Постанова

від 17.05.2016 по справі 808/576/16

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2016 року Справа № 808/576/16 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Нечипуренка О.М., при секретарі Резніченко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК ОІЛ ПЛЮС"

до: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участі представників сторін:

від позивача - Деревянко Д.В. (довіреність № 11.02 від 11.02.2016)

від відповідача - Шавло Р.О. (довіреність № 47/10/10-017 від 05.01.2016)

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІК ОІЛ ПЛЮС" подано адміністративний позов до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

від 15.10.2015 № 0001582201 за платежем податок на додану вартість всього на суму 577 371,00 грн. (п'ятсот сімдесят сім тисяч триста сімдесят одна грн. 00 коп.) (в т. ч. за основним платежем - 384 916,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові санкції) у розмірі 192 457,00 грн.) та

від 29.12.2015 № 0002452201 за платежем податок на прибуток приватних підприємств всього на суму 564 678,00 грн. (п'ятсот шістдесят чотири тисячі шістсот сімдесят вісім грн. 00 коп.), в тому числі за основним платежем - 376 452,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові санкції) у розмірі 188 226,00 грн.

Ухвалою суду від 16.03.2016 відкрито провадження в адміністративній справі №808/576/16, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду на 11.04.2016. Провадження у справі за клопотанням сторін було зупинено. Судове засідання призначено на 17.05.2016.

Представник позивача підтримав позовні вимоги і просить задовольнити їх у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що обставини та висновки викладені в Акті перевірки, на підставі яких донараховані податкові зобов'язання, не відповідають дійсності та первинними документам, а прийняті податкові повідомлення-рішення суперечать чинному законодавству та прийняті з порушенням вимог Податкового кодексу України.

А саме, зазначає, що фіскальним органом неправомірно виключено зі складу витрат ТОВ "ВІК ОІЛ ПЛЮС" за перевіряємий період та з податкового кредиту, понесені витрати та сплачений ПДВ по придбанню товарно-матеріальних цінностей отриманих від ТОВ "Автохімія Стандарт" та ТОВ "Дніпровський будівельник". Вважає, що ним правомірно на підставі належним чином оформлених видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних сформовано податковий кредит та витрати по господарських операціях з ТОВ "Автохімія Стандарт" та ТОВ "Дніпровський будівельник" у перевіряємому періоді. Позивач оплатив отримані товарно-матеріальні цінності, в тому числі ПДВ та в подальшому використав їх в господарській діяльності з отриманням прибутку.

ТОВ "Автохімія Стандарт" та ТОВ "Дніпровський будівельник" у період надання послуг були платником ПДВ, зареєстрований як юридична особа, мав повний обсяг цивільної право- та дієздатності.

Правочини, укладені позивачем із вказаними підприємствами не мають ознак фіктивних правочинів, оскільки сторонами вони виконані в повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими документами: податковими та видатковими накладними, а також проведенням повного розрахунку між сторонами. Чинне законодавство України передбачає презумпцію правомірності правочину.

А, відтак, податкові повідомлення-рішення є протиправними і просить їх скасувати.

Відповідач проти позову заперечив, надав письмові заперечення. Зазначив, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Проведеною перевіркою встановлено, що позивач занизив податок на прибуток на загальну суму 376452,00 грн. та занизив податок на додану вартість на загальну суму 384914,00 грн. Представник відповідача зазначає, що позивач неправомірно сформував витрати та податковий кредит по господарських операціях з ТОВ "АВТОХІМІЯ СТАНДАРТ" ТА ТОВ "ДНІПРОВСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИК", оскільки перевіркою не підтверджено факт придбання товару від постачальника ТОВ "АВТОХІМІЯ СТАНДАРТ" ТА ТОВ "ДНІПРОВСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИК", тож господарські операції позивача з вказаними контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків, укладені з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємств призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Зважаючи на викладене, відповідач вказує на обґрунтованість висновків перевірки, а відтак і правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, та просить у позові відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ст.160 КАС України, 17.05.2016 сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до ст. 41 КАС України, в ході судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу "Камертон".

Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами додатково, заслухавши представників сторін, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими та такими, що, підлягають задоволенню, з наступних підстав:

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у т.ч. на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України".

Підставами для визнання незаконними (нечинними) актів в судовому порядку та їх скасування є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним (його скасування) є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів фізичної особи, підприємства чи організації - позивача у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ВІК ОІЛ ПЛЮС" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2014 року, за наслідками якої складено акт №949/08-28-22-01/36977514 від 04 вересня 2015 року.

У висновках даного Акту зазначено, що ТОВ "ВІК ОІЛ ПЛЮС" порушено вимоги:

- п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 376 452,00 грн. в тому числі по періодах:

за 2012 рік на суму 113 242,00 грн.;

за 2013 рік на суму 263 210,00 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у 2012 - 2013 роках на загальну суму 384 914,00 грн., в т.ч. по періодах:

за жовтень 2012 року у сумі 35 117,00 грн.;

за листопад 2012 року у сумі 35 631,00 грн.;

за грудень 2012 року у сумі 37 102,00 грн.;

за січень 2013 року у сумі 26 465,00 грн.;

за лютий 2013 року у сумі 954,00 грн.;

за березень 2013 року у сумі 15 158,00 грн.;

за квітень 2013 року у сумі 25 550,00 грн.;

за травень 2013 року у сумі 33 171,00 грн.

