Постанова

від 23.05.2016 по справі 810/1237/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2016 року м. Київ №810/1237/16

Київський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів головуючого судді Кушнової А.О., суддів Дудіна С.О., Терлецької О.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Берегиня" до Державної фіскальної служби України про скасування індивідуальної податкової консультації,

Суть спору: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Берегиня» звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, ДФС, податковий орган), в якому просить скасувати податкову консультацію, викладену у листі від 22.03.2016 №6271/6/99-99-15-03-0215 про надання роз'яснення.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 12.04.2016 р. відкрито провадження в адміністративній справі №810/1237/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Так, у позовній заяві, позивач, посилаючись на положення пп.12.3.4, 12.3.5 п.12.3 ст.12 ПК України, стверджує про протиправність та безпідставність наданої ДФС за його зверненням індивідуальної податкової консультації, оформленої листом від 22.03.2016 №6271/6/99-99-15-03-0215.

Так, в оскаржуваній консультації ДФС України було надано роз'яснення про те, що рішення Білоцерківської міської ради від 28 січня 2016 року про встановлення ставок податку на землю є обов'язковим для виконання у 2016 році.

Позивач зазначає, що є платником податку на земельні ділянки, які розташовані на території міста Біла Церква. Рішенням Білоцерківської міської ради від 28 січня 2016 року були встановлені нові ставки податку на землю.

Позивач, посилаючись на п.2.1. ст.2 Податкового кодексу України про те, що зміна положень цього кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього кодексу, звертає увагу суду на те, що інші законодавчі акти нормами своїх прикінцевих положень, зокрема, пункт 4 Прикінцевих положень Закону України від 24.12.2015 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», не можуть змінювати приписи норм Податкового кодексу України, безпосередньо не вносячи до нього змін, та всі дії, пов'язані з виконанням норм Податкового кодексу, повинні виконуватися у точній відповідності до них та не суперечити їм.

Так, позивач вважає, що приписи пункту 4 Прикінцевих положень Закону України від 24.12.2015 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» про те, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені пп.12.3.4. п.12.3 ст.12 ПКУ та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», фактично не містять норм, що змінюють вимоги приписів пп.12.3.4. п.12.3 ст.12 ПКУ, а лише говорять про їх незастосування в 2016 році, а отже до пп.12.3.4. п.12.3 ст.12 ПКУ ніякі зміни не внесені і ці норми продовжують діяти в 2016 році та, відповідно, рішення Білоцерківської міської ради від 28 січня 2016 року про встановлення ставок податку на землю повинно застосовуватися не раніше 01.01.2017 року.

В судовому засіданні 23.05.2016 р. представник позивача підтримав позов в повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі з мотивів, наведених у письмових запереченнях.

Згідно заперечень позиція відповідача зводиться до того, що оскаржуваний лист ДФС від 22.03.2016 №6271/6/99-99-15-03-0215 не виконує будь-якої регулюючої функції у сфері податкових правовідносин, не може порушувати прав та/або охоронюваних законом інтересів позивача в публічно-правових правовідносинах, а відтак, і виступати предметом оскарження в адміністративному судочинстві.

Також відповідач, заперечуючи проти позову, наводить в обґрунтування власних доводів норму пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України, з огляду на що стверджує, що Білоцерківською міською радою при прийнятті рішення від 28.01.2016 р. було дотримано всіх вимог чинного законодавства, а тому дане рішення є обов'язковим для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив у його задоволенні відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні 23.05.2016 року представник позивача подав клопотання про здійснення подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження, проти чого представник відповідача не заперечував.

Згідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, керуючись ч. 4 ст. 122 КАС України, постановив ухвалу про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Білоцерківської міської ради Київської області від 22.01.2015 №1395-70-VI встановлено в місті Біла Церква земельний податок, ставка якого згідно пп. 4.1 п. 4 Положення про земельний податок (додаток 2 до вказаного рішення) дорівнює 1 відсотку від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с. 33, 36-38).

