Постанова

від 17.10.2019 по справі 805/849/16-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 жовтня 2019 року

Київ

справа № 805/849/16-а

адміністративне провадження № К/9901/27306/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуКрасноармійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постановуДонецького окружного адміністративного суду від 31.05.2016 (суддя - Троянова О.В.) та ухвалуДонецького апеляційного адміністративного суду від 26.07.2016 (колегія у складі суддів: А.А. Блохін, Т.Г., Гаврищук, М.Г. Сухарьок) у справі № 805/849/16-а за позовомДержавного підприємства Селидіввугілля доКрасноармійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Селидіввугілля (даалі - Підприємство) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Красноармійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.12.2015 №0000141500.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що висновки викладені в акті перевірки, щодо відсутності та непідтвердженості проведення господарських операцій з його контрагентами за наслідком якої сформований податковий кредит є необґрунтованими, так як вони здійснені в реальному часі та з метою отримання прибутку, що підтверджено документально. У зв`язку із чим відсутні підстави для сплати донарахованої суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість в розмірі такого кредиту.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31.05.2016, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.07.2016 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ОДПІ від 07.12.2015 №0000141500 форми Р яким Підприємству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 308954,00 грн. у тому числі 205969,00 грн. за основним платежем, 102985,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Рішення судів мотивовані безпідставністю висновків податкового органу про безтоварність та нікчемність господарських операцій, що були укладені між позивачем та його контрагентами, що вказує на неприйнятність визначеного до Підприємства, спірним актом індивідуальної дії, суми ПДВ.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати у задоволені позову відмовити. Зауважує, що позивач скориставшись податковими пільгами зменшив суму податкового навантаження за рахунок удаваних по суті нікчемних правочинів з суб`єктами господарювання, що підтверджується відсутністю належного документального підтвердження, в тому числі права на їх укладення, виходячи із того, що позивач є державним підприємством. Крім того, відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій не було перевірено зміст такої угоди та зміни в майновому стані її учасників і фактичного результату, якого мають прагнути учасники будь-якої господарської операції.

Письмових заперечень на вказану касаційну скаргу до Суду не надходило, що не є перешкодою для розгляду даної справи.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до направлень на проведення позапланової виїзної документальної перевірки та наказу про призначення позапланової перевірки відповідно до вимог п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України ОДПІ в період з 21.10.2015 по 10.11.2015 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.02.2015 по 31.03.2015 по операціям із платниками податків ТОВ ОСТА-ГРУПП (ЄДРПОУ 38729542), ТОВ Адванс центр (ЄДРПОУ 39291942), ПАТ ЦЗФ Україна . За наслідками перевірки складено акт від 24.11.2015р. №231/05-16-15-01/33426253.

Згідно з висновком акту перевірки позивачем допущено такі порушення законодавства: - п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.п.14.1.202 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 та п. 201.1, п.204.4, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті безпідставного включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми ПДВ за документами із назвою податкова накладна від ТОВ ОСТА-ГРУПП (ЄДРПОУ 38729542), ТОВ Адванс центр (ЄДРПОУ 39291942), ПАТ ЦЗФ Україна (ЄДРПОУ38033446) за правочинами, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього сумі 205969 грн., в тому числі по періодам: лютий 2015 року - 97700 грн.; березень 2015 року - 108269 грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.12.2015 №0000141500 форми Р яким Підприємству збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ у сумі 308954,00 грн. у тому числі 205969,00 грн. за основним платежем, 102985,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Такий висновок відповідача був зумовлений виявленими перевіркою фактами, того що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ унаслідок документального оформлення нереальних господарських операції з названими контрагентами. ОДПІ вважає, що такі обставини підтверджується порушенням законодавчих приписів на їх укладення, тобто без проведення конкурсних закупівель та наявності податкової інформації про неспроможність таких контрагентів виконати свої зобов`язані на користь Підприємства, - позивач у справі; відсутності належно оформлених первинних та бухгалтерських документів.

Не погоджуючись із даним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду, який визначив його незаконним, з чим погоджується Верховний Суд, виходячи із наступного.

Відповідно до приписів підпункту а пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшов правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та складу витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судами було досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту на підставі податкових накладних виданих контрагентами, які на час здійснення господарських операцій були зареєстровані у встановленому законодавством порядку.