за червень 2013 року у сумі 27 661,00 грн.;

за липень 2013 року у сумі 31 791,00 грн.;

за серпень 2013 року у сумі 77 953,00 грн.;

за вересень 2013 року у сумі 20 157,00 грн.;

за жовтень 2013 року у сумі 3 721,00 грн.;

за листопад 2013 року у сумі 13 333,00 грн.;

за грудень 2013 року у сумі 1 150,00 грн.

На підставі акту перевірки №949/08-28-22-01/36977514 від 04 вересня 2015 року було винесені податкові повідомлення-рішення (отримані поштою 27 жовтня 2015 року), якими ТОВ "ВІК ОІЛ ПЛЮС" було визначено суму податкового зобов'язання:

- №0001562201 від 15 жовтня 2015 року - за платежем податок прибуток приватних підприємств всього на суму 745 914,00 грн. (сімсот сорок п'ять тисяч дев'ятсот чотирнадцять грн. 00 коп.) (в т. ч. за основним платежем - 497 276,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові санкції) у розмірі 248 638,00 грн.);

- №0001582201 від 15 жовтня 2015 року - за платежем податок на додану вартість всього на суму 577 371,00 грн. (п'ятсот сімдесят сім тисяч триста сімдесят одна грн. 00 коп.) (в т. ч. за основним платежем - 384 916,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові санкції) у розмірі 192 457,00 грн.).

З визначеними сумами податкових зобов'язань та застосованих штрафних санкцій ТОВ "ВІК ОІЛ ПЛЮС" не погодилося та подало скаргу до Головного управління ДФС у Запорізькій області.

За результатами розгляду скарги Головним управління ДФС у Запорізькій області було прийнято рішенням про результати розгляду первинної скарги №4697/10/08-01-10-04-13 від 24 грудня 2015 року, (яке отримано поштою 12 січня 2016 року), згідно якого скаргу ТОВ "ВІК ОІЛ ПЛЮС" було частково задоволено та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001562201 від 15 жовтня 2015 року в частині зайво донарахованого податку на прибуток в сумі 120 824,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 60 412,00 грн.

В іншій частині скаргу ТОВ "ВІК ОІЛ ПЛЮС" було залишено без задоволення, а суми нарахованих податкових зобов'язань та штрафних санкцій без змін.

За результатами рішення про результати розгляду первинної скарги №4697/10/08-01-10-04-13 від 24 грудня 2015 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002452201 від 29 грудня 2015 року (отримане поштою 12 січня 2016 року) - за платежем податок на прибуток приватних підприємств всього на суму 564 678,00 грн. (п'ятсот шістдесят чотири тисячі шістсот сімдесят вісім грн. 00 коп.), в тому числі за основним платежем - 376 452,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові санкції) у розмірі 188 226,00 грн.

Не погодившись з рішенням Головного управління ДФС у Запорізькій області №4697/10/08-01-10-04-13 від 24 грудня 2015 року та визначеними сумами податкових зобов'язань та застосованих штрафних санкцій ТОВ "ВІК ОІЛ ПЛЮС" було подано скаргу до ДФС України.

За результатами розгляду скарги Державною фіскальною службою України було прийнято рішення про результати розгляду скарги №2310/6/99-99-10-01-01-25 04 лютого 2016 року (отримане поштою 10 лютого 2016 року), відповідно до якого скаргу ТОВ "ВІК ОІЛ ПЛЮС" було залишено без задоволення, а суми нарахованих податкових зобов'язань та штрафних санкцій без змін.

Як встановлено судом, підставою донарахування податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість за 2012-2013р. є те, що по-перше, під час перевірки встановлено відсутність транспортування зі складу ТОВ "ТД "Автохімія Стандарт" на склад ТОВ "ВІК ОІЛ ПЛЮС", відсутні підтверджуючі документи на реалізацію нафтопродуктів та по, друге, те, що довідкою "Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Дніпровський будівельник" (код за ЄДРПОУ 33984492), щодо господарських відносин із платником податків ТОВ "Вест-Кепітел" (код за ЄДРПОУ 38238212) їх реальності та повноти відображення в обліку №99/18-11-22/33984492 від 11 липня 2014 року не підтверджено здійснення операцій між ТОВ "Дніпровський будівельник" та контрагентом ТОВ "Вест Кепітел" та подальша реалізація контрагентам покупцям.

Надаючи правову оцінку рішенню відповідача суд виходить з приписів ч. 3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Склад витрат та порядок їх визнання визначені ст. 138 Податкового кодексу України (далі по тексту постанови - ПК України). Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності та інших витрат. Витрати операційної діяльності включають: 1) собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати; 2) витрати банківських установ (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Таким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст.201 ПКУ податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV(далі - Закон № 996-ХІV) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі Положення) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із акту перевірки вбачається, що у ТОВ "ВІК ОІЛ ПЛЮС" наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких діючим законодавством платники податків підтверджують право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту та до складу витрат підприємства.