Згідно пп. 4.2 п. 4 даного Положення ставка земельного податку за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності) встановлюється також у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

В той же час, рішенням Білоцерківської міської ради Київської області від 28.01.2016 №43-05-VII внесено зміни до пп. 4.2 п. 4 Положення про земельний податок та викладено його в такій редакції: «Ставка земельного податку за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форм власності), встановлюються на рівні відсотків для нарахування річної орендної плати при укладанні договорів оренди землі, залежно від її грошової оцінки на земельні ділянки в м. Біла Церква, відповідно видів функціонального використання земельних ділянок, затверджених міською радою» (а.с.32).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Берегиня» зареєстроване як юридична особа 08.06.1998 року (25.03.2010 року - дата заміни свідоцтва про державну реєстрацію), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №339788 та взято на облік у Білоцерківській ОДПІ (довідка від 20.04.2010 №301), є платником податку на додану вартість (свідоцтво від 29.04.2010 №100280833). Місцезнаходженням юридичної особи є адреса: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, буд. 65.

Згідно до наданих до суду копій державних актів на право власності на землю серії КВ №020974, серії КВ №020972, серії ЯЛ №266506, а також державного акту на право постійного користування землею серії І-КВ №003015 у приватній власності та у постійному користуванні позивача перебувають ряд земельних ділянок у м. Білій Церкві, тобто, як вбачається, позивач є платником земельного податку.

Так, 17.02.2016 року ТОВ «Берегиня» звернулося на адресу Державної фіскальної служби України із листом вих. №19, в якому просило надати податкову консультацію з приводу наступних питань:

1. Чи порушує товариство норми Податкового кодексу України, якщо воно при нарахуванні та сплаті податку за землю у 2016 р. застосовувало ставки податку, які діяли до 31.12.2015 р.?

2. Чи порушує товариство норми Податкового кодексу України, якщо воно при нарахуванні та сплаті податку за землю у 2016 р. не застосувало ставки податку, встановлені рішенням Білоцерківської міської ради від 28.01.2016 р., у зв'язку із тим, що порядок встановлення цих ставок суперечить нормам Податкового кодексу України? (а.с.30-31).

Відповідь на вказане звернення Державною фіскальною службою України надано листом від 22.03.2016 №6271/6/99-99-15-03-0215 «Про надання роз'яснення», в якому як результат розгляду звернення платника зазначено, що рішення Білоцерківської міської ради від 28.01.2016 року є обов'язковим для виконання (а.с.9-10).

Підставою для даного висновку, як встановлено судом зі змісту оскаржуваної консультації, стало цитування норм п. 12.3 ст. 12, пп. 12.3.1, 12.3.2, 12.3.4, 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України, п. 4 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України від 24.12.2015 №909-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», яким відповідно внесено зміни до кодексу, та передбачено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, визначені пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», п. 7 розділу ІІ Прикінцеві положення цього ж Закону, а також п.1, 3 ст. 73 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відносини, які виникають з приводу справляння податків і зборів, порядок адміністрування податків і зборів, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства в Україні регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України).

Нормою пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що податковою консультацією є допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Згідно п. 52.1 ст. 52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 ПК).

За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультація, надана в письмовій або електронній формі, обов'язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства (п. 52.3 ст. 52 ПК).

Згідно п. 52.4 ст. 52 ПК України консультації, крім узагальнюючих, надаються: в усній формі - контролюючими органами; у письмовій або електронній формі - контролюючими органами в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональними територіальними органами, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, та підлягають обов'язковому розміщенню на сайті контролюючого органу, який надав консультацію, протягом 10 календарних днів після дня їх надання без зазначення найменування (прізвища, ім'я, по батькові) платника податків та його податкової адреси.

Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень (п. 52.5 ст. 52 ПК).