При цьому, правильно взято до уваги, що податковий орган в обґрунтування прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення не навів обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на податкової інформації відносно контрагента позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Так судом апеляційної інстанції досліджено зміст, та дійсність настання наслідків по укладених між позивачем та його контрагентами ряду договорів, зокрема: з ТОВ Адванс центр договори поставок від 12.01.2015 року №10/1-2015; від 29.01.2015 №1/23-15 МТС ; від 12.03.2015 року №1/41 МТС-15; від 12.03.2015 року №20-С; від 16.03.2015 року №21-С; від 18.03.2015 року №1/46 МТС-15від 20.03.2015 року №23-С; з ТОВ ОСТА-ГРУПП договори поставок від 11.12.2014 №158/1-2014 від 17.12.2014 №162/1-2014; від 08.01.2015 року №5/1-2015; від 09.01.2015 №6/1-2015; від 12.01.2015 №7/1-2015; від 03.02.2015 №65/1-2015; від 03.02.2015 №66/1-2015; від 03.02.2015 №67/1-2015; від 03.02.2015 №68/1-2015; з ПАТ ЦЗФ Україна договір надання послуг від 30.11.2012 №08-11-12 з урахуванням додаткової угоди від 27.02.2015.

При цьому, суди попередніх інстанцій дослідили наявність сформованих по вказаним договореним відносинам з 3-ма контрагентами похідних документів (специфікації; рахунки-фактури; видаткові накладні; витяги із книги обліку реєстрації довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей; товарно-транспортні накладні; картки складського обліку; дефектні акти; акти установки; сигнальні вимоги на понадлімітний відпуск матеріалів; приходні ордери; лімітно-забірні картки; звіти про використані матеріали і запчастини; платіжні доручення і інше).

Суди попередніх інстанцій всупереч позиції ОДПІ, надали вірного правового значенню обставинам дійсного транспортування замовленого позивачем товару від ТОВ Адванс центр та ТОВ ОСТА-ГРУПП . При цьому Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що в даному разі слід застосувати напрацьовану позицію, в частині, що стосується виявлених контролюючим органом дефектів документів (ТТН) по оформленню перевезення, доставки товару, яка вказує, про неможливість твердження щодо нереальності всієї господарської операції за таких умов.

Доводи відповідача, які викладені в касаційній скарзі не спростовують зазначеного. При цьому за своїм змістом вони повторюють висновки акту перевірки, яким, на думку Верховного Суду, у повній мірі була надана оцінка судами попередніх інстанцій. Будь-яких суперечних доказів, які б змогли ствердити зворотне відповідачем протягом розгляду даної справи у судах відповідачем ним на надано.

Щодо доводів відповідача в касаційній скарзі про не надання судами оцінки нереальності правочинів позивача з його контрагентами, з огляду на допущення порушення вимог Закону України Про здійснення держаних закупівель 10.04.2014 № 1197-VII (в редакції від 06.11.2014, далі - Закон №1197-VII), Верховний Суд вважає за необхідне зауважити наступне.

У відповідності до приписів частини першої та п`ятої статті 2 Закону1197-VII цей Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт і послуг, за умови, що вартість предмета закупівлі (без урахування податку на додану вартість), товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень, а робіт - 1 мільйон гривень.

Забороняється укладання договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом. Замовник не має права ділити предмет закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів або застосування цього Закону.

Тоді як, у відповідності до положень статті 42 названого Закону за порушення вимог, установлених цим Законом та нормативно-правовими актами, розробленими відповідно до цього Закону, члени комітету з конкурсних торгів замовника (генерального замовника), члени органу оскарження, службові (посадові) особи Уповноваженого органу, службові (посадові) особи органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (обслуговуючого банку), несуть відповідальність згідно із законами України.

Висновки судів ґрунтуються на вказаних приписах Закону №1197-VII, тому Верховний Суд вважає неприйнятними доводи відповідача, які взяті за основу акту перевірки та процитовані в касаційній скарзі про те, що недотримання процедури конкурсних закупівель є свідченням нікчемності (недійсності) угоди, що є наслідком зменшення податкових пільги, які по ним виникли, в тому числі по господарським операціям з ТОВ Адванс центр та ТОВ ОСТА-ГРУПП . Власне вказаним Законом №1197-VII лише врегульовано питання конкурсних закупівель визначеними в ньому суб`єктами, проте жодного відношення до питань податкового обліку він не має, в рівній мірі, ймовірне, порушення позивачем вимог названого Закону не може бути використано ОДПІ задля висновку про недотримання Підприємством податкової дисципліни, як то було зроблено.

Окрім того, суди, оцінюючи висновки податкового органу про нікчемність правочинів, укладених позивачем з контрагентами, дійшли вірних висновків про те, що факт нікчемності правочинів або визнання їх такими, що не відповідають закону, в тому числі вимогам ст.ст. 203, 215, 228, Цивільного кодексу України, має бути визнаний недійсним в судовому порядку.

Враховуючи вищенаведене, Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту відповідні суми за перевіряємий період за операціями із контрагентами, що свідчить про протиправність прийняття спірного у даній справі податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Красноармійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31.05.2016 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.07.2016 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду