чином, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 № К/9991/37637/12, від 17.02.2014 № К/800/50945/13, від 19.02.2014 № К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 № К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13, від 20.05.2014 №К/800/53111/13, від 05.06.2014 №К/800/1816/13, від 11.11.2014 №К/800/1336/14.

Виходячи з практики Європейського Суду з прав людини у рішеннях, позицій Верховного Суду України, Вищого адміністративного суду України, викладених в Інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв'язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Так, у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02, «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №1991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03) визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг знати. Добросовісний платник не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Отже, формування податкового кредиту з ПДВ платником податків обумовлено фактичним здійсненням операцій з придбання товарів, робіт (послуг), для подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку, і реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів та в обов'язковому порядку податкових накладних.

Факт здійснення господарських операцій з контрагентами підтверджується вищенаведеними первинними документами позивача. Суд зазначає, що податковий орган не ставив під сумнів достовірність первинних документів чи їх відповідність вимогам чинного законодавства, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

В діях позивача як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість збільшення відповідачем грошового зобов'язання з податку на додану вартість і відповідно застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідальність за наслідками неналежного виконання контрагентами позивача своїх обов'язків щодо несвоєчасного виконання власних податкових зобов'язань перед бюджетом не повинна бути покладена на добропорядних платників податку та не може вважатися підставою для відповідальності позивача.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства "Селидіввугілля" до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07 грудня 2015р №0000141500- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 07 грудня 2015 №0000141500 форми «Р» яким Державному підприємству "Селидіввугілля" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 308 954грн. у тому числі 205 969грн. за основним платежем, 102 985грн. за штрафними (фінансовими)санкціями.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 31 травня 2016 року.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 06 червня 2016 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Троянова О.В.