Ухвала

від 04.10.2016 по справі 810/1237/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1237/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кушнова А.О. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

04 жовтня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Берегиня» до Державної фіскальної служби України про скасування індивідуальної податкової консультації,-

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Берегиня» до Державної фіскальної служби України про скасування індивідуальної податкової консультації задоволено, скасовано податкову консультацію Державної фіскальної служби України, викладену у листі від 22 березня 2016 року №6271/6/99-99-15-03-02-15 «Про надання роз'яснення».

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що оскаржуваний лист не виконує будь-якої регулюючої функції у сфері податкових правовідносин, не може порушувати права та/або охоронювані законом інтереси позивача в публічно-правових правовідносинах, а відтак не може виступати предметом оскарження в адміністративному судочинстві.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є власником земельних ділянок у м.Білій Церкві Київської області, що підтверджується Державними актами на право власності на землю від 16 грудня 2002 року серії КВ №020974, від 11 червня 2002 року серії КВ №020972, від 07 грудня 2010 року серії ЯЛ №266506, а також користувачем на праві постійного користування землею згідно державного акту на право постійного користування землею від 15 липня 1999 року серії І-КВ №003015.

Рішенням Білоцерківської міської ради Київської області від 28 січня 2016 року №43-05-VII внесено зміни до додатку 2 рішення Білоцерківської міської ради Київської області від 22 січня 2015 року №1395-70-VI «Про встановлення місцевих податків і зборів у м.Біла Церква»: пп.4.2 п.4 «Положення про земельний податок» викладено в такій редакції: «Ставка земельного податку за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної власності), встановлюється на рівні відсотків для нарахування річної орендної плати при укладанні договорів оренди землі, залежно від її грошової оцінки на земельні ділянки в м.Біла Церква, відповідно видів функціонального використання земельних ділянок, затверджених міською радою».

ТОВ «Берегиня» звернулось до Державної фіскальної служби України із листом від 17 лютого 2016 року вих.№19 про надання консультації з питань практичного застосування норм податкового законодавства, що регулюють порядок сплати податку на землю, в якому просило надати консультацію стосовно того, чи порушує ТОВ «Берегиня» норми ПК України, якщо при нарахуванні та сплаті податку за землю в 2016 році застосувало ставки податку, які діяли до 31 грудня 2015 року, та чи порушує ТОВ «Берегиня» норми ПК України, якщо при нарахуванні та сплаті податку за землю у 2016 році не застосувало ставки податку, встановлені рішенням Білоцерківської міської ради від 28 січня 2016 року, у зв'язку з тим, що порядок встановлення цих ставок суперечить нормам ПК України.

Листом Державної фіскальної служби України від 22 березня 2016 року №6271/6/99-99-15-03-0215 про надання роз'яснення позивача було повідомлено, що рішення Білоцерківської міської ради від 28 січня 2016 року є обов'язковим для виконання.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що податкова консультація ДФС України на звернення ТОВ «Берегиня» щодо застосування ставок земельного податку у 2016 році, надана листом від 22 березня 2016 року №6271/6/99-99-15-03-0215, оформлена без урахування викладених позивачем обставин та не містить висновку з питань практичного використання визначених позивачем норм податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп.14.1.172 п.14.1 ст.14 ПК України податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Згідно ст.52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультація, надана в письмовій або електронній формі, обов'язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства. Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

Пунктом 53.3 ст.53 ПК України передбачено, що платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору. Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду. Протягом 30 календарних днів із дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов'язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

З аналізу наведених норм ПК України вбачається, що податкова консультація є правовим актом індивідуальної дії, який містить правову позицію контролюючого органу щодо застосування конкретних норм податкового законодавства, а також право позивача на оскарження індивідуальної податкової консультації, як правового акту індивідуальної дії, прямо передбачено чинним законодавством України, а отже твердження апелянта, що оскаржуваний лист, який являється індивідуальною податкової консультацією у письмовій формі, не виконує будь-якої регулюючої функції у сфері податкових правовідносин, не може порушувати права та/або охоронювані законом інтереси позивача в публічно-правових правовідносинах, а відтак не може виступати предметом оскарження в адміністративному судочинстві, є безпідставним.

Окрім того, як зазначалось судом, у відповідності до норм п.52.3 ст.52 ПК України податкова консультація, надана в письмовій формі, обов'язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

З наданої ДФС України податкової консультації вбачається, що вона фактично містить лише цитування норм законодавства України, якими регулюються правовідносини у сфері справляння податку на землю, та повідомлено, що рішення Білоцерківської міської ради від 28 січня 2016 року є обов'язковим для виконання. Проте, у листі відповідача від 22 березня 2016 року №6271/6/99-99-15-03-0215 не враховано фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, та відсутній висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Фактично висновком податкового органу у наданій консультації виступає твердження, що рішення Білоцерківської міської ради від 28 січня 2016 року є обов'язковим для виконання, разом з тим, позивачем не ставилась під сумнів обов'язковість виконання вказаного рішення та у зверненні щодо надання податкової консультації від 17 лютого 2016 року вих.№19 ТОВ «Берегиня» були поставлені конкретні питання, на які відповіді надано не було, а висновок з питань практичного застосування норм податкового законодавства при нарахуванні та сплаті податку за землю в 2016 році відсутній.

Відповідно до ст.4 ПК України податкове законодавство базується, серед іншого, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що індивідуальна податкова консультація не може складатись лише з послідовного цитування нормативних актів і не містити остаточних та чітких висновків, тобто індивідуальна податкова консультація не повинна сама по собі давати привід для подвійного тлумачення зазначеного в тексті консультації.

Враховуючи, що індивідуальні акти управління відрізняє їх правозастосовний характер, головною рисою індивідуального акту є його конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата - конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цим актом, тому рекомендація стосовно конкретної ситуації, що виникла у певному податковому періоді у платника податків, має чітко зазначатись в тексті індивідуальної податкової консультації. Однак, відповідачем при наданні податкової консультації не враховано зазначені обставини.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним в ч.3 ст.2 КАС України вимогам.

Частиною 3 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлену судом невідповідність наданої відповідачем індивідуальної податкової консультації нормам ПК України, колегія суддів вважає, що спірна податкова консультація, оформлена листом від 22 березня 2016 року №6271/6/99-99-15-03-0215, не відповідає вимогам ч.3 ст.2 КАС України, а тому висновок суду першої інстанції щодо необхідності скасування податкової консультації ДФС України на звернення ТОВ «Берегиня» щодо застосування ставок земельного податку у 2016 році, з огляду на її оформлення без урахування викладених позивачем обставин та відсутність висновку з питань практичного використання визначених позивачем норм податкового законодавства, є вірним та обґрунтованим.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 10 жовтня 2016 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді І.О.Лічевецький

В.П.Мельничук

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Мельничук В.П.

Лічевецький І.О.