Таким чином, сертифікати якості (відповідності) не є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки не фіксують факту здійснення господарських операцій та на їх підставі не ведеться ні бухгалтерський, ні податковий облік платника податків.

При цьому, наявність або відсутність сертифікату відповідності без проведення спеціальних лабораторних досліджень та випробувань ніяким чином не допоможе податковому органу ідентифікувати предмет фактичної поставки та його відповідність предмету договору.

Акт перевірки не містить зауважень, щодо недоліків наданих Позивачем для перевірки документів.

Посилання відповідача на відсутність доказів транспортування зі складу ТОВ "ТД "Автохімія Стандарт" на склад ТОВ "ВІК ОІЛ ПЛЮС" суд оцінює критично, оскільки під час перевірки підприємство і не стверджувало ніколи, що така подія взагалі мала місце.

Як вбачається з опитування директора підприємства ТОВ "ВІК ОІЛ ПЛЮС" ОСОБА_3, проведеного старшим оперуповноваженим ОУ ДПІ в Жовтневому районі м. Запоріжжя ДФС у Запорізькій області, майором податкової міліції Смірновим Є.Ю. (відображеного в Акті перевірки), транспортування нафтопродуктів відбувалося зі складу постачальника (ТОВ "ТД "Автохімія Стандарт") на склади покупців ТОВ "ВІК ОІЛ ПЛЮС".

Всі документи, підтверджуючі реалізацію нафтопродуктів були надані під час проведення перевірки та на їх основі перевіряючи підтвердили дані доходів підприємства, задекларовані у відповідних деклараціях.

Посилання відповідача на наявність "розбіжності" у податкових зобов'язаннях ТОВ "Дніпровський будівельник" по взаємовідносинам з ТОВ "ВІК ОІЛ ПЛЮС", як на підставу для нарахування податкових зобов'язань позивача, суд оцінює критично, оскільки така сума податкових зобов'язань ТОВ "Дніпровський будівельник" по взаємовідносинам з ТОВ "ВІК ОІЛ ПЛЮС" з ПДВ у сумі 0,00 грн. виникла за даними Охтирської ОДПІ на підставі №99/18-11-22/33984492 від 11 липня 2014 року. Крім того, якщо саме ТОВ "Дніпровський будівельник" не задекларував свої податкові зобов'язання з ПДВ, то відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статті 183 цього Кодексу.

Як було встановлено матеріалами справи ТОВ "Автохімія Стандарт" та ТОВ "Дніпровський будівельник", на час здійснення відповідних господарських операцій були у встановленому законодавством порядку зареєстровані як платники ПДВ та надали Позивачу належним чином оформлені та зареєстровані податкові накладні.

При придбанні товару (послуги) покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару (послуги), який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (у томі числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами по ланцюгу своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку, оформлених відповідно з вимогами законодавства.

Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Обґрунтованість формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товару з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового законодавства.

Враховуючи наявність у позивача накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів (послуг) були включені до податкового кредиту, та до складу валових витрат, приймаючи до уваги, що зазначені накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих накладних вимогам Податкового кодексу України, акт перевірки не містить, позивачем цілком правомірно включило суми податку на додану вартість по отриманим ним послугам (товарам) до складу податкового кредиту та суми податку до складу валових витрат, оскільки його право підтверджується належними, з точки зору діючого законодавства, доказами.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що твердження відповідача про "нереальність" здійснених позивачем господарських операцій є безпідставним, оскільки на його підтвердження відповідачем не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу.

Відповідачем не надано також доказів підробки документів або їх фіктивності на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, частиною 5 статті 203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 234 ЦК України встановлено, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Недійсність фіктивного правочину не встановлена законом, а отже такий правочин не є нікчемним. Згідно із статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що зміст вказаних вище угод не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер і покладення на платника відповідальності за наслідки господарської діяльності третіх осіб є прямим порушенням норм Конституції України, які є нормами прямої дії. Можливі порушення контрагентами чи іншими особами податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків, в даному випадку позивача, права на податковий кредит з податку на додану вартість, а також не можуть впливати на формування останнім валових витрат.

Судом не було встановлено обізнаності позивача щодо можливого протиправного характеру діяльності своїх контрагентів та/або їх контрагентів-постачальників в ланцюгу постачання товарів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Такий висновок суду також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що відповідачем не доведено обставини встановлені в акті перевірки і докази позивача не спростовані.

З урахуванням вищевикладеного, слідує, що податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню

Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Як зазначено у частині першій статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області від 15.10.2015 № 0001582201 та від 29.12.2015 № 0002452201.

Судовий збір у розмірі 17 130,74 грн. (сімнадцять тисяч сто тридцять гривень 74 коп.) присудити на користь Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІК ОІЛ ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 36977514) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції

Суддя О.М. Нечипуренко