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, проводить періодичне узагальнення податкових консультацій, які стосуються значної кількості платників податків або значної суми податкових зобов'язань, та затверджує наказом узагальнюючі податкові консультації, які підлягають оприлюдненню, у тому числі на офіційному веб-сайті цього органу, протягом 5 календарних днів (п. 52.6 ст. 52 ПК).

В той же час відповідно до п. 53.3 ст. 53 ПК України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії , викладені в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Протягом 30 календарних днів із дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов'язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

Тобто, як вбачається зі змісту абз. 1 п. 53.3 ст. 53 ПК України, індивідуальна податкова консультація є правовим актом індивідуальної дії, а відтак, підлягає оскарженню в судовому порядку.

Аналогічні норми містяться й у листі ДФС України від 06.11.2015 №23771/6/99-99-10-03-02-15 «Про надання відповіді».

Отже, як випливає зі змісту наведених законодавчих приписів, податкова консультація за своєю суттю є фактично відповіддю податкового органу платнику податків на його питання, яка повинна містити конкретні роз'яснення такому платнику практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин.

В той же час, надаючи відповідь на звернення позивача листом від 22.03.2016 №6271/6/99-99-15-03-0215, ДФС України нівельовано вимоги до податкової консультації, визначені Податковим кодексом, позаяк, цитування відповідачем законодавчих норм, які тим чи іншим чином регулюють спірні податкові правовідносини (в даному випадку щодо застосування ставок земельного податку у 2016 р.), на переконання суду, не може визнаватись податковою консультацією, адже саме нерозуміння позивачем порядку та/або можливості застосування вказаних норм і стало підставою для звернення позивача за роз'ясненням.

Тобто, отримуючи у відповідь на звернення за податковою консультацією фактично лише витяги із законодавчих актів, які є загальнодоступними з огляду на встановлений порядок їх офіційного оприлюднення, проблема платника податків, в даному випадку ТОВ «Берегиня», у застосуванні на практиці норм таких законодавчих актів не вирішена з огляду на відсутність чіткої вказівки податкового органу, як діяти у конкретному запитуваному платником випадку.

В контексті наведеного суд відзначає, що юридична сила рішення Білоцерківської міської ради від 28.01.2016 не ставилась під сумнів ТОВ «Берегиня» під час звернення до ДФС України за податковою консультацією, а відтак, висновок відповідача стосовно обов'язковості виконання даного рішення, не вирішує по суті поставлених позивачем питань, які залишились не розглянутими ДФС України.

Отже, здійснивши аналіз наданих сторонами матеріалів на відповідність вимог ПК України, суд приходить до висновку, що податкова консультація ДФС України на звернення ТОВ «Берегиня» щодо застосування ставок земельного податку у 2016 р., надана листом від 22.03.2016 №6271/6/99-99-15-03-0215, оформлена без урахування викладених позивачем обставин та не містить висновку з питань практичного використання визначених позивачем норм податкового законодавства, а відтак, підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 р. у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

В той же час належних і достатніх доказів, які б підтверджували правомірність наданої ДФС України податкової консультації, відповідач суду не надав, з огляду на що, беручи до уваги здійснений системний аналіз податкового законодавства, яким врегульовано правовідносини, що є предметом даної справи, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 1378,00 грн. згідно квитанції від 05.04.2016 №8320324, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи (а.с.2).

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають стягненню на його користь відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача як суб'єкта владних повноважень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Скасувати податкову консультацію Державної фіскальної служби України, викладену у листі від 22.03.2016 №6271/6/99-99-15-03-02-15 «Про надання роз'яснення».

3. Стягнути судовий збір у сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Берегиня» (ідентифікаційний код 13723125, місцезнаходження 09100, Київська обл., місто Біла Церква, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 65) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Державної фіскальної служби України (ідентифікаційний код 39292197, місцезнаходження 04655, м. Київ-53, Львівська пл., 8).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Кушнова А.О.

Судді Дудін С.О.

Терлецька О.О.